Справа № 2-220/12
21.02.2012 року. Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі: головуючого - судді - Зємцова В.В.
при секретарі - Гетьманець О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна придбаного у недійсному шлюбі, визнання права власності та припинення права на частку у спільному майні,
У вересні 2011 року до Автозаводського районного суду звернулася з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна придбаного у недійсному шлюбі, визнання права власності та припинення права на частку у спільному майні.
Зазначала, що 17 листопада 2007 року в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану кременчуцького міського управління юстиції зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, про що було зроблено актовий запис за №1259. Після реєстрації шлюбу взяла прізвище чоловіка - ОСОБА_2.
У неї це був перший шлюб, у ОСОБА_2 - четвертий. До одруження були знайомі п'ять місяців. На момент реєстрації шлюбу відповідач ОСОБА_2 не мав у власності ні квартири, ні авто, ні грошових заощаджень. На той час для неї це не грало ніякої ролі, бо виходила заміж саме для створення сім'ї. У неї з сином була трикімнатна квартира та окремо в однокімнатній проживала її мати. Тому на початку осені 2007 р. (місяців за три до реєстрації шлюбу) ОСОБА_2 з особистими речами переїхав до її помешкання за адресою: АДРЕСА_1. До цього він мешкав разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2.
Через два місяці після реєстрації шлюбу вони придбали авто, і ще через п'ять місяців - квартиру (у кредит). На ці придбання пішли в основному її дошлюбні заощадження та кошти від продажу її матір'ю ОСОБА_3 належної їй однокімнатної квартири.
04 вересня 2009 року за її ініціативою шлюбні відносини фактично було припинено. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2011 року шлюб, укладений між мною. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 листопада 2007 року визнано недійсним через його фіктивність з моменту його укладення. Укладаючи шлюб з нею відповідач приховав той факт, що знаходиться у фактично нерозірваних шлюбних відносинах із колишньою дружиною, у судовому порядку відновив шлюб із нею, намагаючись позбавити її права власності на майно.
Якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя (п.1 ч.1 ст. 46 СК України). Тобто, фактично, їй як добросовісній стороні шлюбу фактично належить 1\2 частина придбаного у недійсному шлюбі майна
До укладення кредитного договору на придбання автомобіля нею було знято з депозиту в банку ВАТ «Фінанси та кредит» її особистих коштів, які вона мала до реєстрації шлюбу 9000 (дев'ять тисяч) грн., що стверджується довідкою банка від 04 лютого 2008 року. Також з «Приватбанк» нею було знято 5000 (п'ять тисяч) грн., що теж підтверджено довідкою. Кошти 15000 грн. були перераховані в автосалон, як перший внесок на покупку автомобіля (квитанція № 20201/37 у додатках). З цієї суми 14000 (чотирнадцять тисяч) грн.. - її особисті кошти і 1000 (одна тисяча) грн.. - їх спільні.
07 лютого 2008 року у КФ ВАТ «Кредитпромбанк» було відкрито не відновлювальну кредитну лінію для купівлі автомобіля марки Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно кредитного договору №07/90/08-Аклн від 07 лютого 2008 року, в сумі 71233 (сімдесят одна тисяча двісті тридцять три) грн. На купівлю автомобіля в автосалон банком було перераховано 55100 грн.
Загальна вартість придбаного автомобіля становить 81702,95 грн.
Її особистих коштів та грошей моєї матері на купівлю авто було вкладено 59412,74 (п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста дванадцять гривень 74 коп.). Спільних коштів, вкладених у придбання та покращення авто - 22290,21 (двадцять дві тисячі двісті дев'яносто гривень 21 коп.)., з яких половина, тобто 11145,10 грн. належить їй на праві спільної сумісної власності.
У сумі 59412,74 грн. та 11145,10 грн. дає 70557,84 (сімдесят тисяч п'ятсот п'ятдесят сім гривень 84 коп.), що складає 86,4% вартості придбаного автомобіля.
Після виконання кредитних зобов'язань стосовно придбаного авто у них з'явилась можливість придбати у кредит квартиру, яку на той момент вони вже вибрали за допомогою агенції нерухомості «Ярослава», тим більш, що на руках у неї були кошти першого внеску по кредиту (30% від вартості квартири за умовами кредитного договору), тобто 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) доларів США. Це були гроші від продажу її матір'ю ОСОБА_3 належної їй однокімнатної квартири.
Згідно договору купівлі-продажу квартири від 18 червня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_4, відповідач ОСОБА_2 став власником квартири АДРЕСА_3. Згідно цього договору продажна вартість квартири склала 412250 грн. або 85000 доларів США (за курсом 4,85 грн. за 1 долар США). На різницю між 85000 та 25500 доларів США - 59500 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот) доларів США був узятий споживчий кредит на придбання нерухомості у ЗАТ «ОТП Банк» (кредитний договір від 18 червня 2008 року). За цим кредитним договором за час спільного проживання ними було сплачено 4958,40(чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім, 40) доларів США.
Спірна квартира була придбана під час недійсного (фіктивного) шлюбу, тому відповідно до ст.45 СК України є спільною частковою власністю подружжя. Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами. У придбання цієї квартири крім спільних коштів (4958,40 доларів СПІА) вкладені кошти, які належали їй та її матері (25500 доларів США). Тобто, нею вже сплачена 1/3 частина вартості квартири - 27979,20 (двадцять сім тисяч дев'ятсот сімдесят дев'ять, 20 доларів США), з них 2479,20 (дві тисячі чотириста сімдесят дев'ять, 20)доларів США (1/2 частина спільно сплаченого тіла кредиту) та 25500(двадцять п'ять тисяч п'ятсот) доларів США як перший внесок.
Просила визнати майно, набуте під час недійсного шлюбу, спільною частковою власністю.
Припинити право власності ОСОБА_2 на частку в автомобілі марки Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Стягнути з неї на користь ОСОБА_2 10 272,09 грн., які внесені на рахунок ТУ ДСА у Полтавській області.
Визнати за нею, ОСОБА_1, право власності на авто марки Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. вцілому.
Виділити їй та визнати за нею право власності на 1/3 частини квартири АДРЕСА_3 вартістю 136042,50 грн.
Виділити ОСОБА_2 та визнати за ним право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_3 вартістю 276207,50 (двісті сімдесят шість тисяч двісті сім грн.50 коп.)
У судовому засіданні позивач та представник позивача позов підтримали просили його задовольнити.
Відповідач та представник відповідача проти позовних вимог заперечували. Пояснили, що грошові кошти на придбання автомобіля й квартири були передані його мамою після продажу своєї квартири.
Представник ПАТ «ОТП Банк» в судове засідання не з'явився. Подали заяву, в якій заперечували проти задоволенні позову та просили справу розглянути без їх участі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази у їх сукупності встановив наступне.
17 листопада 2007 року в Центральному відділі реєстрації актів цивільного стану кременчуцького міського управління юстиції сторони зареєстрували шлюб про що було зроблено актовий запис за №1259.
Через два місяці після реєстрації шлюбу вони придбали авто, і ще через п'ять місяців - квартиру (у кредит).
04 вересня 2009 року за її ініціативою шлюбні відносини фактично було припинено. Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 26 липня 2011 року шлюб, укладений між мною. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 17 листопада 2007 року визнано недійсним через його фіктивність з моменту його укладення.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 17 травня 2010 року, залишеним без змін апеляційним судом Полтавської області, в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на автомобіль Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1. В той час сторони перебували в шлюбі між собою. Апеляційний суд зазначив, що відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Місцевий суд, враховуючи зазначені норми закону та фактичні обставини справи, вірно зробив висновок про те, що спірний автомобіль є спільною сумісною власністю подружжя. Доводи позивачки про внесення в рахунок погашення кредиту грошей, переданих їй матір'ю після продажу квартири, - не є доказом набуття нею особистої власності на автомобіль.
Відповідно до ст.. 45 СК України недійсний шлюб (стаття 39 цього Кодексу), а також шлюб, визнаний недійсним за рішенням суду, не є підставою для виникнення у осіб, між якими він був зареєстрований, прав та обов'язків подружжя, а також прав та обов'язків, які встановлені для подружжя іншими законами України.
Якщо протягом недійсного шлюбу особи набули майно, воно вважається таким, що належить їм на праві спільної часткової власності.
Розмір часток кожного з них визначається відповідно до їхньої участі у придбанні цього майна своєю працею та коштами.
Якщо особа одержувала аліменти від того, з ким була в недійсному шлюбі, сума сплачених аліментів вважається такою, що одержана без достатньої правової підстави, і підлягає поверненню відповідно до Цивільного кодексу України, але не більш як за останні три роки.
Особа, яка поселилася у житлове приміщення іншої особи у зв'язку з реєстрацією з нею недійсного шлюбу, не набула права на проживання у ньому і може бути виселена.
Особа, яка у зв'язку з реєстрацією недійсного шлюбу змінила своє прізвище, вважається такою, що іменується цим прізвищем без достатньої правової підстави.
Правові наслідки, встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, застосовуються до особи, яка знала про перешкоди до реєстрації шлюбу і приховала їх від другої сторони і (або) від органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Згідно ст. 46 СК України якщо особа не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу, вона має право: 1) на поділ майна, набутого у недійсному шлюбі, як спільної сумісної власності подружжя; 2) на проживання у житловому приміщенні, в яке вона поселилася у зв'язку з недійсним шлюбом; 3) на аліменти відповідно до статей 75, 84, 86 і 88 цього Кодексу; 4) на прізвище, яке вона обрала при реєстрації шлюбу.
Слід врахувати те, що позивач не знала і не могла знати про перешкоди до реєстрації шлюбу.
За таких обставин частки сторін в праві спільної власності є рівними, а тому суд визнає за ОСОБА_1 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на автомобіль Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 та визнати за ОСОБА_2 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на автомобіль Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Що стосується спірної квартири.
Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:
1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги.
Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них.
Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин.
Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Згідно ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, худоба, тощо) самостійного заробітку (доходу).
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України, договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а вразі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
18 червня 2008 року сторонами, в період шлюбу, було придбано квартиру АДРЕСА_3, що підтверджується договором купівлі-продажу та зареєстровано в КП «КМБТІ».
З метою придбання вищевказаної квартири відповідач 18 червня 2008 року уклав кредитний договір з ЗАТ «ОТП Банк», за яким отримав кредит на придбання нерухомого майна в розмірі 59500 доларів США.
З метою забезпечення своєчасного виконання зобов'язань за даним кредитним договором, було укладено іпотеки нерухомого майна, за яким в іпотеку передана вказана квартира та договір поруки відповідно до якого позивач зобов'язується відповідати за повне та своєчасне виконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед банком в повному обсязі.
Отже, право власності на спірну квартиру, яка придбана подружжям за час шлюбу в кредит, оформлено на відповідача, зареєстровано в органах БТІ.
Положення договору іпотеки про те, що іпотекодавець не має прав розпоряджатися квартирою без згоди іпотекодержателя до закінчення терміну дії іпотеки, не означає, що в судовому порядку не можна поділити спільне майно подружжя шляхом визнання права власності на нього.
Згідно із ч. 3 ст. 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, за загальним правилом майно, придбане подружжям у кредит, є спільною сумісною власністю чоловіка та дружини.
Згідно ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором використане в інтересах сім'ї. Це означає, що дружина та чоловік мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, оскільки розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
За таких обставин питання про поділ квартири слід вирішити наступним чином. Визнати за ОСОБА_1 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3. Визнати за ОСОБА_2 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3.
Доводи сторін про отримання ними грошових коштів від продажі квартир їх матерів не знайшли свого підтвердження, так як в договорах купівлі-продажу зазначені значно менші суми ніж ті, на які посилаються сторони, доказів передачі грошових коштів в дар не надано.
Необхідно відповідно до задоволених позовних вимог стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1820 грн.
Керуючись ст. ст. 44, 45, 46 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 14, 57 - 59, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України , суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_1 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на автомобіль Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_2 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на автомобіль Шевроле Авео , 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Визнати за ОСОБА_1 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3.
Визнати за ОСОБА_2 частку в розмірі Ѕ в праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_3.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 1820 грн.
Апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення
Суддя: