Іменем України
15.02.12 місто Севастополь Справа №2а-125/12/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Прохорчук О.В.,
секретар судового засідання - Олійник С.О.,
за участю:
позивача -ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий 09.11.1995,
представника відповідача -ОСОБА_2, довіреність № 157 від 01.02.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова про визнання бездіяльності протиправною та стягнення грошової компенсації,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 6705,23 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що за час проходження військової служби в Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова позивач речовим майном був забезпечений не у повному обсязі, у результаті чого утворилась заборгованість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 01.02.2012 відкрито провадження у зазначеній справі. Іншою ухвалою суду від 01.02.2012 підготовче провадження у справі закінчено та справу призначено до судового розгляду.
У ході судового розгляду справи позивач на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково на суму 525,85 грн. з підстав, викладених у запереченні. Зазначив також, що позивач не був позбавлений можливості отримувати речове майно в натурі під час проходження служби, однак таким правом не скористався. Відповідно до пункту 2 Закону України “Про деякі заходи по економії бюджетних коштів” від 17.02.2000 зупинено дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у частині отримання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна. Просить у задоволенні позову в частині стягнення грошової компенсації замість речового майна, яке належало до видачі після 10.03.2000, відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог на підставі такого.
Згідно з частиною 2 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1.12. пункту 3.1 наказу № 45 від 31.01.2006 “Про заходи щодо виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1444” встановлено, що грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі (додаток 4), яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів. Перелік предметів із визначенням заготівельної вартості на початку кожного року Департамент постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України надає до Центрального управління речового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу в Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова. Наказом тимчасово виконуючого обов'язки Міністра оборони України № 1060 від 26.09.2011 позивач звільнений з військової служби у відставку за підпунктом «а»пункту 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»(у зв'язку із закінченням строку дії контракту).
Наказом тимчасово виконуючого обов'язки начальника Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова № 776 від 07.11.2011 ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу академії та усіх видів забезпечення.
При звільнені з Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова з позивачем не було проведено остаточного розрахунку, а саме -не виплачена компенсація за неотримане речове майно.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.12.2011 позивач звернувся до командування Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова з заявою про виплату грошової компенсації за неотримане речове майно.
10.01.2012 позивачу надано відповідь з роз'ясненням порядку першочергової видачі грошової компенсації замість речового майна.
Згідно з довідками № 25 та № 26 Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова за № 513/РС від 29.11.2011 та № 512/РС від 29.11.2011позивачеві підлягала до виплати при звільненні грошова компенсація за неотримане речове майно на загальну суму 6705,23 грн. (525,85 грн. + 6179,38 грн.), на підставі наказу начальника Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова № 776 від 07.11.2011.
Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною п'ятою статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесені змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтями 1-2, 2, 4 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Пунктом 3.1 рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 визначено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
У пункті 3.2 вказаного рішення Конституційного Суду України зазначено, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Крім того, відповідно до пункту 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1441, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Враховуючи вищевказане, безпідставно порушено право позивача, гарантоване державою, на отримання речового забезпечення за рахунок держави.
Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною бездіяльність Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова, що виразилась у невиплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у розмірі 6705,23 грн.
2. Стягнути з Академії військово-морських сил імені П.С. Нахімова (99035, місто Севастополь, вул.Дибенка, 1а, код ЄДРПОУ 07723954) на користь ОСОБА_1 (99028, АДРЕСА_1) грошову компенсацію за неотримане речове майно у розмірі 6705,23 грн. (шість тисяч сімсот п'ять гривень двадцять три копійки).
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 20 лютого 2012 року.