Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 лютого 2012 р. № 2-а- 16771/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого - Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання - Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача - Загребельного Г.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс"
до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Втеріс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова від 29.11.11 за №0002412302.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в актах перевірки від 11.11.11 за №3469/23-212/34333673 висновки суб'єкта владних повноважень є помилковими. Господарські правовідносини між ТОВ «Втеріс»та контрагентом - ТОВ «Промспец консалтинг»виникли на підставі правочину, котрі повністю узгоджуються з вимогами закону, господарські зобов'язання за цим правочином мали реальний характер, зобов'язання за господарськими правовідносинами виконані сторонами правочинів у повному обсязі, первинні документи складені належним чином, ТОВ «Втеріс»та контрагент даного суб'єкта господарювання не є пов'язаними особами, витрати по оплаті вартості придбаних товарів (робіт, послуг) ТОВ «Втеріс»фактично понесені, внаслідок чого суми безготівкових грошових коштів вибули з власності ТОВ «Втеріс», іншої вигоди за спірними правочинами, окрім набуття у власність товарів, отримання робіт, споживання послуг, ТОВ «Втеріс»не мало. Посилаючись на перелічені вище мотиви, позивач стверджував про відсутність підстав для судження про порушення ТОВ «Втеріс»закону та безпідставне отримання податкової вигоди. Спірне податкове повідомлення -рішення ґрунтуються на помилкових висновках суб'єкта владних повноважень, а відтак, підлягає скасуванню як таке, що суперечить закону.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову виходячи із доводів позовної заяви.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, що підтверджується матеріалами справи, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутністю не надавав.
Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Суд вважає, що не явка відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними в ній матеріалами.
Суд, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.
З наявних у справі документів встановлено, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідача, ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова на загальну суму 69083, 75 грн. було винесено суб'єктом владних повноважень з посиланням на акт від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673.
Згідно з висновками, викладеними суб'єктом владних повноважень в акті від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673, в діяльності ТОВ «Втеріс»податковим органом виявлено порушення 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, встановлено заниження податку на додану вартість всього у сумі 55267,0 грн. в тому числі за 08 місяць 2011 року в сумі 55267,0 грн.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного правового акту індивідуальної дії і відображених в акті від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673 на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.
Як вбачається з наявних у справі документів, 12.10.10р. між позивачем, ТОВ «Втеріс»(в якості покупця) та ТОВ «Промспец консалтинг»(в якості продавця) було укладено договір №1-12-10, предметом якого є купівля-продаж будівельних матеріалів загальною вартістю 331602,0 грн.
На виконання умов договору ТОВ «Промспец консалтинг»була виписана податкова накладна за № 151 від 08.08.11р. на суму 331602,0 грн., а також сторонами складено видаткову накладну за № 1-08-08 від 08.08.11р. Докази сплати підтверджуються залученими до матеріалів справи виписками з банку на суму 352465,35 грн.
Суд зазначає, що транспортування товарів відповідно до умов договору здійснювалася замовником (покупцем) відповідно до договору на перевезення вантажу укладеного між ТОВ «Втеріс»та ФОП Бормот від 01.08.2011 року.
Докази виконання умов договору перевезення підтверджуються залученим до матеріалів справи актом виконаних робіт від 09.08.11р. на суму 2106,26 грн. Оплата по договору перевезення підтверджується виписками з банку на суму на суму 2104,25 грн.
Суд зазначає, що в подальшому придбані будівельні матеріали були доставлені на виробничий майданчик АТП «ЭЮМ», який ТОВ «Втеріс»відповідно до договору оренди за №5/А від 01.08.11р. орендує у АТП «ЭЮМ».
Також, подальше використання будівельних матеріалів підтверджується наданим договором на виконання підрядних робіт для ТОВ «СГС плюс»за № 011208 від 12.08.11 укладеного між ТОВ «Втеріс»та «Промбуд Монтажінвест».
Виконання умов договору підтверджується залученими до матеріалів справи актом виконаних робіт за № 5 від 31.08.11р., податковою накладною за №1038 від 31.08.11р. та виписками з банку.
В ході розгляду справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «Промспец консалтинг» до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами, фактичного понесення витрат у спірних правовідносинах ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.
Вирішуючи спір по суті, суд бере до уваги, що відповідно до ч.2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Вивчивши зміст акту перевірки від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673, суд відзначає, що єдиним мотивом винесення спірного податкового повідомлення -рішень є судження податкового органу, ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова, де на обліку знаходиться контрагент позивача - ТОВ «Промспец консалтинг» про нікчемність всіх без виключення правочинів, котрі були укладені згаданим суб'єктом господарювання.
Суд зауважує, що відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами (затверджено наказом ДПА України від 24.12.2010р. №1003, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2011р. за №70/18808; далі за текстом -Порядок №1003), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом -Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень -рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).
Суд, оцінивши зібрані по справі докази за правилами наведеної норми процесуального закону не знаходить висновки складених ДПІ у Жовтневому районі міста Харкова актів перевірок діяльності ТОВ «Промспец консалтинг» достатніми і переконливими доказами неможливості проведення господарської діяльності ТОВ «Втеріс».
При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань ТОВ «Втеріс»за правочинами з подальшої поставки товарів (робіт, послуг), які були предметом правочинів з контрагентом - ТОВ «Промспец консалтинг».
До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання контрагентами позивача ліцензій на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним суб'єктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності контрагентів позивача організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності об'єктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Судом дослідженні усі первинні документи, які складені залежно від певного виду господарської операції -договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо, установлена податкова правосуб'єктність учасників господарських операцій, досліджено наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за переліченим вище договором. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи актів виконаних робіт та податкових накладних не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України «Про ПДВ», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом -Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Приєднані до справи копії виписки банку засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання ТОВ «Промспец консалтинг»(що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності ТОВ «Втеріс», що викладені в акті від 11.11.11р. за №3469/23-212/34333673.
Наявні у справі документи також не містять жодних доказів наявності між позивачем та ТОВ «Промспец консалтинг»взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України, платник податку - будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному цим Кодексом. Виходячи з приписів Податкового кодексу України відповідальність за порушення вимог чинного законодавства несе саме платник податку.
Таким чином, відповідач фактично застосував до позивача негативні наслідки, які є результатом дій (бездіяльності) інших юридичних осіб.
Оскільки висновки ДПІ у Фрунзенському районі міста Харкова про порушення ТОВ «Втеріс»вимог Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про неможливість контрагента позивача здійснювати господарську діяльність у спірних правочинах, а обґрунтованість та правомірність згаданого судження не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, то суд зауважує, що висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень, а відтак, не можуть бути покладені в основу податкового повідомлення - рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Крім того, слід зазначити, що відповідно ст. 107 КАС України в ухвалі про відкриття провадження у даній справі суд зазначив про обов'язок відповідача надати у визначений судом строк у разі заперечення проти позову всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, допущенні бездіяльності, з приводу яких подано позов. Однак на виконання положень КАС України та письмової ухвали суду, відповідач не надав до суду ніяких матеріалів та заперечень на адміністративний позов, що розцінюється судом як не заперечення проти задоволення позовних вимог збоку податкового органу.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Розподіл судових витрат потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 160,161,162,163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення - рішення від 29.11.11р. за №0002412302 винесене ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Втеріс" (ідентифікаційний код 34333673) сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 28.23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки).
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови виготовлений 13 лютого 2012 року.
Суддя Д.В. Бездітко