Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
31 січня 2012 р. № 2-а- 12706/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Волошина Д.А.
за участю секретаря судового засідання - Зеленькова О.В.
представників: позивача -Оніки С.В., відповідача -Гавриленко М.Ю., третя особа -не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Майра” про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова , в якому просить суд, скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова №0000121540 від 20.04.2011 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відображені в акті перевірки №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року висновки ДПІ про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем з ТОВ “Майра” є хибними, наполягав на правильності обчислення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, так як позивач не допускав порушень п.п. 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4., п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року до справи залучено в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Майра”.
Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову, зазначивши, що факт визнання угод нікчемними та безпідставність складання податкових накладних контрагентом ТОВ “Майра” в сукупності свідчать про відсутність правових підстав для формування ТОВ "АПК Харківцукорзбут" податкового кредиту за операціями з поставки товару від ТОВ “Майра” які фактично не відбулися.
Третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю “Майра” в судове засідання свого представника не направив, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заперечень, витребуваних документів та клопотань не надав.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" зареєстрований у встановленому законом порядку, як юридична особа, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, як платник податків, зборів (обов'язкових платежів), знаходиться на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова та є платником податку на додану вартість.
В ході судового розгляду перелічені обставини були визнані сторонами, суд не має підстав для сумнівів у добровільності визнання цих обставин сторонами та їх достовірності, а тому ці обставини окремо перед судом не доказуються.
Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ “Майра” за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року, про що було складено акт №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року.
На підставі висновків акту перевірки Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення №0000121540 від 20.04.2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 5119244,13 грн., у т.ч. за основним платежем - 4095395,3 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1023848,83 грн.
Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкового повідомлення-рішення слугували відображені в акті перевірки №398/15-409/37190987 від 11.04.2011 року висновки відповідача про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" пп. 7.4.1, 7.4.4, п.п . 7.4.5. п.7.4, п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 30.05.1997 №166, зареєстровано в Міністерстві Юстиції України 30.06.2005 р. 702/10982 із змінами та доповненнями, внаслідок чого: по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 1432753,71 грн., по податковій декларації з ПДВ за листопад 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 2314025,76 грн., по податковій декларації ПДВ за грудень 2010 року встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму 348615,83 грн..
Позивач не погодився з зазначеними в акті порушеннями, про що склав заперечення та звернувся в межах адміністративного оскарження зі скаргами на вищезазначене податкове повідомлення - рішення. За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення.
Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне податкове повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.
Правила обрахування розміру податкового кредиту з податку на додану вартість регламентовані п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, де вказано, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналіз зазначених норм свідчить, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Відповідні наслідки у податковому обліку платника податків створює не сам факт укладення договорів та виписування податкових накладних, а фактична поставка товару або послуг, тому що право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права - придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Згідно з матеріалами справи між позивачем (як покупцем) та ПП ТОВ “Майра” (як продавцем) укладено договір від 15.09.2010 року №09/15-2010-ПК, предметом договору є цукор білий кристалічний із цукрового буряку виробництва України. (а.с. 40-41 т. 1)
Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" отримало від ТОВ “Майра” видаткові та податкові накладні, які було включено до складу податкового кредиту за період жовтень-грудень 2010 року у розмірі ПДВ 4095395,3 грн. (а.с.51-173 т.1) Розрахунки за договором проведені у безготівковій формі, що підтверджується доданими до суду банківськими виписками. (а.с. 37-42 т. 2)
Прийом товару здійснюється в день відвантаження відповідної партії товару на складі продавця у присутності представника покупця, якщо інше не обумовлено сторонами додатково. (п.3.2 договору) За домовленістю сторін умови поставки можуть бути змінені, що оформляється додатковими угодами до цього Договору, які є його невід'ємною частиною. (п. 3.3 договору)
Судом було зобов'язано позивача надати докази транспортування, навантаження та розвантаження товару, однак зазначені докази до суду надані не були.
Суд зазначає, що загальний об'єм продукції за наданими до суду, видатковими накладними складає 3729,543 тон. Згідно умов договору продукція відпускалась зі складу продавця, разом з тим документів на підтвердження надання послуг з відвантаження та розвантаження товару та доставляння товару до продавця та до покупців суду не надано.
Допитаний в судовому засіданні свідок - директор ТОВ «АПК Харківцукорзбут» ОСОБА_4, пояснила що її невідомо ким і яким чином здійснювалось розвантаження та навантаження придбаного товару. Твердження свідка, що товар приймався на своєму складі, судом не приймається до уваги оскільки до суду не подано доказів укладання додаткових угод, щодо зміни умов поставки визначених в договорі від 15.09.2010 року №09/15-2010-ПК. Окрім того з пояснень представника позивача в судовому засіданні вбачається, що умови поставки не змінювались.
П. 9 Наказу Міністерства фінасів України від 20.10.1999, № 246 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку» первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів). Сума транспортно-заготівельних витрат, що узагальнюється на окремому субрахунку рахунків обліку запасів, щомісячно розподіляється між сумою залишку запасів на кінець звітного місяця і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць.
До суду не подано доказів відображення в бухгалтерському обліку транспортно -заготівельних витрат (затрат за вантажно-розвантажувальні роботи) у зв'язку з придбанням товару у ТОВ «Майра».
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України № 2 від 10.01.2007 року «Про затвердження методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів» (далі - Наказ № 2) з метою організації бухгалтерського обліку запасів розпорядчим документом, затвердженим (схваленим) власником (уповноваженим органом), визначаються: форми первинних документів, що використовуються для оформлення руху запасів, які непередбачені типовими формами первинного обліку; порядок обліку (ідентифіковано чи загалом) транспортно-заготівельних витрат, застосування окремого субрахунку обліку транспортно-заготівельних витрат (п.1.4 Наказу № 2)
Надходження запасів на підприємство оформлюється відповідними документами, типові форми яких затверджуються Державним комітетом статистики України та іншими центральними органами виконавчої влади. Якщо для оформлення господарської операції типові форми первинних документів відсутні, то підприємство складає такі первинні документи, які б містили обов'язкові реквізити, передбачені законодавством та іншими нормативно-правовими актами. (п.3.1 наказу № 2)
Типові форми надходження запасів на підприємство затверджено Наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», серед яких журнал обліку вантажів, що надійшли (форма N М-1), акт про приймання матеріалів (форма N М-7) та інші.
Приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальників або від переробників з переробки на стороні, оформлюється товарно-транспортною накладною з використанням штампу (позначення) про оприбуткування або прибутковим ордером. (п.3.6 Наказу)
Якщо запаси надійшли на підприємство без товаросупроводжувальних документів, то складається акт про приймання матеріалів або комерційний акт (у разі, якщо такі запаси надійшли залізницею). (п.3.8 Наказу № 2)
Позивачем не подано до суду документів, що свідчать про приймання, оприбуткування та рух товару у відповідності з вищезазначеними нормативно - правовими актами.
Як вбачається з наданого до суду акту від 09.03.2011 р. № 905/233/36817495 про результати документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю "Майра" (код за ЄДРПОУ 36817495) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010р. з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість ДПІ у Червонозаводському районі встановлено, що ТОВ «Майра» фактично розпочала господарську діяльність у липні 2010, на товаристві недостатньо трудових ресурсів, які повинні бути задіяні в наданні вантажно-розвантажувальних послуг, відсутні власні вантажні транспортні засоби, тобто товариство не має можливості здійснювати навантаження, розвантаження та транспортування придбаного або реалізованого товару власними силами, також не надано будь-яких документів, щодо транспортування товару від постачальників.
Судом було зобов'язано ТОВ «Майра» надати докази, виконання робіт по навантаженню та розвантаженню товару (цукру) реалізованого на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут", докази транспортування товару від контрагентів при придбанні товару. Однак зазначена інформація до суду не була надана.
ТОВ «АПК Харківцукорзбут» надано до суду договір № АР-10/2-7 від 01.09.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом та договір № Ар-09/2-5 від 01.11.2010р. транспортного експедирування укладені з ТОВ «Архар». (а.с. 46-50) Суд зазначає, що документів на підтвердження перевезення продукції при подальшій реалізації від ТОВ «АПК Харківцукорзбут» до суду не надано.
Відповідно ч. 2 ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Відповідно до абз. 27 п. 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджено наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998р. за №128/2568; далі за текстом -Правила № 363) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Підпунктом 11.1 п.11 Правил № 363 визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.
Згідно з п.п. 11.5, 11.7 п.11 Правил №363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом); перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Таким чином, у позивача, як отримувача товарів при придбанні та як вантажовідправника при продажу товару, обов'язково має залишатись один примірник товарно-транспортної накладної.
Товарно-транспортна накладна є документом, на підставі якого здійснюється оприбуткування товару, а відтак, має зберігатись разом з видатковими накладними.
Оприбуткування товарів без наявності товарно-транспортної накладної, в разі фізичного переміщення товарів в просторі за допомогою автомобільного транспорту, нормами чинного законодавства не передбачено, що повністю кореспондується зі змістом п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Позивач таких доказів до суду не надав.
Надані до суду копії договору № АР-10/2-7 від 01.09.2010р. на перевезення вантажів автомобільним транспортом та договору № Ар-09/2-5 від 01.11.2010р. транспортного експедирування укладені з ТОВ «Архар» не підтверджують транспортування продукції, оскільки сам факт їх укладання не свідчить про їх фактичне виконання.
Окрім того суд зазначає, що актом від 09.03.2011 р. № 905/233/36817495 про результати документальної невиїзної перевірки по Товариству з обмеженою відповідальністю "Майра" (код за ЄДРПОУ 36817495) за період з 01.10.2010 по 31.12.2010р. встановлено, відсутність автомобілів, які знаходяться в належному стані та відповідають санітарним вимогам для здійснення перевезень, кількісний склад працівників складає 4 особи, що свідчить про недостатність трудових ресурсів, які повинні бути задіяні в наданні вантажно - розвантажувальних послуг та перевезенні вантажів автомобільним транспортом власними силами.
Згідно отриманої інформації від постачальників продукції, за якими надано позивачем сертифікати якості вбачається, що ТзОВ «Райз-цукор» в період з 01.10.2010р. по 31.12.2010 року цукор -пісок на адресу ТОВ «Майра» та ТОВ «АПК Харківцукорзбут» взагалі не поставляло, ПАТ «Райз-Максимко» повідомило, що поставка товару здійснювалась залізними транспортом як на адресу ТОВ «Майра» так і ТОВ «АПК Харківцукорзбут», доказів транспортування товару від залізничної станції сторонами суду не подано, економічних та розумних чинників укладання договору на постачання цукру за умови прямих взаємовідносин з виробником ТОВ «АПК Харківцукорзбут» до суду не подано.
Відповідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вищезазначеного позивач не надав документів до суду по яких відбувався рух товару від продавця (постачальника) до перевізника, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарів, не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, в зв'язку з відсутністю актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування.
Враховуючи неналежне оформлення первинної документації, а саме відсутності документів щодо реальності проведених операцій, позивач не підтвердив реальність господарської операції, яка може бути об'єктом оподаткування.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україно" № 996-ХІV від 16.07.1999 р. (далі -Закон № 2996) визначено, що первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже будь які документи, в тому числі і видаткові накладні, акти виконаних робіт, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операцій.
Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є поставою недійсності правочину. Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Відсутність відповідних документів, які підтверджують факт перевезення, надання послуг з його перевезення, навантаження та розвантаження товару вказує на відсутність реального виконання договору.
Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільною виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва -підприємцями.
Між тим, сторони, укладаючи вищевказані договори поставки не ставили за мету здійснення господарської діяльності, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції (послуг) та отримання доходу від цих операцій, а мали намір спрямований на отримання податкової вигоди та безпідставне ухилення від сплати податку до державного бюджету.
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.
Визнання нікчемних правочинів недійсними, згідно з частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України, не вимагається, так як відповідно до частини першої статті 216 цього Кодексу вони не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Отже, правочини укладені між позивачем та ТОВ "Майра" суперечать інтересам держави і суспільства, а тому є нікчемними.
Враховуючи вищезазначене суд вважає, що позивач не надав доказів, що спростовують твердження відповідача, а відповідач під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень -рішень дів на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Керуючись Законом України “Про податок на додану вартість ”, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК Харківцукорзбут" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю “Майра” про скасування податкового повідомлення-рішення -залишити без задоволення.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 03 лютого 2012 року.
Суддя Волошин Д.А.