13.02.2012
Справа №2-5017/11
13 лютого 2012 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
судді Озерянської Ж.М.
при секретарі Івановій І.І.
з уч.адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейному цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Кіровської селищної ради, ОСОБА_3,відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі про визнання державного акту та рішення недійсними,
У судовому засіданні представник позивача підтримала вищевказаний позов, зазначивши, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу є власником домоволодіння АДРЕСА_1. У вказаному договорі вказано, що зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 910 кв.м., однак позивач є землекористувачем земельної ділянки площею 0.2554 га, оскільки попередньому власнику домоволодіння ОСОБА_4 рішенням Кіровської селищної ради було затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 в розмірі 1200 кв.м., а в користування надано 1354 кв.м., але оскільки останній при оформлені угоди вказане рішення виконкому не надав, та вказаний факт не був зазначений в угоді.
Рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Кіровської селищної ради №353 від 29.05.2008 року було надано згоду на розробку землевпорядної документації позивачу, який виявив бажання приватизувати земельну ділянку, загальною площею 0.2554 га для обслуговування будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства на якій розташовані об'єкти нерухомості, і які перебувають у власності заявника за адресою АДРЕСА_1, але на неї відсутні технічні матеріали та документи, що підтверджують розмір даної земельної ділянки.
У 2009 році позивачу стало відомо, що відповідачу 24.01.2009 року на підставі рішення Кіровської селищної ради №431 від 05.11.2008 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0.15 га. по АДРЕСА_2 серії ЯЖ №797220.
Позивач вважав, що прийняття рішення №431 від 05.11.2008 року про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки та в подальшому державного акту порушує його права як землекористувача, оскільки межі земельної ділянки відповідача займають частину земельної ділянки, яку він мав намір в подальшому приватизувати згідно рішення №353 від 29.05.2008 року, приватизація відповідачем проводилась без відома та згоди суміжних землекористувачів, у тому числі і позивача, вони свої підписи на плані зовнішніх меж не ставили та він ніколи не звертався до Кіровської селищної ради з заявою про відмову від частини земельної ділянки, яка перебуває у нього в користуванні з 1994 року, тому земельна ділянка була незаконно передана у власність ОСОБА_3, частина якої знаходилась в його користуванні, у зв'язку з чим він вимушений звернутись до суду. Просив визнати недійсним рішення Кіровської селищної ради Дніпропетровського району №431 від 05.11.2008 року та виданий на його підставі на ім'я відповідача державний акт на право власності на земельну ділянку .
Представник Кіровської селищної ради Дніпропетровського району, відповідач ОСОБА_3 заперечували проти позову, вказуючи на те, що рішення Кіровської селищної ради було прийнято законно та видача Державного акту відбулась згідно чинного законодавства.
Представник відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі до суду не з»явився, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, матеріали архівної цивільної справи №2-148/10, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 06.05.1994 року укладеного з ОСОБА_4, є власником домоволодіння АДРЕСА_1. У вказаному договорі вказано, що зазначене домоволодіння розташоване на земельній ділянці площею 910 кв.м. Попередньому власнику домоволодіння ОСОБА_4 рішенням Кіровської селищної ради від 20.02.1991 р б/н було затверджено розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 в розмірі 1200 кв.м., а в користування надано 1354 кв.м.
Рішенням 20-ї сесії 5-го скликання Кіровської селищної ради №353 від 29.05.2008 року було надано згоду на розробку землевпорядної документації позивачу, який виявив бажання приватизувати земельну ділянку, загальною площею 0.2554 га для обслуговування будинку, господарських споруд та ведення особистого селянського господарства на якій розташовані об'єкти нерухомості, і які перебувають у власності заявника за адресою АДРЕСА_1.
24.01.2009 року на ім»я відповідача ОСОБА_3 було видано державний акт серії ЯЖ №797220 про право власності на земельну ділянку площею 0.15 га. по АДРЕСА_2 на підставі рішення Кіровської селищної ради №431 від 05.11.2008 року.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За теоретичним визначенням позов -це матеріально-правова вимога до відповідача з приводу порушеного права, а належними сторонами в цивільному процесі є особа, якій належить право вимоги -позивач та особа, яка повинна відповідати за позовом -відповідач (ст.26 ЦПК України).
Право на звернення до суду із вимогою про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та виданих на їх підставі державних актів на право власності на землю (ст.152 ЗК України, ст.386 ЦК України) мають власники земельних ділянок і землекористувачі, права яких безпосередньо порушено. Поновлення таких прав власників земельних ділянок і землекористувачів здійснюється, зокрема судом. Якщо з урахуванням обставин у справі встановлено, що права позивача безпосередньо такими актами не зачіпаються, то це є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
З урахуванням викладеного, кожна особа має конституційне право на судовий засіб захисту, зокрема право на пред'явлення позову в процесуальному розумінні. Відсутність же права на позов у матеріально-правовому розумінні, зокрема в зв'язку з тим, що права позивач безпосередньо не зачіпаються, є підставою для ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову.
Порядок передачі земельних ділянок у власність і надання їх у користування встановлено главою 2 Земельного кодексу України 1992 року, який був чинним на час прийняття Кіровською селищною радою рішення про затвердження попередньому власнику та іншій стороні за договором купівлі-продажу ОСОБА_4 розміру земельної ділянки та надання в тимчасове користування спірної земельної ділянки.
Відповідно до ст.ст. 22, 23 цього Кодексу право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
Аналогічні положення містять ст.ст. 125, 126 чинного Земельного кодексу України.
Таким чином, самі по собі рішення органу місцевого самоврядування про надання у користування земельної ділянки, та рішення на розробку землевпорядної документації на які посилається позивач, не є тими документами, з яким закон пов?язує виникнення у фізичних осіб прав на земельну ділянку.
Крім того, позивач обгрунтовує свої вимоги посилаючись на рішення Кіровської селищної ради №353 від 29.05.2008 року, яким йому надано згоду на розробку землевпорядної документації, яке втратило чинність, оскільки ч.3 цього рішення встановлено, що у разі не укладання замовником протягом трьох місяців з моменту прийняття цього рішення договору на розробку проекту технічної документації земельної ділянки із землевпорядною організацією, це рішення втрачає чинність в цілому. Доказів укладання такого договору з землевпорядною організацією не надано, а посилання позивача на замовлення технічної документації у ПП «Айлант»спростовуються матеріалами справи, а саме довідкою ПП «Айлант»№Д-29 від 23.07.09 року, згідно якої договір на виконання робіт за розробку землевпорядної документації на земельну ділянку, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з ОСОБА_2 в період з 29.05.08. року по 29.08.08 року, тобто у передбачений рішенням трьохмісячний строк, не укладався (а.с.28 цив.справи №2-1481/10). Інших доказів набуття у встановленому законом порядку права власності або користування спірною земельною ділянкою позивачем не надано.
Використання земельної ділянки та захист прав на неї, згідно діючого на цей час законодавства є правомірним лише після отримання державного акту на право власності або на право користування на землю та встановлення меж земельної ділянки в натурі, тобто на місцевості у т.ч. з встановленням межових знаків, складанням відповідного акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог позивача, оскільки позивачем не надано, а судом не встановлено належних та достатніх доказів правомірності його позовних вимог, оскільки права на земельну ділянку в даному випадку у нього не виникли, отже не зачіпаються, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 79, 88, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.16, 386 ЦК України, ст.ст.19, 22, 23 ЗК України (1992 року), ст.ст.83, 116, 125, 126, 152, 158 ЗК України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Кіровської селищної ради, ОСОБА_3, відділу Держкомзему у Дніпропетровському районі про визнання державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та рішення Кіровської селищної ради недійсними, - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Озерянська Ж.М.