79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.12 Справа№ 32/73 (26/109)
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного підприємства «Колорит», м.Львів
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс», м.Кам'янка-Бузька Львівська область
про стягнення 77 784,06 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з»явився;
від відповідача не з»явився.
Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Приватне підприємство «Колорит»звернулось до Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»з позовом про стягнення 77 784,06 грн. з яких 38 074,35 основний борг, 30 000,00 грн. штраф, 4 890,75 грн. інфляційних та 761,52 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Львівської області від 26.05.2009р. підтриманим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р., позов задоволено повністю та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Агросервіс»на користь Приватного підприємства «Колорит»38 074,35 грн. винагороди за надання брокерських послуг, 4 057,44 грн. біржового збору, 30 000,00 грн., 4 890,75 грн. інфляційних втрат, 761,52 грн. 3% річних, 777,84 грн. державного мита та 312,50 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.02.2010р. касаційну скаргу ВАТ «Агросервіс»задоволено, скасовано рішення господарського суду Львівської області від 26.05.2009р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2009р., а справу направлено на новий розгляд до господарського суду Львівської області.
В постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не враховано, що згідно ст.41 ГПК України для роз»яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Зазначено, що господарські суди передчасно дійшли висновку про відповідність договору нормам чинного законодавства України та не встановили чи підписувались даний договір та звіт саме ОСОБА_1, яка офіційна печатка належить ВАТ «Агросервіс» та яка достовірна ціна обумовлена сторонами у договорі. Господарські суди в порушення вимог Господарського процесуального кодексу України взяли на себе функції експерта та залишили поза увагою клопотання відповідача про призначення експертизи, а рішення у справі було прийнято без з'ясування суттєвих для правильного вирішення спору обставин.
Судом касаційної інстанції вказано, що господарськими судами не досліджено примірники надані позивачем та відповідачем договору-доручення і чому у п. 4.3 примірнику договору позивача вказано, що за виконання даного договору відповідач оплачує послуги позивача у розмірі 0,3% (нуль цілих три сотих відсотка) від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, але не менше 200 грн. і не вказано на яких підставах зроблений висновок про достовірну процентну ставку винагороди позивача у розмірі 0,3 %, а не 0,03 %.
Справу було передано на новий розгляд та присвоєно № 32/73.
Ухвалою суду від 07.04.2010р. розгляд справи було призначено на 27.04.2010р.
Ухвалою суду від 27.04.2010р. зупинено провадження у справі 32/73 (26/109) до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 19/226 за позовом ВАТ «Агросервіс»до ПП «Колорит» про визнання недійсним (неукладеним) договору-доручення №1-29/07-08 щодо надання брокерських послуг від 29.07.2008р.
Як стало відомо суду, 16.11.2011р. Вищий господарський суд України прийняв постанову у справі № 19/226, якою рішення господарського суду Львівської області від 25.05.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. у справі № 19/226 залишено без змін, а касаційну скаргу Приватного підприємства “Колорит” залишено без задоволення.
Ухвалою суду від 31.01.2012р. провадження у справі поновлено та призначено судове засідання на 22.02.2012р. Представники сторін в судове засідання не з»явились, причин неявки не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, що підтверджується поштовими повідомленнями №80362 0017390 6 від 13.02.2012р., вручено ПП «Колорит»16.02.2012р.; № 79058 0434359 6 від 13.02.2012р., вручено ПП «Колорит»16.02.2012р. та № 80400 0187611 3 від 13.02.2012р., вручено ВАТ «Агросервіс»15.02.2012р.
Станом на 22.02.2012р. заяви, клопотання, в тому числі про відкладення розгляду справи від сторін через канцелярію суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представників сторін, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, господарський суд встановив:
29.07.2008р. між ВАТ «Агросервіс»(надалі - клієнт) та ПП «Колорит»(надалі -брокерська контора) укладено договір-доручення щодо надання брокерських послуг № 1-29/07-08 (далі по тексту -договір-доручення), згідно п. 1 якого клієнт доручає, а брокерська контора зобов'язується зареєструвати спотовий експортний біржовий контракт від імені та за рахунок клієнта на Товарній біржі «Львівська Універсальна», керуючись правилами біржової торгівлі, прийнятими на ній по експорту насіння ріпаку в кількості 5 000 тон загальною вартістю 5 700 000,00 польських злотих.
30.07.2008р. позивачем було укладено та зареєстровано від імені відповідача Спотовий експортний біржовий контракт № S-E-4. Даний контракт зареєстрований на Товарній біржі «Львівська Універсальна»на основі контракту № 3/06 від 09.06.2008р. та на підставі ст.15 Закону України «Про товарну біржу», про що зроблено відповідний запис у журналі реєстрації спотових експортних біржових контрактів за № S-E-4 та видано посвідчення про реєстрацію № 4 від 30.07.2008 р.
Згідно довідки № 671 від 19.05.2009 р. про об'єми ріпаку експортованого протягом липня-грудня 2008 р. по ВАТ «Агросервіс»за спотовим експортним біржовим контрактом № S-E-4 від 30.07.2008 р. відповідач експортував насіння ріпаку на загальну вартість 2 627 712,96 грн.
Відповідно до п. 4.3 договору-доручення за виконання даного договору відповідач оплачує послуги позивача у розмірі 0,3% від суми зареєстрованого спотового експортного біржового контракту, але не менше 200,00 грн.
Згідно п. 4.4 договору-доручення розміри та розрахунок суми, що підлягає оплаті відповідачем на користь позивача зазначаються у звіті та виставленому рахунку позивача.
Оплата послуг позивача здійснюється платіжним дорученням на розрахунковий рахунок позивача або через розрахунковий рахунок ЛУТБ на протязі трьох банківських днів з моменту отримання відповідачем звіту позивача (п. 4.5 договору-доручення).
30.07.2008р. позивачем було складено звіт брокерської контори згідно якого розмір винагороди, яку відповідач повинен сплатити позивачу становить 40 574,35 грн. З цієї суми відповідач оплатив лише 2 500,00 грн. згідно платіжного доручення від 26.09.2008р. Таким чином, основна сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 38 074,35 грн.
Позивач на підставі п.6.2. договору-доручення просить стягнути з відповідача 30 000,00 грн. штрафу.
Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 4 890,75 грн. інфляційних та 761,52 грн. 3% річних.
Всього до стягнення позивачем заявлено 77 784,06 грн. з яких 38 074,35 грн. основний борг, 30 000,00 грн. штраф, 4 890,75 грн. інфляційних та 761,52 грн. 3% річних.
При прийнятті рішення, суд виходить з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.05.2011р. у справі №19/226 задоволено позовні вимоги ВАТ «Агросервіс»до ПП «Колорит»про визнання недійсним договору доручення №1-29/07-08 від 29.07.2008р., укладеного між ВАТ pocepвic» та ПП «Колорит»в редакції підписаній ОСОБА_2
Рішення суду мотивоване тим, що сторонами в момент укладення спірного договору не дотримано вимог, встановлених частиною 2 ст.203 ЦК України, а саме укладено ОСОБА_2 без наданих йому на те повноважень та без наступного схвалення цього договору, що відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, є підставою для визнання його недійсним.
Вказане рішення підтримано постановою Львівського апеляційного господарського суду від 17.08.2011р. та постановою Вищого господарського суду від 16.11.2011р.
Згідно ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК Уккраїни недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Враховуючи, що підставою для подання даного позову був укладений між ВАТ «Агросервіс»та ПП «Колорит»договір-доручення щодо надання брокерських послуг № 1-29/07-08 від 29.07.2008р., а предметом позову була сума заборгованості, штрафні санкції, інфляційні та річні, які позивач просив стягнути за невиконання відповідачем умов договору-доручення, який визнаний недійсним у судовому порядку, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 77 784,06 грн. є безпідставними та задоволенню не підлягають.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 11, 202, 216 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 27.02.2012р.