Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
08 лютого 2012 р. № 2а- 557/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Чудних С.О.,
при секретарі судового засідання Король Д.О.,
за участі представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
представника 1-го відповідача - Селютін О.А.,
представника 2-го відповідача - Шевченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про скасування вимоги та арешту рухомого майна,-
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій фактично просить суд скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області від 05.07.2012р. на суму 1654,20 грн.; відмінити арешт рухомого майна.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що дії відповідача щодо винесення вимоги про сплату боргу № Ф -92 від 05.07.2011 року в розмірі 1654,20 грн. вважає неправомірними, оскільки при прийнятті оскаржуваної вимоги не враховано положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" та Законів України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та "Про підтримку малого підприємництва", відповідно до яких сплата збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відбувається шляхом проведення відрахувань з сум єдиного податку до Пенсійного фонду України. Тому вважає, що оскільки перебуває на спрощеній системі оподаткування і сплачує єдиний податок, то йому не повинні нараховуватися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Крім того, у позивача була позовна вимога до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про відміну арешту рухомого майна.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.2012 року провадження в частині позовних вимог по справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1 до Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в особі Харківської філії державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України про скасування арешту рухомого майна закрито, тому судом розглядається позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про скасування вимоги про сплату боргу.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав заперечення на позов, в яких виклав свою позицію по справі та просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області, на підставі звіту ФОП ОСОБА_1 від 23.05.2011 р., сформовано вимогу № Ф-92 від 05.07.2011 року про сплату боргу в сумі 1654,20 грн.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон) страхувальник зобов'язаний подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом.
В строки, встановлені чинним законодавством, ФОП ОСОБА_1 до управління було подано "Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до органів Пенсійного фонду України" за 2010 рік, в якому позивачем особисто зазначено розмір страхових внесків (а.с.27-28).
Відповідно до пункту 12 розділу XV «Прикінцеві положення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(далі -Закон) перетворення Пенсійного фонду в неприбуткову самоврядну організацію здійснюється відповідно до окремо прийнятого спеціального Закону. До прийняття відповідного рішення функції виконавчої дирекції Пенсійного фонду, її територіальних органів виконують відповідно Пенсійний фонд України та головні управління Пенсійного фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах.
Згідно частини 2 статті 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»виконавча дирекція Пенсійного фонду зобов'язана вести відповідно до законодавства загальний реєстр платників страхових внесків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та у складі цього реєстру - реєстр платників страхових внесків до солідарної системи та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Згідно пункту 2.1. Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 № 8-2 основними завданнями Управління є облік платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Обов'язковість сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" після внесених змін Законом України "Про внесення змін до законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 08.07.2010 № 2461, яким підпункт 4 пункту 8 розділу XV "Прикінцеві положення" передбачив, що фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.
Згідно статті 11, 14, 15 Закону фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності є платниками страхових внесків до солідарної системи як страхувальники по відношенню до самих себе, як застрахованих осіб.
Так, страхувальниками відповідно до ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є: роботодавці - застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону (пункт 5). Згідно пункту 3 статті 11 цього Закону загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Мінімальний розмір страхових внесків розраховується шляхом множення мінімального розміру заробітної плати на 33,2%.
При цьому стаття 18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлює, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство.
Страхові внески, у відповідності до ч. 5 вищезазначеної статті Закону, не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Згідно частини 6 зазначеної статті законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
За таких обставин, позивач, як платник страхових внесків, зобов'язанний подавати до органів Пенсійного фонду України звітність в строки та за формою, передбаченими чинним законодавством, та відповідно сплачувати страхові внески в розмірі, що передбачений чинним законодавством, а тому вимога про сплату боргу є правомірною та скасуванню не підлягає.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов Приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про скасування вимоги про сплату боргу від 05.07.2012р. на суму 1654,20 грн. не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємця ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Богодухівському районі Харківської області про скасування вимоги - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст виготовлено 13.02.2012р.
Суддя С.О. Чудних