Копія
Іменем України
Справа № 2а-535/11/6/0170
02.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Кучерука О.В. , Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Міщенко М.М.
за участю сторін:
представника позивача, Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя"- Сахно Вадима Георгійовича,
представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Латинін Ю.А.) від 13.04.2011 у справі № 2а-535/11/6/0170
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" (вул. Гурзуфська, 5, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2011 позов Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення спеціалізованої податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим №0002272300/0 від 24.12.2010.
Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2011 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 02.11.2011, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.
Позивач - Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя", звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Позов мотивовано порушенням з боку відповідача норм Закону України "Про податок на додану вартість" щодо зменшення податкового кредиту на суму, сплаченого податку внаслідок придбання товарів (послуг), на які виписані податкові накладні з номерами, правомірність яких заперечує відповідач, а також податкові накладні, що отримані позивачем як покупцем із запізненням. У зв'язку з чим, позивач вважає, що він правомірно включив до складу податкового кредиту за період липень 2009 року - червень 2010 року суми податку на додану вартість по податковим накладним, отриманим в указаний період.
Суд першої інстанції позов задовольнив.
Судова колегія, вислухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідачем було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2010. За результатами цієї перевірки було складено Акт №431/23-0/20671506 від 16.12.2010. Відповідно до висновків акту було зафіксовано порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями), пункту 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 № 165, п.8, п.9, п.10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 р. № 244, та донараховано ПДВ на суму 100853 грн., у тому числі по періодах: липень 2009 р. -69337 грн., вересень 2009 р. - 13 грн., жовтень 2009 р. - 4436 грн., листопад 2009 р. - 7 грн., грудень 2009 р. - 12718 грн., січень 2010 р. - 7 грн., лютий 2010 р. - 13108 грн., квітень 2010 р. - 9 грн., травень 2010 р. - 9 грн., червень 2010 р. - 1209 грн.
На підставі акту перевірки від 16.12.2010 №431/23-0/20671506 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0002272300/0 від 24.12.2010 згідно якому, за порушення пп.7.2.1, пп.7.2.6 п.7.2, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" з посиланням на пп."б" пп.4.2.2 п.4.2 ст. 4 та пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 № 2181-ІП відповідачем позивачу визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у загальній сумі 151279,50 грн., у тому числі за основним платежем 100853,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 50426,50 грн.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в Законі України "Про податок на додану вартість", що був чинним на дату перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
У пп. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( пп. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (із змінами та доповненнями) платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Як вбачається з матеріалів справи та зафіксовано в акті перевірки від 16.12.2010 №431/23-0/20671506 позивачем відповідачу в податкових деклараціях з податку на додану вартість за період липень 2009 року - червень 2010 року задекларовано податковий кредит минулих періодів по 37 податковим накладним, виданим ВАТ "Кримгаз".
Як встановлено судом першої інстанції, усі вищезгадані податкові накладні повною мірою мають передбачені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" обов'язкові реквізити, у тому числі й порядковий номер. Тобто ці податкові накладні відповідають вимогам, що встановлені в пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Крім того, згідно п.5 Порядку заповнення податкової накладної, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, єдиною підставою недійсності податкової накладної є факт її заповнення особою, не зареєстрованою як платник ПДВ. ВАТ "Кримгаз" і його філії є зареєстрованими платниками ПДВ. Цей факт не заперечувався відповідачем. Окрім того, листом від 18.02.2010 №571 ВАТ "Кримгаз" повідомляло Спеціалізовану державну податкову інспекцію по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про привласнення кодів (шифрів) своїм філіям для оформлення податкових накладних.
Отже, відсутні підстави для визнання вищеназваних податкових накладних недійсними, оскільки відсутнє порушення пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" відносно вимог, що встановлені Законом до форми податкової накладної.
Щодо посилання відповідача, що до складу податкового кредиту у липні 2009 року включені суми за податковими накладними, що були виписані у червні 2009 року, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що встановлене перевіркою порушення, на думку відповідача, полягає в тому, що підприємство формувало податковий кредит у податковому періоді, в якому отримувало від контрагентів податкову накладну, час отримання якої не співпадав з датою її складання, тобто, як вважав відповідач, формування податкового кредиту відбувалось не за правилом першої події, встановленим у п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", з чим не можна погодитись з огляду на наступне.
Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (з наступними змінами і доповненнями) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках.
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. При цьому, жодних вимог до часу отримання покупцем податкової накладної, зокрема, що податкова накладна має бути отримана покупцем тільки у звітному періоді, коли вона складена та на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця, Закон України "Про податок на додану вартість" не містить.
Більш того, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" саме за датою отримання податкової накладної, як першої події, виникає право платника податку на податковий кредит.
Щодо посилання відповідача на те, що у порушення пп. 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", позивач до податкових декларацій по ПДВ відповідних звітних періодів з липня 2009 року по червень 2010 року не надавав заяв до ДПІ зі скаргами на постачальників за порушення порядку заповнення та ненадання (несвоєчасне надання) податкових накладних, що могло б стати підставою для включення сум ПДВ до складу податкового кредиту, слід зазначити наступне.
Абзацом 2 пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Отже, вказаною нормою передбачено право, а не обов'язок платника податків - отримувача товарів на подачу заяви зі скаргою.
До того ж, виходячи з даної норми, заява зі скаргою додається до податкової декларації за звітний податковий період, коли до податкового кредиту включені суми за податковими накладними, які постачальник відмовляється надати або ним порушено порядок їх заповнення.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, спірні суми ПДВ включені до податкового кредиту тих звітних періодів, коли ним були отримані від постачальників належним чином оформлені податкові накладні, Що підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних за липень 2009 року та журналом реєстрації податкових накладних, що запізнилися.
У зв'язку з цим положення пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.
Підпункт 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Як вбачається з матеріалів справи, розміри сум, що були віднесені позивачем до податкового кредиту, співпадають з розмірами сум ПДВ, що вказані у вищезгаданих податкових накладних. Між відповідачем та позивачем спору з цього питання не виникло. Тому відсутнє порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", оскільки даний пункт встановлює правило про визначення розміру податкового кредиту, і не встановлює правило про дату виникнення права платника податку на податковий кредит.
Закон України "Про податок на додану вартість" у пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, з заперечень відповідача вбачається, що за той період, коли було здійснено операцію та виписано спірні податкові накладні, позивачем не включались зазначені податкові накладні до складу податкового кредиту, тобто подвійного включення сум до податкового кредиту різних звітних періодів не відбувалося.
Також наявними у справі доказами спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем вимог п.8, п.9, п.10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, що затверджений наказом Державної податкової адміністрації України "Порядок ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних" від 30.06.2005 №244, виходячи з наступного.
Пункт 8 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних визначає перелік документів, що є підставою для здійснення записів про придбання. Записи позивачем були зроблені на підставі отриманих податкових накладних, тобто відповідно до пункту 8 порядку.
Пункт 9 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлює особливості заповнення деяких граф розділу I реєстру, у тому числі вказівки дати отримання податкової накладної. Оскільки позивач указував дати отримання податкових накладних, а також заповнював необхідні графи розділу I реєстру, норми пункт 9 порядку виконуються, тобто порушення відсутні.
Пункт 10 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних встановлює правила відображення в розділі II реєстру виданих податкових накладних, а також податкових накладних, які бережуться у продавця (виходячи з редакції, що діяла у періоді внесення позивачем записів до реєстру). Як випливає з даної норми, ці правила не мають відношення до податкових накладних, одержаних позивачем як покупцем. А отже, позивач не мав змоги та не порушував вимоги пункту 10 порядку.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, в той же час, як свідчать матеріали справи та відображено в акті перевірки, в даному випадку спірна сума податкового кредиту за липень 2009 року - червень 2010 року в розмірі 100852,51 грн. підтверджується належним чином оформленими та складеними платниками ПДВ податковими накладними та реєстрами отриманих податкових накладних позивача.
В зв'язку із неправомірністю визначення відповідачем податкового обов'язку позивача за пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", необґрунтованим є застосування штрафної санкції за пп.17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.04.2011 у справі № 2а-535/11/6/0170 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська
Судді підпис О.В.Кучерук підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.А.Щепанська