Категорія 5.8.2
Ухвала
Про закриття провадження у справi
15 лютого 2012 року Справа № 2а-11411/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,
суддів Захарової О.В.,
Качуріної Л.С.,
за участю
секретаря судового засідання Зацепіна Ю.В.,
та
представників сторін:
позивач - ОСОБА_2,
від позивача - ОСОБА_3 (довіреність від 18.05.2010 б/н),
від відповідача - не прибув,
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного підприємства «Антрацит» ОСОБА_4 (довіреність від 11.08.2011 №80),
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного підприємства «Шахта ім.50-річчя Радянської України» ОСОБА_4 (довіреність від 11.08.2011 №80),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Антрацит» та державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» про визнання дій неправомірними та скасування передачі заборгованості за виконавчими написами нотаріуса,
07 грудня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Антрацит» та державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» про визнання дій неправомірними.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив.
31 грудня 2008 року Міністерством вугільної промисловості України затверджено наказ № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України». Згідно цього наказу прийнято рішення про виділення зі складу державного підприємства «Антрацит» відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України» та створення на його базі державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України».
На виконання п. 6.2 наказу № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України» 12 травня 2011 року Міністерством енергетики та вугільної промисловості України затверджено статут державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України», 13 травня 2011 року проведено державну реєстрацію підприємства.
09 лютого 2011 року на виконання п.4.4 наказу № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України» Міністерством вугільної промисловості України затверджено розподільчий баланс реорганізації державного підприємства «Антрацит», шляхом виділу відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України» та створення на його базі державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України». Згідно вказаного балансу заборгованість за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, № 1319 переведено до державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України». Передачу заборгованості позивач вважає незаконною, у зв'язку тим, що баланс складено та затверджено в порушення наказу від 31 грудня 2008 року № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України», а саме п.8 цього наказу яким встановлено, що державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» є правонаступником частини майна, прав та обов'язків державного підприємства «Антрацит», пов'язаних з діяльністю відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України», в частині передачі боргу за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, № 1319 до державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України».
На думку позивача, заборгованість за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, № 1319 до діяльності державного підприємства «Шахта 50-річчя Радянської України» відношення не має.
Крім того позивачем зазначено, що розподільчий баланс складено в порушення статуту державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України», а саме п.3.3, в якому зазначено, що підприємство є правонаступником прав та обов'язків відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України» державного підприємства «Антрацит». Тобто заборгованість за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, № 1319 безпідставно внесено до розподільчого балансу реорганізації державного підприємства «Антрацит».
Таким чином, затверджуючи розподільчий баланс, який розроблений на підставі наказу від 31 грудня 2008 року № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України» в частині передачі боргу позивача Міністерство вугільної промисловості діяло неправомірно, з порушенням вимог чинного законодавства.
У зв'язку з вищевикладеним, позивач просить суд визнати дії Міністерства вугільної промисловості України щодо затвердження розподільчого балансу на підставі наказу від 31 грудня 2008 року № 691 «Про створення шляхом виділу підприємства «Шахта імені 50-річча Радянської України» неправомірними частині передачі боргу позивача до державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» та скасувати передачу заборгованості за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, № 1319.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічному викладеному в позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача - Міністерства енергетики та вугільної промисловості та енергетики України в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав письмові запереречення проти позову в яких зазначив, що Указом Президента України від 09 грудня 2010 року №1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, підвищення ефективності державного управління постановлено утворити Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, реорганізувавши Міністерство палива та енергетики України та Міністерство вугільної промисловості України.
До структури Міністерства енергетики та вугільної промисловості України входить Департамент майнових відносин та управління корпоративними правами, діяльність якого спрямована на впровадження державної політики з основних напрямків структурної перебудови паливно-енергетичного комплексу та ефективного використання державного майна підприємств, що належать до сфери управління Міністерства.
Пунктом 8 наказу Мінвуглепрому України від 21 грудня 2008 року №691 «Про створення шляхом виділу державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» встановлено, що ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» є правонаступником частини майна, прав та обов'язків державного підприємства «Антрацит», пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України», згідно з розподільчим балансом.
Документи, які б містили розшифровку статей розподільчого балансу та розподільчий баланс між ДП «Антрацит» та ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» в Департаменті майнових відносин та управління корпоративними правами відсутні.
Просив відмовити у задоволенні адміністративного позову та розглянути справу за відсутності представника відповідача.
Представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - державного підприємства «Антрацит» та державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» позовні вимоги не визнав та зазначив, що на час звернення ОСОБА_2 до суду з даним адміністративним позовом, права, свободи або інтереси ОСОБА_2 ніяким чином не порушені, адже боржником за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318, від 12 серпня 2002 року № 1319 є Державне підприємство «Антрацит», оскільки постанова про заміну сторони виконавчого провадження № 13/1 з боржника - ДП «Антрацит» на боржника - ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України», винесена державним виконавцем відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Луганській області 18 жовтня 2011 року, була скасована постановою начальника відділу ПВР управління ДВС ГУЮ у Луганській області 29 листопада 2011 року.
Крім того, при здійсненні виділу на підставі наказу Міністерства вугільної промисловості України № 691 із змінами і доповненнями, Державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» було наділено власними активами, які враховуються на балансі підприємства. Тобто, платоспроможність підприємства ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» є такою ж, як і у ДП «Антрацит», а отже передача заборгованості за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 з ДП «Антрацит» до ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» не припиняє право ОСОБА_2 на отримання грошових коштів за вказаними виконавчими написами нотаріуса, а також ніяк не впливає на суму заборгованості чи порядок її погашення. Це також підтверджує відсутність будь якого порушення прав чи інтересів ОСОБА_2, пов'язаного із затвердженням Міністерством вугільної промисловості України розподільчого балансу від 09 лютого 2011 року.
У зв'язку з цим вважає, що підстав для звернення до суду у позивача немає.
Також представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору послався на те, що Міністерство вугільної промисловості України не порушувало вимог наказу № 691 стосовно затвердження розподільчого балансу, оскільки згідно розшифровки кредиторської заборгованості ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України», ДП «Антрацит» станом на 31 грудня 2011 року заборгованість перед ОСОБА_2 за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року № 1-1612, від 12 серпня 2002 року № 1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319 враховувалась на балансі ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» ДП «Антрацит». Тобто, цей борг на момент затвердження розподільчого балансу, а саме 09 лютого 2011 року належав ВП «Шахта імені 50-річчя Радянської України», а отже його передача ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України» за розподільчим балансом є цілком правомірною, відповідає вимогам Наказу Міністерства вугільної промисловості Украйни від 31 грудня 2008 року № 691 (із змінами, внесеними Наказом Міністерства вугільної промисловості України від 06 вересня 2010 року № 329) та Статуту ДП «Шахта імені 50-річчя Радянської України».
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, суд дійшов висновку, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому провадження у справі підлягає закриттю з огляду на наступне.
Позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного з позовом до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання неправомірними дій щодо затвердження розподільчого балансу на підставі Наказу від 31 грудня 2008 року №691 в частині передачі боргу ОСОБА_2 до державного підприємства «Шахта імені 50-річчя Радянської України» та скасування передачі заборгованості за виконавчими написами нотаріуса від 17 жовтня 2000 року №1-1612, від 12 серпня 2002 року №1318 та від 12 серпня 2002 року № 1319.
Відповідно до ч.1 ст.17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи безіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод (ст.2, п.1 ч.2 ст.17 КАС України).
Із наведених норм випливає, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владний повноважень. Проте, ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Особливістю цих відносин є те, що вони пов'язані із реалізацією прав, свобод та інтересів суб'єктів у сфері публічно-правових відносин і спрямовані на захист від порушень з боку публічної влади при здійсненні нею владних управлінських функцій.
Тобто, специфіку публічно-правового спору визначають: суб'єктивний склад, підстави виникнення цього спору і тісне пов'язане з цим питання визначення меж повноважень адміністративного суду.
Що стосується кола суб'єктів публічно-правового спору, то обов'язковим його учасником є суб'єкт публічного управління, який є виразником державних і суспільних інтересів, носієм публічної влади, має особливий правовий статус, тому що наділений владними управлінськими функціями щодо об'єктів управління.
Специфіка публічно-правового спору обумовлена, також, його підставою: він виникає у випадку порушення суб'єктом публічного управління суб'єктивних публічних прав та інтересів громадянина або організації.
Особливістю правовідносин, що розглядаються адміністративними судами, є їх публічно-правовий характер, пов'язаний із сферою реалізації публічної влади.
Тобто, суттєвою ознакою публічно-правового спору є участь у справі суб'єкту владних повноважень, який виконує владні управлінські функції відносно інших суб'єктів і його рішення є обов'язковими для виконання.
Юрисдикція адміністративних судів виділена із цивільної та господарської юрисдикцій одночасно за предметною (публічно-правові спори) та суб'єктною ознаками (органи і особи, що здійснюють владні, управлінські функції). Одним з основних критеріїв розмежування юрисдикцій є предмет спору (спірні правовідносини).
Судом встановлено, що відповідач - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України є суб'єктом владних повноважень і наділений певною компетенцією щодо здійснення відповідно до законодавства України управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.
Відповідно до ст.1 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об'єктами державної власності» управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Згідно зі ст.4 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об'єктами державної власності» суб'єктами управління об'єктами державної власності, серед іншого, є міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління).
Уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань, серед іншого, приймають рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності (ст.6 Закону України від 21 вересня 2006 року №185-V «Про управління об'єктами державної власності»).
Виходячи з викладеного суд зазначає, що дії відповідача щодо укладення, зміни або розірвання угод, як і їх посвідчення, затвердження розподільчого балансу тощо, не є здійсненням ним владних управлінських функцій на основі законодавства у відношенні позивача і заявлені вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин.
Як вбачається з матеріалів справи, державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» є правонаступником частини майна, прав та обов'язків державного підприємства «Антрацит» шляхом виділення з його складу відособленого підрозділу, пов'язаних з діяльністю його відокремленого підрозділу «Шахта імені 50-річчя Радянської України», згідно з розподільчим балансом.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Господарського кодексу України у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта.
Таким чином, в результаті реорганізації юридичної особи шляхом виділення з її складу нового суб'єкта господарювання на підставі рішення засновника за розподільчим балансом відповідно до частини третьої статті 107 Цивільного кодексу України до правонаступника передаються у відповідній частині права та обов'язки юридичної особи, що реорганізується, а також майно як засіб забезпечення наявних у реорганізованої особи обов'язків. Причому в такому разі відбувається наступництво нерозривно пов'язаних між собою прав, обов'язків та майна в комплексі.
З матеріалів справи вбачається, що спірні відносини між позивачем та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України виникли фактично з приводу виконання останнім розпорядчих функцій, як власника державного майна, в межах своєї компетенції, щодо управління державним майном, яке відноситься до сфери його управління.
Участь у справі в якості відповідача суб'єкта, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, не змінює правову природу спірних правовідносин, оскільки останній лише здійснює свої повноваження щодо виконання розпорядчих функцій державним майном, яке відноситься до сфери його управління, але не приймає рішень щодо виникнення або припинення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, а також такі рішення не є обов'язковими для виконання позивачем.
За таких обставин суд вважає, що даний спір між сторонами не пов'язаний з реалізацією Міністерством палива та вугільної промисловості України владних управлінських функцій на основі законодавства, а тому справа не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, за юридичним змістом даних правовідносин вбачається, що останні мають господарський характер, оскільки засновані на принципах диспозитивності, рівності суб'єктів, жоден із них не уповноважений здійснювати управлінські адміністративні функції по відношенню до іншого в контексті спірних правовідносин, а відповідач в даному випадку здійснює не адміністративні управлінські функції, а діє, як суб'єкт господарювання.
За таких обставин, дана справа не відповідає наведеному вище нормативному визначенню адміністративної справи.
Згідно зі статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
У відповідності із частиною 1 статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Чинне законодавство не дає підстав для висновку, що спірні правовідносини не підпадають під викладене в наведеній нормі загальне правило і що для вирішення такого спору законом установлено виняток - інші порядок, суд.
За суб'єктним складом сторін та суттю спору позовні вимоги ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Антрацит» та державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» про визнання дій неправомірними та скасування передачі заборгованості за виконавчими написами нотаріуса підлягають розгляду місцевими загальними судами в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, встановивши фактичні обставини справи та проаналізувавши правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Антрацит» та державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» про визнання дій неправомірними та скасування передачі заборгованості за виконавчими написами нотаріуса, підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 158, ст. 160, ст. 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державне підприємство «Антрацит» та державне підприємство «Шахта імені 50-річчя Радянської України» про визнання дій неправомірними та скасування передачі заборгованості за виконавчими написами нотаріуса у зв'язку з тим, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Роз'яснити позивачу право на звернення із зазначеним позовом до суду в порядку господарського судочинства.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Згідно з частинами 3 та 7 статті 160 КАС України ухвала буде складена у повному обсязі 20 лютого 2012 року.
Головуючий суддяР.С. Твердохліб
суддя
суддяО.В. Захарова Л.С. Качуріна