Категорія №12
Іменем України
06 лютого 2012 року Справа № 2а-8200/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Яковлева Д.О.,
при секретарі: Житній Ю.С.,
в присутності сторін: від позивача - ОСОБА_1,
від відповідачів - Русаковська К.О.
від 3 особи - Вандишева Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету із земельних ресурсів Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, -
16 вересня 2011 року з Вищого адміністративного суду України на адресу Луганського окружного адміністративного суду на новий розгляд надійшла справа за позовом ОСОБА_1 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, про визнання незаконними та скасування наказів, відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу, в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу.
21 квітня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області про визнання незаконними та скасування наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та витрат на правову допомогу.
Постановою суду від 25 вересня 2008 року позовні вимоги ОСОБА_1 були задоволенні частково, а саме були скасовані накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, ОСОБА_1 було поновлено на посаді, стягнуто на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 4374,48 грн., моральну шкоду у сумі 2000,00 грн. та суму на правову допомогу у сумі 2500,00 грн.
Донецький апеляційний адміністративний суд, за наслідками розгляду апеляційної скарги, 05 лютого 2009 року скасував постанову Луганського окружного адміністративного суду та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково: скасував накази про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та про звільнення, ОСОБА_1 було поновлено на посаді, стягнуто на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 4208,78 грн. та суму на правову допомогу у розмірі 131,25 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 серпня 2011 року були скасовані постанова Луганського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2008 року та постанова Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області в частині відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою від 25 жовтня 2011 року до участі у справі було залучено Головне управління Державного казначейства України у Луганській області, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У зв'язку з виникненням питання про необхідність встановлення правонаступника відповідача, ухвалою суду від 08 листопада 2011 року було зупинено провадження по справі.
Ухвалою від 06 січня 2012 року провадження по справі було поновлено.
Ухвалами суду від 06 січня 2012 року було здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, та змінено Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області на Державний комітет із земельних ресурсів Луганської області та третьої особи - замінено Головне управління Державного казначейства України у Луганській області на Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області.
11 січня 2012 року провадження по справі було зупинено до 02 лютого 2012 року та надано сторонам час для примирення.
Ухвалою суду від 02 лютого 2012 року провадження по справі було поновлено.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги, щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000 грн. та стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2500 грн. підтримав. В обґрунтування вимог, ОСОБА_1 пояснив наступне: на початку 2008 року по відношенню до нього відповідачем було здійснені протиправні вчинки, які призвели до настання негативних наслідків. Накази начальника Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, щодо звільнення ОСОБА_1, позивач вважає образливими та ганебними, принижуючими його честь та гідність. Незаконні покарання позивача призвели до перешкоджання проходження ним державної служби, приниження ділової репутації, моральних переживань у зв'язку з порушенням нормальних моральних зв'язків. Позивач був позбавлений премій та інших матеріальних заохочень після доган, позбавлений заробітної плати після звільнення, що змусило його докладати багато зусиль для організації свого життя. Ганебні записи у трудовій книжці позивача, розповсюдження неправдивої інформації в учбовому закладі позивача призвели до суттєвих моральних страждань, у нього загострилися старі хвороби, він став дратівливим, підозрілим, він постійно втомлювався та страждав на головний біль, через що був вимушений звертатися до психотерапевту та невропатологу. Вказані моральні страждання позивач оцінює у 5000,00 гривень. Також позивач просив, стягнути з Державного бюджету України на його користь всі здійснені ним і документально підтверджені витрати на правову допомогу, пов'язані з розглядом справи в сумі 2500,00 гривень.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу заперечувала, про що надала письмові заперечення. В обгрунтування заперечень посилалася на таке, головне управління Держкомзему у Луганській області у трудових чи будь-яких інших правовідносинах із позивачем не перебувало. Дій або бездіяльності у відношенні ОСОБА_1, які б завдавали моральної шкоди не здійснювали. Відповідати по зобов'язанням Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області Головне управління Держкомзему у Луганській області не уповноважено. Крім того, Головне управління Держкомзему у Луганській області утримується за рахунок Державного бюджету України. Так, Закон України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» не передбачає видатків на відшкодування моральної шкоди територіальними органами Держкомзему. Відповідно до ст. 116 Бюджетного кодексу України нецільове використання бюджетних коштів є порушення бюджетного законодавства та передбачає цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законом. Відтак, при відсутності вини Головного Управління Держкомзему у Луганській області у нанесенні моральної шкоди позивачу, відшкодування такої шкоди за рахунок бюджетних коштів Головного управління є порушенням бюджетного законодавства.
Представник третьої особи у судовому засіданні проти позову заперечувала, просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Частиною 1 статті 237-1 Кодексу законів про працю України закріплено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди здійснюється працівнику у випадку, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втраті нормальних життєвих зв'язків та потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
У пункті 5 вказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачем до матеріалів справи надано листок непрацездатності серії ААЯ № 961812 поліклініки № 10 м. Луганська від 21.03.2008, відповідно до якого ОСОБА_1 встановлено первинний діагноз: хр. простатоцистит, ст. загострення та заключний діагноз: сечокам'яна хвороба. Каміння лівого сечовіда (том 1, а.с.20).
Враховуючи, що вказана хвороба не відноситься до нервових захворювань пов'язаних зі стресом, суд вважає посилання позивача на її загострення, як наслідок дій відповідача безпідставними.
Щодо звернень позивача до психотерапевта та невропатолога, суд зазначає наступне. З копії медичної карти вбачається, що 28 березня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до психотерапевта зі скаргами на безсоння та порушення настрою, яки пов'язує зі звільненням з роботи. Був направлений до психіатру ОКЛ №1 для вирішення питання щодо лікування в умовах стаціонару (том 1, а.с.78 зворотній бік). Данні про звернення позивача до психіатру в матеріалах справи відсутні.
Наступна запис датована 10 квітня 2008 року, згідно якої вбачається, що позивач звернувся до невропатолога, який зазначив що порушення сну та неврологічний розлад пов'язаний з віддаленими наслідками черепно-мозкової травми та рекомендував лікування (том 1, а.с.78 зворотній бік).
Таким чином, матеріалами справи спростовуються твердження позивача про необхідність звернення до психотерапевта та невропатолога, як наслідок дій відповідача.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди у сумі 5000,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення витрат на правову допомогу у сумі 2500,00 грн., суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Судом встановлено, що позивач звернувся до адвоката ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.09.1998 року № 499) (том 3, а.с.18), з яким, як з приватним юристом 27 березня 2008 року було укладено договір № 12/2 про надання правової допомоги (том 1, а.с.29-30).
Відповідно до умов договору, приватний юрист ОСОБА_4, діючий на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 07.05.1997 року № 12175 прийняв на себе зобов'язання надати позивачу термінову платну правову (юридичну) допомогу у вигляді усних юридичних консультацій та практичних рекомендацій Замовнику для пред'явлення ним адміністративного позову про визнання незаконними наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності, поновленні на роботі (державної службі) в Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, стягненню заробітної плати за час вимушеного прогулу з нормативним обґрунтуванням позову, для чого за дорученням Замовника був зобов'язаний: вивчити наявні матеріали стосовно предмету договору; зробити на власному копіювальному обладнанні необхідні документи для обґрунтування позову; провести правовий аналіз вивчених документів, підготувати та роздрукувати в необхідній кількості примірників позовну заяву та надати усні юридичні консультації та рекомендації, алгоритм дій Замовника та його представника у судовому процесі; надати Замовнику усні юридичні консультації відносно практики розгляду позовів про поновлення на роботі та стягненню заробітної плати за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п.4.2. Договору Замовник за надану правову допомогу зобов'язаний сплатити гонорар у розмірі, який встановлений сторонами у Протоколі узгодження договірної ціни (Додаток 1), який є невід'ємною частиною Договору.
В Протоколі узгодження договірної ціни від 27 березня 2008 року сторони Договору досягли згоди щодо розміру гонорару Виконавця, а саме 2500,00 грн. за надану Замовнику правову допомогу (том 3, а.с.19).
Вказаний гонорар було сплачено позивачем приватному юристу Соколову В.В. у повному обсязі, що підтверджується матеріалами справи, а саме квитанціями до прибуткового касового ордера (том 1, а.с.32,33,85).
Крім того, 25 березня 2008 року позивачем адвокату ОСОБА_4 (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 16.09.1998 року № 499) була надана довіреність, якої, на підставі усного договору, позивач уповноважив останнього бути його представником з питань ведення від його імені справ в усіх судових закладах і установах, посвідчена нотаріусом Луганського міського нотаріального округу ОСОБА_5 (том 1, а.с.31).
06 жовтня 2008 року позивачем та приватним юристом Соколовим В.В. було складено акт здачі-прийому наданої правової допомоги за період з 27.03.2008 по 06.10.2008 по договору від 27.03.2008 №12/2 по адміністративному позову ОСОБА_1 до Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області (справа №8291/08), відповідно до якого приватним юристом Соколовим В.В. на надання правової допомоги витрачено 100 повних робочих днів на: вивчення наявних матеріалів; ксерокопіювання необхідних документів; проведення правового аналізу вивчених документів, підготовку та роздруківка в необхідній кількості примірників позовної заяви; надання юридичних консультацій та рекомендацій, алгоритму дій Замовника та його представника у судовому процесі, а також представництво інтересів Замовника в судових засіданнях Луганського окружного адміністративного суду (том 2, а.с.112).
Згідно із статтею 87 КАС України витрати на правову допомогу відносяться до судових витрат, які за результатами розгляду справи розподіляються між сторонами за правилами, врегульованими статтею 94 КАС України. Відповідно до частини першої статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Частиною третьою зазначеної статті встановлено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу -відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом (частина третя статті 90 КАС України). Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» визначено, що якщо компенсація відповідно до закону сплачується за рахунок держави її граничний розмір не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що особі, яка надає правову допомогу, виплачується 5 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за повний робочий день.
Закон України «Про адвокатуру» визначає дотримання Правил адвокатської етики як одного з основних зобов'язань адвоката, які він бере на себе, складаючи Присягу адвоката України.
Правила адвокатської етики, схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01 жовтня 1999 року протокол від 1 - 2 жовтня 1999 року № 6/VI, визначають уніфіковане тлумачення норм адвокатської етики, у тому числі щодо винагороди адвоката за виконані ним дії по наданню правової допомоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 17, частин 1-6 ст. 33 Правил адвокатської етики в угоді про надання правової допомоги мають бути чітко і недвозначно визначені всі головні умови, на яких адвокат приймає доручення клієнта. Гонорар є єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту. Гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром. Фактори, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, включають в себе: 1) обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення; ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; необхідність досвіду для його успішного завершення; 2) вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі; 3) необхідність виїзду у відрядження; 4) важливість доручення для клієнта; 5) роль адвоката в досягненні гіпотетичного результату, якого бажає клієнт; 6) досягнення за результатами виконання доручення позитивного результату, якого бажає клієнт; 7) особливі або додаткові вимоги клієнта стосовно строків виконання доручення; 8) характер і тривалість професійних відносин даного адвоката з клієнтом; 9) професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката.
Жодний із факторів, указаних у ч. 3 цієї статті, не має самостійного значення; вони підлягають врахуванню в їх взаємозв'язку стосовно обставин кожного конкретного випадку. Розмір гонорару і порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі, тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.
Договором від 27 березня 2008 року № 12/2 про надання правової допомоги та Протоколом узгодження договірної ціни до договору встановлена загальна сума гонорару, відсутні данні які бралися до уваги сторонами при визначенні розміру винагороди. Крім того, при укладанні вказаного договору ОСОБА_4 діяв як приватний юрист на підставі свідоцтва про державну реєстрацію від 07.05.1997 року № 12175. Представництво інтересів в суді адвокат ОСОБА_4 здійснював на підставі довіреності, яка була надана на підставі усного договору, та не було обумовлено договором від 27 березня 2008 року № 12/2. В акті від 06 жовтня 2008 року здачі-прийому наданої правової допомоги за період з 27.03.2008 по 06.10.2008 по договору від 27 березня 2008 року № 12/2 представництво інтересів в суді зазначено та прийнято позивачем.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь з Державного бюджету України витрат на правову допомогу у сумі 2500,00 грн. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 06 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанова буде складена та підписана у повному обсязі у відповідності до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 8, 9, 10, 11, 17, 18, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету із земельних ресурсів Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Начальник Управління з контролю за використанням та охороною земель у Луганській області, Головне управління Державної казначейської служби України у Луганській області про відшкодування моральної шкоди та стягнення витрат на правову допомогу відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову складено та підписано у повному обсязі у відповідності до ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.О. Яковлев