Іменем України
07.10.08 Справа №2/238-пд-08
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Федоров І.О. судді Хуторной В.М. , Мойсеєнко Т. В.
при секретарі Лола Н.А.
за участю представника відповідача Крутась І.Г., довіреність від 3.10.08 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Атлантида» Приватного підприємства «Земля» на рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2008 р. у справі № 2/238-ПД-08
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг»», м. Миколаїв, (далі ТОВ «Техноторг-Лізинг»);
до відповідача: Дочірнього підприємства «Атлантида» Приватного підприємства «Земля», с. Новопетрівка Високопільського району Херсонської області, (далі ДП «Атлантида»);
про розірвання договору та стягнення суми
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1895 від 06.10.2008 р. справу призначено до розгляду у складі колегії - Федорова І.О. (головуючий), суддів Хуторного В.М. (доповідач), Мойсеєнко Т.В., якою справу прийнято до свого провадження.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.07.2008 р. по справі № 2/238-ПД-08 позов задоволено. Рішення суду мотивовано тим, що загальна сума заборгованості з урахуванням штрафних санкцій, індексу інфляції, та 3% річних складає 405059,22 грн. Розрахунок основного боргу та інших нарахувань визнані такими, що здійснені правильно. Вимоги стосовно розірвання до горову засновані на законі.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду, ДП «Атлантида» подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що господарським судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми процесуального права та неправильно застосовані норми матеріального права. Справу розглянуто без участі представника відповідача; за п. 4 ст. 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, тому відсутні підстави для стягнення вартості майна; всупереч вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, пеню стягнуто за період, який перевищує шість місяців, суд неправомірно застосував до спірних відносин норми Цивільного та Господарського кодексів України.
Відповідач просить рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2008 р. у справі № 2/238-ПД-08 скасувати і відмовити у задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що підстави для скасування рішення відсутні, вимоги щодо стягнення пені за період з 26.06.07 р. по 12.05.08 р. є законними та відповідають вимогам п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закон України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 року № 723/97- ВР (далі Закон «Про фінансовий лізинг») передбачає, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу регулюються положеннями Цивільного кодексу України, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.
За клопотанням представника відповідача судовий процес здійснювався без фіксації технічними засобами, за його згодою у судовому засіданні 07.10.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Відповідно до ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.
Згідно ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Сутність спору.
06 грудня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноторг-Лізинг» та Дочірнім підприємством «Атлантида» Приватного підприємства «Земля» було укладено договір фінансового лізингу № 004 (далі договір фінансового лізингу № 004), відповідно з умовами якого, лізингодавець (позивач) зобов'язаний набути у власність та передати у користування лізингоодержувачу (відповідачу), за умови сплати лізингоодержувачем авансового лізингового платежу предмет лізингу - Комбайн Дон-101 «Вектор» заводський № 00915 (1 од.), загальною вартістю 419000 грн. та Дон-101 «Вектор» заводський № 01402 (1 од.) загальною вартістю 419000 грн.
Відповідно до пунктів 7.1 та 7.4 договору фінансового лізингу № 004 протягом усього строку дії цього договору предмет лізингу є власністю лізингодавця, по закінченню строку дії цього договору, якщо сторони повністю виконали інші власні зобов'язання за цим договором, предмет лізингу переходить у власність лізингоодержувача, про що сторонами складається та підписується відповідний акт.
За актом прийому-передачі майна № 004-01 від 07.12.2006р., та № 004-2 від 07.12.2006 р. лізингодавець передав лізингоодержувачеві предмет договору фінансового лізингу № 004.
Згідно п. 2.2 договору фінансового лізингу № 004 розмір, склад та графік сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю визначається у відповідності до Додатку № 1 договору фінансового лізингу № 004.
Згідно п. 10.5 договору фінансового лізингу № 004 за порушення лізингоодержувачем зобов'язань зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, останній сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла в період прострочення, від суми простроченої заборгованості за лізинговими та іншими платежами за кожен календарний день прострочення, а також сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення, від суми усієї заборгованості лізингоодержувача за лізинговими платежами, що існувала на день виникнення такого порушення.
За твердженням позивача, з 26.06.2007 року по 08.07.08 р. відповідач не сплачував щомісячні лізингові платежі, чим порушив п. 2.1 та п. 2.3 договору № 004 від 06.12.2006 року.
Позивачем ставляться вимоги про розірвання договору фінансового лізингу № 004, стягнення з відповідача 317581,95 грн. основного боргу, 31530,78 грн. пені, 4734,04 грн. 3% річних, 51212,45 грн. інфляційних збитків, які повністю задоволені судом першої інстанції, з чим відповідач не погоджується.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно частин 1 та 3 статті 806 Цивільного Кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Частиною 2 статті 292 Господарського кодексу України залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг поділяється на два види - фінансовий чи оперативний.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно ч. 2 ст. 7 Закону «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Таким чином, враховуючи наведені правові норми, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, якщо така відмова передбачена законом або договором, слід відрізняти від припинення зобов'язання внаслідок його розірвання.
Позивачем не надано доказів односторонньої відмови від договору фінансового лізингу № 004, відсутня така відмова і у претензії від 29.11.07 р. № 513 (а. с. 20), яка містить вимоги про сплату лізингових платежів, пені та штрафних санкцій, а також попередження про вилучення предмету лізингу та про примусове стягнення заборгованості по лізингових платежах.
З огляду на невиконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № 004 щодо своєчасної та повної сплати лізингових платежів, договір правомірно розірвано судом першої інстанції внаслідок істотного порушення його умов відповідачем, що відповідає ч. 2 ст. 651 ЦК України, як підставі для розірвання договору, визначеній законом.
Пунктом 3 частини 2 ст. 11 Закону «Про фінансовий лізинг» та пунктом 2.3 договору фінансового лізингу № 004 передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.
Позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості по лізинговим платежам до дати прийняття рішення місцевим господарським судом є обґрунтованими, оскільки момент сплати цієї частини платежів наступив, а відповідач доказів фактичної їх сплати на 08.07.08 р. не надав.
Апелянт вважає, що задоволення вимог щодо стягнення пені за весь період, що перевищує шість місяців прострочки платежу, є порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського Кодексу України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Колегія суддів приходить до висновку про безпідставність тверджень апелянта з цього приводу, оскільки п. 10.5 договору фінансового лізингу № 004 як раз і визначено інший порядок нарахування штрафних санкцій.
Пеня передбачена п. 10.5 договору фінансового лізингу № 004 не перевищує подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22 листопада 1996 року № 543/96-ВР.
Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції грошових коштів є обґрунтованими та правильно задоволені судом першої інстанції.
З приводу застосування ст. 617 ЦК України та п. 10.2 договору фінансового лізингу № 004 щодо звільнення особи, яка порушила зобов'язання від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили, або за відсутності її вини, слід зазначити, що наданий ДП «Атлантида» Висновок про форс-мажорні обставини від 15.08.08 р. № 1999/05-4 не відображає загальну площу посівів відповідача та не дає змоги встановити пропорційність збитків від загибелі посівів із загальним фінансовим результатом підприємства за відповідний період, тому причинний зв'язок ґрунтової та повітряної посухи травня 2007 р. з неможливістю виконання зобов'язання за договором фінансового лізингу № 004 не доведено.
Посилання апелянта на порушення норм процесуального права щодо розгляду справи за його відсутності є безпідставним через те, що розгляд справи відкладався 26.06.08 р., про що йому було відомо, а клопотання від 08.07.08 р. (а. с. 47) правомірно відхилено судом через необґрунтованість неможливості розгляду даної справи до прийняття рішення по іншій справі.
За таких обставин підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Атлантида» Приватного підприємства «Земля» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 08.07.2008 р. у справі № 2/238-ПД-08 -без змін.
Постанову оформлено відповідно до ст.84 ГПК України 13.10.2008 р.
Головуючий суддя Федоров І.О.
судді Хуторной В.М.
Мойсеєнко Т. В.