Категорія №10.1
Іменем України
01 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/152/2012
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Качуріної Л.С.,
за участю секретаря судового засідання - Горобець В.О.
в присутності сторін:
від позивача: не прибув,
від відповідача: не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7054, 02 грн.,-
03 січня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7054, 02 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 09.07.2010 відповідач звернулася до Сєвєродонецького міського центру зайнятості із заявою про реєстрацію як такої, що шукає роботу.
16.07.2010 ОСОБА_1 було надано статус безробітного наказом від 16.07.2010 № НТ100716 призначено та розпочато виплату допомоги по безробіттю.
На підставі даних ДПА, наданих у відповідності до Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13.02.2009 № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 12.03.2009 № 232/16248 встановлено, що відповідачем було отримано дохід у вигляді стипендії в Державному навчальному закладі «Сєвєродонецький професійний ліцей».
З метою встановлення обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітній, робочою групою центра зайнятості проведено розслідування даного страхового випадку відповідно до ч. 6 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, а саме направлено лист до Державного навчального закладу «Сєвєродонецький професійний ліцей» з вимогою надання інформації про факт навчання та отримання стипендії відповідачем. Згідно відповіді навчального закладу від 21.11.2011, відповідач зарахована до навчання у Державному навчальному закладі «Сєвєродонецький професійний ліцей»; відрахована 30.06.2011 у зв'язку з випуском згідно наказу № 10 «В-УДЗ» від 30.06.2011.
З метою вирішення питання щодо добровільного порядку проведення зазначених грошових коштів на адресу ОСОБА_1 було направлено лист щодо необхідності повернення незаконно отриманої суми матеріального забезпечення.
23.11.2011 відповідачем надано заяву про розстрочення заборгованості у зв'язку з тяжким матеріальним становищем та відсутністю заробітку і майна для погашення суми боргу.
Оскільки відповідачем кошти добровільно не повернуті, позивач просить стягнути з відповідача 7054,02 грн. - суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг
У судове засідання не прибув представник позивача, який був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, від нього на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.
У судове засідання не прибув відповідач, який був повідомлений про дату, час, та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.
Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.
З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року №2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, яким запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
Згідно з пунктом 7 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” суми внесків, нарахованих на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Фонд) створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Діяльність Фонду регулюється Основами законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Законом України "Про зайнятість населення", цим Законом, іншими законами у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування та статутом Фонду, який затверджується правлінням Фонду.
Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення” безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.
Згідно із статтею 25 цього Закону держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:
а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;
б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;
в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.
Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).
Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі
прожиткового мінімуму, встановленого законом. Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.
Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості з 16 липня 2010 року як така, що шукає роботу. У статусі безробітного остання перебувала на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості з 16 липня 2010 року по 13 липня 2011 року.
Статтею 1 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII “Про зайнятість населення”, серед іншого, встановлено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном, у фізичних осіб.
Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Механізм проведення розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до пункту 5 частини другої статті 12 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, пункту 16 частини першої статті 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” та частини третьої статті 22 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” визначає Порядок розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року № 7-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 березня 2009 року за № 232/16248 (надалі -Порядок № 60/62).
Порядок № 60/62 є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України та підлягає застосуванню відповідно до пункту 2 частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності із пунктом 5 Порядку № 60/62 перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів; використання даних вищевказаних органів, Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю, контрольно-ревізійних органів цільового використання коштів Фонду; проведення центром зайнятості перевірки достовірності зазначених у довідках про середню заробітну плату даних та записів у трудових книжках безпосередньо на підприємствах, в установах, організаціях та у фізичних осіб, які використовують найману працю, у порядку, встановленому законодавством. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили.
У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа згідно пункту 6 Порядку № 60/62 знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг.
Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти (пункт 7 Порядку № 60/62).
Пунктом 8 Порядку № 60/62 регламентовано, що у разі неможливості вручення повідомлення про необхідність повернення коштів з підстав, передбачених абзацом першим пункту 132 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155, відмови особи чи роботодавця повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.
Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів у відповідності із пунктом 9 Порядку № 60/62 може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.
В результаті звіряння бази даних безробітних, які перебували та перебувають на обліку в Сєвєродонецькому міському центрі зайнятості з базами даних ДПА, було виявлено, що відповідач у період перебування на обліку в Сєвєродонецькому міському зайнятості проходив навчання та отримував стипендію в Сєвєродонецькому професійному ліцеї.
Згідно відповіді Сєвєродонецького професійного ліцею ОСОБА_1 була зарахована та навчалася у ДНЗ «Сєвєродонецький професійний ліцей» згідно наказу № 6 «З-УДЗ» від 01.09.2010 та була відрахована у зв'язку з випуском 30.06.2011 згідно наказу № 10 «В-УДЗ» від 30.06.2011.
Відповідно до наказу Сєвєродонецького міського центру зайнятості від 23 листопада 2011 року за № НТ 111123 відповідач повинен повернути кошти у встановленому порядку відповідно до п.6.14 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 20.11.2000 № 307.
23 листопада 2011 року позивачем на адресу відповідача було направлено лист з проханням добровільно повернути кошти в розмірі 7054, 02 грн., як зайво отриманого матеріального забезпечення.
23 листопада 2011 року відповідач звернулася до Сєвєродонецького міського центру зайнятості з проханням розстрочити суму боргу в розмірі 7054, 02 грн. на строк шість місяців зв'язку з тяжким матеріальним становищем.
На підставі вищевикладеного суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки є документально підтвердженими, обґрунтованими, та враховуючи, що під час розгляду справи відповідачем в добровільному порядку не сплачено суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7054, 02 грн.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Сєвєродонецького міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7054, 02 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1) на користь Сєвєродонецького міського центру зайнятості (місцезнаходження: 93400, м. Сєвєродонецьк, вул. Гагаріна, 116) суму виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у розмірі 7054, 02 грн. (сім тисяч п'ятдесят чотири гривні 02 копійки).
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 06.02.2012.
СуддяЛ.С. Качуріна