Радомишльський районний суд Житомирської області
Справа № 620/528/2012
21.02.2012 м.Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого Свінцицького Л. В.
при секретарі Розпутенко І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилиповицької сільської Ради про визнання права власності на спадкове майно , -
Позивачка,посилаючись на те,що її батько ОСОБА_2,будучи членом колгоспу при житті побудував жилий будинок за АДРЕСА_1,яким володів як власним.Також зазначила,що батько помер,тому на даний час виникла необхідність прийняти спадщину,однак в нотаріальній конторі їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок,тому,що покійний батько право власності на будинок в БТІ не зареєстрував,іншим чином ніж шляхом звернення до суду йому спадкові права не набути, тому і просить суд визнати за нею право власності на зазначене житло.
В судовому засіданні заявниця свої вимоги підтримала.
Представник відповідача-Пилиповицької сільської Ради Радомишльського району Житомирської області,в судове засідання не з"явився,надіслав до суду письмову заяву,в якій просить слухати справу за їх відсутності, з заявленими вимогами погодився.
Вислухавши пояснення заявниці,дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності,суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено,що батько позивачки:ОСОБА_2,помер ІНФОРМАЦІЯ_1,що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
В 1957 році,батько позивача за свої кошти побудував жилий будинок в АДРЕСА_1,з господарськими спорудами і з того часу по день смерті володів ним як власним, що підтверджується довідкою №531 від 07.12.11 року виданою виконавчим комітетом Пилиповицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
Також встановлено в судовому засіданні те,що після смерті батька позивачка фактично вступила в управління спадковим майном, а саме - будинком з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1,шляхом обробітку присадибної земельної ділянки, ремонту будинку та інш.
З довідки Житомирського обласного бюро технічної інвентаризації №99 від 19.10.2010 року,за ОСОБА_2право власності на цілий жилий будинок №23з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1,загальною вартістю 49 867 грн.-не зареєстроване.
Відповідно до п.а,б,ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)" - положення ст.17,18 Закону " Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введенню в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК УРСР такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються час перебування на дійсній військовій строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двора визначаеться, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Враховуючи наведене станом на 15 квітня 1991 р. батько позивача не втратив свого права на власність колгоспного двору,що підтверджуеться записами в господарських книгах Пилиповицької сільської ради Радомишльського району.
Відповідно до положень ст.ст.100,101 ЦК України(в редакції 1963 року) громодяни могли мати у власності житловий будинок,причому глава 10 "Особиста власність" цього ж кодексу не пов"язувала наявність такого права з його обов"зковою державною реєстрацією.Згідно довідки Пилиповицької сільської Ради,власником спірного володіння був спадкодавець.
Приймаючи до уваги викладене та те, що іншим шляхом права заявника на спадкове майно захистити неможливо суд встановлює факт володіння житловим будинком як власним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,79,88,208, 209, 212-215,ЦПК України, ст.ст.100,101,109, 549 ЦК України (в редакції 1963 року),п.а,б,ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)", суд -
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №23з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1,в порядку спадкування після смерті батька-ОСОБА_2,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.
Суддя:Л. В. Свінцицький