"21" квітня 2011 р.справа № 2а-6774/09/0470
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - Панченко О.М. (доповідач),
суддів- Католікяна М.О. Коршуна А.О.
при секретарі - Негер Е.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
на постанову: Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року в справі № 2а-6774/09/0470 (головуючий в першій інстанції Чабаненко С.В.)
за позовом: фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
до: Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про: визнання недійсним рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати недійсним рішення № 382/26 від 09.04.09 року, винесене Виконавчою дирекцією Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені розміром 4 грн.66 коп. та накладення на нього штрафу в розмірі 199 грн. 21 коп., на підставі акту планової перевірки № 89 від 24.03.09 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що фахівцями Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціальною страхування з тимчасової втрати працездатності 24.03.2009р. проведено перевірку позивача з питань правильності нарахування, сплати та цільового використання страхових внесків та фінансування коштів ФСС з ТВП за період 01.01.2006р. по 01.01.2009р., якою встановлено порушення законодавства щодо своєчасності перерахування страхових внесків.
При цьому були порушені вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»щодо письмового повідомлення суб'єкту господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за 10 - днів до дня здійснення цього заходу. Таким чином, проведена 24.03.09 року планова перевірка з порушенням законодавства, тому винесене за її підсумками спірне рішення є недійсним.
Також при проведенні перевірки та складення спірного акту, працівником відповідача була застосована «Інструкція про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затверджена постановою правління Фонду соціального страхування... від 19.09.01 року № 38. Однак цю Інструкцію при проведенні перевірки не повинні були застосовувати, оскільки вона не діяла станом на 24.03.09 року.
Крім того, в акті № 89, на підставі якого винесене спірне рішення, вказується на порушення яке позивач допустила в період з 01.01.04 по 01.01.09 року, однак не конкретизується, в якому саме місяці, якого року і яку суму не було сплачено Фонду.
Суд першої інстанції в задоволені позову відмовив. Постанова суду мотивована тим, що узгодження дати та місця проведення перевірки було здійснене з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в телефонному режимі, що не суперечить умовам п. 15.6 Інструкції №38, в якому визначено, що в окремих випадках ревізія може бути проведена без додаткового попередження страхувальника за взаємною згодою сторін.
Крім того, підтвердженням згоди позивача на проведення цієї перевірки є надання особисто фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 фахівцю Вільногірської МрВД до перевірки в приміщенні Вільногірської МрВД всіх необхідних фінансово-господарських документів.
Відповідно до п. 15.7 Інструкції №38 у разі, якщо страхувальник відмовляється від проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для її проведення ревізорами (перевіряючими) складається акт про відмову від допуску до перевірки в довільній формі.
Оскільки зазначена перевірка проводилася з відома та в присутності ОСОБА_2, про що зазначено на першій сторінці акту перевірки № 89 від 24.03.2009р., то висновки позивача щодо порушень з боку відповідача п.15.6 Інструкції №38 не знаходять свого підтвердження.
Також, суд зазначив, що позивач не скористався своїм правом щодо оскарження Рішення №382/26 до Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, яка знаходиться в м. Києві і є органом Фонду вищого рівня.
Суд також дійшов висновку, що Інструкція № 38 не підлягає реєстрації в Міністерстві юстиції, оскільки була прийнята за часи, коли Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності не відносився до кола органів, нормативно-правові акти яких підлягали державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України № 877 дія цього Закону поширюється на відносини, пов'язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. В той же час відносини в процесі контролю за дотриманням законодавства у сфері загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням не належить до сфери господарської діяльності, а є відносинами, що виникають у сфері управління, тому застосування положень цього Закону щодо діяльності органів Фонду є необґрунтованим.
Також суд першої інстанції дійшов висновку, що твердження позивача щодо відсутності в акті перевірки вказівки на період, в якому підприємцем здійснено неповну сплату страхових внесків та розміру цих сум, не відповідають дійсності, оскільки в додатках № 3, 4 до акту перевірки від 24.03.2009р. наведено детальний розрахунок штрафу та пені за несвоєчасність сплати страхових внесків з посиланням на ці дані.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її ів апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Зазначає в апеляційній скарзі, що ч.2 ст.2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дає вичерпний перелік відносин, на яки дія Закону не поширюється, і в цьому переліку не має відносин, яки випливають з функцій наданих відповідачу державою, стосовно проведення перевірок своєчасності та повноти сплати суб'єктом господарювання обов'язкових платежів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності.
Крім того,зазначає, що суд на підставі листа Міністерства юстиції України від 22.02.2002 року, № 35-39-51, дійшов висновку, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією, діяльність якої регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" та його статутом, який затверджується правлінням і реєструється в спеціально уповноваженому центральному органі виконавчої влади, а тому Фонд не відноситься до кола органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації. Проте, вважає апелянт, Міністерству юстиції України, не надане право офіційного тлумачення нормативно -правових актів, яке воно не видавало, а саме тлумачення Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", та Указу Президента України „Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" №493/92 від 03.10.1992 року, отже вказаний лист Мінюсту не є належним доказом.
В 2007 році, в ст.11 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", було внесено доповнення, згідно якого законодавець прямо вказав на те, що нормативно -правові акти Правління Фонду, що стосуються прав та обов'язків страхувальників та застрахованих осіб, підлягають обов'язкової державної реєстрації.
Просить скасувати постанову суду та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Позивач, повідомлений належним чином про місце, дату і час розгляду справи, не з'явився до суду, що не перешкоджає розгляду справи.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду -без змін.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що фізична особа-підприємець ОСОБА_2 зареєстрована як платник страхових внесків (страхувальник) згідно заяви з 28.03.2002р. у Вільногірській міжрайонній виконавчій дирекції обласного відділення Фонду соціальною страхування з тимчасової втрати працездатності.
24.03.2009р. фахівцями Вільногірської міжрайонної виконавчої дирекції Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціальною страхування з тимчасової втрати працездатності проведено перевірку правильності нарахування, сплати страховій, внесків та цільового використання коштів ФСС з ТВП фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за період з 01.01.2006 року по 01.01.2009 року відповідно до Плану проведення ревізій та перевірок страхувальників на 1-й квартал 2009 року», на підставі доручення від 10.03.2009 року № 77.
За результатами перевірки за період з 01.01.2006р. по 01.01.2009р. складено акт №89 від 24.03.2009р., яким встановлено порушення своєчасності перерахування страхових внесків, у зв'язку з чим, відповідно до п.15.2 ст. 15 «Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності»затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 року № 38, проведено перевірку страхувальника за більш ранній період з 01.01.2004р. по 01.01.2009р.
Встановлено, що перерахування страхових внесків здійснювалось несвоєчасно, що є порушенням пп. 2 п. 2 ст. 27 Закону України № 2240-ПІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», сума несвоєчасної сплати страхових внесків становить 398 грн. 41 коп. За несвоєчасну сплату страхових внесків відповідно до п.1 ст. 30 Закону України № 2240-ПІ нараховано штраф у розмірі 199грн.21коп. та пеню в сумі 4 грн. 66 коп. Загальна сума фінансових та штрафних санкцій за актом становить 203 грн. 87 коп.
Протягом 20 календарних днів після перевірки (до 13.04.2009р.), як це передбачено п. 15.14.5 Інструкції № 38, заступником директора виконавчої дирекції відділення Фонду було винесено Рішення від 09.04.2009р. №382/26, на виконання якого позивач повинен був сплатити суму пені в розмірі 4,66 грн. та штраф в розмірі 199,21 грн. (398,41 грн. і 50%) на загальну суму 203,87 грн. та відобразити зараховану суму у відповідних рядках звіту про нараховані страхові внески, перерахування та витрати, пов'язані із загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності за 1-й квартал 2009 року.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно правомірності застосування «Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності», затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001р. № 38.
Статтею 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»визначено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси або мають міжвідомчий характер.
Згідно ст. 9 Закону України №2240 Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності є некомерційною самоврядною організацією і не відноситься до кола органів, нормативно-правові акти яких підлягають державній реєстрації, що підтверджено листом Міністерства юстиції України від 22.02.2002р. № 35-39-51.
Законом України від 27.04.2007р. № 996 «Про внесення змін до деяких законів України з питань загальнообов'язкового державного соціального страхування», який набрав чинності 08.06.2007р., внесені зміни до Закону України №2240, відповідно до яких нормативно-правові акти, які приймає правління у межах своїх повноважень підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому для реєстрації нормативно-правових актів органів виконавчої влади, якщо вони стосуються прав і обов'язків страхувальників та застрахованих осіб. Тобто, ця норма розповсюджується на нормативно-правові акти, прийняті правлінням Фонду лише після 08.06.2007р., а Інструкція № 38 затверджена правлінням Фонду 19.09.2001р.
Щодо доводів наведених в апеляційній скарзі стосовно відсутності повноважень Міністерства юстиції тлумачити нормативні акти, то слід зазначити, що відповідно до п.п. 14 п. 4 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента N 1396/97 від 30.12.1997, Міністерство юстиції дає роз'яснення чинного законодавства державним органам, підприємствам, установам і організаціям, крім того, саме Міністерство юстиції є органом, що здійснює відповідну реєстрацію нормативних актів, а тому суд правомірно прийняв до уваги, поряд з іншими доказами, роз'яснення Міністерства юстиції.
Слід також погодитись з правовою позицією суду першої інстанції щодо не розповсюдження на спірні правовідносини вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Так, у ч. 2 ст. 2 Закону наведені відносини, на які не поширюється його дія, та, це, зокрема, страховий нагляд.
Діяльність Фонду регулюється, насамперед, Законом Україїни «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». Відповідно до ст. 9 Закону, Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - Фонд) є органом, який здійснює керівництво та управління загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, провадить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 цього Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів. Фонд належить до цільових позабюджетних страхових фондів.
Відповідно до п. 3. ч. 1 ст. 28 Закону, страховик має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Таким чином, вказаний закон є спеціальним нормативним актом в даній сфері, а тому Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»застосуванню до спірних відносин не підлягає.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до ст. 30 Закону «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», строк давності в разі стягнення страхових внесків, пені та фінансових санкцій, передбачений цією статтею, не застосовується.
Отже, колегія суддів доходить висновку, що оскаржене рішення відповідача прийнято відповідно до ст. 19 Конституції України, тобто на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та з дотриманням принципів, викладених у ч. 3 ст. 2 КАС України.
Доводи апеляційної скарги суперечать матеріалами справи, та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, тому постанову суду у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Керуючись с. 196, 198, 200, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.02.2010 року в справі № 2а-6774/09/0470 залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст.. 212 КАС України.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: М.О. Католікян
Суддя: А.О. Коршун