Справа № 2-1099/11
07.02.2012 року м. Вінниця
Староміський районний суд м. Вінниці
в складі головуючого судді Антонюка В.В.,
при секретарі Вавшко Н.С.,
за участі :
позивача по первісному та відповідача по зустрічному позову ОСОБА_1,
відповідача по первісному та позивача по зустрічному позову А,,
представника ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності на 51/100 частини будинковолодіння та усунення перешкод в користуванні власністю -
ОСОБА_1, звернулась до суду із позовом до про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу та поділ спільного майна подружжя, мотивуючи позовні вимоги тим, що 26 березня 2010 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем та проживала з ним однією сім»єю до січня 2011 року, після чого проживання однією сім»єю з відповідачем було припинено та 21.06.2011 року набрало законної сили рішення Староміського районного суду м. Вінниці про їх розлучення. Разом з тим спільно сторони почали проживати з жовтня 2001 року, та вели спільне господарство, а 09.06.2002 року вони з відповідачем повінчались.
В 2003 році сторони переїхали проживати до батьків позивача в м. Хабаровськ Російської Федерації, де продовжували жити разом в будинку батьків позивача і в ІНФОРМАЦІЯ_1 в них народився син ОСОБА_5. У 2010 році позивачка разом з відповідачем вирішили змінити місце проживання переїхавши в м. Вінниця, Вінницької області де проживали батьки відповідача. Восени 2010 року сторонами було придбано частину (51/100) будинковолодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 10 000 доларів США (що еквівалентно 79 710 грн.). В зв»язку з тим, що позивачка була юридично не освічена та постійно займалась доглядом малолітнього сина, всіма питаннями по оформленню зазначеного майна займався відповідач. Кошти на придбання зазначеного майна були надані батьками відповідачки та частково заробленими відповідачем за час їх спільного проживання в м. Хабаровську. На даний час шлюб між ними припинено. Досягнути згоди мирним шляхом щодо поділу майна, а саме 51/100 будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, не представляється можливим, що й змусило позивача звернутись до суду із даним позовом. До початку судового слухання справи по суті позивач неодноразово змінювала позовні вимоги, таким чином кінцевими позовними вимогами позивача є: встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та в період з 2001 року; визнання за ОСОБА_1 права власності на ? від 51/100 частини будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; та стягнення із відповідача судових витрат.
28.09.2011 року на адресу суду від надійшла зустрічна позовна заява до ОСОБА_1, про визнання права власності на 51/100 частини будинковолодіння та усунення перешкод в користуванні власністю. В своїй позовній заяві просить визнати за ним право власності на 51/100 частину будинковолодіння розташованого за адресою: АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні ним 51/100 частиною будинковолодіння АДРЕСА_1, та стягнути з відповідача на його користь судові витрати. Позовні вимоги мотивував тим, що у 2002 році з метою заробітку коштів він виїхав до Хабаровського Краю Російської Федерації, де працював до липня 2010 року. За зароблені та позичені у своїх знайомих кошти, він придбав 51/100 частину будинковолодіння АДРЕСА_1, в м. Вінниці, з відповідною часткою надвірних побудов. У належній йому частині будинку зареєструвався 23.02.2011 року і поселився там разом з дружиною ОСОБА_1 та сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, свої доводи мотивував тим, що ОСОБА_1 власних коштів на придбання частини будинку не надавала, так як в період з 2002 року по вересень 2010 року ніде не працювала, перебувала разом з сином на його повному матеріальному утриманні та забезпеченні. Родичі ОСОБА_1 також відмовились допомагати матеріально, посилаючись на скрутне матеріальне становище. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 надала йому заяву в якій уповноважила його зняти її з реєстрації за адресою АДРЕСА_1, щодо будь-яких дій відносно будинку не заперечувала. Однак в серпні 2011 року повернулась у м. Вінницю та звернулась до Староміського районного суду м. Вінниці із позовом про поділ спільного майна. На даний час ОСОБА_1, разом із сином, проживає в спірному будинку, в будинок не впускає, чинить перешкоди в користуванні придбаною ним частиною будинку, що й змусило його звернутись до суду із зустрічним позовом.
Під час розгляду справи позивач (відповідач) ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги в повному обсязі, за обставин, викладених в уточненій позовній заяві, просила їх задовольнити та пояснила, що шлюб з відповідачем розірвано, вона бажає визнати за нею право власності на ? від 51/100 частини будинковолодіння, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що вказана частина будинку, придбана була за час їхнього спільного проживання, за спільні кошти і є об»єктом спільної сумісної власності, а тому підлягає поділу в рівних частках. Зустрічні позовні вимоги не визнала та просила відмовити в їх задоволенні.
Відповідач (позивач) та його представник за дорученням ОСОБА_3, під час розгляду справи позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, заперечили проти їх задоволення та пояснили, що придбана 51/100 частина будинковолодіння по АДРЕСА_1, є його особистою приватною власністю, набутою ним за час шлюбу, але за кошти, які належали йому особисто. Свої позовні вимоги підтримали повністю, за обставин, викладених у зустрічній позовній заяві та просили їх задовольнити в повному обсязі.
З»ясувавши позиції сторін, їх представників, дослідивши та вивчивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги позивача (відповідача) ОСОБА_1, в частині встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1. та ОСОБА_2. з 26 березня 2010 року по 21 червня 2011 року, перебували в зареєстрованому шлюбі, що визнано сторонами по справі та підтверджується рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 09.06.2011 року (а.с.10). Однак, як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями, наданими сторонами під час розгляду справи, сторони проживали разом та вели спільне господарство до офіційної реєстрації шлюбу починаючи з 2001 року до березня 2010 року.
Так, згідно письмових пояснень, завірених печаткою сільської ради, громадян Російської Федерації - ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які є сусідами ОСОБА_8 (батька ОСОБА_1.) - з 2003 року по 2010 рік проживав разом з ОСОБА_1 та їхнім сином ОСОБА_8 в будинку її батьків та перебував на їхньому матеріальному утриманні, так як ніде не працював (а.с.111, 113), проти чого не заперечив і сам , під час розгляду справи.
Згідно довідки адміністрації Князе-Волинського сільського поселення Хабаровського краю , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживав і був зареєстрований по місцю проживання, а саме АДРЕСА_2. За вказаною адресою з ним також проживали ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.116).
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 29.06.2004 року ОСОБА_5, народився в м. Хабаровську, Хабаровського краю, Російської Федерації, його батьком є , а мати ОСОБА_1. (а.с.58).
Копією свідоцтва про вінчання від 06.09.2002 року підтверджується, що та ОСОБА_1 повінчані в церкві Святителя Миколая в м. Вінниця. (а.с.110).
Про факт спільного проживання сторін без реєстрації шлюбу однією сім»єю свідчать також наявні в матеріалах справи фотокартки, на яких відображено спільний побут та святкування сторонами різних подій разом.
Отже, судом встановлено, що сторони вели спільне господарство та проживали разом без реєстрації шлюбу однією сім»єю в період з 2001 року по березень 2010 року. Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу в період з 2001 року підлягають до часткового задоволення, а саме з березня 2004 року до березня 2010 року, оскільки інститут права на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім»єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі почав діяти з моменту набрання чинності Сімейним Кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року, раніше, законодавством не було врегульовано встановлення даного факту.
Позовні вимоги, сторін щодо 51/100 частини будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 21 вересня 2010 року, ОСОБА_11 продав, а купив, за 79 000 (сімдесят дев»ять тисяч) грн., 51/100 частину житлового будинку з прибудовами, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1. Згідно п.5 вказаного договору придбання вказаної частини будинку -здійснювалось за письмовою згодою дружини -ОСОБА_12 (а.с.48).
Відповідно до витягу із свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Комунальним підприємством «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 22.09.2010 року, частка будинку, а саме 51/100, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної спільної часткової власності (а.с.51).
Згідно ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Доводи про те, що він придбав зазначену частину будинку за позичені та зароблені особисто ним кошти не знайшли свого підтвердження. Окрім того відповідно до наданих розписок грошові кошти позичались в період проживання ним однією сім»єю із ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, та як пояснили сторони під час розгляду справи за взаємною згодою (а.с.61,62).
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України наведених в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та ст.372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням подружжя, а при недосягненні згоди -виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (п.22). Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання (п.23).
Згідно п. 25 Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України, щодо обов'язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду. За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми.
У разі коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Згідно ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
З урахуванням наведеного, аналізуючи всі обставини по справі, та керуючись ст.71 СК України, яка передбачає способи та порядок поділу майна що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає доцільним і справедливим поділити майно наступним чином.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину від 51/100 частини будинку, що розташований по АДРЕСА_1 та визнати за право власності на ? частину від 51/100 частини будинку, що розташований по АДРЕСА_1.
Також суд вважає за необхідне зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні належною ? частиною 51/100 частини будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Згідно положень ч.3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Щодо судових витрат то відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України суд вважає за доцільне розподілити судові витрати пропорційно до розміру задоволених сторонам позовних вимог. Так із необхідно стягнути на користь ОСОБА_1 325,00 грн. судових витрат, понесених нею при зверненні до суду із позовною заявою. Із ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь 455,00 грн. судових витрат, понесених ним при зверненні до суду із зустрічним позовом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 69-72 СК України, ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212- 215, 218 ЦПК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21.12.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім»єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та в період з січня 2004 року до березня 2010 року.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частину від 51/100 частини будинку, що розташований по АДРЕСА_1.
Стягнути із на користь ОСОБА_1 325,00 грн. судових витрат, понесених нею при зверненні до суду із позовною заявою.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Позовні вимоги задовольнити частково.
Визнати за право власності на ? частину від 51/100 частини будинку, що розташований по АДРЕСА_1.
Усунути перешкоди в користуванні ? частиною 51/100 частини будинку, який розташований по АДРЕСА_1, шляхом вселення його в будинковолодіння АДРЕСА_1.
Зобов»язати ОСОБА_1 не чинити перешкоди в користуванні належною ? частиною 51/100 частини будинку житлового будинку по АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь 455,00 грн. судових витрат, понесених ним при зверненні до суду із зустрічним позовом.
В решті позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Вінницької області через Староміський районний суд м. Вінниці протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: В.В. Антонюк