"03" жовтня 2011 р. справа № 2а-383/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі :
головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Коршуна А.О. Католікяна М.О.
розглянувши у письмовому провадженні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу
управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
на постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-383/10
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
2 грудня 2010 року позивач звернувся до Васильківського районного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив: поновити пропущений строк звернення до суду; визнати незаконними дії відповідача по невиплаті щомісячної державної соціальної допомоги, як «дитині війни», за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком; зобов'язати відповідача зробити перерахунок та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, як «дитині війни», у розмірах передбачених ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 6 розділу 2 та ст. 1 розділу 4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 01 грудня 2010 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Ухвалою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 6 грудня 2010 року позовні вимоги позивача за період з 9 липня 2007 року по 1 грудня 2009 року залишено без розгляду.
Постановою Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р. позов позивача задоволено, а саме: визнано неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачу підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 02 грудня 2009року по 01 грудня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 2 грудня 2009 року по 01 грудня 2010 року, розрахованої відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і законодавчо визначеного розміру мінімальної пенсії за віком у відповідні періоди з урахуванням сум, які були виплачені у цей період.
Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову та відмовити в задоволені позовних вимог посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” має статус дитини війни і має право відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати підвищення до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
У 2009-2010 роках дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Задовольняючи позовні вимоги в частині недоплати суми за 2 грудня 2009 року по 1 червня 2010 року, суд першої інстанції не правильно застосував норми процесуального права.
Так, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не навів поважних причин пропуску строку.
Враховуючи, що про своє порушене право позивач мав відомості під час щомісячного отримання пенсії, то поважні причини пропуску звернення до суду за висновком колегії суддів відсутні, тому наслідки пропуску строку звернення до суду підлягають застосуванню. У зв'язку зі зверненням позивача до суду 2 грудня 2010 року суд вважає за необхідне позовні вимоги позивача за період з 2 грудня 2009 року по 1 червня 2010 року залишити без розгляду.
При цьому суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
За таких обставин суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст.198, ст. ст.202, 205, 207 КАС України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області -задовольнити частково.
Постанову Васильківського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 р. у справі № 2а-383/10 -скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Позов ОСОБА_1 в частині визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 2 грудня 2009 року по 1 червня 2010 року - залишити без розгляду.
Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 2 червня 2010 року по 1 грудня 2010 року.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України у Васильківському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 2 червня 2010 року по 1 грудня 2010 року, з урахуванням раніше здійснених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: М.О. Католікян