"24" листопада 2011 р. м. Київ К-3276/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2006
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008
у справі № 2-23/1582-2005А (22-а-1309/08)
за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (далі -СПД ОСОБА_1)
до ДПІ
про визнання недійсними актів індивідуальної дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 03.09.2004 № 0002492303/0/3367 та рішення про застосування фінансових санкцій від 03.09.2004 № 0002502303/0/3366.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2006 позов задоволено частково; визнано нечинним рішення ДПІ від 03.09.2004 № 0002502303/0/3366, а також рішення від 03.09.2004 № 0002502303/0/3366 в частині визначення позивачеві штрафних санкцій у сумі 425 грн. та у розмірі 170 грн.; в решті позову відмовлено з тих мотивів, що зафіксовані в акті перевірки правопорушення підтверджуються лише частково.
Справа неодноразово переглядалася в апеляційному порядку. За наслідками останнього розгляду постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 названу постанову місцевого суду змінено; рішення ДПІ від 03.09.2004 № 0002492303/0/3367 скасовано в частині застосування до СПД ОСОБА_1 1700 грн. фінансових санкцій; визнано недійсним рішення від 03.09.2004 № 0002502303/0/3366 в частині визначення позивачеві 170 грн. штрафних санкцій; в решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить частково скасувати ухвалені у справі рішення та повністю відмовити в задоволенні позову. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає про помилковість висновків судів щодо недоведеності податковим органом факту реалізації позивачем алкогольних напоїв без наявності ліцензії, а також про правомірність застосування до СПД ОСОБА_1 170 грн. штрафу внаслідок відсутності фіскальних чеків у книзі обліку розрахункових операцій.
Справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що в ході проведення ДПІ перевірки господарської одиниці -належного позивачеві буфету -щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності, оформленої актом від 20.08.2004 № 002182, було виявлено, зокрема:
відсутність фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій (контрольних стрічок) за періоди з 17.07.2004 по 21.07.2004 та з 23.07.2004 по 19.08.2004;
невідповідність готівкових коштів у місці проведення розрахунків позивача (51 грн.) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій (0 грн.);
продаж позивачем алкогольних напоїв -горілки «Пшенична»у кількості трьох пляшок -без наявності ліцензії на право реалізації алкогольних виробів.
Наведені обставини стали підставою для застосування до позивача 1700 грн. за рішенням від 03.09.2004 № 0002502303/0/3366 та 425 грн. штрафу за податковим повідомленням-рішенням від 03.09.2004 № 0002492303/0/3367.
Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
У разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його незберігання в книзі обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, як це передбачено пунктом 4 статті 17 названого Закону.
А відтак застосування до СПД ОСОБА_1 відповідальності на підставі пункту 5 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»внаслідок відсутності фіскальних звітних чеків у книзі обліку розрахункових операцій було обґрунтовано визнано судами таким, що не відповідає змісту вчиненого позивачем правопорушення.
Твердження скаржника про тотожність понять «контрольна стрічка» та «фіскальний звітний чек»спростовується тлумаченням термінів, наведеним у статті 2 названого Закону, відповідно до якої:
фіскальний звітний чек -це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті;
контрольна стрічка -це документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій, який містить копії надрукованих цим реєстратором розрахункових документів.
Згідно з абзацом п'ятим статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
З огляду на відсутність доказів на підтвердження власне факту продажу СПД ОСОБА_1 алкогольних виробів суди правомірно визнали незаконним застосування до позивача 1700 грн. штрафних санкцій на підставі наведеної норми Закону.
Викладені в касаційній скарзі доводи стосуються фактично оцінки доказів, які вже були предметом дослідження попередніми судовими інстанціями та правильності встановлення ними обставин справи, що з урахуванням припису статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.
В іншій частині прийняті у справі рішення судів першої та апеляційної інстанції сторонами не оскаржуються, тоді як касаційним судом не встановлено порушення норм матеріального права, на які не було посилання в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного процесуальних підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.
Керуючись статтями 220, 222, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2006 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2008 у справі № 2-23/1582-2005А (22-а-1309/08) залишити без задоволення, а касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Алушті Автономної Республіки Крим -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко