Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
08 лютого 2012 р. № 2-а- 401/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого -Судді Архіпової С.В.
при секретарі -Солуяновій Н.В.,
за участю: представника позивача -Загребельний Г.С.,
представника відповідача- Воловельська Т.В., Лавренчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю НВП "Металокомплект"
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НВП Металокомплект» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова та просив скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001652330 від 14.12.2011р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного рішення позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138866,0 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34721,5 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував, та зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є цілком обґрунтованим та законним, прийнято на підставі акту перевірки, яким виявлено порушення вимог податкового законодавства.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що фахівцями ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова в листопаді 2011 року проведено виїзну документальну позапланову перевірку позивача щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків - ТОВ «Бізнес-консалтинг-плюс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень 2011 року.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 18.11.2011р. № 6234/233/32135806. Відповідно до висновків акту встановлено порушення позивачем п.п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 138885,60 грн. в серпні 2011 року, неправомірне відображення позивачем в податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Бізнес-Консалтинг Плюс».
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0001652330 від 14.12.2011р., яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 138866,0 грн., а також нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 34721,5 грн.
Доходячи висновку про наявність виявлених перевіркою порушень, відповідач виходив з того, що між ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Металокоплект" і ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" укладено договір на надання послуг від 09.08.2011 року №37, за умовами якого ТОВ „Науково-виробниче підприємство „Металокоплект" (замовник) замовляє, а ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс" (виконавець) бере на себе зобов'язання з виконання послуг щодо послуг з механічної обробки комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П, та експеллеру ЕПМ-10. Виготовлення комплектуючих здійснюється з матеріалу замовника, виконується на устаткуванні замовника шляхом здійснення токарних робіт, довбальних робіт; фрезерних робіт; свердлувальних робіт; шліфувальних робіт; роботи зі зборки. Термін виконання з 09.08.2011 року по 30.11.2011 року.
Згідно специфікації №1 від 10.08.2011р. до зазначеного договору на виготовлення комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П передбачено порядок оплати - 100%, передплата до 15.08.2011, строк виготовлення - до 15.09.2011 року.
Умовами договору від 09.08.2011 №37 ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" про надання послуг механічної обробки, а саме: виготовлення деталей відповідно креслень замовника та з матеріалу замовника відповідно специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. В зв'язку з зазначеним договором виконавцем ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" позивачу виписано податкові накладні.
Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту серпня 2011 року, відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.
Разом з тим, відповідачем встановлено, що основними видами діяльності ТОВ «Бізнес-Консалтінг Плюс» є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, дослідження кон'юктури ринку та виявлення суспільної думки, консультування з питань комерційної діяльності та управління, надання інших комерційних послуг
Згідно аналізу наданих до перевірки документів, зокрема договору про надання послуг від 09.08.2011 року № 37, за умовами якого ТОВ "Бізнес-консалтінг плюс", як виконавець, повинен був виконати послуги з механічної обробки комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П, відповідач встановив, що передбачений договором вид послуг не значиться в реєстраційній справі суб'єкта господарювання ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» як обраний вид діяльності, що є порушенням принципів провадження господарської діяльності.
Згідно до специфікацій №1, №2 від 10-11 серпня 2011 року за період з 09.08.2011 р. по 30.11.2011 р. ТОВ «Бізнес-консалтінг плюс» в зазначений термін повинен був виконати роботи з виготовлення 5680 одиниць комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П., та експеллеру ЕПМ-10 (до 15.09.2011 року -1136 одиниць комплектуючих, до 10.11.2011 року-4544 одиниць комплектуючих).
При цьому відповідач врахував, що за умовами технологічного процесу виробництва комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П та експеллеру ЕПМ-10 потребує здійснення токарних, довбальних; фрезерних; свердлувальних; шліфувальних робіт, які виконуються спеціалістами, які володіють фаховими (спеціальними) знаннями та навичками в зазначеній галузі виробництва.
Таким чином відповідач дійшов висновку, що зазначений в договорі обсяг робіт за передбачений ним час можливо здійснити тільки за умови одночасного використання декількох верстатів. Згідно звіту 1ДФ на підприємстві ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, відсутній кваліфікований персонал (в штаті підприємства обліковується 1 особа - директор).
Аналізуючи зібрану інформацію, відповідач дійшов висновку про неможливість встановити реальність та товарність здійснених операцій з виробництва комплектуючих до форпресу ФПМ-20-П. та експеллеру ЕПМ-10.
Зазначене, на думку відповідача, свідчить про те, що ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" вказані роботи не виконувало, отже не могло надати їх позивачу. Вищенаведене, як вказує відповідач, підтверджує неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій підприємством ТОВ „Бізнес-консалтінг плюс" та ведення ним господарської діяльності всупереч порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України, що, в свою чергу, не надавало позивачу права на формування податкового кредиту з ПДІ згідно спірних господарських операцій.
Проте суд з такими висновками відповідача не погоджується виходячи зх. наступного.
Судом встановлено, що між позивачем та його контрагентом - ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс", як виконавцем, укладено договір № 37 від 09.08.2011р. про надання послуг, згідно умов якого позивач (замовник) доручає ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс" (виконавець) виготовлення деталей з матеріалу замовника. Роботи проводяться на обладнанні замовника за адресою: м. Харків, вул. Греківська, 81-А.
Позивачем до суду надано належним чином засвідчені копії договору, який викладено у формі єдиного письмового документу, підписано сторонами та скріплено їх печатками. Також позивачем до суду надано копії податкових накладних № 88 від 15.08.2011р., № 138 від 25.08.2011р., № 148 від 26.08.2011р., виписаних контрагентом ТОВ „Бізнес -консалтінг плюс" в зв'язку з укладеними договорами, які оформлені належним чином. Наявність зазначених податкових накладних та їх належне документальне оформлення сторонами у справі не заперечується.
З копій актів здачі - приймання виконаних робіт (акт №1 від 15.09.2011р., акт №1 від 10.11.2011р.) судом встановлено, що роботи дійсно були виконані та прийняті позивачем. Відповідно до копій виписок банківських реєстрів судом встановлено, що роботи, виконані за договорами, оплачено у повному обсязі.
На виконання умов договору позивач здійснив передплату за роботу в сумі 694428,00 грн. (ПДВ 20% 138885,60 грн.), що підтверджується платіжними дорученнями: №856 від 15.08.2011р., №897 від 25.08.2011р., №906 від 26.08.2011р.
Як встановлено судом, укладення спірного договору № 37 від 09.08.2011р. на виконання робіт викликано господарською необхідністю виконання забов'язань перед замовниками.
Згідно з умовами договору ТОВ „Бізнес -Консалтінг плюс" виконало і передало, а ТОВ „НВП „Металокомплект" прийняло виконані роботи на загальну суму 694428,00 грн. (ПДВ 20% у сумі 138885,60 грн.), що підтверджується актами прийому-здавання виконаних робіт:
Виготовлені комплектуючі частково використані при виготовлені продукції підприємства, а саме: форпрес ФПМ-20-П в теперішній час обліковується на складі як готова продукція та має бути відвантажений ТОВ «Оілгруп» згідно договору на поставку обладнання від 26.05.2011р. № 6 МП-11.
Невикористані комплектуючі знаходяться на складі, в бухгалтерському обліку враховуються як напівфабрикати. В подальшому мають бути використані при виготовлені експелера ЕПМ-10-П для ТОВ „Оілгруп" згідно договору від 26.05.11р. № 6МП-11.
Підстав для сумнівів у достовірності перелічених документів судом не виявлено.
В зв'язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та вони не підтверджується матеріалами справи.
Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при здійсненні спірної угоди взаємоузгоджених дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом, при виконанні вимог ст.11 КАС України, не виявлено.
Судом встановлено, що позивачем отримано від його контрагена належним чином оформлені податкові накладні на всю суму виконаних робіт, які оплачено позивачем в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
Наявність первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують взаємовідносини з ТОВ „Бізнес -Консалтінг плюс" посадові особи, які проводили перевірку не заперечують. Також відповідач не мав жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, до правового статусу сторін спірного правочину як платників ПДВ, до належності складання (оформлення) первинних документів за зазначеним вище правочином.
Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської діяльності.
Відповідно до підп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
При цьому, згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.
Згідно п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
При цьому, відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
З аналізу положень Податкового кодексу України судом встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту витрати зі сплати податку за відсутності податкової накладної, або за наявності податкової накладної, оформленої з порушенням положень ст. 201 Кодексу. Згідно ст. 201 Податкового кодексу України підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку чинне законодавство не передбачає.
Такими чином, позивачем в даній справі додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. Позивач після одержання від контрагентів належним чином оформлених податкових накладних відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання.
В зв'язку з встановленим правомірним також вбачається віднесення відповідних витрат за спірними господарськими операціями до складу валових з урахуванням положень п.1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", яким врегульовано спірні правовідносини на час їх виникнення. Дана норма, зокрема, визначає, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Не повинні відноситись до результатів господарської діяльності платника податків лише витрати, господарський зміст яких є необгрунтованим, з урахуванням встановленої відсутності витрат, заснованих на компенсації вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п.5.1 ст.5 Закону), що визначені у Законі України „Про оподаткування прибутку підприємств" валовими витратами, до складу яких, відповідно до пп.5.2.1 п. 5.2 ст.5 включаються суми будь-яких витрат , сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.
Відповідно до приписів ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, суду не надано доказів законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, у той час як позивачем подано переконливі докази в обґрунтування своєї позиції, з аналізу яких судом зроблено вичерпні висновки.
В зв'язку з наведеним суд відзначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача з урахуванням наведеної норми, суд дійшов висновку, що відповідачем при його прийнятті, невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 8, 11, 94, 104, 159, 160-162 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Металокомплект» до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити повністю.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі м. Харкова № 0001652330 від 14.12.2011р.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВП Металокомплект» сплачений при поданні позовної заяви судовий збір в сумі 33,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня отримання копії постанови. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови складено та підписано 13 лютого 2012 року.
Головуючий Суддя С.В. Архіпова