справа №0670/6561/11
категорія 8.2.6
01 лютого 2012 р. м.Житомир
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Попової О. Г.,
при секретарі - Маленівському А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Житомирі адміністративну справу за позовом приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" до Державної податкової інспекції у Житомирському районі про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
Приватне підприємство "Давидівський гранкар'єр" звернулось до адміністративного суду з вказаним позовом. Зазначає, що за результатами виїзної планової перевірки ПП "Давидівський гранкар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, складений акт №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року, в якому зафіксовано з боку ПП "Давидівський гранкар'єр" декілька порушень, зокрема вимог пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.9 ст.5, п.8.7 ст.8 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість". На підставі вказаного акту Державною податковою інспекцією у Житомирському районі визначено: податкове повідомлення-рішення №0001052301 від 16.06.2011 року, яким за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 33860,00 грн., в т.ч. основний платіж - 27088,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 6772,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0001042301 від 16.06.2011 року, яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.9 ст.5, п.87 ст.8 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 239999,00 грн., в т.ч. основний платіж - 191999,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 48000,00 грн. Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх скасувати. Зазначає, що перевірка податковими інспекторами проведена з порушеннями. В позові вказує, що операції з придбання ТМЦ у ПП "Джілайт" підтверджені всіма необхідними первинними документами і матеріали придбавались для використання в господарській діяльності підприємства, тому підприємством правомірно формувався податковий кредит та валові витрати. Вказує, що підприємством у перевіряємому періоді не здійснювалось капітального ремонту устаткування, а лише його технічне обслуговування і тому правомірно суми, витрачені на техобслуговування, включались до валових витрат.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав зазначених в позовній заяві. Просили задовольнити позов в повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнали. Надали суду заперечення щодо позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, суд встановив: Державною податковою інспекцією в Житомирському районі проведена виїзна планова перевірка ПП "Давидівський гранкар'єр" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.03.2011 року, про що складений акт №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року.
В акті перевірки зафіксовано, що ПП "Давидівський гранкар'єр" в порушення вимог:
- пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.9 ст.5, п.8.7 ст.8 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати по придбанню ТМЦ. В 2010 році зайво віднесено до складу валових витрат 125440 грн. вартості цементу, стеарату кальцію, добавки Хідетал, пігмент, які придбані у ПП "Джілайт";
- пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством неправомірно включено до складу валових витрат, витрати на реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів в сумі 158139 грн. (вартість ТМЦ, які оприходувано на 207 рахунок);
- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством до податкового кредиту віднесено суму ПДВ в лютому 2009 року - 14780грн., березні 2009 року - 10608 грн., травні 2009 року - 1700 грн., по податковій накладній №22 від 025.02.2008 року (стеарат кальцію, цемент М-500, добавка "Хідетал", пігмент з/о кор.), №66 від 04.03.2009 року (стеарат кальцію, цемент М-500, добавка "Хідетал", пігмент з/о кор.), 75.1. Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки №153 від 13.05.22009 року (стеарат кальцію, цемент М-500, добавка "Хідетал", пігмент з/о кор.).
На підставі вказаного акту видані Державною податковою інспекцією у Житомирському районі податкові повідомлення-рішення: - №0001052301 від 16.06.2011 року, яким за порушення пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 33860,00 грн., в т.ч. основний платіж - 27088,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 6772,00 грн. та - №0001042301 від 16.06.2011 року, яким за порушення пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.9 ст.5, п.87 ст.8 Закону України Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 239999,00 грн., в т.ч. основний платіж - 191999,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції - 48000,00 грн.
Суд не погоджується з висновками податкового органу з огляду на наступне.
Щодо процесу проведення перевірки, то порядок проведення виїзних планових перевірок визначений Податковим кодексом України.
Так, згідно п.75.1 ст.75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка (пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 ПК України).
Відповідно до п.77.4 ст.77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом.
Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Умови та порядок допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок визначені 81 статтею Податкового кодексу України, а саме: посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Позивач в позові зазначив і представники позивача підтримали в судовому засіданні, що відповідачем порушено порядок допуску посадових осіб органів ДПС до проведення перевірки, так як в направленнях на перевірку відсутні номер та дата направлення, номер наказу про проведення відповідної перевірки, а тому, перевірка проведена неправомірно.
Встановлено, що на підставі направлень від 06.05.2001 року №61, №60, №59, №62 згідно з ст. 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на II квартал 2011 року, проведена виїзна планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання приватним підприємством „Давидівський гранкар'єр" вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008р. по 31.03.2011р. відповідно до затвердженого плану перевірки.
Направлення вручені під розписку Ковальчук Олені Василівні, головному бухгалтеру ПП „Давидівський гранкар'єр", що не заперечувалось представникоми позивача в судовому засіданні. Податкові інспектори були допущені до проведення перевірки, службовими особами гранкар"єра надані всі необхідні для здійснення перевірки документи.
На підставі викладеного, приймаючи до уваги, що позивач не скористався своїм правом щодо недопущення посадових осіб ДПІ до проведення перевірки, суд вважає, що перевірку було проведено відповідно до вимог чинного законодавства.
Щодо господарських операцій позивача та контрагента ПП "Джілайт".
В акті перевірки зазначено, що позивачем у перевіряємий період безпідставно збільшено валові витрати та сформовано податковий кредит на суму витрат та ПДВ, понесених у зв'язку із проведенням господарських операцій з контрагентом ПП "Джілайт"
Зазначено, що позивачем не надано товарно-транспортних накладних на підтвердження факту поставки ТМЦ, по контрагенту позивача ПП "Джілайт" до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей підприємства, у 2009 році кількість осіб, що рахується на підприємстві - 1(керівник), у декларації про податок на прибуток сума валового доходу за 2009 рік - 0 грн.
Встановлено, що між ПП "Давидівський гранкар'єр" (покупець) і ПП "Джілайт" (постачальник) укладений договір №26/01 від 26.01.2009 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується передати, а покупець прийняти й оплатити товар - стеарат кальцію, цемент, добавки, пігменти, які використовуються для виробництва виробів з бетону у кількості, якості й асортименті, зазначеним у специфікаціях.
Відповідно до п.4.1.2 вказаного договору, постачальник зобов'язаний нести усі витрати, прямо чи побічно пов'язані з передачею товару згідно з умовами розділу 4 цього договору, до моменту підписання сторонами акта прийому - передачі (виписки накладної чи оформлення інших аналогічних документів, що засвідчують факт поставки).
У специфікації №1 до договору №26/01 від 26.01.2009 року зазначений товар (стеарат кальцію, цемент, добавки, пігменти, які використовуються для виробництва виробів з бетону), його кількість на суму 143100,00 грн., в т.ч. ПДВ - 23850,00 грн.
Зазначені ТМЦ придбавались позивачем для виготовлення тротуарної плитки.
На виконання умов договору відповідачем виписані видаткові накладні №22 від 02.02.2009 року на суму 88680,00 грн., №66 від 04.03.20009 року на суму 63648,00 грн., №153 від 13.05.2009 року на суму 10200,00 грн. та податкові накладні №22 від 02.02.2009 року на суму 88680,00 грн., №66 від 04.03.2009 року на суму 63648,00 грн., №153 від 13.05.2009 року на суму 10200,00 грн. (а.с.157, 158, 179, 180, 199, 200).
Розрахунок за поставлений товар проводився відповідно до рахунків-фактури №26/01-09 від 26.01.2009 року на суму 88680,00 грн., №04/03 від 04.03.2009 року на суму 63648,00грн., №11/05 від 11.05.2009 року на суму10200,00 грн.
Придбаний товар у ПП "Джілайт" доставлявся позивачем на власному автомобілі, що підтверджується наказом на відрядження (а.с.175) посвідченнями на відрядження водіїв гранкар"єру для отримання ТМЦ у ПП "Джілайт" (а.с.159, 163, 167, 171, 181, 186, 190, 192, 201, 204), витягом з книги наказів за 2009 рік (а.с.208-210), наказами про прийняття осіб на посади водіїв (а.с.211-215), подорожніми листами (а.с.162, 166, 168, 174, 185, 187, 191, 193, 202, 205), актами прийому-передачі ТМЦ (а.с.160, 161, 164, 165, 169, 170, 172,173, 182-184, 188, 189, 191а, 194,195, 203, 206).
На підтвердження факту транспортування позивачем наданий договір фінансового лізингу №01-18/07 авт від 14.02.2007 року, предметом якого є надання лізингодавцем (ТзОВ "Українська лізингова компанія") в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу (ТзОВ "Енергетичнаа група") предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей лізиногоодержувача на визначений строк (а.с.140-141).
У специфікації до договору №01-18/07-авт від 14.02.2007 року зазначені найменування, модель, ціна одиниці, кількість майна на суму 495300,00 грн., в т.ч. ПДВ - 82550,00 грн. (а.с.142).
Згідно договору оренди автомобілів №05/01 від 05.01.2009 року орендодавець (ТзОВ "Енергетична група" ) зобов'язується передати орендареві (ПП "Давидівський гранкар"єр") в строкове, на строк 1 один) рік, платне користування 3 (три) одиниці автомобілів марки ISUZU-NOR 71 з номерними знаками АА 8435 СМ, АА8436СМ, АА8413СМ, а орендар зобов'язується прийняти названі автомобілі та використовувати їх виключно за цільовим призначенням, а також сплачувати орендодавцеві орендну плату (а.с.143-145).
Також, позивачем надані свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів (а.с.146-150).
Вставлено, що контрагент позивача на час здійснення господарських операцій перебував в Єдиному державному реєстрі підприємств і був платником податку на додану вартість.
У перевіряємому періоди постачальниками позивача для виготовлення тротуарної плитки, крім ПП "Джілайт" були і інші постачальники, що підтверджується довідкою ПП "Давидівський гранкар"єр" та первинними документами і не заперечувалось відповідачами (а.с.216-250 т.1, 1-26 т.2). Готову продукцію позивач реалізовував кінцевому споживачу, що підтверджується первинними документами (26-48 т.2).
Отже, судом встановлено, що позивач повністю підтвердив факт поставки ТМЦ та реалізації виготовленої продукції кінцевому споживачу пакетом первинних документів
Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат звітного періоду, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.
Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках та повинна містити обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дату виписування податкової накладної, повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість та ін. (пп.7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
В акті перевірки відсутні зауваження щодо оформлення податкових чи будь-яких інших первинних документів.
Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.
За змістом норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України "Про податок на додану вартість" на які, як на порушені посилається в акті перевірки контролюючий орган, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.
В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено в тому числі і вимоги п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", однак жодного доказу що купівля товар/послуг не пов'язана з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, в акті перевірки не наведені і суду не надані.
Згідно матеріалів справи, одним із видів діяльності приватного підприємства "Давидівський гранкар'єр" є виробництво виробів з бетону для будівництва (а.с.64 т.1). Для здійснення своєї діяльності позивач купував матеріали для виготовлення тротуарної плитки, продажу її з метою отримання доходу, що є необхідним для здійснення господарської діяльності.
Акт перевірки не містить відомостей про порушення позивачем правил формування податкового кредиту, встановлених Законом України "Про податок на додану вартість" та валових витрат відповідно до вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Згідно ст.61 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Суд зазначає, що неможливість проведення перевірки, недекларування контрагентом позивача зобов'язань не може впливати на результати діяльності підприємства позивача і не може бути підставою для застосування санкцій ПП "Давидівський гранкар'єр".
Відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).
За таких обставин покупець не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства продавця, якщо він виконав усі передбачені законодавством умови щодо декларування податкових зобов'язань та сплати необхідних податків до бюджету та має всі документальні підтвердження розміру своїх валових витрат на податкового кредиту.
Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем неправомірно нараховані позивачу зобов'язання з податку на додану вартість в сумі основного платежу - 27088 грн. та застосованих штрафних санкцій - 6772 грн. та з податку на прибуток підприємств в сумі основного платежу - 135440 грн. і нарахованих штрафних санкцій.
Щодо нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств у зв'язку з ремонтом основних засобів, то в акті перевірки зазначено, що позивачем відбулось поліпшення основних фондів при технічному обслуговуванні ДСЗ шляхом установки живильника ТК15 (в зборі з бункером). Крім того підприємством в 2008 році проводилось поліпшення о/ф при технічному обслуговуванні техніки, дробильних установок, цеху по виготовленню плитки та інших агрегатів, що відображено в бухгалтерських проведеннях оборотно сальдової відомості по рах.631 та підтверджується прибутковими накладними на отримання запчастин (пров. Дт207-Кт631) та актами на списання тих же запчастин (пров. Дт 23-Кт.201) в загальній сумі 262345 грн. (а.с. 24-25 т.1).
Судом встановлено, що в порушення вимог п.5.2 Наказу ДПА від 22.12.2010, №984 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства" в акті перевірки №1123/23-0/31962503/0110 від 30.05.2011 року викладено лише факти виявлених порушень без будь-яких посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, зміст порушень викладений нечітко, не зазначено період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому до акта не додано письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень, не зазначено первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
Висновки про порушення позивачем податкового законодавства в акті перевірки відображені на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.
За вимогою суду відповідачем надано письмове пояснення з переліком ТМЦ, використання яких, на думку ДПІ, є поліпшення основних фондів (а.с. 133-134 т.2).
Згідно пояснень за 2 квартал 2008 року поліпшення відбулось на суму 43506 грн., а саме: квітень 2008 року - ПРФ 18 ПТ 10 СБ (матрац із матеріалу Х12М) 1 шт. нв суму без ПДВ 17673 грн.; травень 2008 року - броня конуса КМД -1200 (м.11171) 1 шт. на суму без ПДВ 10833 грн.; червень 2008 року - плита дробяща подвижна 1 шт. та неподвижна 1 шт. на суму без ПДВ 15833 грн..
Однак, шляхом математичного складення сум встановлено, що загальна сума ТМЦ складає 44339 грн., а не 43506 грн., як зазначено в поясненнях.
Крім того, в поясненнях зазначено, що на неправомірне формування валових витрат у 3 кварталі 2008 року вплинуло використання, в тому числі, в серпні 2008 року валу ведучого 1 шт. на суму без ПДВ -13000 грн. на загальну суму 29885 грн. та в вересні 2008 року ПРФ 18ПТ 10 СБ комп. 1 на суму 7800 грн. Однак, згідно даних бухгалтерського обліку за 2008 рік вал ведучий екг 13000 грн., (накладна №74 від 26.08.2008 року), ПРФ 18 ПТ10 7800 грн. (накладна №90 від 30.04.2008 року) на кінець 2008 року залишились на складі невикористаними, що підтверджується журналом-ордером і відомостями по рахунку 207 за 2008 рік, (а.с.135-140 т.2).
В судовому засіданні представник податкового органу Хоменко С.О., яка проводила перевірку позивача, не змогла пояснити різниці в сумах за 2 квартал 2008 року та чому в акті перевірки зазначено, що вал ведучий і ПРФ 18ПТ 10 СБ використані при поліпшенні основних фондів, тоді як згідно бухгалтерських документів зазначені запчастини в 2008 році не використовувались. Також, пояснила, що вона прийшла до висновку що заміна частин до техніки є поліпшенням основних фондів при техобслуговуванні техніки на підставі Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затверджене наказом Міністерства промислової політики України від 04.07.2003 року №281, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.08.2003 року за №733/8054. Письмових пояснень під час здійснення перевірки з цього приводу не вимагала.
Представники позивача в судовому засіданні пояснили, що в 2008 році не проводився ремонт основних засобів, а лише здійснювалось періодичне технічне обслуговування техніки та змінного устаткування та надали графік "Технічного обслуговування техніки та змінного устаткування на 2008 рік" норми витрат змінного устаткування ПП "Давидівський гранкар"єр", договір поставки змінного устаткування від 02.04.2008 року живильника ТК-15, інформаційний висновок №120124/01-М що живильник пластинчастий ТК-15 відноситься до змінного устаткування (а.с.92-129 т.2).
Судом встановлено, що витрати підприємства щодо заміна запчастин є технічним обслуговуванням обладнання, а не поточним ремонтом основних засобів з огляду на наступне.
Основні засади технічного обслуговування устаткування гірничовидобувних підприємств, порядок проведення технічного обслуговування і перелік робіт, які виконуються при технічному обслуговуванні та заміні змінного обладнання на підприємствах гірничовидобувної промисловості України визначені Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженим наказом Мінпромполітики України №281 від 04.07.2003 року (далі Положення).
Відповідно до п.2.2 Положення технічне обслуговування - комплекс операцій або операція з підтримки працездатності або справності об'єкта устаткування при використанні за призначенням, чеканні зберіганні і транспортуванні.
Ремонт - це комплекс операцій з відновлення працездатності об'єкта устаткування (або його складових частин) з частковим або повним відновленням його ресурсу, визначеного нормативно-технічною документацією, у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану об'єкта (п.2.3 Положення ).
Згідно п.2.12 Положення, змінне устаткування - вироби спеціального призначення, які використовуються для забезпечення процесу виробництва та здійснюють безпосередній вплив на оброблюваний матеріал і продукти його переробки або застосовуються в процесі перетворення вихідної сировини в напівфабрикат або готову продукцію.
Метою технічного обслуговування устаткування є попередження передчасного його зносу шляхом забезпечення режимів роботи відповідно до паспортних або проектних даних, належного догляду, змащення і регулювання, своєчасного виявлення й усунення несправностей, розробки і впровадження заходів щодо його вдосконалення (п.3.1 Положення).
Пунктом 3.2 Положення визначено, що технічне обслуговування не є поточним або капітальним ремонтом, реконструкцією, модернізацією, технічним переозброєнням чи іншим видом поліпшення основних фондів.
Пунктом 3.6 Положення передбачено, що технічне обслуговування устаткування виконується в планово - обов'язковому порядку відповідно до затвердженого графіка технічного обслуговування.
Періодичність і тривалість технічного обслуговування окремих видів устаткування встановлюється цехом, погоджується з головним механіком і затверджується головним інженером підприємства.
Згідно Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) до таких робіт належить в тому числі :
- евізія устаткування та контроль стану болтових з'єднань, муфт, гальм, опор, зубчастих передач, редукторів та інших;
- заміна деяких складових частин механізмів, у тому числі: фільтрувальних елементів, шлангів, пильників і контактів автогенного й електрозварювального устаткування, шлангів і з'єднань пневматичного інструменту, заміна і зшивання приводних пасів і транспортерних стрічок, заміна роликів конвеєрів, заміна клапанів, шиберів, заслінок і інших запасних частин, канатів підіймально-транспортного устаткування, заміна важелів, заміна колосників, зміна шкіряних, гумових і інших прокладок, перестановка моторів, верстатів, трубопроводів (якщо така перестановка не є капітальними роботами);
- обтягання та заміна болтових з'єднань та інших деталей кріплення;
Відповідно до п.21 Переліку робіт, які відносяться до технічного устаткування гірничодобувних підприємств (додаток 1 до Положення) проведення заміни змінного устаткування, швидкозношуваних запасних частин і технологічних пристроїв, виконання найпростіших вогневих та електрозварювальних робіт.
Пунктом 22 Переліку робіт до техобслуговування відносяться налагодження, регулювання, усунення дефектів у міжремонтні періоди та підготовка до планових ремонтів, складання вузлів з доставкою їх до місця проведення робіт.
Відповідно до додатку №2 до Положенням про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств, затвердженим наказом Мінпромполітики України №281, запчастини, зазначені в поясненнях податкового органу як обладнання, яке використано на ремонт основних засобів, відносяться до змінного устаткування.
Згідно Положення про технічне обслуговування устаткування гірничодобувних підприємств та додатку до нього №2 броні конусні, футеровки, живильник, підшипники, валки, сита, змінні плити відповідно до своїх технічних характеристик є змінним устаткуванням, що було замінене в ході проведення технічного обслуговування і витрати по придбанню яких, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат відповідних податкових періодів.
За таких обставин з огляду на зміст документів, щодо впровадження на підприємстві системи технічного огляду, періодичності та порядку його проведення, за допомогою зазначеного в поясненнях інспектора устаткування, на підприємстві здійснювалось періодичне технічне обслуговування обладнання, що використовується підприємством для здійснення господарської діяльності позивача.
Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання і застосовані штрафні санкції, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, в тому числі і на запит суду у відповідності до вимог ст.11 КАС України, які б могли свідчити про неправомірність включення підприємством відповідних сум до складу валових витрат, відповідачем не надано.
На підставі викладеного суд прийшов до висновку, що працівниками податкового органу безпідставно зроблено висновок про наявність порушень порядку формування позивачем складу валових витрат і формування податкового кредиту та скасовує спірні податкові повідомлення-рішення в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 86, 158-163, 254 КАС України, Житомирський окружний адміністративний суд, -
постановив:
Позов задовольнити.
Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Житомирському районі від 16.06.2011 року №0001052301 та №0001042301/0.
Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 КАС України апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: О.Г. Попова
Повний текст постанови виготовлено: 07 лютого 2012 р.