ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
06 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-9150/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Григоровича П.О., секретаря судового засідання Очколяса О.В., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 16.02.2011р. №0000371740, №0000361740/0.
Суб'єкт підприємницької діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень -рішень від 16.02.2011р. №0000371740, №0000361740/0.
В процесі проведення судового засідання, Окружний адміністративний суд м. Києва звернув увагу на те, що вимога про визнання нечинним може стосуватися лише нормативно-правового акту, а не індивідуального акта.
Позивач підтримав заявлений позов та зазначив, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження ним зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб та необхідність застосувати зареєстрований, опломбований та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій. Позивач вважає, що дані, відображені в акті перевірки, є необґрунтованими, ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях перевіряючих та не мають підтвердження доказами, а тому, погодившись з Окружним адміністративним судом м. Києва, просив суд визнати протиправними та скасувати оспорювані податкові повідомлення -рішення.
Представник відповідача у письмових запереченнях та в судовому засіданні позов не визнав та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення, якими застосовані штрафні (фінансові) санкції та збільшені суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб винесені правомірно, внаслідок порушення позивачем п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та п.1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а тому просить відмовити у задоволенні позову повністю.
В судовому засіданні 19.01.2012р. встановлена можливість розглядати справу на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України в порядку письмового провадження, з огляду на те, що представниками сторін подано відповідну письмову заяву.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
Працівниками Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. та складено акт перевірки №73/17-2885601382 від 24.01.2011р.
За результатами перевірки встановлені наступні порушення:
- заниження податку з доходів фізичних осіб у розмірі 9787,50 грн., чим порушено п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»№889-ІV від 22.05.2003р. із змінами та доповненнями;
- не проведення через реєстратор розрахункових операцій суми готівкових коштів на загальну суму 126660,00 грн. отриманих від продажу товарів (надання послуг), чим порушено п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
На підставі висновків акту перевірки, ДПІ у Дніпровському районі м. Києва винесені податкові повідомлення -рішення :
- №0000371740 від 16.01.2011р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 633300 грн.
- №0000361740/0 від 16.02.2011р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 12234 грн., в т.ч. 9787,20 грн. основного платежу, 2446,80 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Правомірність вказаних податкових повідомлень -рішень і є предметом даного спору.
Як встановлено судом, перевірка з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СПД ОСОБА_1 проводилась з відома та в присутності представника за довіреністю від 08.10.2010р. ОСОБА_2, якого уповноважено бути представником в усіх органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності.
Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»від 03.07.98 р. № 727/98 встановлено, що фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності самостійно (за власним бажанням) обирають спосіб оподаткування доходів, одержаних від здійснення підприємницької діяльності, за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку при обов'язковому додержанні відповідних умов, зазначених у ст. 1 наведеного Указу.
Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва, в тому числі фізична особа, не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу), з якого він обирає спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, подає до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації письмову заяву за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період, термін сплати яких настав на дату подання заяви (ст. 4 Указу № 727/98), та надає платіжний документ про сплату єдиного податку.
Положеннями статті 1 Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, у тому числі, для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їхніх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Отже, реалізація права суб'єкта малого підприємництва на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності залежить від виконання останнім установлених Указом вимог.
Згідно зі статтею 5 зазначеного вище Указу, в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).
Таким чином, спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується, як це передбачено, для платників єдиного податку та можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, поданої в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (вх. №3687 від 05.12.06р.) СПД ОСОБА_1 протягом 2007 року перебувала на спрощеній системі оподаткування при сплаті єдиного податку. Звіти суб'єкта малого підприємництва -фізичної особи платника єдиного податку до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва подавала своєчасно та щоквартально.
У зв'язку з неподачею заяв на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності на 2008, 2009, 2010 роки, в період з 01.01.2008р. по 30.09.2010р. позивач був позбавлений статусу платника єдиного податку та перебував на загальній системі оподаткування.
Оподаткування доходів, одержуваних фізичними особами, в тому числі від здійснення ними підприємницької діяльності, регулюється розділом четвертим Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»від 26.12.92 р. № 13-92. Механізм застосування норм цього Декрету, зокрема щодо порядку визначення складу валових витрат фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності без створення юридичної особи, викладено в Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, затвердженій наказом ГДПІ України від 21.04.93 р. № 12.
Згідно ст. 2 даного Декрету об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний доход за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел, як на території України, так і за її межами.
Об'єктом оподаткування у громадян, які не мають постійного місця проживання в Україні, є доход, одержаний з джерел в Україні.
Статтею 13 Декрету визначено об'єкти оподаткування, а саме: оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.
Оподатковуваним доходом фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, одержаним від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручка у грошовій та натуральній формах) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу у звітному календарному році чи іншому звітному (податковому) періоді. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Враховуючи те, що позивачем не надано жодних документів підтверджуючих витрати за період з 01.01.08. по 30.09.10р., відповідачем проведено розрахунки відповідно до Інструкції «Про прибутковий податок з громадян»затвердженої наказом ГДПІ України від 21.04.1993р. №12 та ст. 7 Декрету КМ України «Про прибутковий податок з доходів громадян»,
2008 рік відповідно поданих позивачем звітів дохід отриманий у розмірі 21000,00 грн.
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», прибуток, отриманий від здійснення господарської діяльності включається до складу сукупного річного оподатковуваного доходу у розмірі 25%.
5250,00 грн. (21000,00 грн. отриманий річний дохід х 25% ставка податок з прибутку) 15750,00 грн. (21000,00 грн. -5250,00 грн.) отриманий чистий дохід
2362,50 грн. (15750,00 грн. х 15% ставка податку з доходів фізичних осіб) основний платіж 590,55 грн. (2362,50 грн. х 25% розмір санкції) штрафні фінансові санкції
2009 рік відповідно поданих звітів дохід отриманий у розмірі 43000,00 грн. 10750,00 грн. (43000,00 грн. отриманий річний дохід х 25% ставка податку на прибуток) 32250,00 грн. (43000,00 грн. - 10750,00 грн.) отриманий чистий дохід
4837,50 грн. (32250,00 грн. х 15% ставка податку з доходів фізичних осіб) основний платіж 1209,38 грн. (4837,50 грн. х 25% санкція) штрафні фінансові санкції.
2010 рік відповідно поданих звітів дохід отриманий у розмірі 23000,00 грн. 5750,00 грн. (23000,00 грн. отриманий річний дохід х 25% ставка податку на прибуток) 17250,00 грн. (23000,00 грн. - 5750,00 грн.) отриманий чистий дохід
2587,50 грн. (17250,00 грн. х 15% ставка податку з доходів фізичних осіб) основний платіж 646,88 грн. (258,50 грн. х 25% розмір санкції) основний платіж.
Отже, суд погоджується з правомірністю збільшення суми грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб та винесення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 16.02.2011 року податкового повідомлення-рішення №0000361740/0 на загальну суму 12234,00 грн.
Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В період з 01.08.2008р. по 30.09.2010р. СПД ОСОБА_1 в зв'язку з неподанням заяви на право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності здійснювала підприємницьку діяльність, як вже було зазначено вище, на загальній системі оподаткування в сфері видання журналів та періодичних видань, надання секретарських послуг, та послуг з перекладу.
Як встановлено в акті перевірки, розрахунки зі споживачами проводились за готівкові кошти, обсяг виручки фіксувався в звітах платника єдиного податку наростаючим підсумком, всього у розмірі 126660 грн., а саме: за 4 квартал 2007 року -39660 грн.; за 2008 рік -21000; за 2009 рік -43000, за 2010 рік -23000 грн.
Відповідно до п. 1 статті 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (паданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим. Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок;
Згідно з статтею 2 Закону №265 розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця".
Відповідальність за зазначене порушення передбачена п.1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.1995 року № 265/95 -ВР (із змінами та доповненнями, в редакції від 31. 03.2005р.) у вигляді фінансових санкцій у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), у разі непроведення розхрахункових операцій через реєстратор розрахункових операцій або проведення їх без використання розрахункової книжки. (633300 грн. (126660 х 5).
Акт -службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.
З огляду на зазначене вище, Окружний адміністративний суд м. Києва погоджується з висновками акту перевірки, щодо встановленого порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Однак, суд не погоджується з розміром застосованих штрафних (фінансових) санкцій з огліду на наступне.
Статтею 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Пунктом 3 статті 217 Господарського кодексу України передбачено, що, крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.
При цьому статтею 238 Господарського кодексу України прямо передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції. А частиною 2 вказаної статті визначено, що види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Отже, відповідно до наведених норм (статті 216, 217, 238 Господарського кодексу України) штрафи, передбачені статтями 17, 22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" відносяться до адміністративно-господарських санкцій.
Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України (в редакції що діяла на момент вчинення правопорушення) адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Закінчення будь-якого із встановлених статтею 250 Господарського кодексу України строку виключає застосування таких санкцій до суб'єкта підприємницької діяльності за вчинене ним порушення правил здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції застосовані податковим повідомленням -рішенням №0000371740 від 16.02.2011р., а тому штрафні санкції, що були застосовані за період до 17.02.2010 року, тобто більш як за річний термін, застосовані неправомірно, отже підлягають скасуванню.
Таким чином, суд вважає, що застосуванню підлягають штрафні (фінансові) санкції лише у розмірі 115000 грн. (23000 грн. х 5).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дніпровсьокму районі м. Києва №0001642303 від 28.07.2009 року підлягає скасуванню в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 518 300 грн.
Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Як зазначено в ч. 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення в цілому з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що позовні вимоги СПД - фізичної особи ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва №0000371740 від 16.02.2011р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 518 300 грн.
3. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя П.О. Григорович