"24" листопада 2011 р. м. Київ К-8541/09
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Маринчак Н.Є., Острович С.Е., Степашко О.І., Усенко Є.А.,
розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька (далі -ДПІ)
на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2008
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009
у справі № 2а-5845/08
за позовом ДПІ
до ОСОБА_1
про спонукання до вчинення певних дій.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
ДПІ звернулася з позовом про зобов'язання відповідача подати річну декларацію про майновий стан і доходи за 2006 рік.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009, у позові відмовлено з мотивів відсутності у податкового органу права на звернення з цим позовом.
У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення та задовольнити позов. На обґрунтування касаційних вимог скаржник посилається обов'язок платника звітувати до податкового органу про отримані доходи, тоді як подання цього позову відповідає завданням та функціям податкової інспекції.
З огляду на нез'явлення у судове засідання представників сторін, яких було належним чином повідомлено про дату, час і місце проведення судового засідання, справу розглянуто в письмовому провадженні відповідно до пункту 2 частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС).
Перевіривши правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення касаційної скарги ДПІ з урахуванням такого.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Компетенцію адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ визначено статтею 17 КАС. Зокрема, згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
В силу приписів статті 104 КАС (у редакції, що діяла на момент подання цього позову) суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.
Вказані положення КАС кореспондуються із пунктом 5 частини четвертої статті 50 цього ж Кодексу, за змістом якого відповідачами в адміністративній справі можуть бути: громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Таким чином, особливість процесуальної правосуб'єктності податкового органу як суб'єкта владних повноважень в адміністративному судочинстві полягає у можливості звернення до суду лише у разі, якщо таке право прямо передбачено законом.
Статус Державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначено Законом України «Про державну податкову службу в Україні».
Проте, як вірно зазначили суди, ані вказаним Законом, ані іншими законами України не передбачено право органів державної податкової служби на пред'явлення адміністративних позовів до громадян України, іноземців чи осіб без громадянства, їх об'єднань, юридичних осіб, які не є суб'єктами владних повноважень про зобов'язання вчинити певні дії, зокрема подати до податкового органу декларацію про майновий стан.
Правовим наслідком неподання платником податків податкової декларації у встановлені строки є визначення платникові контролюючим органом суми податкового зобов'язання, як це передбачено підпунктом «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Втім попередні судові інстанції, дійшовши правильного висновку про відсутність у ДПІ права звернення до адміністративного суду з вказаними позовними вимогами, не застосували до спірних правовідносин відповідні процесуальні наслідки, позаяк в даному разі провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 222, 228, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька задовольнити частково.
2. Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.01.2009 у справі № 2а-5845/08 скасувати.
3. Провадження у справі № 2а-5845/08 закрити.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:Н.Є. Маринчак
С.Е. Острович
О.І. Степашко
Є.А. Усенко