ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 лютого 2012 року < Час проголошення > № 2а-17256/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Добрівської Н.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»
доУправління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва
провизнання протиправними дій, скасування рішень, -
21 листопада 2011 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до УПФУ в Оболонському районі м. Києва, в яком просило:
- визнати протиправними дії посадових осіб відповідача в частині відмови у прийнятті Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 року, поданого товариством;
- скасувати Акт УПФУ в Оболонському районі м. Києва від 09.11.2011 року про правопорушення за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар»;
- скасувати рішення УПФУ в Оболонському районі м. Києва за № 1090 від 09.11.2011р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством про правопорушення за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар».
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2011 року позивачу відмовлено у відкритті провадження в частині вимог щодо скасування Акта УПФУ в Оболонському районі м. Києва від 09.11.2011 року про правопорушення за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар».
В частині позовних вимог про визнання протиправними дії посадових осіб відповідача щодо відмови у прийнятті Звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 року, поданого товариством, а також в частині вимог щодо скасування рішення УПФУ в Оболонському районі м. Києва за № 1090 від 09.11.2011р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством про правопорушення за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар»ухвалою судді від 23.11.2011 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
В обґрунтування своїх вимог в цій частині позивач посилається на протиправність дій відповідача щодо відмови в прийнятті звіту за травень 2010 року, складеного на паперовому носії, оскільки жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов'язок платника внесків подавати звіт виключно в електронному вигляді. Оскільки товариством було подано звіт у встановлені законодавством порядку і строки, рішення відповідача про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків є неправомірним і підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце його проведення повідомлений у відповідності із вимогами ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України. Причини неявки в судове засідання відповідач не повідомив, письмових заперечень, пояснень, клопотань чи заяв до суду не направляв.
З огляду на зазначене, а також беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд на підставі ч.6 ст.71, ч.ч.4, 6 ст.128 КАС України розглядає справу у порядку письмового провадження на основі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.
Позивач у справі -Товариство з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар» у встановленому законодавством порядку зареєстровано як юридична особа і відповідно до п.1 ст.1 та ст.14 Закону України від 26.06.1997 року № 400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» є платником зазначеного збору (страхувальником), перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Оболонському районі м. Києва та відповідно до ст.ст.17, 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. № 1058-IV несе обов'язки з нарахування, обчислення і сплати страхових внесків в установлені строки в повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, товариством на адресу відповідача 03.06.2010 року направлено рекомендованим листом з повідомленням звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р., який отриманий відповідачем 07.06.2010 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Відповідно до даних, наведених у звіті, кількість застрахованих осіб у звітному періоді (травень 2010 року) складає 5 осіб.
В липні 2010 року директору товариства повідомлено, що звіт позивача за травень 2010 року Управлінням не прийнятий і не визнаний як звітність про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду.
18 березня 2011 року позивач звернувся до УПФУ в Оболонському районі м. Києва із заявою №11803/1-4/1, в якій впросив зобов'язати посадових осіб відділу СПОВ Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва прийняти поданий товариством звіт за травень 2010 року.
Відповідач своїм листом від 26 квітня 2011 року за №7648/03 посилаючись на Порядок №26-1 повідомив товариство про те, що для подачі звітності фонду за травень 2010 року необхідно щоб відповідальна особа страхувальника надала звіт особисто.
24 травня 2011 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар»направило до Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві заяву за №2405/11/1-1 з проханням зобов'язати посадових осіб відділу СПОВ Пенсійного фонду України у Оболонському районі м. Києва прийняти поданий товариством звіт за травень 2010 року.
Головне управління Пенсійного фонду в м. Києві в листі-відповіді від 23 червня 2011 року за №17583/09 зазначило, що платники страхових внесків не мають права надсилати звіти поштою до Пенсійного фонду. Одночасно повідомлено, що підтвердженням прийняття звіту від страхувальника є «Розписка про одержання звіту до Пенсійного фонду України за ____ місяць 20___року», яку заповнює відповідальна особа органу Пенсійного фонду.
Після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду в м. Києві позивач 23.07.2011 року звернувся із заявою №2307/11/1-1 до Пенсійного фонду України з проханням аналогічним викладеному в заявах від 18.03.2011 року №11803/1-4/1 від 24.05.2011 року №2405/11/1-1.
26 серпня 2011 року Пенсійний фонд України в своєму листі № 17916/05-10 з посиланням на п.1.3 Порядку № 26-1 повідомив товариство про те, що особа, яка подає звіт має отримати відривну частину, що містить розписку відповідальної особи Пенсійного фонду про одержання звіту із зазначенням реєстраційного номеру та дати реєстрації звіту, що є розпискою про отримання звіту органом Пенсійного фонду. Порядком не передбачається обов'язок відповідальної особи територіального органу Пенсійного фонду надсилати розписку страхувальнику поштою, то відповідно страхувальник повинен отримати її особисто під час подання звіту. Крім того, під час прийому звіту проводиться його попередній аналіз, і присутність страхувальника надає можливість мінімізувати кількість помилок та скоротити час при його опрацюванні.
Відповідно до статті 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 12 статті 92 основного закону України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики.
При цьому, Конституція України не передбачає право органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-4.
Відповідно до частин 2, 6 статті 20 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески; страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Базовим звітним періодом для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Пунктом 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(в редакції статті Закону яка була чинною до 01.01.2011 року) закріплено обов'язок позивача як страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими пенсійним фондом.
На підставі статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»Пенсійний фонд України постановою від 05.11.2009 року № 26-1 затвердив «Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України»(далі по тексту -Порядок №26-1 (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
Вказаний Порядок №26-1 регулював питання подання звіту до органів Пенсійного фонду України за звітні періоди починаючи з 1 січня 2010 року.
Відповідно до пункту 1.3 Порядку №26-1 звіт до органів Пенсійного фонду може подаватися страхувальником:
- в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів згідно з Порядком подання звітів до Пенсійного фонду України в електронній формі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 19.04.2007р. № 7-7, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 27.04.2007 за № 436/13703 (звіт на паперових носіях не подається);
- на паперових носіях, завірених підписом керівника/страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
- на паперових носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше десяти.
Згідно п.2.1 розділу 2 Порядку №26-1 страхувальники, крім осіб, зазначених в пунктах 2.2-2.4 цього розділу, формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення базового звітного періоду.
Базовим звітним періодом для них є календарний місяць.
Пунктом 2.8 Порядку №26-1 встановлено, що на паперових носіях звіт формується у двох примірниках та подається страхувальником до органу Пенсійного фонду за місцем взяття його на облік. Один примірник звіту з відміткою органу Пенсійного фонду про його прийняття зберігається у страхувальника.
Відповідно до п.3.3 Порядку №26-1, відповідальна особа органу Пенсійного фонду, яка приймає звіт від страхувальника, реєструє його та проставляє реєстраційний номер із зазначенням дати реєстрації та обов'язково засвідчує власним підписом із зазначенням прізвища та ініціалів.
Розписка про одержання звіту заповнюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду, що прийняла пакет документів. При прийнятті документів розписка про одержання звіту завіряється печаткою для довідок відповідальною особою органу Пенсійного фонду та повертається страхувальнику.
Натомість, пунктом 1.6 Порядку №26-1 встановлено, що до страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, передбачені Законом.
Як вбачається з матеріалів справи, органи Пенсійного фонду України обґрунтовуючи правомірність дій УПФУ в Оболонському районі м. Києва щодо відмови у прийнятті звіту від позивача посилаються на недотримання товариством способу подання спірної звітності, а саме, направлення її засобами поштового зв'язку. Підставами невизнання спірної звітності визначено недотримання товариством вимог щодо подання звітності особисто уповноваженою страхувальником особою безпосередньо до управління Пенсійного фонду, оскільки відповідальна особа Пенсійного фонду повинна повернути страхувальнику розписку про одержання звітності.
Системно-логічний аналіз вищенаведених положень законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, спростовує доводи органів Пенсійного фонду щодо невідповідності способу подання Позивачем спірної звітності нормам чинного законодавства, оскільки ні Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ні Порядком №26-1 не визначено спосіб подання звітності: особисто чи поштою. Пряма заборона використання страхувальником такого способу подання звітності, як направлення звіту засобами поштового зв'язку наведеними нормативно-правовими актами не встановлена.
Право органів Пенсійного фонду не визнавати або не приймати звітність страхувальника з підстав обрання останнім неправильного, на думку відповідальних осіб Пенсійного фонду, способу подання звітності законодавством не передбачена.
Щодо посилань представника органів Пенсійного фонду на необхідність повернення страхувальнику розписки про отримання звітності, суд зазначає наступне.
Оскільки Порядком не передбачений обов'язок відповідальної особи органу Пенсійного фонду надсилати розписку страхувальнику поштою чи будь-яким іншим засобом зв'язку, то, відповідно, страхувальник повинен отримати її особисто в органах Пенсійного фонду.
При цьому, суд звертає увагу, що розписка про отримання звітів лише підтверджує факт її прийняття відповідальною на це особою органу Пенсійного фонду, а не встановлює правильність формування та подання страхувальниками таких звітів, що в свою чергу, не може бути підставою для неприйняття чи невизнання поданої страхувальником звітності.
Зауважень щодо форми і змісту звіту позивача про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 р., а також щодо строків його подання органами Пенсійного фонду не висловлено.
Враховуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про невідповідність дій посадових осіб відповідача в частині відмови у прийнятті звіту ТОВ «Трудовий колектив «Індар»за травень 2010 року вимогам законодавства та конституційним принципам, які зобов'язують відповідача, як суб'єкта владних повноважень, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо вимог позивача про скасування рішення УПФУ в Оболонському районі м. Києва за №1090 від 09.11.2011р. про застосування фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством про правопорушення за несвоєчасне подання до органів Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року ТОВ «Трудовий колектив «Індар», суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даних рішень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
- з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
- безсторонньо (неупереджено);
- добросовісно;
- розсудливо;
- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
- пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
- з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
- своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії одночасно є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчинює дії чи допускається бездіяльності.
Як вбачається з наведених в Акті від 09.11.2011 року обставин, що в подальшому стали підставою для винесення відповідачем рішення №1090 від 09.11.2011р. про застосування фінансових санкцій, уповноважена особа УПФУ в Оболонському районі м. Києва дійшла висновку про несвоєчасне подання товариством до органу Пенсійного фонду встановленої звітності за травень 2010 року. При встановленому терміні подачі звіту 21 травня 2010 року, звіт про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування подано 09 листопада 2011 року.
Разом з тим поштове повідомлення про вручення рекомендованого відправлення, копія якого міститься в матеріалах справи, свідчить про отримання вказаного звіту уповноваженою особою УПФУ в Оболонському районі м. Києва 07.06.2010 року, тобто в межах строку, визначеного в п.2.1 розділу 2 Порядку №26-1.
Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 вказаної норми Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не навів жодних доводів та не надав доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення.
Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено відповідність законодавству його дій по неприйняттю звітності і прийняттю оскаржуваного рішення. У свою чергу суд визнає позовні вимоги обґрунтованими і доведеними, у зв'язку з цим та виходячи з положень п.1 ч.2 ст.162 та ч.2 ст.11 КАС України позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст.ст.11, 69-71, 94, ч.6 ст.128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії посадових осіб відповідача в частині відмови у прийнятті від Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»звіту про суми нарахованої заробітної плати (грошового забезпечення, доходу) застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за травень 2010 року.
Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва за № 1090 від 09.11.2011р. про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»фінансових санкцій за неподання розрахунку сум страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування у строки, визначені законодавством.
Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Трудовий колектив «Індар»понесені судові витрати в розмірі 33 (тридцять три) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету направлених на асигнування діяльності Управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва.
Постанова набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, визначені ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А. Добрівська