ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1
м. Київ
30 січня 2012 року 17:01 № 2а-18323/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А., за участю секретаря судового засідання Бурди А.Ю., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доВійськової частини Т0310 (19 окремий мостовий загін)
провизнання дій протиправними та зобов'язання оформити відпустку по догляду за дитиною
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом про: визнання протиправними дій Військової частини Т0310 (19 окремий мостовий загін) з не оформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; зобов'язання Військової частини Т0310 (19 окремий мостовий загін) оформити ОСОБА_1 відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06 грудня 2011 року.
Позов мотивований тим, зокрема, що відповідно до частини восьмої статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", статті 18 Закону України "Про відпустки" позивач має право на відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку він просив надати відповідача в своєму рапорті. Як зазначено в позовній заяві, відповідач безпідставно відмовив позивачу в наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Під час судового розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити.
Представники відповідача проти позову заперечили, зазначивши, що позивачу було відмовлено у наданні відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, оскільки позивач не надав доказів фактичного догляду за дитиною, що передбачено статтею 18 Закону України "Про відпустки". Також, на думку представника відповідача, позивач не має права на отримання відпустки по догляду за своєю племінницею до досягнення нею трирічного віку, позаяк відсутні підстави, встановлені пунктом 5 статті 11 Закону України Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, старший лейтенант медичної служби, проходив службу за контрактом від 21 серпня 2008 року в військовій частині Т0310 (19 окремий мостовий загін). Як повідомив представник позивача у судовому засіданні 31 січня 2012 року, позивача було звільнено з військової служби в Збройних Силах України.
Позивачем долучено до матеріалів справи рапорти від 01.12.2011 р., від 06.12.2011 р. про надання йому соціальної відпустки по догляду за дитиною (рідною племінницею).
До рапорту від 06.12.2011 р. долучено довідку про припинення виплати ОСОБА_2 (матері дитини) допомоги по догляду за дитиною, копію свідоцтва про народження ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_3, копію свідоцтва про шлюб ОСОБА_4 та ОСОБА_2.
На підтвердження родинних зв'язків з ОСОБА_2, позивачем надано копію паспортних даних ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2, який є батьком ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Також долучено свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_1.
Як убачається з матеріалів судової справи, відповідачем листом від 02.12.2011 р. №30/710 позивачу було відмовлено в наданні відпуски, оскільки заявником не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 є матір'ю ОСОБА_3.
Листом військової частини Т0310 від 12.12.2011 р. №715 позивачу було відмовлено в наданні соціальної відпустки, оскільки до рапорту від 06.12.2011 р. не додано доказів фактичного догляду за дитиною.
Представником позивача додано до матеріалів справи завірені за місцем роботи та нотаріально пояснення батька ОСОБА_6 та мати ОСОБА_7, якими підтверджується догляд позивача за своєю племінницею у жовтні та листопаді 2011 року під час перебування в місті Києві.
Представник відповідача пояснив, що наведені обставини не розглядались під час вирішення питання надання позивачу соціальної відпустки, позаяк не були відображені в рапорті.
Вирішуючи спір суд виходить з такого.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, система їх соціального та правового захисту визначені в Законі України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу першого пункту 8 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України "Про відпустки". Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
Згідно зі статтею 20 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу (частина перша). Особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати) (частина четверта).
Водночас статтею 18 Закону України про відпустки передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків (частина третя).
Як уже зазначалось, позивачу було відмолено в наданні відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у зв'язку з не підтвердженням позивачем родинних стосунків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, матері та доньки, яка одночасно є племінницею позивача, а також не було надано підтвердження, що мати дитини вийшла на роботу і їй припинено виплату відповідної допомоги. Також позивачу було відмовлено в наданні відпустки у зв'язку з ненаданням доказів фактичного догляду за дитиною.
За висновком суду, відмови відповідача в наданні позивачу відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були обґрунтованими, відповідали вимогам статей 18, 20 Закону України "Про відпустки", якими передбачено, що відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку може бути використана повністю або частинами і іншими родичами, якщо вони фактично доглядають за дитиною та за наявності довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).
Судом встановлено, що довідку про припинення виплати матері допомоги було подано позивачем разом з рапортом від 06.12.2011 р., однак доказів на підтвердження фактичного догляду за дитиною надано не було, вказані докази долучені представником позивача під час судового розгляду справи.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправними дій Військової частини Т0310 з не оформлення відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. При цьому суд враховує те, що дії відповідача щодо надання відповіді у формі листів не суперечать чинному законодавству, зокрема Закону України "Про звернення громадян".
З огляду на те, що вирішення питання про надання відпустки належить до дискреційних повноважень посадових осіб Військової частини Т0310, водночас позивачем не подавались на розгляд відповідачу докази фактичного догляду за дитиною, суд вважає безпідставною вимогу позивача про зобов'язання відповідача оформити відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06 грудня 2011 року.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то на думку суду позивачем дотримано місячного строку, встановленого статтею 99 КАС України, позаяк про порушене право позивач міг та повинен був дізнатись після отримання листів відповідача від 02.12.2011 р. №30/710, водночас до суду позивач звернувся 09.12.2011 р., тобто в місячний строк.
Оскільки спір вирішено на користь відповідача - суб'єкта владних повноважень та за відсутності витрат відповідача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати відповідно до статті 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені статтями 185-187 цього Кодексу шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі відкладення складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя В.А. Донець