Радомишльський районний суд Житомирської області
Справа № 620/529/2012
22.02.2012 м.Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого Свінцицького Л. В.
при секретарі Розпутенко І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в Радомишльському районному суді Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до до Вепринської сільської Ради про визнання права власності на спадкове майно , -
Позивачка,посилаючись на те,що її чоловік ОСОБА_2,будучи членом колгоспу при житті побудував жилий будинок за №39,що розташований по АДРЕСА_1,яким володів як власним.Також зазначила,що чоловік помер,тому на даний час виникла необхідність прийняти спадщину,однак в нотаріальній конторі їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину в зв"язку з відсутністю правовстановлюючих документів на будинок,тому,що покійний чоловік право власності на будинок в БТІ не зареєстрував,іншим чином ніж шляхом звернення до суду їй спадкові права не набути, тому і просить суд визнати за нею право власності на зазначене житло.
В судовому засіданні заявниця свої вимоги підтримала.
Представник відповідача-Вепринської сільської Ради Радомишльського району Житомирської області,в судове засідання не з"явився,надіслав до суду письмову заяву,в якій просить слухати справу за їх відсутності, з заявленими вимогами погодився.
Вислухавши пояснення заявниці,дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності,суд приходить до висновку, що заявлені вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено,що чоловік позивачки:ОСОБА_2,помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року,що підтверджується свідоцтвом про його смерть.
В 1955 році,чоловік позивача за свої кошти побудував жилий будинок в АДРЕСА_1,з господарськими спорудами і з того часу по день смерті володів ним як власним, що підтверджується довідкою №716 від 15.12.11 року виданою виконавчим комітетом Вепринської сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
Також встановлено в судовому засіданні те,що після смерті чоловіка позивачка фактично вступила в управління спадковим майном, а саме - будинком з надвірними спорудами, який розташований в АДРЕСА_1,шляхом обробітку присадибної земельної ділянки, ремонту будинку та інш.
З довідки Житомирського обласного бюро технічної інвентаризації №291 від 01.12.2011 року,за ОСОБА_2 право власності на цілий жилий будинок №39 з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Житомирської області-не зареєстроване.
Відповідно до п.а,б,ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)" - положення ст.17,18 Закону " Про власність" щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введенню в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство, зокрема, спори щодо майна колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: право власності на майно, яке належало до колгоспного двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі 15 квітня 1991 року не втратили право на частку в його майні, а згідно ст.126 ЦК УРСР такими, що втратили це право вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включаються час перебування на дійсній військовій строковій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба). Розмір частки члена двора визначаеться, виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
Враховуючи наведене станом на 15 квітня 1991 р. батько позивача не втратив свого права на власність колгоспного двору,що підтверджуеться записами в господарських книгах Вепринської сільської ради Радомишльського району.
Відповідно до положень ст.ст.100,101 ЦК України(в редакції 1963 року) громодяни могли мати у власності житловий будинок,причому глава 10 "Особиста власність" цього ж кодексу не пов"язувала наявність такого права з його обов"зковою державною реєстрацією.Згідно довідки Вепринської сільської Ради,власником спірного володіння був спадкодавець.
Приймаючи до уваги викладене та те, що іншим шляхом права заявника на спадкове майно захистити неможливо суд встановлює факт володіння житловим будинком як власним.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,60,79,88,208, 209, 212-215,ЦПК України, ст.ст.100,101,109, 549 ЦК України (в редакції 1963 року),п.а,б,ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 22.12.1995 року " Про судову практику у справах за позовами про захист права власності (із змінами внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.15.1998 року)", суд -
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок №39 з господарськими спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 Житомирської області,в порядку спадкування після смерті чоловіка-ОСОБА_2,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.
Суддя:Л. В. Свінцицький