Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317
Іменем України
28.02.2012Справа №5002-28/335-2012
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика», м. Харків.
До відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», м. Сімферополь.
Про стягнення 43 644,16 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - ОСОБА_1. - представник, довіреність від 12.12.2011р.
Від відповідача - ОСОБА_2 - ю/к. 1 кат. відділу, довіреність № 11/45 від 03.01.2012р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 43 644,16 грн., з яких 24 000,00 грн. - сума основного боргу, 12 585,53 грн. - сума пені, 2 114,63 грн. - сума 3% річних, 4 944,00 грн. - збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав належним чином договірні зобов'язання щодо сплати за отриманий товар за договором поставки № 36 від 30.01.2009р.
Представник позивача надав пояснення, в яких зазначив розрахунок суми пені у розмірі 1885,15 грн. у відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Крім того, позивач надав пояснення відносно відсутності підписаного акту приймання-передачі товару, на думку позивача, оскільки договором не передбачено, що саме повинен містити в собі акт приймання-передачі товару, то відсутня різниця між актом та накладними, які складено 04.02.2009р.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, проте письмовий відзив на позовну заяву не надав. Заперечення мотивовані тим, що у ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» не настав обов'язок по сплати товару, оскільки між сторонами не було підписано акту приймання-передачі товару, як передбачено п. 4.2 договору. Крім того, представник відповідача заявив усне клопотання про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення суми пені.
28.02.2012р. у судовому засіданні представник відповідача надав клопотання про приєднання до матеріалів справи акту звірки за договором № 36 від 30.01.2009р. Суд задовольнив клопотання відповідача.
У справі оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 ГПК України.
Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд -
30 січня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (постачальник) та Державним акціонерним товариством «Чорноморнафтогаз», правонаступником всіх прав та обов'язків якого виступає Публічне акціонерне товариство «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», що вбачається зі статуту останнього, укладено договір поставки № 36 (а. с. 9-12).
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до пункту 1.1 договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати (поставити) у визначений строк у власність покупця (відповідача) товар у відповідності до специфікації (лічильник газу роторний GMS в комплектації, вартістю 24 000,00 грн.), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 2.1 договору визначено, що товар постачається постачальником на умовах DDP - база ВТО і К, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська № 7 (у відповідності з термінами правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року).
Приймання товару за кількістю та якістю проводиться покупцем за адресою: База ВТО і К, АР Крим, Сакський р-н, с. Каменоломня, вул. Київська № 7 (п. 2.6 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на суму 24 000,00 грн., що вбачається з видаткової накладної № РН-0000018 від 04.02.2009р. (а. с. 14), а також товарно-транспортної накладної № 1 (а. с. 15). Відповідно до відміток на зазначених накладних від Бази ВТО і К ДАТ «Чорноморнафтогаз» товар отримала Астахова А.М. на підставі довіреності серії ЯНМ № 361526/22 від 04.02.2009р. (а. с. 16).
Факт отримання відповідачем товару на суму 24 000,00 грн. підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача у графі «отримав» вищевказаної видаткової накладної.
Відповідно до п. 4.1 договору, сума договору становить 24 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4 000,00 грн. Ця ціна товару є звичайною.
Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів після поставки товару в повному обсягу та підписання акту прийому-передачі.
Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідач, в порушення договірних зобов'язань, не сплатив за отриманий товар, у зв'язку з чим, за останнім склалася заборгованість в розмірі 24 000,00 грн., що також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 30.01.2009р. по 10.02.2012р. за договором № 36 від 30.01.2009р. (а. с. 85).
В судовому засіданні представник відповідача підтвердив факт отримання товару уповноваженою особою відповідача 04.02.2009р., що підтверджується фіксацією судового процесу за допомогою технічних засобів, видатковою накладною № РН-0000018 від 04.02.2009р. та довіреністю серії ЯНМ № 361526/22 від 04.02.2009р., що, у свою чергу, спростовує доводи відповідача про те, що зобов'язання сплатити кошти за товар, виникає лише після підписання акту приймання-передачі товару.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на наведені норми Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 24 000,00 грн. підлягають задоволенню.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача пеню за прострочку оплати товару за договором за період з 19.02.2009р. по 23.01.2012р. в розмірі 12 585,53 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України: пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 7.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної сплати за договором, покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день прострочення платежу від простроченої суми.
Однак, відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
В судовому засіданні 14.02.2012р. представник відповідача заявив усне клопотання про застосування позовної давності до вимог про стягнення суми пені.
Судом встановлено, що товар передано 04.02.2009р., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000018, а відповідно до п. 4.2 договору сплата здійснюється протягом 10 банківських днів після поставки товару в повному обсягу та підписання акту прийому-передачі, то нарахування пені починається з 19.02.2009р.
Позивач просить суд стягнути пеню за період з 19.02.2009р. по 23.01.2012р.
Суд встановив, що позивач звернувся до господарського суду 26.01.2012р. (дата штампу на конверті), тобто після спливу річного строку позовної давності, встановленого законодавством для стягнення неустойки за період з 19.02.2009р. по 26.01.2011р.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, за шість місяців з 26.07.2011р. по 26.01.2012р. - дата звернення до суду (185 днів) сума пені складає 1 885,15 грн. (24 000,00 грн. / 100 х 15,5/ 365 дн. = 10,19 грн. - пеня за кожний день прострочення, 10,19 грн. х 185 дн. = 1 885,15 грн.). Аналогічний розрахунок пені наведений в письмових поясненнях позивача (а. с. 72).
Таким чином, керуючись викладеним, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені підлягають частковому задоволенню, а саме: стягненню підлягає сума у розмірі 1 885,15 грн., відповідно, підстави для задоволення вимог про стягнення пені у розмірі 10 700,38 грн. - задоволенню не підлягають.
Позивач просить суд стягнути з відповідача суму 3% річних у розмірі 2 114,63 грн. та суму збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 4 944,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими, а суми у розмірі 2 114,63 грн. та 4 944,00 грн., такими, що підлягають стягненню на користь останнього.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
Відповідач не представив суду належних доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову.
Витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 1 609,50 грн., судом покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 28.02.2012р.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України - 03.03.2012р.
Враховуючи викладене та керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» (код ЄДРПО України 00153117) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - НПП «Укргазгеоавтоматика» (код ЄДРПО України 25460205) заборгованість за договором № 36 від 30.01.2009 р. в розмірі 24 000,00 грн., пеню в розмірі 1 885,15 грн., 3% річних в розмірі 2 114,63 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції в розмірі 4 944,00 грн. та судовий збір в розмірі 1 214,90 грн.
3. В частині позовних вимог про стягнення пені в розмірі 10 700,38 грн. - відмовити у задоволенні позову.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.