24 листопада 2011 року м. Київ К-4524/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва (далі -ДПІ)
на постанову господарського суду міста Києва від 18.07.2007
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009
у справі № 11/292-А (22-а-4883/08)
за позовом ДПІ
до акціонерного банку «Таврика»(далі -Банк),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - відкритого акціонерного товариства «Київське автотранспортне підприємство 13061»(далі -Товариство),
про стягнення заборгованості.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
Позов подано про стягнення з Банку податкових зобов'язань з ПДВ у сумі 634 674,88 грн. за авальованими податковими векселями.
Постановою господарського суду міста Києва від 18.07.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009, у позові відмовлено з тих мотивів, що спірні податкові векселі були погашені Товариством шляхом включення зобов'язань за цими векселями до податкової декларації за звітний період відповідно до абзацу шостого пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов, посилаючись на невідповідність висновків судів дійсним обставинам справи. Так, на обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що з огляду на факт невизнання податковим органом поданої Товариством декларації з ПДВ за квітень 2007 року податковою звітністю включені до цієї декларації зобов'язання за податковими векселями не можна вважати погашеними, що, в свою чергу, обумовлює наявність у відповідача як банка-аваліста обов'язку оплатити спірні податкові векселі.
У запереченнях на касаційну скаргу Банк та Товариство зазначають про правильність та обґрунтованість висновків попередніх інстанцій та просять залишити оскаржувані рішення без змін, а скаргу -без задоволення.
Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що у березні 2007 року під час імпорту товарів на митну територію України Товариством було поставлено митному органові 9 податкових векселів на загальну суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 634 674,88 грн.; граничний строк погашення цих векселів припадав на 26.04.2007 та 28.04.2007. Вказані векселі було авальовано відповідачем у справі. Суми податкових зобов'язань за цими векселями Товариство включило до податкової декларації за квітень 2007 року в повному обсязі. У листі від 20.04.2007 № 6313/10/19-312 ДПІ повідомила платника про невідповідність поданої ним декларації вимогам чинного законодавства, однак неодноразові прохання Товариства конкретизувати зміст допущених ним правопорушень під час заповнення цієї декларації були залишені контролюючим органом без відповідного реагування.
Відповідно до абзацу першого пункту 11.5 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»з моменту набрання чинності цим Законом платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю, один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу органу державної податкової служби за місцем реєстрації платника податку, а третій залишається платнику податку.
При цьому абзацом шостим пункту 11.5 цієї ж статті Закону передбачено, що якщо термін сплати зобов'язань по податковому векселю виникає після закінчення терміну подачі декларації до податкового органу за звітний (податковий) період, в якому відбулася його поставка органу митного контролю, сума зобов'язань по такому податковому векселю включається до складу податкових зобов'язань платника в звітному (податковому) періоді, в якому відбулася його поставка органу митного контролю. При цьому платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді за умови погашення суми податкових зобов'язань шляхом перерахування коштів до бюджету.
З огляду на наведені приписи Закону та з урахуванням того, що в даному разі строки погашення спірних векселів припали на 26.04.2007 та 28.04.2007 (тобто після закінчення граничного строку подачі декларації за березень 2007 року -20.04.2007), то суди дійшли цілком обґрунтованого висновку про правомірність погашення Товариством зобов'язань за цими векселями шляхом їх включення до складу зобов'язань податкової декларації за березень 2007 року.
Попередні судові інстанції правомірно залишили поза увагою доводи ДПІ про неприйняття цієї декларації, оскільки позивачем не доведено наявності обставин, з якими підпункт 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»пов'язує можливість настання такого правового наслідку, як невизнання податкової декларації платника податковою звітністю.
А відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних постанови та ухвали судів першої і апеляційної інстанцій зі спору не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва відхилити.
2. Постанову господарського суду міста Києва від 18.07.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.01.2009 у справі № 11/292-А (22-а-4883/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя М.І. Костенко