Копія
Іменем України
Справа № 2а-2003/11/0121
01.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Кучерука О.В. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Романенко Г.О.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
представник відповідача, Управління праці та соціального захисту населення в м.Феодосія Автономної Республіки Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Терентьєв А.М. ) від 13.04.11 у справі № 2а-2003/11/0121
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення в м.Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська буд.46, м.Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)
про визнання дій неправомірними, зобов'язання проведення перерахунку розміру щорічної разової допомоги інваліду
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.11 у справі № 2а-2003/11/0121 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення в м.Феодосія Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними, зобов'язання проведення перерахунку розміру щорічної разової допомоги інваліду відмовлено.
Не погодившись з даною постановою, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
У судове засідання 01 листопада 2011 року сторони не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач -ОСОБА_2 звернувся до Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення в м. Феодосія АР Крим про зобов'язання проведення перерахунку розміру щорічної разової грошової допомоги інваліду.
Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 є отримувачем пенсії з інвалідності 2 групи відповідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяким інших осіб" № 2262-ХІІ від 09.04.92, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (а.с.6). Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення в м. Феодосія АР Крим з заявою від 15.11.10 про перерахунок розміру щорічної разової грошової допомоги інваліду до Дня Перемоги за 2007-2010 р.р. на що отримав відповідь від 24.11.10.
Судом встановлено, що одноразова виплата в 2007-210 рр. щорічної разової грошової допомоги інваліду до Дня Перемоги складала 360 грн., 4000грн., 430 грн. та 480 грн. відповідно, в розмірі, встановленому Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Відповідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - мінімальних пенсій за віком, II групи - вісім мінімальних пенсій за віком, III групи - сім мінімальних пенсій за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.08 № 10-рп/2008 визнані неконституційними положення статті 20 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими встановлені виплати щорічної разової допомоги до 5 травня.
Згідно частини третьої ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Отже за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Таким чином, дії відповідача по виплаті щорічної грошової допомоги у розмірах, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України, не можна визнати неправомірними, оскільки норми вказаного закону мають пріоритет над нормами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Щодо позовних вимог позивача відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.07 до 31.12.08. Причиною пропуску строку позивач зазначив той факт, що він не знав про порушення свого права.
Судом встановлено, що Рішення Конституційного суду України від 09.07.07 року № 6-рп2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.ст.29,36 ч.2 ст.56, ч.2 ст.62, ч.1 ст.66. 7,9,12,13,14,23,29,30,39,41,43,44,45,46 ст.ст.71, ст.ст. 98,101,103,111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України, 2007, № 52, 27.07.08.
Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2007 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.07.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені ч.ч.1 та 2 ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Крім того, статтею 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" передбачено право ветеранів війни для звернення за отриманням разової грошової допомоги у строк до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги. Право на таке звернення у зазначений строк мають особи, які взагалі не отримували зазначену допомогу до 5 травня.
Судом встановлено, що позивач отримував вказану допомогу у 2009 та 2010 р.р.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволені позовних вимог.
Враховуючи обставини справи постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для скасування і ухвалення нового рішення не вбачається.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного, підстав для скасування постанови суду першої інстанції і ухвалення нового рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.11 у справі № 2а-2003/11/0121 - залишити без задоволення.
2. Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 13.04.11 у справі № 2а-2003/11/0121 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко
Судді підпис О.В.Кучерук підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Н.П.Горошко