07 лютого 2012 року Справа № 2а/2370/178/2012
07.02.12
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді -Чалої А.С.,
при секретарі -Хатковому А.В.,
за участю: прокурора Лук'яненко А.В. - за посвідченням, представника позивача ОСОБА_1 - за довіреністю, відповідача ОСОБА_2 -особисто,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом військового прокурора Черкаського гарнізону в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси до ОСОБА_2 про стягнення незаконно отриманої вихідної допомоги,
Військовий прокурор Черкаського гарнізону звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів у сумі 7874 грн. 35 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_2 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля і наказом від 05 березня 2002 року звільнений у запас за власним бажанням за п. «ж»ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України із виплатою грошової допомоги в розмірі 25% за кожний повний календарний рік служби.
В подальшому ОСОБА_2 27 листопада 2006 року був звільнений у запас з посади помічника начальника пожежної безпеки (м. Черкаси) територіального управління пожежної безпеки згідно наказу № 34-ПМ за підпунктом «в» (за станом здоров'я) п. 63 Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, та отримав вихідну допомогу в розмірі 7874 грн. 35 коп. Позивач вважає, що вказана грошова допомога виплачена відповідачеві з порушенням вимог статті 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»від 20 грудня 2005 року № 3235-IV та зазначає, що відповідач добровільно повернути допомогу відмовився, тому на підставі ч.1 ст.1166 ЦК України просить суд стягнути вказані кошти з відповідача в судовому порядку.
Постановою Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року постанова Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року скасована, позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Черкаси 7874,35 грн.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.12.2011р. постанову Черкаського районного суду Черкаської області від 14 серпня 2007 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2008 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, в обґрунтування заперечення зазначив, що у 2002 році він був звільнений в запас зі служби в органах внутрішніх справ як службовець МВС України, а не як військовослужбовець, у зв'язку з чим при звільненні зі служби в органах пожежної безпеки у 2006 році мав право на отримання вихідної допомоги. Відповідач також послався на те, що відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, та інше майно, якщо це встановлено законом. З огляду на вказані обставину в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення і доводи прокурора, представника позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
Лейтенант внутрішньої служби ОСОБА_2 проходив службу у Черкаському інституті пожежної безпеки ім. Героїв Чорнобиля і наказом № 18 о/с від 05 березня 2002 року звільнений у запас за ст. 64 п. «ж»(за власним бажанням) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України». Військове звання -рядовий запасу. Вислуга на день звільнення становить: в збройних силах - 1 рік 11 місяців 21 день, в органах внутрішніх справ -8 років, 9 місяців, 13 днів. Із змісту цього наказу вбачається, що ОСОБА_2 відповідно до наказу МВС України № 611 від 30 грудня 1992 року виплачена грошова допомога в розмірі 25 відсотків за кожний повний календарний рік служби.
Вказана допомога на час звільнення позивача була передбачена статтею 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб»від 09 квітня 1992 pоку № 2262-XII (в редакції на момент звільнення відповідача із органів внутрішніх справ у березні 2002 року) в якій зазначено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які звільняються зі служби, членам сімей відповідних категорій військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та пенсіонерам з їх числа, які втратили годувальника, виплачується допомога в порядку і розмірах, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
Абзацом першим пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей»встановлено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ при звільненні з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів у разі неможливості використання на службі (в органах) виплачується грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Абзацом другим пункту 10 вищевказаної постанови передбачено, що військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільненим з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується грошова допомога у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Таким чином, зазначена постанова розмежовує поняття звільнення з військової служби або з органів внутрішніх справ за вислугою строку служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з проведенням організаційних заходів (абз. 1 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393) та звільнення з військової служби або з органів внутрішніх справ через сімейні обставини або інші поважні причини (абз. 2 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393).
Зі змісту наказу № 18 о/с від 05 березня 2002 року вбачається, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ за власним бажанням, а розмір виплаченої грошової допомоги становить 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, що відповідає абзацу 2 пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».
В подальшому, старший прапорщик ОСОБА_2 проходив військову службу на посаді помічника начальника пожежної безпеки Територіального управління пожежної безпеки в м. Черкаси.
Наказом № 34-пм від 27 листопада 2006 року звільнений в запас за пунктом 63 «в»(за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України та в зв'язку з реформуванням Збройних сил України.
При звільненні у запас, згідно з наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 30 листопада 2006 року № 164, ОСОБА_2 виплачена вихідна допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби.
Частиною першою статті 9 Закону України N 2262-XII (в редакції на момент звільнення відповідача зі Збройних Сил у листопаді 2006 року) передбачалося, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні із служби за вислугою строку служби, віком, станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або з організаційними заходами в разі неможливості використання на службі виплачується грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Частиною четвертою цієї ж статті встановлено, що особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на її отримання.
Згідно преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року, № 2011-XII цей Закон відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»дія цього Закону поширюється на:
1) військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
2) військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
3) військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що сфера дії Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»не поширюється на осіб, що проходили службу в правоохоронних органах, крім служби в правоохоронних органах спеціального призначення.
Натомість відповідач у 2002 році звільнився саме зі служби в правоохоронних органах, а у 2006 році з військової служби.
Відповідно до пункту 4 статті 9 зазначеного вище Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»(в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової служби, які звільняються з військової служби за віком, станом здоров'я чи у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, після закінчення строку контракту, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Наказом начальника територіального управління пожежної безпеки (м. Чернігів) від 21 грудня 2006 року №174 внесені зміни у зазначений наказ від 30 листопада 2006 року № 164 щодо виплати грошової допомоги при звільненні та прийнято рішення не виплачувати вказану грошову допомогу на підставі статті 118 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік».
Натомість статтею 118 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік», установлено, що військовослужбовцям у разі повторного звільнення зі служби грошова допомога, передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», не виплачується, за винятком тих осіб, які при першому звільненні не набули права на отримання цієї допомоги.
Судом встановлено, що при першому звільненні відповідача, останній не мав відповідної вислуги років, звільнився за власним бажанням, тому набув право на виплату грошової допомоги відповідно до абзацу 2 пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 у розмірі 25 відсотків, при цьому відповідач був звільнений зі служби в правоохоронних органах, а отже, ніяким чином не набув права на отримання грошової допомоги, що передбачена пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Таким чином, положення статті 118 Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», не може бути підставою для повернення відповідачем одноразової грошової допомоги, оскільки допомога відповідно до пункту 2 статті 15 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»відповідачу не виплачувалась, а у 2006 році з військової служби відповідач звільнився вперше.
На підставі викладеного, керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України,
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд за правилами, встановленими ст.ст.185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.С. Чала
Повний текст постанови виготовлений 17.02.2012 року