Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
02 лютого 2012 р. № 2-а- 262/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представника позивача -Юрченко С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови,-
Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області, в якому просить суд, з урахуванням уточнень, скасувати постанову № 463 від 23 грудня 2011 року про накладення стягнень на Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, передбачених статтею 23 Закону “Про захист прав споживачів”.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 29 листопада 2011 року у відділенні № 527 ПАТ “УкрСиббанк”, що знаходиться за адресою: вул. Петренко, 30, м. Херсон, посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства, зі складанням Акту № 000326 перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів. На думку позивача, контролюючим органом необґрунтовано застосовані норми п.7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, оскільки вимоги ст.. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» дотримані банком. Позивач зазначив, що представники відділення № 527 ПАТ “УкрСиббанк” не мали права під час перевірки надавати копії документів, які містять банківську таємницю, оскільки відповідно до ст. 62 Закону України “Про банки і банківську діяльність” органи Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики не внесені у перелік держорганів, які мають право витребувати від банків інформацію, яка містить банківську таємницю. Інформація, що містить банківську таємницю стосовно фізичних осіб може бути розкрита лише у загальному порядку з письмового дозволу власника цієї інформації або рішення суду. До ПАТ “УкрСиббанк” не надходило рішення суду або належним чином оформлений дозвіл власника цієї інформації, тому у представників банку були відсутні повноваження та правові підстави щодо розкриття банківської таємниці відносно фізичної особи - скаржниці ОСОБА_2 Також зазначив, що скарга ОСОБА_2 такого ж змісту одночасно була розглянута Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів, під час проведення перевірки порушень з боку позивача встановлено не було, що підтверджується актом № 01352 від 14 листопада 2011 року. Крім того, у 2010 році Національним банком України проводилася виїзна інспекційна перевірка Позивача з окремих напрямків діяльності, за результатом якої порушень з боку Банку інспекторами не виявлено та штрафи НБУ на ПАТ «УкрСиббанк» не накладались. Отже, Позивач вважає, що перевірку проведено посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області з порушеннями діючого законодавства України, не об'єктивно та без дослідження всіх необхідних документів, таким чином, застосування фінансових санкцій до ПАТ “УкрСиббанк” відповідно до постанови про накладення стягнень № 463 від 23.12.2011 року у розмірі 67113,48 грн. є незаконним, таким, що не відповідає дійсним обставинам укладання кредитного договору з ОСОБА_2, на підставі чого спірна постанова підлягає скасуванню. Також позивач послався на положення ст. 250 Господарського кодексу України щодо строків застосування адміністративно-господарських санкцій, які, на його думку, пропущені відповідачем.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки. Відповідач також вважає, що проведення перевірки, складання акту перевірки та винесення постанови про накладення стягнень № 463 від 23.12.2011 року Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області відповідають умовам чинного законодавства.
Представник позивача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" Юрченко С.О. - в судовому засіданні підтримала позовні вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.
Відповідач - Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області -про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, в судове засідання свого представника не направив, причини неявки представника не повідомив.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
14.11.11 року до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області звернулася ОСОБА_2 зі скаргою на дії позивача щодо неодержання від ПАТ “УкрСиббанк” письмової інформації про умови кредитуваня та сукупну вартість кредиту, що передбачено ст. 11,15 Закону України «Про захист прав споживачів», а також щодо несправедливих умов договору про надання споживчого кредиту № 11100522000 від 21.12.2006 року (а.с.).
29 листопада 2011 року у відділенні № 527 ПАТ “УкрСиббанк”, що знаходиться за адресою: вул. Петренко, 30, м. Херсон, на підставі Наказу № 95 від 15.11.2011 року щодо проведення позапланових перевірок та направлення на проведення перевірки №638 від 29.11.11 року, посадовими особами Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області було проведено позапланову перевірку з питань дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів за скаргою ОСОБА_3
За результатами перевірки Управлінням у справах захисту прав споживачів у Херсонській області складено акт № 000326 від 02.12.2011р., в якому встановлені, зокрема, такі порушення: відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту; порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін.
За результатами проведеної перевірки, на підставі акту № 000326 від 02.12.2011р., норм статті 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, відповідачем була винесена постанова № 463 від 23.12.2011р., якою до позивача застосовано штраф у сумі 67113,48 грн. за порушення ст.ст. 11, 15, 18, 19, 21 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд встановив наступне.
Спірною постановою до позивача застосовано штраф за наступне правопорушення: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації для споживача про продукцію. Склад даного правопорушення визначений п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 2 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів” передбачено, що суми штрафів зараховуються до державного бюджету. Порядок їх стягнення визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 3, 4 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1177, передбачено, що накладати на суб'єктів господарювання штрафи, передбачені пунктом 2 цього Положення, мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники. Рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених у пункті 2 цього Положення, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.
Таким чином, штраф до позивача застосований виключно за відсутність перед укладанням договору у письмовій формі для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту. При цьому виявлене під час проведення перевірки та відображене в акті перевірки порушення принципу рівності сторін внаслідок істотного дисбалансу та договірних прав і обов'язків на шкоду споживача шляхом включення у договір кредитування несправедливих по відношенню до споживача умов в частині відповідальності сторін не стало підставою для прийняття спірної постанови.
З огляду на зазначене, до предмету доказування по даній справі відносяться виключно обставини, на яких ґрунтується висновок відповідача про відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про банківські послуги.
Так, судом встановлено, що 21.12.2006 року між ОСОБА_2 та АКІБ “УкрСиббанк” (після зміни назви - ПАТ “УкрСиббанк”) був укладений Договір про надання споживчого кредиту № 11100522000 (а.с.49), відповідно до умов якого Банк, АКІБ “УкрСиббанк”, зобов'язується надати Позичальнику, ОСОБА_2, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) у іноземній валюті в сумі 28000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором.
Суд зазначає, що на момент укладення зазначеного кредитного договору були чинними приписи ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про: особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; суму, на яку кредит може бути виданий; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб'єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону.
Як вбачається зі змісту Кредитного договору № 11100522000 від 21 грудня 2006 року, підписаного сторонами, в тому числі ОСОБА_2 (скаржник), пунктом 9.13 передбачено, що підписання даного договору позичальником свідчить про те,що: всі умови даного договору йому цілком зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до нього, а також що перед підписанням даного договору позичальником отримано інформаційний лист згідно вимог чинного законодавства України, зокрема, п.2 ст. 11 Закону України “Про захист прав споживачів”, в редакції, чинній на момент укладання зазначеного кредитного договору.
Отже, при підписанні зазначеного кредитного договору позивачем були дотримані вимоги ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо надання для споживача необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.
Щодо посилання відповідача в акті перевірки та в постанові № 463 від 23 грудня 2011 року про накладення стягнень на Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” на Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007 р. за № 541/13808, якими передбачено підписання клієнтом інформаційного листа, суд вважає їх необґрунтованими, оскільки кредитний договір було укладено раніше, ніж зазначені Правила були затверджені та набули чинності.
Крім того, суд бере до уваги, що Головним Харківським обласним управлінням у справах захисту прав споживачів було проведено перевірку центрального відділення ПАТ “УкрСиббанк” на підставі ідентичного звернення позичальниці ОСОБА_2, за результатами перевірки складено акт перевірки № 01352, висновками якого жодних порушень не встановлено (а.с. 22-25).
Вирішуючи питання про правомірність накладення відповідачем штрафу на ПАТ “УкрСиббанк” суд також зазначає наступне.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом. Дія цієї статті не поширюється лише на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи.
Таким чином, норми ст. 250 Господарського кодексу України поширюють дію і на порядок застосування штрафних санкцій органами виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів за порушення законодавства щодо порядку здійснення господарської діяльності в сфері правовідносин зі споживачами товарів, робіт, послуг.
Серед видів адміністративно-господарських санкцій ч. 1 ст. 239 Господарського кодексу України визначає адміністративно-господарський штраф, яким вважається грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення (ст. 241 Господарського кодексу України).
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Як вбачається з акту перевірки, відповідачем були встановлені порушення перевірка відповідачем проводилась у листопаді 2011 року, якою були встановлені порушення щодо відсутності необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про умови надання послуг на момент укладання кредитного договору 21 грудня 2006 року, акт складено 02.12.2011 року, штраф до позивача застосовано 23.12.2011 року.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що при прийнятті відповідачем спірного рішення ним не були враховані встановлені у ст. 250 ГК України терміни застосування адміністративно - господарських санкцій, а саме: санкції застосовано поза межами граничного річного строку їх застосування від моменту вчинення порушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що постанова про накладення стягнень № 463 від 23 грудня 2011 року була прийнята відповідачем необґрунтовано, через що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України. На підставі викладеного, позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі вищезазначеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186 КАС України, суд -
Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області про скасування постанови - задовольнити.
Скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Херсонській області № 463 від 23 грудня 2011 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, на Публічне акціонерне товариство “УкрСиббанк”.
Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" з державного бюджету суму сплаченого судового збору в сумі 32,19(тридцять дві) гривні 19 копійок.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанову у повному обсязі складено 07 лютого 2012 року.
Суддя Білова О.В.