Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 лютого 2012 р. № 2-а- 17641/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бартош Н.С.,
при секретарі судового засідання - Островській М.О.,
за участю представників: позивача -Загребельного Г.С., відповідача -Піскун Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Папір»до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень,
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача - Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова, в якій просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.10.11 за №0004652305 та податкове повідомлення - рішення від 07.10.11 за №0004662305.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки є припущеннями і не підтверджуються об'єктивними даними.
В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, надав аналогічні обставинам справи пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, Державна податкова інспекція у Дзержинському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту перевірки позивачем допущено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 149 511 грн. та пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п..7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 179 766 грн. Вказані порушення допущенні у зв'язку з тим, що відповідно актів нікчемності, які були складені відносно контрагентів позивача, всі правочини визнано нікчемними.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Торгівельний дім «Папір» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09 по 30.06.11.
За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки від 23.09.11 за №4508/2305/31064499.
Відповідно до висновків акту перевірки, ДПІ зазначає, що позивачем було допущено порушення п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 149 511 грн. та пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п..7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 179 766 грн. Вказані порушення були допущенні у зв'язку з тим, що відповідно актів нікчемності та актів про неможливість проведення зустрічної звірки, які були складені відносно контрагентів позивача - ТОВ «Тех-агромаркетинг», ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Промспец консалтинг» всі правочини визнано нікчемними.
Відповідно до висновків актів перевірки ТОВ «Тех-агромаркетинг», ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Промспец консалтинг» зазначається, що у контрагентів позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру. Зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності. Наслідком діяльності зазначених підприємств є виключно чи переважно формування податкових зобов'язань та податкового кредиту на адресу контрагентів.
За результатами проведеної перевірки були винесені податкові повідомлення -рішення від 07.10.11 за №0004652305 на загальну суму 199 844, 25 грн. та податкове повідомлення - рішення від 07.10.11 за №0004662305 на загальну суму 206 643,25 грн..
Відповідно до залучених до матеріалів справи документів ТОВ «Торгівельний Дім «Папір», код 31066499, є виробником струмоприймачів кільцевих згідно ТУ У31,2-31064499-002:2007, трумоприймачів та тролеєтримачів для підведення електроенергії до кранових механізмів згідно ТУ У 31.2-31064499-003:2007, контролерів кулачкових універсальних серії ККУ-1000.
Судом встановлено, що між ТОВ «Торгівельний Дім «Папір» (як покупцем) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» код 36457279 (як продавцем) було укладено договір від 22.02.10 за № 1002З-04 купівлі - продажу матеріалів для виробництва командоконтролерів та струмоприймачів (бірка ТДБХ 643121.001.005, втулка міжкулачкова ТДБХ 643121.001.008, клін ТДБХ.643121.001.037, ключ під 6-грану головку, кільце 010-014-025 ГОСТ 9833 ГОСТ 18829, ось ТДБХ 643121.001.016, підшипник ТДБХ 643121.001.022, ролик ТДБХ 643121.001.027, міканіт, лист кв.м 4.0, провід ПСД 1.7, флюс ФКСп, обичайка та ін.).
18.10.10 між ТОВ «Торгівельний Дім «Папір» (як покупець) та ТОВ «Промспец Консалтинг» код 37091549 (як продавець) було укладено договір №1009З-11 купівлі - продажу матеріалів для виробництва командо контролерів, тролеєтримачів та струмоприймачів (провід ПЩ 2,5, бірка ТДБХ 643121.001.005, шпилька ТДБХ.К3100А.005-02, гайка СВ16 5915 оц, міканіт, лист кв.м 4.0, провід ПСД 1.7, флюс ФКСп, обічайка, та ін.).
Також, суд зазначає, що 28.03.11 між ТОВ «Торгівельний Дім «Папір» (як покупець) та ТОВ «Афінс-11» код 37363847 (як продавець) було укладено договір за №1104З-02 купівлі - продажу матеріалів для виробництва командо контролерів, тролеєтримачів та струмоприймачів (гайка М16 ГОСТ 5915-7060, бірка на токоприймач, рейка 230х258, прокладка К-40843, шайба 14 плоска 11371-78 оц, втулки, ручки, міканіт, лист кв.м 4.0, провід ПСД 1.7, флюс ФКСп, обічайка та ін.).
Суд зазначає, що на виконання умов договорів, укладених між позивачем та контрагентами позивача - ТОВ «Тех-агромаркетинг», ТОВ «Афінас-11» та ТОВ «Промспец консалтинг» виписані податкові накладні, факт прийому - передачі матеріалів підтверджується залученими до матеріалів справи видатковими накладними.
Транспортування товару відповідно до умов договорів здійснювалося позивачем «самовивозом» про що свідчать залучені до матеріалів справи товарно-транспорті накладні. Докази сплати по договорам підтверджуються банківським виписками по рахунку позивача та платіжними дорученнями залученими до матеріалів справи.
Суд зазначає, що матеріали які були поставлені позивачу відповідно до вказаних договорів поставки були використані для виробництва струмоприймачів кільцевих, струмоприймачів, тролеєтримачів для підведення електроенергії до кранових механізмів, контролерів кулачкових універсальних та котушок ТКП-600.
В подальшому виготовлено продукція була поставлена відповідно до залучених до матеріалів справи договорів та видаткових накладних, а саме на ПАТ "МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ "АЗОВСТАЛЬ" відповідно до договору № 07/06 від 10.06.09 та договору за №07/1162 від 17.12.10, ВАТ "Маріупольский металургійний комбінат ім. Ілліча" відповідно до договору №1272 від 09.04.09 та договору № 603 від 08.02.11, ТОВ "Побужський феронікелевий комбінат" відповідно договору № 46/08 від 10.01.08 та договору № 353/11 від 29.03.11, АТ "КДБК" договір №1009 П-03 від 13.10.10, ТОВ "ФІНІНВЕСТ ЛТД" договір № 1103 П-07 від 01.03.11, ТОВ "ЛУГАНСЬКИЙ КОМБІНАТ ВТОРМЕТ" договір № 1009 П-04 від 09.09.10, договір №1009 П-04/3 від 10.01.11, ЗАТ "Донецький Інститут проблем зварювальних технологій" рахунок-фактура № 31 від 25.01.11, ВАТ "Азовзагальмаш" рахунок-фактура №500 від 21.09.10, ТОВ "НВП Новація " рахунок-фактура № 429 від 18.08.10, ВАТ Харківський машинобудівний завод "Світло шахтаря" рахунок-фактура № 341 від 08.07.10, ДП "Одеський морський торговельний порт" рахунок-фактура №38 від 25.01.10 та ВАТ "Стахановський вагоноремонтний завод" рахунок-фактура № 504 від 06.11.09.
Крім цього, матеріали були передані, як давальницька сировина підприємству Олександрійське УВП УТОС, яке було виробником котушок ТКП-600. Замовлення на котушки ТКП-600 було розміщене для подальшого продажу.
Суд зазначає, що про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».
Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення.
Тобто, суд зазначає, що вказані договори виконані сторонами у повному обсязі без претензій та зауважень.
Посилання відповідача на акти перевірок, складені податковими інспекціями де перебувають на податковому обліку контрагенти позивача, не може бути взятий судом до уваги оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання ДПІ в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно електронного реєстру платників ПДВ, який ведеться ДПА України сторони у справі на момент складання податкових накладних під час здійснення господарський операцій були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку передбаченому ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість», та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.
Таким чином, виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.
Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Статтею 198 ПК України зокрема встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).
Згідно ст. 201 ПК України - платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:
а) порядковий номер податкової накладної;
б) дата виписування податкової накладної;
в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;
г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);
ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;
д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;
е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;
є) ціна постачання без урахування податку;
ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;
з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;
и) вид цивільно-правового договору;
і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.
Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.
Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту підтверджена податковими накладними.
Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Отже, вищенаведене свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами, у зв'язку з придбанням позивачем товарів (робіт, послуг), які в свою чергу були використані останнім як у власній господарській діяльності та і в подальшому.
При цьому твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.
Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
При цьому, суд зважає, що матеріали справи не містять жодних доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань за правочинами з подальшої поставки товарів (робіт, послуг), які були предметом правочинів з контрагентами.
Висновки відповідача про порушення ТОВ «ТД «Папір» вимог п.п.5.2.1 п.5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, пп. 5.5.1 п. 5.5, пп. 5.6.1 п. 5.6, пп. 5.7.1 п. 5.7 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 44.1 ст. 44, п. 138.2, пп. 138.10.1, 138.10.2, 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.3, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України в результаті чого було встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 149 511 грн. та пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, п.п..7.4.4, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ґрунтуються виключно на судженні про нікчемність спірних правочинів, а тому висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень закону мають характер припущень і не можуть бути покладені в основу податкових повідомлень - рішень.
Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом»суд робить висновок про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб -через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.
З приводу викладеного у спірних актах судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
Судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними не має.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності ТОВ «ТД «Папір», що викладені в акті перевірки.
Суд зазначає, що тексти акту перевірки від 23.09.11 за №4508/2305/31064499 не містять доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих робіт, що спростовує висновки суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Судом не встановлено наявності між позивачем та контрагентами позивача взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.
Крім того, судом встановлено, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, а не за рахунок неправомірного отримання коштів з Державного бюджету, підприємства ознак фіктивності не мали.
Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірними податковими повідомленнями-рішеннями прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.
Розподіл судових витрат потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 72, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Папір» до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати податкові повідомлення - рішення за №0004652305 та №0004662305 від 07.10.2011 року винесені Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова.
Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Папір» витрати по сплаті судового збору в сумі 28,23 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.
Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги.
Постанову у повному обсязі виготовлена 13 лютого 2012 року.
Суддя Бартош Н.С.