Іменем України
14.02.12 Справа №2а-2848/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Куімова М.В.;
при секретарі - Євтушенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними розпоряджень, визнання протиправними дії та відшкодування моральної шкоди, суд, -
ОСОБА_1, уточнивши позовні вимоги, звернулась до суду з адміністративним позовом до Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя про визнання протиправними розпоряджень, визнання протиправними дій та відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що при виданні спірних розпоряджень відповідачем допущені чисельні порушення чинного законодавства України про працю. Позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що з вини відповідача вона тривалий час не працює та позбавлена заробітку. Позивачка просить суд визнати незаконним розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 04 травня 2011 року №58-ро «Про захід дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1», у частині застосування до неї дисциплінарного стягнення; визнати незаконними розпорядження Ленінської РДА м. Севастополя від 05 травня 2011 року №187-р «Про результати атестації ОСОБА_1» та від 06 травня 2011 року №188-р «Про внесення змін до розпорядження голови Ленінської райдержадміністрації від 05 травня 2011 року №187-р «Про результати атестації ОСОБА_1». Також, позивачка просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 20.000 гривень та прийняти рішення про визнання незаконним та такою, що не відповідає дійсності щорічної оцінки виконання позивачкою посадових обов'язків і завдань за 2010 рік.
У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_3 з позовом не погодилась з підстав, викладених у письмових поясненнях; просила у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 03.05.2006 року позивачка займає посаду головного спеціаліста сектору опіки та піклування Служби у справах дітей Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя.
Розпорядженням голови Ленінської РДА м. Севастополя від 29.10.2010 року №525-р була призначена та 08.12.2010 року проведена атестація державних службовців Ленінської РДА м. Севастополя, зокрема й позивачки. За результатами проведеної атестації, атестаційною комісією зроблений висновок про невідповідність ОСОБА_1 займаній посаді (а.с.73). У протоколі засідання атестаційної комісії Ленінської РДА м.Севастополя від 08.12.2010 року, зокрема, зазначено: «комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 характеризується неврівноваженим працівником давно, неповажно ставиться до колег та керівників. У ході комісії вела собі неадекватно, поведінка викликаюча, відповідала запитанням на запитання, провокувала членів комісії, надала безліч зауважень, претензій у недопустимій формі керівництву адміністрації, скандалила, порушувала субординацію, етику поведінки. Знань законодавства не показала. Знання державної мови не підтвердила, незважаючи на зазначення у характеристиці про вільне володіння мовою. Комісія всебічно вивчила ділові та моральні якості ОСОБА_1, вивчена особиста справа, диплому спеціаліста немає (довідка ВУЗу)» (а.с.71-72).
Не погодившись з результатами атестації, ОСОБА_1 17.12.2010 року звернулася до Прокуратури м. Севастополя із скаргою на протиправні дії керівництва Ленінської РДА м. Севастополя.
На виконання припису від 07.02.2011 року та листа від 01.03.2011 року за вих.№43-913 прокуратури Ленінського району м. Севастополя, розпорядженням голови Ленінської РДА м. Севастополя від 14.03.2011 року №105-р була призначена повторна атестація ОСОБА_1 на 17.03.2011 року. Але, 17.03.2011 року проведення повторної атестації позивачки було перенесено на 29.03.2011 у зв'язку з її хворобою.
29.03.2011 року атестаційною комісією Ленінської РДА м. Севастополя, у відсутність ОСОБА_1, за її відповідним клопотанням, була проведена повторна атестація позивачки. У протоколі засідання атестаційної комісії Ленінської РДА м.Севастополя від 29.03.2011 року, зокрема, зазначено, що ОСОБА_1 не відповідає займаній посаді у зв'язку із порушенням нею ст.ст. 5, 17 Закону України «Про державну службу», «Правил поведінки державного службовця», Присяги державного службовця; висновки попередньої атестації від 08.12.2010 року підтверджені й залишені без змін (а.с.99-101).
05.05.2011 року головою Ленінської РДА м. Севастополя було видане розпорядження №187-р «Про результати атестації ОСОБА_1», відповідно до якого, за результатами атестаційної комісії від 17.03.2011 року, ОСОБА_1 визнана такою, що не відповідає займаній посаді головного спеціаліста сектора опіки та піклування Служби у справах дітей з переведенням за її згодою на нижчу посаду у Службі у справах дітей (а.с.103).
Розпорядженням голови Ленінської РДА м. Севастополя від 06.05.2011 року №188-р було внесено зміни до розпорядження №187-р від 05.05.2011 року, у частині дати проведення атестаційної комісії, а саме у якості дати проведення атестації вказано 29.03.2011 року.
З висновками атестаційної комісії суд погодитись не може та вважає, що прийняті на їх підставі розпорядження підлягають скасуванню, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту 4 Положення про проведення атестації державних службовців, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 року №1922 (далі -Положення), для організації та проведення атестації наказом керівника державного органу (далі - керівник) утворюється атестаційна комісія (далі - комісія).
Комісія повинна забезпечувати об'єктивний розгляд і професійну оцінку діяльності державного службовця, який атестується, зокрема щодо виконання покладених на нього службових обов'язків, знання та користування у своїй роботі державною мовою, а також принциповий підхід у підготовці рекомендацій для подальшого використання його досвіду і знань у роботі державного органу ( п. 5 Положення).
Термін і графік проведення атестації затверджуються наказом керівника і доводяться до відома державних службовців, які атестуються, не пізніше ніж за місяць до проведення атестації ( п. 6 Положення).
Згідно з абз. 1 п.9 Положення, на кожного працівника, який підлягає атестації, складається службова характеристика, що підписується його безпосереднім керівником, затверджується керівником вищого рівня і подається до комісії не пізніше ніж за тиждень до проведення атестації.
01.11.2010 року заступником голови Ленінської РДА м. Севастополя Неєжмаковим П.А. була затверджена характеристика на ОСОБА_1, підписана безпосереднім її керівником - начальником служби у справах дітей Дуфник Г.В.. Вказана характеристика носить цілком позитивний характер, зокрема, містить інформацію про виконання посадових обов'язків у повному обсязі, дотримання правил поведінки державного службовця, забезпечення виконання завдань у сфері соціального захисту дітей; проявлення себе за період роботи як грамотного, ініціативного працівника, здатного до прийняття самостійних рішень; проходження курсів підвищення кваліфікації Центру перепідготовки та підвищення кваліфікації за курсом «Українська мова ділового спілкування»; позитивні результати, як підставу для зарахування до кадрового резерву на посаду завідуючого сектором опіки та піклування служби у справах дітей (а.с.75).
Але, судом встановлено, що 16.03.2011 року заступником голови Ленінської РДА м. Севастополя Ульяновою Т.А. була затверджена повторна характеристика на ОСОБА_1, підписана заступником начальника служби у справах дітей ОСОБА_5 (а.с.95).
Абзацом 1 п. 9 Положення не передбачена можливість підписання характеристики працівника, який підлягає атестації, іншою особою, ніж безпосереднім керівником, незалежно від часу роботи керівника на відповідній керівній посаді. Складання повторної характеристики на особу, яка повторно проходить атестацію нормами Положення також не передбачено. Будь-яких пояснень з приводу складання повторної характеристики на ОСОБА_1 представником відповідача не надано. До того ж, доказів того, що саме заступник голови Ленінської РДА м. Севастополя Ульянова Т.А., відповідно до розподілу посадових обов'язків, є для ОСОБА_1 керівником вищого рівня, відповідачем суду не надано.
Згідно з абзацом 3 п.9 Положення, службова характеристика повинна містити аналіз виконання державним службовцем посадових обов'язків; відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи, ділові якості (ініціативність, відповідальність), стосунки з колегами, знання та користування державною мовою під час виконання службових обов'язків, інформацію про підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації тощо.
У повторній характеристиці на ОСОБА_1 від 16.03.2011 року оцінка виконання державним службовцем посадових обов'язків, відомості про обсяг, якість, своєчасність і самостійність виконання роботи викладені поверхово, тобто без наведення назв конкретних «несформованих особових справ дітей, переданих під опіку», без зазначення конкретних дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, за умовами утримання яких ОСОБА_1 не здійснювався контроль, без посилання на конкретні пункти Посадової інструкції, якими обумовлено виконання ОСОБА_1 напрямків роботи, щодо яких, на думку причетних до складання та затвердження характеристики осіб, мали місце недоліки.
За правилом абзацу 6 п. 9 Положення, під час кожної атестації до комісії подаються щорічні оцінки виконання державним службовцем покладених на нього завдань та обов'язків за період, що минув після попередньої атестації, а також атестаційний лист попередньої атестації.
Згідно матеріалів щорічної оцінки виконання службовцем посадових обов'язків і завдань, ОСОБА_1 надані такі підсумкові оцінки: за 2005 рік - добре; за 2007 рік - добре, за 2008 рік - добре та за 2009 рік - висока (а.с.76-79).
Отже, судом встановлено, що станом на дату проведення атестації позивачки - 08.12.2010 року, за попередні роки вона мала лише позитивні оцінки щодо виконання посадових обов'язків і завдань, була зарахована до кадрового резерву на керівну посаду у службі у справах дітей. Слід також зазначити, що вказані оцінки за 2005 -2009 роки позивачка отримала у період, коли ще не отримала повну вищу освіту.
Судом також встановлено, що за весь час роботи на посаді головного спеціаліста сектору опіки та піклування до ОСОБА_1 до 04.05.2011 року дисциплінарні стягнення не застосовувалися. Суду не надано також будь-яких доказів стосовно того, що позивачка неякісно виконувала покладені на неї службові обов'язки з причини недостатньої кваліфікації. З матеріалів справи вбачається, що за час роботи у Ленінській РДА м. Севастополя позивачка неодноразово заохочувалася та нагороджувалася, а саме: грамотою до Дня соціального працівника, на підставі розпорядження від 03.11.2005 року №784-р за добросовісну працю, професіоналізм та високу відповідальність; почесною грамотою до Дня державної служби, на підставі розпорядження від 23.06.2010 року №279-р, за добросовісну працю, значні досягнення у професійній діяльності; грамотою до Дня соціального працівника, на підставі розпорядження від 04.11.2010 року №532-р, за добросовісну працю, значний вклад у функціонування системи органів соціального захисту населення (а.с.124-126). У матеріалах справи також наявні грамоти, якими позивачка нагороджена за призове місце та активну участь у проведенні спортивно-масових заходів (а.с.127, 128).
Враховуючи викладене, суд критично оцінює викладені у повторній характеристиці на ОСОБА_1 від 16.03.2011 відомості щодо неналежного виконання нею посадових обов'язків.
Суд також дійшов висновку, що досліджені протоколи атестаційної комісії від 08.12.2010 року та 29.03.2011 року взагалі не містять конкретних відомостей щодо невиконання позивачкою посадових обов'язків. Фактично висновки атестаційної комісії засновані на емоційних враженнях та непідтверджених належними доказами відомостях щодо порушення позивачкою етики поведінки державного службовця.
Викладені у протоколах висновки атестаційної комісії зроблені без врахування матеріалів щорічних оцінок за 2005-2009 роки, без вивчення матеріалів особової справи й на підставі некоректно сформованих звинувачень щодо тривалої відсутності на роботі, як то «учбова відпустка 3 місяці, щорічна відпустка, лікарняний». Право на відпочинок, на соціальний захист у разі тимчасової непрацездатності, на освіту, передбачені та гарантовані працівникам положеннями ст.ст. 45, 46, 53 Конституції України, положеннями Кодексу законів про працю України та Закону України «Про відпустки».
Справа не містить будь-яких фактичних даних про те, що позивачка внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я не може належно виконувати покладені на неї посадові обов'язки, а відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували протилежне.
Відповідно до вимог ч.1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Вищевикладені обставини також були предметом дослідження судовими інстанціями під час розгляду справи №2а-1936/11/2770 за позовом ОСОБА_1 до Ленінської РДА м. Севастополя про визнання розпорядження незаконним та його скасування, поновлення на роботі та зобов'язання вчинити певні дії; у постанові Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 03.08.2011 року та ухвалі Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2012 року містяться аналогічні висновки.
Також встановлено, що розпорядженням голови Ленінської РДА м. Севастополя від 04.05.20111 року №58-ро «Про захід дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_1», на підставі подання прокуратури Ленінського району м. Севастополя від 19.04.2011 року №43-1669 вих-1, за неналежне виконання службових обов'язків, ОСОБА_1 була притягнута до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.
З рішенням відповідача про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності суд не може погодитися з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про державну службу», дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.
Головою Ленінської РДА м. Севастополя, при вирішені питання про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, не встановлено в чому саме виразилося неналежне виконання службових обов'язків ОСОБА_1, не встановлено чи були порушення Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» допущені саме з вини ОСОБА_1 та чи відноситься вирішення вказаних питань до компетенції позивачки згідно її посадовій інструкції. Будь-яких доказів правомірності рішення при притягненні ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності суду надано не було.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо скасування розпоряджень відповідача 05.05.2011 року, 06.05.2011 року, а також часткове скасування розпорядження від 04.05.2011 року №58-ро.
Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
Позивачка, в обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди, зазначає, що вона з вини відповідача значний час не працює та позбавлена заробітку.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Частиною 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно - правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
Відповідно до положень ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи викладене та виходячи з аналізу наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення моральної шкоди не підлягають задоволенню внаслідок відсутності зв'язку між діями або рішеннями відповідача та тим фактом, що позивачка не працює тривалий час та не має заробітку.
Також, не підлягають задоволенню вимоги позивачки про визнання незаконним таким, що не відповідає дійсності результатів щорічної оцінки виконання позивачкою посадових обов'язків і завдань за 2010 рік та її скасування, оскільки щорічна оцінка результатів роботи за своїм характером не є рішенням суб'єкта владних повноважень та не має нормативного характеру.
Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 03 гривень 40 копійок.
Повний текст постанови складено та підписано 20 лютого 2012 року.
Керуючись ст.ст. 11, 71, 76, 94, 99, 158-161, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 04 травня 2011 року №58-ро «Про захід дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_1», у частині застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани до ОСОБА_1, - визнати протиправним та скасувати.
Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 05 травня 2011 року №187-р «Про результати атестації ОСОБА_1», - визнати протиправним та скасувати.
Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя від 06 травня 2011 року №188-р «Про внесення змін до розпорядження голови Ленінської райдержадміністрації від 05 травня 2011 року №187-р «Про результати атестації ОСОБА_1», - визнати протиправним та скасувати.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 03 гривень 40 копійок.
У задоволені решти позовних вимог, - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.
Суддя підпис М.В. Куімов
Суддя М.В. Куімов