справа № 0670/8519/11
категорія 8.2.6
15 лютого 2012 р. м. Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Лавренчук О.В. ,
за участю секретаря - Недашківської Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод"
до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Відкрите акціонерне товариство "Коростенський щебзавод" звернулось до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 18.08.2011 року, а саме:
- № 0000702301 про визначення Відкритому акціонерному товариству "Коростенський щебзавод" зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 3807143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 943256,00 грн.;
- №0000692301 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 207250,00 грн., визначення позивачу податкового зобов'язання з даного виду податку та зобов'язано сплатити суму в розмірі 12058677,00 грн.;
- №0000682301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) в сумі 43328,00 грн.;
- №0000732301 про застосування до позивача адміністративного штрафу та інших санкцій на суму 510,00 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на невідповідність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень вимогам чинних на час виникнення спірних правовідносин Законам України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", "Про акціонерні товариства", "Про господарські товариства", Податкового кодексу України.
Представник позивача в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.
Представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав викладених в акті перевірки Коростенської ОДПІ від 02.08.2011 року №1162/23-01/01374567, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Прокурор Житомирської області просив відмовити в задоволенні позовних вимог посилаючись на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, зважаючи на наступне.
Судом встановлено, що Коростенською ОДПІ було здійснено виїзну планову перевірку ВАТ "Коростенський щебзавод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 1.03.2011 року, за наслідками якої складено акт від 02.08.2011 року №1162/23-01/01374567.
У ході проведення перевірки було встановлено, що товариством в порушення п. 5.1, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням порушень п.п.1,2 ст. 215, п.п. 1, 5 ст. 203, 216, 228 Цивільного кодексу України занижено податок на прибуток за перевіряємий період всього у сумі 342094,00 грн.; в порушення п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 1,5 ст.203, 216, 228 Цивільного кодексу України, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", п.198.1 ст. 198, п.198.2 ст. 198, п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено суму ПДВ, заявленої до бюджетного відшкодування на рахунок платника всього у сумі 207250,00 грн. та завищено від"ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за березень 2011 року у сумі 6650,00 грн.; в порушення п.п. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", з урахуванням вимог ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" позивачем несплачено до бюджету авансовий внесок за півріччя 2010 року, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 3465049,00 грн., нарахованого на суму дивідендів, призначених для виплати законом.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2011 року:
- № 0000702301 про визначення Відкритому акціонерному товариству "Коростенський щебзавод" зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 3807143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 943256,00 грн.;
- №0000692301 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 207250,00 грн., визначення позивачу податкового зобов'язання з даного виду податку та зобов'язано сплатити суму в розмірі 12058677,00 грн.;
- №0000682301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) в сумі 43328,00 грн.;
- №0000732301 про застосування до позивача адміністративного штрафу та інших санкцій на суму 510,00 грн.
Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення №0000702301 вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його законним, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було укладено з ТОВ «Укрпромтехснаб» договори №Т-96 від 01.10.2010 р. та №010422 від 04.01.2011 р. на поставку продукції виробничо-технічного призначення відповідно до умов яких зобов'язання з перевезення придбаних позивачем товарів покладалося на продавця, а право власності на такі товарі позивач набув з моменту їх передання продавцем.
Враховуючи визначені договорами умови поставки продукції, товари під час перевезення залишились у власності продавця, а тому до таких правовідносин слід застосовувати положення п. 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що був затверджений постановою КМ України від 25.02.2009 р. №207.
Приписами вказаного пункту Положення визначено, що перевізник, який здійснює вантажні перевезення для власних потреб зобов'язаний мати наступні документи:
- накладну або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж;
- посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії;
- реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом;
- талон про проходження державного технічного огляду;
- поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Для водія юридичної особи необхідним є також дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу.
Враховуючи законодавчо визначений перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, доводи податкового органу з посиланням на завищення позивачем валових витрат на суму 955275,00 внаслідок неналежного оформлення товарно-транспортних накладних, одержаних від ТОВ "Укрпромтехснаб" є необґрунтованими.
Окрім цього, позивачем на підтвердження виконання умов укладених з ТОВ «Укрпромтехснаб» договорів надані підтверджуючі документи: накладні на товар, рахунки-фактури та платіжні доручення на сплату їх вартості. Копії вказаних документів містяться в матеріалах справи .
Відповідно до приписів п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності». В свою чергу, відповідно до абз. 4 п. 5.3.9 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
З аналізу вищезазначених норм слідує, що підставою для включення здійснених витрат до складу валових є наявність первинних документів, що підтверджують понесені підприємством витрати. При цьому слід врахувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках його господарської діяльності та спрямовані на отримання прибутку.
Досліджені судом видаткові накладні за своїм змістом складені у відповідності до вимог з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вони містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення, а саме: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, дату складання документу, інші необхідні реквізити, посади та підписи уповноважених осіб та, відповідно, мають статус первинних документів, на підставі яких може бути здійснено оприбуткування товару.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про обґрунтованість дій позивача в частині віднесення до складу валових витрат вартість придбаних у ТОВ «Укрпромтехснаб» товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 955274,83 грн.
Відповідно до висновків акту перевірки податковий орган вважає, в порушення вимог п.5.1, пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання послуг з переробки щебеневої продукції від ТОВ «Паритет-М» на загальну суму 413102 грн. В якості підстав для невизнання валових витрат відповідач вважає наявність у самого позивача необхідних для самостійної переробки щебеню виробничих потужностей, кваліфікованого персоналу. Тобто, на думку податкового органу, укладання угоди на переробку щебеневої продукції з ТОВ «Паритет-М» не мало розумних економічних або інших причин (ділової мети).
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу в цій частині, судом враховується наступне.
Основні засади господарювання в Україні і регулювання господарських відносин, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання визначає Господарський кодекс України. Відповідно до част. 2 ст. 3 ГКУ господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. В свою чергу, ст. 42 ГКУ визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Основними принципами підприємницької діяльності відповідно до ст. 44 ГКУ є: вільний вибір підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги; вільний найом підприємцем працівників; комерційний розрахунок та власний комерційний ризик та інші. З вищезазначеного випливає, що позивач мав право самостійно обирати методи та способи господарювання. Це стосується і вибору позивача способів переробки щебеню: виконувати такі роботи господарським способом, чи залучати для виконання таких робіт сторонніх осіб на підставі господарського договору.
З наданих представником позивача пояснень слідує, що залучення позивачем до переробки виробленого гранітного щебеню фракції 20-40 мм на фракцію 5-20 мм іншого переробника - ТОВ «Паритет-М» - було викликане його неспроможністю самостійно виконати ці роботи, оскільки:
- така повторна переробка щебеню на інші фракції не передбачена наявними у позивача технологічними можливостями (марками дробильного та сортувального обладнання, діючою схемою їх технологічних зв'язків між собою, розмірів відсотків виходу кожної з фракцій щебеню);
- самостійне виконання таких робіт позивачем можливе лише за умови здійснення ним значних капітальних вкладень з технічного переозброєння виробництва та змінами в технології виробництва щебеню.
Документальним підтвердженням викладеного є технологічна схема виробничих потужностей підприємства та відповідні економічні розрахунки, копії яких містяться в матеріалах справи.
На підставі викладеного та враховуючи відсутність заборони на законодавчому рівні щодо залучення до роботи для виконання послуг з переробки щебеня сторонніх осіб, суд дійшов висновку про можливість формуванням позивачем валових витрат з урахуванням отриманих від ТОВ "Паритет-М" послуг.
Тобто, укладений позивачем з ТОВ «Паритет-М» договір підряду №01/12/09ч від 01.12.2009 р., спрямований на досягнення відповідних господарських результатів. Зазначений договір сторонами виконано належним чином, що підтверджується наданими ТОВ «Паритет-М» послугами з переробки щебеню у відповідності до умов договору. В свою чергу, в оплату наданих послуг позивач відвантажив на адресу ТОВ «Паритет-М» щебінь, що не суперечить вимогам чинного законодавства.
Документальним підтвердженням виконання зазначеного договору є: акти прийому-передачі щебеню на переробку, акти прийому-передачі щебеню з переробки, акти виконаних робіт, протоколи про залік взаємних боргових вимог, копії яких долучено до матеріалів справи.
При дослідженні первинних документів судом встановлено, що вони містять всі обов'язкові реквізити, які передбачені для їх оформлення, а саме: назву наданої послуги, її вартісне вираження, одиницю виміру, дату складання документу, посади та підписи уповноважених осіб та, відповідно, мають статус первинних документів, на підставі яких здійснено оприбуткування послуг.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про правомірність дій позивача при включенні до складу валових витрат вартість отриманих від ТОВ "Паритет-М" послуг з переробки щебеню в сумі 413102,06 грн., а висновок податкового органу в цій частині є безпідставним.
У ході здійснення перевірки податковим органом зроблено висновок про порушення товариством пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року №334/94-ВР (з відповідними змінами та доповненнями), з урахуванням Закону України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 року №514-VІ (зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 27.04.2010 року №2154-VІ та Законом України від 03.12.2010 року №2774-VІ), у результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у частині несплати до бюджету авансового внеску за півріччя 2010 року, нарахованого на суму дивідендів, призначених законом для виплати у сумі 3465049,00 грн.
Зазначений висновок пов'язаний з тим, що відповідно до показників фінансової звітності форми №1 "Баланс на 31 грудня 2009 року" позивач показав нерозподілений прибуток на початок звітного періоду 2009 року у сумі 30896 тис. грн. та на кінець звітного періоду 2009 року - у сумі 46201 тис. грн.
Відповідно до показників фінансової звітності форми №2 "Звіт про фінансові результати за 2009 рік" ВАТ "Коростенський щебзавод" показало фінансові результати (прибуток) за 2009 рік у сумі 15305 тис. грн.
По бухгалтерському обліку за 2009 рік ВАТ "Коростенський щебзавод" відобразило по бухгалтерському рахунку 44 "Нерозподілений прибуток (непокриті збитки)" субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений":
- оборот по кредиту за грудень 2009 року - 15305478,04 грн.;
- станом на 01.01.2010 року сальдо по кредиту рахунку - 46200658,69 грн.
У оборотно-сальдовій відомості за грудень 2009 року ВАТ "Коростенський щебзавод" отримало прибуток на суму 15305478,04 грн., та станом на 01.01.2010 року по кредиту субрахунку 441 "Прибуток нерозподілений" мало нерозподілений прибуток на суму 46200658,69 грн. (таким чином, станом на 01.01.2009 року нерозподілений прибуток складав 30895180,65 грн. (46200658,69-15305478,04 грн.)
Оскільки ВАТ "Коростенський щебзавод" зазначило у бухгалтерському обліку та фінансових звітах нерозподілені прибутки минулих років по дебету рахунку 441 "Нерозподілений прибуток" у сумі 46200658,69 грн., воно мало нарахувати дивіденди у розмірі не менше 30 відсотків нерозподіленого прибутку минулих років, тобто у сумі 13860197,61 грн., та сплатити авансовий внесок з цієї суми у розмірі 3465049 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем 18.08.2011 року було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000702301, яким позивачу було визначено додаткове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 3807143 грн. (розрахунок: 3465049+1368377*25%) та застосовано штрафну санкцію в сумі 943256 грн.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, судом враховується, що відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Перевіряючи зазначені обставини, судом встановлено, що згідно з пп. 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, яка діяла на момент виникнення у позивача, як вважає відповідач, обов'язку зі сплати авансового внеску з податку на прибуток) емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.
Диспозиція наведеної правової норми свідчить про те, що законодавець для емітента корпоративних права такий правовий наслідок як обов'язок з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток ставить у залежність від двох умов: прийняття рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам) та здійснення нарахування суми дивідендів, призначених для виплати.
Досліджуючи у даній справі наявність умов, за яких виникає обов'язок зі сплати до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, судом встановлено, що питання про затвердження річної фінансової звітності товариства за 2009 рік не розглядалось, оскільки загальні збори акціонерів ВАТ" Коростенський щебзавод" в 2010 році не відбулися у з"язку з відсутністю кворуму, рішення про здійснення виплат акціонерам дивідендів за підсумками роботи 2009 року не приймалось.
Враховуючи викладене, судом не встановлено обставин, з якими пп. 7.8. 2 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" пов'язує виникнення у платника податку обов'язку з нарахування та внесення до бюджету авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, а відтак і виникнення у контролюючого органу обов'язку донарахувати податкові зобов'язання.
Не спростовують цього висновку і посилання органу державної податкової служби на приписи ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" та ст. 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік").
Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року №2154-VI) виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку, у строк не пізніше шести місяців після закінчення звітного року. Виплата дивідендів здійснюється господарським товариством з чистого прибутку у звітному році та/або нерозподіленого прибутку в розмірі не менше 30 відсотків. У разі відсутності або недостатності чистого прибутку звітного року та нерозподіленого прибутку минулих років виплата дивідендів за привілейованими акціями здійснюється за рахунок резервного капіталу товариства.
Статтею 15 Закону України "Про господарські товариства" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 27.04.2010 року №2154-VI) прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати обов'язкової суми дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.
У той же час, як було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України адміністративний суд має перевірити, чи прийнято рішення відповідачем у межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують, зокрема, функції зі здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів.
Між тим, відповідно до ст. 1 Закону України "Про акціонерні товариства" цей Закон визначає порядок створення, діяльності, припинення, виділу акціонерних товариств, їх правовий статус, права та обов'язки акціонерів.
У свою чергу, преамбулою Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що цей Закон визначає поняття і види господарських товариств, правила їх створення, діяльності, а також права і обов'язки їх учасників та засновників.
Отже, Закони України "Про акціонерні товариства" та "Про господарські товариства" не є складовою частиною податкового законодавства, а відтак контроль за дотриманням вимог цих Законів не віднесений до повноважень державної податкової інспекції.
Відповідно, Коростенська об'єднана державна податкова інспекція Житомирської області, не будучи наділеною повноваженнями контролювати емітента корпоративних права щодо дотримання ним обов'язку зі сплати дивідендів своїм акціонерам, вийшла за межі наданої їй компетенції, що призвело до прийняття 18.08.2011 року податкового повідомлення-рішення, яке суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України.
За обставин, які склались у даній справі, рішення про визначення ВАТ "Коростенський щебзавод" грошового зобов'язання зі сплати авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого на суму дивідендів, могло бути прийнято тільки за умови прийняття емітентом корпоративних прав рішення про виплату дивідендів та їх нарахування без сплати передбаченого Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" авансового внеску.
Оскільки таких обставин у даній справі встановлено не було, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області від 18.08.2011 року № 0000702301 є обґрунтованими.
Перевіряючи правомірність висновків податкового органу в частині відображення в акті перевірки порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та положень, п. 198.1, п. 198.2 та п. 198. 3 ст. 198 Податкового кодексу України» на підставі чого на думку Корстенської ОДПІ було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що були отримані від ТОВ «Укрпромтехснаб» - на суму 117979 грн., ТОВ «Веста-Дніпро» - на суму 13300 грн. та від ТОВ «Паритет-М» на суму 82621 грн., судом враховується наступне.
В якості підстав для такого висновку перевіряючі вважають відсутність у позивача подорожніх листів, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товарів. Крім цього, при проведенні перевірки ТОВ «Веста-Дніпро», як вважає контролюючий орган, встановлено, що у товариства відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, достатня кількість технічного персоналу для здійснення таких обсягів господарських операцій, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, це товариство не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.
Щодо завищення позивачем сум податкового кредиту за податковими накладними, що були отримані від ТОВ «Укрпромтехснаб» на суму 117979 грн. та від ТОВ «Паритет-М» на суму 82621 грн.
Законність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрпромтехснаб» і ТОВ «Паритет-М» вже були предметом судового дослідження питання правильності визначення позивачем його зобов'язань з податку на прибуток підприємств і викладені вище.
Окрім цього, позивач надав в судове засідання податкові накладні, що складені з дотриманням усіх вимог податкового законодавства.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків податкового органу про безпідставне віднесення позивачем до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за податковими накладними, що були отримані від ТОВ «Укрпромтехснаб», на загальну суму 117979 грн. та від ТОВ «Паритет-М» на суму 92621 грн.
Щодо завищення податкового кредиту на суму 13300 грн. за податковими накладними, отриманими позивачем від ТОВ «Веста-Дніпро», судом встановлено.
Так, позивач відповідно до договору №81 від 11.02.2011 р. придбав у ТОВ «Веста-Дніпро» за видатковою накладною №183 від 04.03.2011 р. товарно-матеріальні цінності (метало детектор) на загальну суму 79800 грн. в тому числі ПДВ - 13300 грн.
Відповідно до умов зазначеного договору зобов'язання з доставки придбаних позивачем товарів були покладені безпосередньо на постачальника - ТОВ «Веста-Дніпро». В договорі сторонами не було зазначено, що таким транспортом має бути вантажний автомобільний чи будь-який інший вид транспорту.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позивач не міг бути учасником транспортного процесу, оскільки не здійснював перевезення таких товарів, як власним, так і орендованим вантажним транспортом, не був замовником таких послуг, як у ТОВ «Веста-Дніпро», так і в будь-якого іншого перевізника, не сплачував будь-кому вартість таких транспортних послуг. Відповідно до умов договору прийомка товару позивачем у власність здійснювалась безпосередньо в момент передачі йому товару постачальником зі складанням відповідної накладної. Складання будь-яких товарно-транспортних накладних умовами договору не було передбачено.
В судовому засіданні встановлено, що перевезення придбаного товару (металодетектору), з причини його малих геометричних та вагових характеристик, здійснювалось безпосереднього керівником ТОВ «Веста-Дніпро» з допомогою пасажирського залізничного транспорту (купе пасажирського поїзда), про що надав суду відповідне письмове пояснення перевізника товару.
Надані позивачем під час розгляду справи первинні документи (договір купівлі-продажу, видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, акт на введення в дію металодетектору, податкові накладні та банківські платіжні доручення) щодо оприбуткування позивачем товару, отриманого від ТОВ «Веста-Дніпро», містять всі обов'язкові реквізити, що передбачені для їх оформлення, і відповідають вимогам ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та вимогам, що ставляться до складання податкової накладної, а саме: назву товару, його вартісне вираження, одиницю виміру, дату складання документу, посади та підписи уповноважених осіб та, відповідно, мають статус первинних документів, на підставі яких здійснено оприбуткування товару, їх копії долучено до матеріалів справи.
Враховуючи фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про правомірність дій позивача під час віднесення до складу податкового кредиту сум податку за податковими накладними, що були отримані від ТОВ «Веста-Дніпро» в загальному розмірі 13300 грн.
Окрім цього, суд не погоджується з твердженням відповідача про штучний характер формування податкового кредиту з огляду на відсутність у контрагента технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів та інших умов для здійснення господарської діяльності з огляду на наступне.
У разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав проти України»).
ВАТ Коростенський щебзавод" та ТОВ «Веста-Дніпро» підтверджують реальність укладеної угоди наявними в матеріалах справи документами, а саме: договір купівлі-продажу, видаткова накладна, акт приймання-передачі товару, акт на введення в дію металодетектору, податкові накладні та банківські платіжні доручення.
Крім викладеного, суд приймає до уваги пояснення представників відповідача, що положення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000692301 в частині визначення позивачу додаткового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12058677 грн. є з боку податкового органу помилковими, оскільки таке не підтверджується як самими матеріалами перевірки, так і матеріалами, що були подані сторонами в судових засіданнях.
Враховуючи обставини справи, суд вважає позовні вимоги про неправомірність висновків контролюючого органу про завищення позивачем в перевіреному періоді суми податкового кредиту в розмірі 213900 грн., а тому оскаржувані рішення №0000692301 - про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану в сумі 207250 грн. та визначення додаткового зобов'язання з цього податку в сумі 12058677 грн. та №0000682301 - про застосування штрафної санкції з податку на додану вартість на суму 43328 грн., є протиправними і підлягають до скасування.
Перевіряючи правомірність прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення від 18.08.2011 року №0000732301, судом встановлено.
Так, податковим органом до позивача застосована адміністративна штрафна санкція в розмірі 510 грн. на підставі п. 121.1 ст. 121 Податкового кодексу України - за ненадання платником податків для перевірки оригіналів документів чи їх копій про його господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрпромтехснаб»та ТОВ «Паритет-М», а також фінансової звітності підприємства за 2009 р. та оборотно-сальдових відомостей за січень-листопад 2009 р.
Приписами п. 20.1.2 ст. 20 ПК України податковий орган в процесі здійснення перевірок має право вимагати виготовлення платником податків і безоплатно отримувати від них засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за її наявності) копії документів. Однак такі вимоги можуть висуватись до платників податків лише у випадках, коли такі документи свідчать про порушення ними вимог податкового або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Враховуючи, що в текстах запитів податковий орган не зазначив про які конкретні порушення податкового або іншого законодавства свідчать запитувані документи суд вважає, що рішення посадових осіб про відмову в наданні таких копій є цілком правомірним.
Окрім цього, суд приймає до уваги пояснення позивача про те, що оригінали документів про його господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрпромтехснаб» та ТОВ «Паритет-М», в також фінансової звітності підприємства за 2009 р. та оборотно-сальдових відомостей за січень-листопад 2009 р. надавались посадовим особам податкового органу для документальної перевірки, що представниками податкового органу також не заперечується.
Враховуючи фактичні обставини справи, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ від 18.08.2011 року №0000732301 також підлягають задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, 158-163, 254 КАС України, суд
постановив:
Адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, які винесені Коростенською об'єднаною державною податковою інспекцію 18 серпня 2011 року, а саме:
- № 0000702301 про визначення Відкритому акціонерному товариству "Коростенський щебзавод" зобов'язань з податку на прибуток підприємств на суму 3807143,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 943256,00 грн.;
- №0000692301 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 207250,00 грн., визначення позивачу податкового зобов'язання з даного виду податку та зобов'язано сплатити суму в розмірі 12058677,00 грн.;
- №0000682301 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (робіт, послуг) в сумі 43328,00 грн.;
- №0000732301 про застосування до позивача адміністративного штрафу та інших санкцій на суму 510,00 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.В. Лавренчук