Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-5672/10/0124
01.06.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Шкурлатов Д.Г.
за участю сторін:
представник позивача, ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 22.11.10
представник відповідача, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Прищепа О.І.) від 17.12.10 у справі № 2а-5672/10/0124
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим (вул. Садова, 4 - а, м. Ялта, Автономна Республіка Крим, 98600)
про стягнення недоотриманої суми допомоги особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.10 у справі № 2а-5672/10/0124 позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим щодо відмови перерахувати пенсію з 02 вересня 2010 року ОСОБА_2 відповідно до ст. 50, 54 Закону України " Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_2, як інваліду 3-ої групи, в особі, віднесеної до першої категорії, пенсію відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян , які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 02 вересня 2010 року.
В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Також не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалами Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 28.03.2011 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргами ОСОБА_2, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим.
Позивач у судовому засіданні свою апеляційну скаргу підтримала, апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим просила залишити без задоволення.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд гне повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що відповідач викликався в судове засідання, але в суд представник не з'явився, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності неявившогося представника відповідача.
На підставі та за правилами статті 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин і додержання норм матеріального та процесуального права при прийнятті судом першої інстанції постанови, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з тим, що відповідач вважає, що у відповідності з положеннями Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року №530 ним своєчасно та у повному обсязі виплачувалась пенсія позивачу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є інвалідом війни 3-ої групи у зв'язку із хворобою, пов'язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської атомної електростанції. Позивач віднесений до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням.
Позивач 02 вересня 2010 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим з заявою про призначення йому пенсії відповідно до положень ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим 20 вересня 2010 року йому була надана відповідь з роз'ясненням, що пенсія йому сплачується у розмірі, встановленому Постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року, що узгоджується з вимогами Закону Укравши «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Відповідно до статті 9 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС -громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків та потерпілі від Чорнобильської катастрофи -громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідно до пункту 2 Порядку віднесення громадян із числа тих, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї або постраждали за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, до відповідних категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1992 року № 674 до 1 категорії відносяться громадяни із числа тих, які брали участь у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї -інваліди з числа учасників ліквідації ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з відповідною аварією, випробуванням або військовим навчанням, а також хворі на променеву хворобу внаслідок участі у ліквідації ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
Статтею 20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”встановлений перелік пільг та компенсації громадянам, які віднесені до категорії 1.
Відповідно до статті 54 Закону право на отримання державної пенсії мають лише особи, віднесені до категорії 1, які отримали інвалідність внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, особам, віднесеним згідно з Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”до 1 категорії, надано право на отримання державних пенсій, а також визначеного переліку пільг та компенсацій. Державна пенсія є заходом соціального захисту конкретних категорій осіб.
З урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 № 10-рп/2008 року та відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах: інвалідам ІІІ групи -50% мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, після прийняття Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим повинно було розраховувати розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, встановлених статтями 50, 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, а не відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” від 28 травня 2008 року №530.
Колегія суддів зазначає, що у всіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком, що повністю узгоджується з вимогами частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, Управління Пенсійного фонду України в м.Ялта АР Крим розмір пенсії нараховувався та виплачувався не в повному розмірі, оскільки позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Судовою колегією не приймаються до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що порядок обчислення пенсії визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а ні постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, судова колегія вважає, що позовні вимоги позивача в частині нарахування щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірах, встановлених статтями 50 та 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” підлягають задоволенню з 27.03.2010.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції визнав встановленим, що відповідачем розмір пенсії нараховувався та виплачувався не в повному розмірі, оскільки позивач має право на призначення пенсії в розмірі, не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Проте суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині нарахування та виплати пенсії за період з 27.03.2010 по 01.09.2010.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2010 позивачка зверталася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії у розмірі, встановленому статтями 50, 54 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та про перерахунок та виплату раніше недоплаченої пенсії з 01.01.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 в розмірах відповідно до зазначеного закону, але отримала відмову. Ніяких додаткових документів позивачка до своєї заяви від 02.09.2010 не надавала, оскільки усі необхідні документи, необхідні для проведення перерахунку пенсії у відповідності з діючим законодавством, наявні в пенсійній справі позивачки, оскільки зазначений вид пенсії позивачка отримує з 22.06.1995 та надання будь-яких додаткових документів для цього не потрібне. Зазначена заява міститься в матеріалах справи та досліджувалася судом як доказ, про що зазначено в постанові суду.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні по підставах пункту 1 частини першої статті 201 КАС України.
Керуючись статтями 195; 196; пунктом 2 частини першої статті 198; пунктом 1 частини першої статті 201; частиною другою статті 205; статтею 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.
3. Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 17.12.2010 у справі № 2а-5672/10/0124 -змінити.
Резолютивну частину постанови викласти у наступній редакції:
“Позов ОСОБА_2 -задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим щодо відмови перерахувати пенсію з 27 березня 2010 року ОСОБА_2 відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим призначити, нараховувати та виплачувати ОСОБА_2, як інваліду 3-ої групи, в особі, віднесеної до першої категорії, пенсію відповідно до вимог ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 27 березня 2010 року”.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 червня 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська