79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
22.02.12 Справа№ 5015/291/12 (5015/236/11)
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК», м.Львів
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»м.Львів
про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 623 315,88 грн.
За участю представників сторін:
від позивача ОСОБА_1 -представник (довіреність № 5599 від 27.01.2012р.);
від відповідача ОСОБА_2 -представник (довіреність б/н від 26.01.2011р.).
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «КРЕДОБАНК» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 623 315,88 грн. з яких 404 233,27 грн. строкова заборгованість по кредиту, 127 000,00 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 5 017,20 грн. нараховані відсотки; 73 569,42 грн. прострочені відсотки; 100,00 грн. комісія за управління кредитом за жовтень 2010р., 100,00 грн. комісія за управління кредитом за листопад 2010 року; 7 528,51 грн. пеня за несвоєчасне погашення кредиту, 5 728,51 грн. пеня за несвоєчасну сплату відсотків, 38,97 грн. пеня за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом.
Рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. підтриманим постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р., позов задоволено повністю та стягнуто з ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»на користь ПАТ «КРЕДОБАНК» в особі Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК»623 315, 88 грн. з яких: 404 233,27 грн. сума строкової заборгованості по кредиту; 127 000,00 грн. сума простроченої заборгованості по кредиту; 5 017,20 грн. сума нарахованих відсотків за період з 01.11.10 р. по 17.11.10 р.; 73 569,42 грн. сума прострочених відсотків за період з 01.02.10 р. по 01.11.10 р.; 100,00 грн. сума нарахованої комісії за управління кредитом за листопад 2010 року; 100,00 грн. сума нарахованої комісії за управління кредитом за жовтень 2010 року; 7 528,51 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, згідно графіку за період з 01.01.10 р. по 18.11.10 р.; 5 728,51 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.02.10 р. по 18.11.10 р.; 38,97 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом; 6 233,15 грн. витрат на сплату державного мита; 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.01.2012р. частково задоволено касаційну скаргу ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», скасовано рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків, пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом та в цій частині справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 04.10.2011р. у справі № 5015/236/11 залишено без змін.
В постанові Вищий господарський суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки пункту 7.1. договору щодо нарахування пені в прозмірі 0,05% від несплаченої в строк суми та не було встановлено, з врахуванням ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», чи перевищує розмір пені передбачений п.7.1. кредитного договору подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Вищий господарський суд України звернув увагу на те, що положення ч.6 ст.232 ГК України про нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов»язання в межах шести місяців від дня, коли зобов»язання мало бути виконано, застосовується до відповідних правовідносин в разі, якщо інше не встановлено законом або договором.
Суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний господарський суд не спростував та не відхилив доводи ТзОВ «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш», щодо невірного нарахування позивачем пені з урахуванням кількості днів у році 360, втой час як в році є 365 днів.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Згідно вимог ст.2-1 ГПК України 24.01.2012р. було призначено автоматизований розподіл, внаслідок якого справу № 5015/236/11 передано для розгляду судді Сухович Ю.О., при цьому справі присвоєно №5015/291/12, інформацію внесено до системи автоматизованого розподілу.
Ухвалою суду від 27.01.2012р. розгляду справи призначено на 08.02.2012р. В судовому засіданні 08.02.2012р. розгляд справи було відкладено на 22.02.2012р.
Представник позивача, на виконання ухвал суду від 27.01.2012р. та від 08.02.2012р., надав розрахунок пені за несвоєчасну сплату відсотків, несвоєчасне погашення кредиту та несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом, зважаючи на зауваження щодо їх нарахування викладені Вищим господарським судом України у постанові від 11.01.2012р.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у частині стягнення з відповідача пені нарахованої за прострочення основної суми кредиту в сумі 1 952,80 грн., пені за прострочення сплати по відсотках в сумі 1 925,19 грн. та пені за прострочення сплати комісії за адміністрування кредиту в сумі 11,77 грн., всього 3 889,76 грн., просив стягнути з відповідача цю суму.
Представник відповідача подав відзив (від 22.02.2012р. за вх.№ 3781/12), в якому з посиланням на ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.230, ч.4 ст.231, ч.6 ст.232 Господарського кодексу України ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»навів контррозрахунок пені, яка становить 10 802,95 грн. В частині 2 493,04 грн. пені просив відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, господарський суд встановив:
07.12.2005р. між Акціонерним товариством «Кредит Банк (Україна)»(правонаступником якого є ПАТ «КРЕДОБАНК»; надалі -банк) в особі директора першої Львівської філії Акціонерного товариства «Кредит Банк (Україна)»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(надалі - позичальник) укладено кредитний договір № 716 (надалі -кредитний договір), згідно умов якого банк надає позичальнику інвестиційний кредит, а саме на погашення залишку кредитної заборгованості по інвестиційному кредиту в сумі 135 938,00 дол. США, отриманого у Львівській Філії ЗАТ ПУМБ згідно кредитного договору № 6.6.-07 від 18.08.2005р. з погашенням відповідно до встановленого графіку, сплатою 14 % річних та погашенням заборгованості за кредитом до 02.12.2010р.
Додатковими договорами про внесення змін та доповнень від 28.12.2006р., 26.01.2007р., 14.05.2007р., 12.03.2008р., 30.11.2009р. та 29.12.2009р. було внесено зміни до кредитного договору.
Згідно п. п. 1.2, 1.3 кредитного договору, банк в межах кредиту надає у власність позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов”язується повернути кредити і сплатити проценти. Видача кредитів в межах цього договору здійснюється шляхом проплати кредитних коштів на підставі платіжних документів позичальника з позичкового рахунку № 207380104900.
Відповідно до умов розділу 1 додаткового договору до кредитного договору № 716 від 07.12.2005р. укладеного 29.12.2009р., банк зобов”язується надати у власність позичальникові грошові кошти (надалі кредит) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором, а позичальник зобов”язується повернути кредит і сплатити проценти та комісії за користування ним.
Згідно п. п. 2.1 додаткового договору, банк видає позичальнику інвестиційний кредит (реструктуризаційний), а позичальник приймає його на визначених цим договором умовах.
Відповідно до п. п. 2.1.1, 2.1.2 додаткового договору, розмір та валюта кредиту складає 531 233, 27 грн., призначення кредиту -погашення залишку кредитної заборгованості по інвестиційному кредиту в сумі 135 938,00 дол. США отриманого у Львівській філії ЗАТ ПУМБ, згідно кредитного договору № 6.6-07 від 18.08.2005р. та погашення прострочених відсотків згідно кредитного договору № 716 від 07.12.2005р.
Пунктом 2.1.6 додаткового договору передбачений порядок видачі кредиту, а саме траншами: шляхом перерахування кредитних коштів з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням; шляхом перерахування кредитних коштів (гривні) з позичкового рахунку позичальника для купівлі доларів США на Міжбанківському валютному ринку України по курсу, який діятиме в день здійснення конвертації та направлення доларів США на погашення заборгованості позичальника за кредитом та простроченими відсотками згідно Кредитного договору № 716 від 07.12.2005 р.
Пунктом 2.2 додаткового договору передбачено дату остаточного повернення кредиту -05.12.2012 р.
Зобов”язання за кредитним договором позивач виконав у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером від 29.12.09 р. за № 9436115.
Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, відповідач зобов”язувався повернути позивачу кредит у повному обсязі в порядку і терміни передбачені цим договором та/або додатками до нього, згідно графіку.
Станом на 01.11.2010 року прострочена заборгованість відповідача по кредиту становила 127 000,00 грн.
Згідно п. 4.3 кредитного договору, відповідач зобов”язався сплачувати проценти за користування кредитом у валюті кредиту щомісяця, але не пізніше останнього робочого дня місяця, за який нараховано проценти.
З 01.02.2010р. по 01.11.2010р. відповідач не сплатив проценти за користування кредитними коштами, відтак заборгованість по них становить 79 369,42 грн., крім цього відповідачу нараховано строкові відсотки за період з 01.11.2010р. по 01.11.2010р. в сумі 295,13 грн.
Відповідно до п. 4.1.3 кредитного договору відповідач зобов”язувався щомісячно сплачувати позивачу комісію за управління кредитом в сумі 100,00 грн.
Прострочена заборгованість відповідача по сплаті комісії за управління кредитом за період серпень 2010 року - листопад 2010 року становить 400,00 грн.
У п.7.1 кредитного договору встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, а саме сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.
Відповідно до п.7.1. кредитного договору, відповідачу нараховано: 6 598,94 грн. -пені за несвоєчасне погашення кредиту, згідно графіку за період з 01.01.2010р. по 01.11.2010р.; 5 172,17 грн. -пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.02.2010 р. по 01.11.2010 р.; 38,07 грн. -пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом.
Позивач надсилав відповідача вимогу № 01.04-3142/10 від 18.05.10 р. про добровільне повернення заборгованість по кредитному договору, що станом на 18.05.2010 р. складала 569 245,21 грн. Однак, станом на 01.11.2010р. відповідачем не вчинено жодних дій щодо погашення виниклої заборгованості.
Відповідач з січня 2010 року припинив виконання зобов”язань по кредитному договору, тому позивач просив з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог стягнути з відповідача 7 528,51 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, згідно графіку за період з 01.01.2010р. по 18.11.2010р.; 5 728,51 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за період з 01.02.2010 р. по 18.11.2010р.; 38,97 грн. пені за несвоєчасне сплату комісії за управління кредитом.
Відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства»ВАТ «КРЕДОБАНК»було перейменовано у ПАТ «КРЕДОБАНК».
Відповідно до зауважень щодо порядку та строків нарахування пені викладених у постанові Вищого господарського суду України позивач подав розрахунок пені по простроченій заборгованості відповідача згідно кредитного договору за період з 01.01.2010р. по 30.06.2010р.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача 3 889,76 грн. пені з яких:
- пеня по простроченій основній сумі кредиту за період з 05.01.2010р. по 30.06.2010р. в сумі 1 925,80 грн.;
- пеня по прострочених відсотках з 05.01.2010р. по 30.06.2010р. в сумі 1 925,19 грн.;
- пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. в сумі 11,77 грн.
При прийнятті рішення, враховуючи вказівки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 11.01.2012р., суд виходить з наступного.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до вимог п.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Наявність прострочення відповідача по сплаті кредиту, відсотків, комісії за управління кредитом, а саме: 404 233,27 грн. строкової заборгованості по кредиту, 127 000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту; 5 017,20 грн. нарахованих відсотків; 73 569,42 грн. прострочених відсотків; 100,00 грн. комісії за управління кредитом за листопад 2010р., 100,00 грн. комісії за управління кредитом за жовтень 2010 року, встановлена рішенням господарського суду Львівської області від 29.03.2011р. у даній справі, яке підтримано в цій частині судами апеляційної та касаційної інстанції та не досліджується при новому розгляді.
За умовами ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.
Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
При укладенні кредитного договору у п.7.1. сторони погодили, що за несвоєчасне погашення кредиту (в іноземній валюті), або його частини, несплату відсотків, комісій обумовлених цим договором або їх частини у встановлені терміни позичальник сплачує банку пеню в розмірі 0,05% від несплаченої в строк суми за прострочений день в гривнях по курсу НБУ на день сплати, крім того відшкодовує таким невиконанням збитки в повному обсязі.
Додатковими договорами про внесення змін та доповнень від 28.12.2006р., 26.01.2007р., 14.05.2007р., 12.03.2008р., 30.11.2009р. та 29.12.2009р. було внесено зміни до кредитного договору.
Зокрема додатковим договором від 29.12.2009р. кредитний договір № 716 від 07.12.2005р. було викладено у новій редакції.
Відповідно до п.7.1 кредитного договору у новій редакції встановлено відповідальність відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань, а саме сплата пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.
Позивач подав розрахунок пені на загальну суму 3 889,76 грн., з яких: пеня по простроченій основній сумі кредиту за період з 05.01.2010р. по 30.06.2010р. становить 1 925,80 грн.; пеня по прострочених відсотках з 05.01.2010р. по 30.06.2010р. становить 1 925,19 грн.; пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту за період з 01.03.2010р. по 30.06.2010р. становить 11,77 грн.
При нарахуванні пені за прострочення основної суми кредиту, відсотків, адміністрування кредиту позивач врахував усі зауваження Вищого господарського суду України викладені у постанові від 11.01.2012р., дотримався вимог ч.6 ст.232 ГК України, ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань», врахував, що нарахуванні суми пені береться кількість днів у році 365, а не 360, відтак пеня на загальну суму 3 889,76 грн. підлягає стягненню.
Як вбачається із наведеного відповідачем у відзиві контррозрахунку пені, при її нарахуванні відповідач застосував по окремих періодах ставку 0,05% яка була передбачена у первісній редакції п.7.1. кредитного договору, а також нараховував пеню від інших сум ніж позивач. Тому суд приймає до уваги розрахунок поданий позивачем.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеній сумі позову.
Керуючись ст.ст. 11, 1054, 649, 10498, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 193 ГК України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85, 115, 116 ГПК України, господарський суд -
1. Позов в частині стягнення пені за несвоєчасне погашення кредиту, пені за несвоєчасну сплату відсотків та пені за несвоєчасну сплату комісії за управління кредитом задоволити згідно розорахунку поданого позивачем.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Укрзахідавтоспецмаш»(місцезнаходження: 80381, Львівська область, Жовківський район, м.Дубляни, вул.Львівська, 16, код ЄДРПОУ 33169349, р/р 2600931401 в Філії АБ «Енергобанк»м.Львів, МФО 385554) на користь Публічного акціонерного товариства «КРЕДОБАНК»в особі Центральної філії ПАТ «КРЕДОБАНК»(місцезнаходження: 79007, м.Львів, вул.Наливайка,6; код ЄДРПОУ 22360822; рахунок № 290999901 в Центральній філії ПАТ «Кредобанк») 3 889,76 грн. пені з яких: пеня по простроченій основній сумі кредиту в сумі 1 925,80 грн.; пеня по прострочених відсотках в сумі 1 925,19 грн.; пеня по простроченій комісії за адміністрування кредиту в сумі 11,77 грн.; 29,84 грн. держмита, 69,04 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати згідно вимог ст.116 ГПК України, після набрання рішенням суду законної сили.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Суддя Сухович Ю.О.
Повний текст рішення
підписано 27.02.2012р.