Категорія №11.5
Іменем України
14 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/339/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ковальової Т.І.,
при секретарі Ворошило О.Є.
за участю :
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не прибув
від третьої особи : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження
05 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження, у якому позивач просив:
- визнати незаконною та скасувати постанову № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду про відкриття провадження від 01 лютого 2012 року провадження у справі було відкрито та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.12.2011 року відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції винесено постанову ВП № 30460733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області № Ф - 1447 від 11.10.2011 року про сплату боргу.
Згідно ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, на підставі якого винесена вимога управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 11.10.2011 року № Ф - 1447 про сплату боргу, тільки рішення органу Пенсійного фонду України є виконавчим документом. Таким чином, зазначений закон не відносить вимогу про сплату боргу до виконавчого документу.
За таких обставин, позивач зазначає, що відповідачем, при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження порушені вимоги ст.ст. 17, 19 Закону України “Про виконавче провадження” та ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Позивач в судовому засідання підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд визнати незаконною та скасувати постанову № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження.
Представник відповідача - відділ державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції у Луганській області в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив. Надіслав на адресу суду заперечення на адміністративний позов, в яких просить відмовити у задоволенні адміністративного позову (а.с. 30-32).
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог та просив суд залишити без задоволення адміністративний позов ОСОБА_1 про визнання незаконною та скасування постанови (а.с.52, 52 на звороті).
Заслухавши пояснення позивача, представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69 - 72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).
На час виникнення спірних правовідносин умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження”та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”).
Частиною 1 статті 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження”та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження лише на підставі виконавчого документаЮ зазначеного в ст. 17 цього закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «При виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим законом, до яких за п. 8 ч. 2 ст. 17 цього Закону, зокрема відносяться рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, на підставі статей 17, 18, 19, 20, 25 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження” постановою відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції від 23.12.2011 року ВП № 30460733 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області від 11.10.2011 року № Ф - 1447 про сплату боргу (а.с.13,34,35).
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, яка обрав особливий спосіб оподаткування (єдиний податок) та сплачував страхові внески відповідно до пункту 4 частини 8 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(в редакції Закону України від 08 липня 2010 року № 2461-VІ “Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” та “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”), має заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 1792,80 грн..
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з абзацом 5 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Абзацом 6 пункту 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що заборгованість позивача перед управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області є заборгованістю зі страхових внесків, нарахованих до 01 січня 2011 року, суд вважає, що у даному випадку управлінням Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області правомірно застосовані положення статті 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) щодо надіслання ОСОБА_1 вимоги про сплату боргу від 11.10.2011 року № Ф - 1447. В
Відділом державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції правомірно винесено постанову від 23.12.2011 року ВП № 30460733 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання зазначеної вимоги управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області, оскільки ця вимога у відповідності із статтею 106 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”(в редакції, що діяла до 01 січня 2011 року) є виконавчим документом, примусове виконання якої у відповідності із Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV “Про виконавче провадження”(в редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI “Про внесення змін до Закону України “Про виконавче провадження”та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб)”) покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.
Таким чином, недоїмка зі сплати позивачем страхових внесків виникла за період до 01 січня 2011 року, а тому відповідач мав право відповідно до ч. 7 розділу \/ІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 на прийняття вимоги, остання має статус виконавчого документа.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження не підлягають задоволенню.
Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 128, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби Новопсковського районного управління юстиції Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача управління Пенсійного фонду України в Новопсковському районі Луганської області про визнання незаконною та скасування постанови № 30460733 від 23.12.2011 року про відкриття виконавчого провадження відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Повний текст постанови складено 20 лютого 2012 року.
Суддя Т.І. Ковальова