14.02.2012
Справа № 2-6636/11
14 лютого 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі :
судді Озерянської Ж.М.,
при секретарі Івановій І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину домоволодіння, як за дружиною,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання права власності на ? частину домоволодіння, як за дружиною, обґрунтовуючи це тим, що вона з 10 вересня 1987 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Її чоловіку ОСОБА_2 на підставі договору дарування, який був зареєстрований у КП «Новомосковське МБТІ»5.10.1990 року, належав будинок по АДРЕСА_1. У період шлюбу ними було знесено вказаний будинок, а замість нього на підставі рішення від 15.05.1991 року за №45 про надання дозволу на будівництво самочинно власними силами побудовано новий.
Позивачка вважала, що оскільки вказаний будинок будувався ними за спільні сімейні кошти, у період шлюбу, то будинок за адресою АДРЕСА_1 є спільно нажитим майном подружжя. Крім того, позивачка займалась підготовкою документів щодо введення будинку в експлуатацію та виготовлення технічного паспорту, однак на даний час вони спільне сімейне життя припинили, відповідач хоча і не заперечує її право на ? частину будинку, однак не бажає реєструвати право власності у органах БТІ та добровільно розділити будинок, а тому просила визнати за нею прав власності на ? частину домоволодіння АДРЕСА_1.
Позивачка у судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав,заперечував проти його задоволення.
Суд, вислухав у судовому засіданні пояснення сторін, дослідив матеріали справи і прийшов до наступного.
Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 вересня 1987 року.
Чоловіку позивачки ОСОБА_2 на підставі договору дарування, який був зареєстрований у КП «Новомосковське МБТІ»5.10.1990 року, належав будинок по АДРЕСА_1. Земельна ділянка -держфонд.
Рішенням Дніпропетровської ради №45 від 15.05.1991 року ОСОБА_2 було надано дозвіл на будівництво на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1.
Сторонами вказаний будинок, який належав відповідачу на підставі договору дарування від 05.10.1990 року зареєстрований №687-6 ,було повністю зруйновано, що підтверджується актом обстеження від 09.10.2008 року.
У період шлюбу позивачкою разом з чоловіком, за спільні сімейні кошти на протязі 1995-2003 року збудовано нове домоволодіння на вказаній земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується технічним паспортом на будинок.
Згідно довідки КП ДР «БТІ»на збудований новий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за рішенням №45 від 15.05.91 року, виданим ОСОБА_2 акт прийняття в експлуатацію відсутній, право власності не зареєстроване.
Постановою №417 від 16.03.09 року відповідача було притягуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за самовільно збудоване домоволодіння.
13 травня 2009 року КП ДР «БТІ»відповідачу було надано довідку для вирішення питання стосовно введення в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою АДРЕСА_1, а 01.06.09 року складено висновок головного державного інспектора Дніпропетровського регіонального відділу інспекції ДАБК у Дніпропетровській області про можливість прийняття вказаного об'єкта будівництва в експлуатацію.
Відповідно до ст.ст.60,70 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно ст.69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Разом з цим, відповідно до ст.331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Відповідно до ч.2 цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Необхідність прийняття закінчених будівництвом об'єктів в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, передбачена ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи містобудування».
Таким чином, враховуючи викладене, те що будинок по АДРЕСА_1 не введений в експлуатацію та право власності не зареєстровано у органах БТІ, тобто на спірний будинок відсутні правовстановлюючі документи та реєстрація права власності на нього, оскільки право власності набувається з моменту введення будинку в експлуатацію та державної реєстрації, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання права власності на ? частини будинку.
Відповідно до ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись вищевикладеним, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не обґрунтованими та такими ,що не підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст.10,11,27,31,57,60,215,223 ЦПК України, ст.ст. 331 ЦК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на ? частину домоволодіння, як за дружиною - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя : Озерянська Ж.М.