01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
02.10.2008 № 3/239
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Буравльова С.І.
Вербицької О.В.
За участю представників:
від позивача - Гаврилюк М.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюзсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.07.2008
у справі № 3/239 (Сівакова В.В.)
за позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі ТОВ "Міжнароднийавтомобільний сервіс ЛТД"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюзсервіс"
про стягнення 166470,90 грн.
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» 104434,98 гри. основного боргу по орендній платі, 1 357,65 гри. збитків від зміни індексу інфляції, 7 408,91 грн. пені та 53269,36 гри. неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди згідно договору оренди від 25.10.2006.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 22.07.2008 р. позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» на користь Спільного українсько-німецького підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» 104 434,98 грн. основного боргу по орендній платі, 1 357,65 гри. збитків від зміни індексу інфляції, 7 408,91 грн. пені та 53269,36 грн. неустойки, 1 664,70 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та припинити провадження по справі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що між позивачем та відповідачем не укладався договір оренди, який би відповідав ознакам, вказаним в оскаржуваному рішенні.
Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі; апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між позивачем - Спільним українсько-німецьким підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» був укладений договір оренди б/н 25.10.2006 р.
Спільне українсько-німецьке підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний автомобільний сервіс ЛТД» - орендодавець передає, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» - орендар приймає в орендне користування нежиле приміщення орендодавцю з майном, що в ньому знаходиться (об'єкт оренди), яке знаходиться за адресою м. Київ, вул. Перова/вул. Микитенка, 38/1, що розміщене на першому поверсі будинку (літ А), загальною площею 209,30 кв. м. для використання у відповідності до своєї статутної діяльності (п.1.1 договору).
Згідно п.2.1 договору позивач - орендодавець згідно акту приймання-передачі зобов'язується передати в оренду приміщення відповідачу - орендарю протягом 7 (семи) календарних днів з моменту підписання даного договору.
Отже, фактом виконання орендодавцем п.2.1 договору є акт приймання-передачі від 25.10.2006 р., відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв в орендне користування нежиле приміщення за адресою м. Київ, вул. Перова/вул. Микитенка, 38/1, що розміщене на першому поверсі будинку (літ А), загальною площею 209,30 кв. м.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.
Сторонами договору встановлений термін його дії 360 календарних днів, тобто до 20.10.2007. Договір вважається продовженим на той сірок, якщо жодна із сторін не менш як за два місяці до закінчення дії договору письмово не заявить про відмову від продовження договору (п.8.1 договору). За відсутності відповідних заяв сторін договір був продовжений на той самий строк, до 15.10.2008.
Договір найму укладається на строк, встановлений договором (п. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України).
Пункт 4.1 договору визначає місячний розмір орендної плати за об'єкт оренди згідно даного договору становить 33 027 грн. в т.ч. ПДВ. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно не пізніше 5-го числа кожного місяця в безготівковій формі з на підставі виставленого орендодавцем відповідного рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи, починаючи з січня 2008 р. по травень відповідач перестав сплачувати орендну плату, в результаті чого виникла заборгованість у розмірі 104 434,98 грн.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статті 525 - 526 Цивільного кодексу України визначають, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (п.п 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Враховуючи наявність заборгованості по орендній платі відповідача перед позивачем суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь 104 434,98 грн.
У п.4.7. договору передбачено, що при прострочці грошових зобов'язань більш ніж на 15 календарних днів на винну сторону покладається відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НВУ за кожен день прострочення від суми поточного боргу.
Позивачем здійснено розрахунок, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача пеню відповідно до п.4.7 договору оренди на суму 7 408,91 грн.
Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом законодавства.
За таких обставин обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 408,91 грн.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 357,65 грн. інфляційних витрат за час прострочення платежу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
При несвоєчасній сплаті орендарем орендної плати протягом одного місяця з дня закінчення строку платежу орендодавець має право достроково розірвати договір та за завчасним повідомленням орендаря здійсненому не менш ніж за сім календарних днів закрити доступ орендарю в орендовані приміщення, опечатати, встановити свій замок і охорону до подальшого вирішення по використанню приміщення (п.3.2 договору).
Згідно п.7.2 договору при закінченні строку договору об'єкт оренди повертається орендодавцю відповідно до акту приймання-передачі.
12.02.2008 року позивач направив лист № 145 від 08.02.2008 р. в якому повідомив відповідача про відмову від договору оренди та пропонував звільнити орендовані приміщення.
У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору (п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу).
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що договір оренди б/н від 25.10.2006 вважається розірваним з 14.02.2008 р.
У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона бала одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (п. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України).
В силу статті 628 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а підтвердженням виконання орендарем свого обов'язку щодо передачі об'єкта оренди позивачу є підписаний обома сторонам акт приймання-передачі орендованого приміщення.
Як вбачається з матеріалів справи такий акт відсутній.
Отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення неустойки за несвоєчасне повернення об'єкту оренди в розмірі 53 269,36 гри. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Проте, в даному випадку, апелянтом всупереч вимог вказаної норми закону, не було надано суду апеляційної інстанції належних доказів на підтвердження своїх доводів та вимог, заявлених в апеляційній скарзі.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2008 року у справі № 3/239 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.
У зв'язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс» підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
Рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2008 року у справі № 3/239 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосоюзсервіс»- без задоволення.
Головуючий суддя Андрієнко В.В.
Судді Буравльов С.І.
Вербицька О.В.
07.10.08 (відправлено)