"03" жовтня 2011 р. справа № 2а-285/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Панченко О.М.
суддів: Коршуна А.О. Католікяна М.О.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційні скарги
управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_1
на постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17.11.2010 р., прийняту у порядку скороченого провадження,
у справі № 2а-285/10
за позовом ОСОБА_1
до управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області
про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,-
встановив:
28 жовтня 2010 року позивач звернувся до Петриківського районного суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та 22 травня 2008 року по 30 вересня 2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; визнати право на отримання невиплаченого підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком на відповідний період; зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру пенсії, як «дитини війни», та сплачувати недоотримані кошти за період з 1 січня 2006 року по 01 вересня 2010 року із розрахунку збільшення розміру пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої законодавством на відповідні періоди з нарахуванням компетенції втрати частини доходів на час виплати та в подальшому виплачувати їй пенсію на 30 відсотків мінімальної пенсі за віком, як передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 29 жовтня 2010 року позов позивача за період з 01.01.2006 року по 28.04.2010 року залишено без розгляду.
Постановою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2010 р. позов позивачки задоволено, а саме: визнано дії відповідача щодо відмови проведення перерахунку та виплати позивачу пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 28 квітня 2010 року - неправомірними; зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 28 квітня 2010 року з урахуванням підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням різниці, яка була виплачена за цей період; стягнуто з місцевого бюджету на користь позивача понесені документально підтверджені судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, сторони оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції, задовольнивши позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтуваннях апеляційних вимог позивач посилається на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права: відповідно ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»нараховані суми пенсії, які не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію вигачується за минулий час без обмеження будь-яким строком; про порушення свого права позивач дізнався з письмової відповіді відповідача, тому строк звернення до суду не було пропущено.
Відповідач в апеляційній скарзі просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в його діях відсутні будь-які порушення чинного законодавства України, оскільки фінансування виплат, передбачених Законом/України "Про соціальний захист дітей війни" проводиться із державного бюджету України. Законом України «Про соціальний захист дітей війни»розмір мінімальної пенсії за віком не визначений. Розмір мінімальної пенсії за віком, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується для розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. З 2008 року підвищення пенсії позивачці, як «дитині війни», виплачується відповідно до постанови КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
Відповідно до ч. 1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних, вимог, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" має статус "дитини війни".
У 2009-2011 роках дія ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень постанови КМ України № 530 від 28.05.2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.
Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що розмір мінімальної пенсії за віком необхідно обраховувати відповідно до ч.1 ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилався на зміни в законодавстві та положення ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення»відповідно до яких нараховані суми пенсії, які не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію вигачується за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Суд погоджується з думкою суду першої інстанції, що наведені обставини не позбавляли позивача можливості звернутися до суду, у визначений ч.2 ст. 99 КАС України шестимісячний строк, з відповідним позовом до відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.94 Конституції України Закон набирає чинності через десять днів з дні його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування. Закон України "Про соціальний захист дітей війни" прийнято 18 листопада 2004 року, а набрав чинності, відповідно до ч.1 розділу IV даного закону, з 1 січня 2006 року. Закони, інші нормативно-правові акти, судові рішення є загальнодоступними для ознайомлення всіма громадянами. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак, позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду.
Як слідує зі змісту ст. 46 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та ст. 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обмеження строку не розповсюджується на нараховані та не отримані суми пенсії, проте, позивачу доплата до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не нараховувалася.
Отже, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача саме в межах шестимісячного строку.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права в частині, що оскаржується сторонами по справі.
Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.200, ст.205, ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в Петриківському районі Дніпропетровської області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2011 р. у справі 2а-285/10 - залишити без змін.
Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту постановлений та відповідно до ч.10 ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.М. Панченко
Суддя: А.О. Коршун
Суддя: М.О. Католікян