Україна
28 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/15963/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Крилової М.М.
при секретарі
при секретарі Чернишовій Є.Ю.
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказів незаконними, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу,
за участю:
позивача ОСОБА_1;
представника позивача ОСОБА_2, діє за договором від 08.09.2011;
представника відповідача ОСОБА_3, діє за довіреністю від 31.08.2011, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 1), Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (відповідач 2) про визнання наказів незаконними, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Позивач вимоги мотивує тим, що Наказами ГУМВС України в Донецькій області від 15.06.2011 року № 1217 та №324 о/с від 10.08.2011 року його звільнено з ОВС за порушення дисципліни. Позивач вважає, що вищевказані накази ГУМВС області видані з порушенням діючого законодавства, а крайній захід дисциплінарного впливу такий як звільнення з ОВС є необґрунтованим та безпідставним, оскільки ніяких доказів, що підтверджували би факт скоєння позивачем порушення дисципліни, відповідачем не зазначено. Позивач зазначив, що він 04.06.2011 в групі інспекторів ДПС з прапорщиками міліції ОСОБА_4 та ОСОБА_5 здійснював нагляд за дорожнім рухом на маршруті патрулювання №2, однак автомобілю громадянина Бельгії ОСОБА_7 не зупиняв та грошові кошти не вимагав. Крім того, зазначає позивач, 10.06.2011 прокуратурою Першотравневого району Донецької області у відношенні ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, тому вважає, що оскільки відносно нього кримінальна справа не порушувалась, тому відсутні належні докази скоєння ним порушення.
На підставі зазначеного позивач просив визнати протиправними та скасувати накази Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №1217 від 15.06.2011 року в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ та №324о/с від 10.08.2011 року, поновити на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ДПС батальйону ДПС Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та зобов'язати анулювати запис у трудовій книжці про звільнення з органів внутрішніх справ.
В судовому засіданні позивач, представник позивача вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним в позові.
Представник відповідача 1 проти позову заперечував, просив відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Представник відповідача 2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином. За таких обставин, на підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю представника третьої особи.
Суд, заслухавши пояснення сторін та перевіривши їх доводи матеріалами справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 1217 від 15.06.2011 року «Про надзвичайну подію за участю інспекторів ДПС взводу ДПС батальйону ДПС (ОДДЗ) УДАІ ГУМВС області та покарання винних» за особисту недисциплінованість, низькі моральні якості, невиконання вимог Присяги, Кодексу честі та Етичного кодексу працівника ОВС, ст.10 Закону України «Про міліцію», ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України в частині обов'язкового дотримання чинного законодавства України, скоєння несумісного з подальшим перебуванням в ОВС України вчинку, що підриває авторитет міліції, дискредитує звання рядового і начальницького складу, молодшого сержанта ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ.
Наказом Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області № 324 о/с від 10.08.2011 року молодшого сержанта міліції ОСОБА_1 інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ДПС батальйону ДПС Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області звільнено з органів внутрішніх справ України за п.63 «є» (за порушення дисципліни».
Позивач наполягає на порушенні відповідачем положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України щодо порядку притягнення до дисциплінарної відповідальності та, як слідство, необґрунтоване винесення наказів № 1217 від 15.06.2011 року та № 324 о/с від 10.08.2011 року про звільнення.
Суд вважає таке твердження позивача обґрунтованим з огляду на наступне.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про міліцію», Дисциплінарним статутом працівників органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 р. №3460-ІV, що визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Згідно ст.7 Дисциплінарного статуту - службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу:
- дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників;
- захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави;
- поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу;
- дотримуватися норм професійної та службової етики;
- берегти державну таємницю;
- у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб;
- стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою;
- постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень;
- сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку;
- виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету;
- з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють;
- берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
Згідно ст.12 Дисциплінарного статуту - за порушення службової дисципліни на особу рядового або начальницького складу може бути накладено стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.
Статтею 27 Дисциплінарного статуту передбачено, що звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ є крайнім заходом дисциплінарного стягнення і може проводитись за систематичне порушення дисципліни або вчинення проступку, несумісного з перебуванням на службі в органах внутрішніх справ.
Статтею 14 Дисциплінарного статуту визначено, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Суд зазначає, що порядок проведення службових розслідувань, що здійснюють інспекції з особового складу, інші підрозділи і посадові особи органів внутрішніх справ у випадках надзвичайних подій, правопорушень та інших неправильних дій, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, визначений Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552.
У відповідності до ч. 2 зазначеної Інструкції, завданням службового розслідування є повне, об'єктивне і всебічне розслідування обставин порушень, скоєних особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, виявлення причин і умов, що сприяли їхньому скоєнню, встановлення винних і забезпечення правильного застосування чинних нормативних актів для того, щоб кожних винний був притягнутий до відповідальності, а жоден невинний не постраждав. Службове розслідування має сприяти дотриманню законності, викоренню випадків її порушення, а також вихованню в особового складу органів внутрішніх справ почуття точного і безумовного дотримання законодавства.
Матеріали справи містять висновок службового розслідування за результатами розгляду звернення громадянина Бельгії ОСОБА_7 до Орджонікідзевського РВ Маріупольського МУ ГУМВС України в Донецькій області про вимагання та отримання від нього грошей в сумі 1500 грн. працівниками Мангушського взводу ДПС батальйону ДПС (для обслуговування доріг державного значення) при УДАІ ГУМВС України в Донецькій області, що затверджений Т.в.о. начальника УДАІ ГУМВС України в Донецькій області 14.06.2011 року, зі змісту якого відомо, що 04.06.2011 з 16:00 до 23:00 на маршруті патрулювання №2 (605 км.-635км. а/д «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ») здійснював нагляд за дорожнім рухом наряд ДПС батальйону ДПС для (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУМВС України в Донецькій області у складі інспекторів ДПС прапорщика міліції ОСОБА_4, прапорщика міліції ОСОБА_5, молодшого сержанті міліції ОСОБА_1. Так, згідно із заявою та поясненнями громадян ОСОБА_7 та ОСОБА_9 04.06.2011 ОСОБА_7 на власному автомобілі «MERSEDES» д.н. НОМЕР_1 приїхав до своєї знайомої ОСОБА_9, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, з якою 04.06.2011 він виїхав до м. Бердянська, Запорізької області за власними справами. У цей же день, повертаючись з м. Бердянська, біля адміністративної будівлі Мангушського взводу ДПС батальйону ДПС (для обслуговування доріг державного значення) УДАІ ГУМВС України в Донецькій області (620 км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ») о 18.00 їх зупинили працівники ДПС та повідомили, що ОСОБА_7 порушив Правила дорожнього руху України, а саме створив аварійну обстановку. За не складання адміністративного протоколу працівники ДПС вимагали від нього гроші. ОСОБА_7 через ОСОБА_9, яка перекладала на російську мову, сказав працівникам ДПС, що у нього всього 500 грн., однак один з працівників ДПС зауважив, що цих грошей їм недостатньо та порадив зняти 1500 гривень з банкомату. У супроводі працівника ДПС, який був на автомобілі «AUDI» н.з. АН 1300 НА, ОСОБА_9 і ОСОБА_7 проїхали до банкомату, який знаходиться в смт. Мангуш, де останній зняв з банкомату «Приватбанк» 1500 грн. та віддав їх інспектору ДПС. 07.06.2011 при особистій зустрічі з ОСОБА_7 і гр. ОСОБА_9 у Орджонікідзевському РВ м. Маріуполя їм були представлені на упізнання фотокартки інспекторів ДПС Мангушського взводу ДПС та прикомандированих працівників інших підрозділів. Серед наданих фотокарток ОСОБА_7 і ОСОБА_9 вказали на інспекторів ДПС ОСОБА_4 та ОСОБА_1
Відповідач однією з підстав винесення оскаржуваних наказів та, як слідство, звільнення позивача з ОВС, визначив обставину, що на 620 км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ» була здійснена зупинка автомобілю під керуванням ОСОБА_7, однак згідно з карткою маршруту патрулювання № 2 о 18.00 позивач повинен був знаходитись на 611км+200м вказаної автодороги, що свідчить про самовільну зміну місця несення служби.
Суд, з огляду на положення статей 3-4 Дисциплінарного статуту, зазначає, що Наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати. Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі. Також, суд зазначає, що начальник - особа начальницького складу, яка має право віддавати накази та розпорядження, застосовувати заохочення і накладати дисциплінарні стягнення або порушувати клопотання про це перед старшим прямим начальником. Начальники, яким особи рядового і начальницького складу підпорядковані по службі хоча б тимчасово, якщо про це оголошено наказом, вважаються прямими. Найближчий до підлеглого прямий начальник є його безпосереднім начальником. Особи рядового і начальницького складу, які займають рівні посади та не підпорядковані одна одній по службі, можуть бути старшими чи молодшими, що визначається згідно із спеціальним званням. У разі спільного виконання службових обов'язків особами рядового і начальницького складу, які не підпорядковані одна одній по службі, старшою вважається особа, яка визначена начальником або займає вищу посаду. При рівних посадах начальником є старший за спеціальним званням. Начальники в межах наданих їм повноважень можуть видавати накази, які є обов'язковими для виконання.
Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що він був старшим наряду та здійснював нагляд за дорожнім рухом разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 Свідок пояснив, що 04.06.2011 група інспекторів ДПС знаходилась на 619 км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ», оскільки від командира взводу ОСОБА_10 надійшов наказ про зміну місця несення служби, оскільки на цій ділянці знаходився пункт вагового та габаритного контролю.
Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що працював командиром взводу ДПС батальйону ДПС УДАІ ГУМВС в області та 04.06.2011 року проводив інструктаж групи інспекторів ДПС, до складу якої входив ОСОБА_1 Свідок підтвердив факт оголошення ним наказу про несення служби на 619км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ».
Суд, оцінивши показання свідків у сукупності з іншими доказами та з урахуванням ступеня довіри до них, приймає зазначені свідчення в якості належних доказів по справі згідно ст. 77 КАС України, так як відповідачі не надали суду доказів на спростування того факту, що саме ОСОБА_10 наказав позивачу нести службу на 619 км автодороги «Одеса-Мелітополь-Новоазовськ».
Стаття 5 Дисциплінарного статуту встановлює, що особи рядового і начальницького складу не несуть дисциплінарної відповідальності в разі, якщо шкода завдана правомірними діями внаслідок сумлінного виконання наказу начальника.
Суд вважає, що в даному випадку позивач сумлінно виконував наказ, а тому дисциплінарна відповідальність в разі зміни місця несення служби до нього не повинна застосовуватись.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні грунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством, а тому суд не може покладати відповідальність на позивача за неналежне виконання своїх обов'язків ОСОБА_10.
Відповідно до статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Стаття 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Вирішуючи питання щодо належності доказу, суд з'ясовує, чи належить обставина до предмета доказування, чи може бути об'єктивний зв'язок між доказом і обставиною, що належить встановити.
Відповідно до статті 26 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, дисциплінарне стягнення повинно відповідати тяжкості вчиненого проступку і ступеню провини, а при визначенні виду і міри покарання беруться до уваги: характер проступку, його наслідки, обставини, за яких його було вчинено, попередня поведінка винного, його ставлення до служби, стаж служби і рівень кваліфікації.
Суд зазначає, що при вивчені ролі ОСОБА_1 у події, що сталась 04.06.2011 при здійсненні нагляду за дорожнім рухом нарядом ДПС батальйону ДПС УДАІ ГУМВС України в Донецькій області у складі інспекторів ДПС прапорщика міліції ОСОБА_4, прапорщика міліції ОСОБА_5, належними та допустимими доказами не доведений факт вимагання та отримання позивачем від громадянина Бельгії ОСОБА_7 грошей.
Більш того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що 10.06.2011 прокуратурою Першотравневого району Донецької області відносно інспектора ДПС прапорщика міліції ОСОБА_4 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 368 КК України.
Оскільки завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій (частина перша статті 2 КАС України), у справах щодо оскарження рішень таких суб'єктів суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, пропорційно, а обставини справи не підтверджують фактів скоєння позивачем несумісного з подальшим перебуванням в ОВС України вчинку, що підриває авторитет міліції, дискредитує звання рядового і начальницького складу, тому суд вважає що при прийнятті оскаржуваних наказів відповідачем не врахована тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.
Таким чином, право позивача підлягає поновленню шляхом визнання протиправними та скасування наказів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №1217 від 15.06.2011 року в частині звільнення позивача та №324о/с від 10.08.2011 року та поновлення його на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ДПС батальйону ДПС Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області та зобов'язання внести виправлення у трудову книжку ОСОБА_1 шляхом виключення запису про його звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно п. 24 Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ УРСР, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді). У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
За таких обставин, право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2011 року по час постановлення судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на це, суд вважає, що відповідач не виконав вимог, встановлених ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в частині доказування та обґрунтування правомірності прийнятого рішення та вчинених дій, а тому вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У відповідності до ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163, 167, 185-186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про визнання наказів незаконними, поновити на посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №1217 від 15.06.2011 року в частині звільнення молодшого сержанта ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області №324о/с від 10.08.2011 року.
Поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора дорожньо-патрульної служби взводу ДПС батальйону ДПС Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області.
Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області виплати на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 12.08.2011 року по час постановлення судового рішення.
Зобов'язати Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області внести виправлення у трудову книжку ОСОБА_1 шляхом виключення запису про його звільнення з органів внутрішніх справ.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 28 жовтня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 02 листопада 2011 року.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складання постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Крилова М.М.