Справа № 2-742/11
Категорія 38
"16" липня 2011 р. Ленінський районний суд м. Севастополя у складі:
головуючого - судді Кукурекіна К.В.
при секретарі - Сорокіній І.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захіст честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2. про захіст честі, гідності та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що Відповідачка ОСОБА_2 неодноразово поширювала про нього неправдиві відомості шляхом направлення письмових звернень у Тимчасову слідчу комісію Верховної ради України (червень 2008 р.), в Міністерство юстиції України (червень 2008 р.), в Севастопольську міську Раду (березень 2010 р.), до Севастопольської міської державної адміністрації (квітень 2010 р.), Народному депутатові України ОСОБА_4 (березень 2010 р.), в яких повідомляла про те, що він грубо порушив норми трудового законодавства в частині оформлення на роботу неіснуючих людей і виплати ним окладів і премій, примушував співробітників виконувати роботу, що не входить в їх посадові обов'язки; здійснював будівельні роботі в приватному будинку будівельниками, що знаходяться на штаті в комунальної установі, котру він очолює; здійснює нецільове використання грошових коштів комунальної установі, котру він очолює; здобуває готівкові грошові кошті від здачі в оренду приміщень; володіє баром на Приморському бульварі, був причетний до загибелі ОСОБА_5, який охороняв бар, працює з близькими родичами в підпорядкуванні один одного.
Оскільки поширювані Відповідачкою відомості не відповідають дійсності, порочать його честь, гідність та ділову репутацію, позивач ОСОБА_1 просив суд зобов'язати ОСОБА_2 спростувати неправдиву інформацію шляхом направлення відповідачкою відповідних письмових заяв до Севастопольської міської Ради, Севастопольської міської державної адміністрації, Народному депутатові України ОСОБА_4, у Відділ ГСБЕП УМВД України в м. Севастополі із зазначенням що викладена нею інформація в заявах відносно ОСОБА_1 є недостовірною, а також стягнути з відповідачки на його користь 10000 гривень на відшкодування такими діями моральної шкоди.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, суду пояснила, що Відповідачкою ОСОБА_2 були написани заяви до Міністерства праці і соціальної політики АРК і у Відділ ГСБЕП УМВД України в м. Севастополі, в яких вона повідомила про правопорушення нібито вчинені Позивачем. На підставі її заяви були проведені перевірки Територіальною державною інспекцією праці в м. Севастополі, ВГСБЕП УМВД України в м. Севастополі, Контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі. За результатами перевірки порушень, вказаних Відповідачкою ОСОБА_2 в своїй заяві, виявлено не було, про що вона була повідомлена належним чином. Проте, Відповідач продовжила написання листів і звернень до різних установ і інстанції, в яких нею повторно вказувалися нібито вчинені Позивачем правопорушення, які вже були спростовані матеріалами перевірок органів державної влади і правоохоронних органів. Вважає, що дії Відповідачки направлені не на захист своїх інтересів в контексті ст. 40 Конституцій України, а на поширення завідомо неправдивих відомостей з метою зганьбити честь, гідність Позивача та заподіяти шкоду його ділової репутації. Тому наполягала на задоволенні позову.
Відповідач на судове засідання не з'явився, про місце і час проведення судового засідання був сповіщений належним чином.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, знаходить позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20.12.2007 р. Відповідачкою ОСОБА_2 була написана заява у Міністерство праці і соціальної політики АРК і у Відділ ГСБЕП УМВД України в м. Севастополі, в котрих вона повидомила про правопорушення вчинені Позивачем ОСОБА_1, який займає посаду директора комунальної установи « Севастопольський центр культури і мистецтва», а саме що він грубо порушає норми трудового законодавства в частині оформлення на роботу неіснуючих людей і виплати ним окладів і премій, примушував співробітників виконувати роботу, що не входить в їх посадові обов'язки; здійснював будівельні роботі в приватному будинку будівельниками, що знаходяться на штаті в комунальної установі; здійснює нецільове використання грошових коштів комунальної установі, котру він очолює; здобуває готівкові грошові кошті від здачі в оренду приміщень; володіє баром на Приморському бульварі, був причетний до загибелі ОСОБА_5, який охороняв бар, що належить Позивачу, працює з близькими родичами в підпорядкуванні один одного, тобто з дружиною, котра очолює Управління культури м. Севастополя.
На підставі її заяви були проведені перевірки: в липні 2008 р. - територіальною державною інспекцією праці в м. Севастополі; в серпні 2008 р. - ВГСБЕП УМВД України в м. Севастополі; в жовтні 2008 р. - контрольно-ревізійним управлінням в м. Севастополі. За результатами перевірки порушень, вказаних ОСОБА_2 в своїй заяві, виявлено не було, про що вона була повідомлена.
Отже Відповідачкою були знова направлені заяви, в котрих нею повторно були вказани відомості про правопорушення Позивача, які вже були спростовані матеріалами перевірок органів державної влади і правоохоронних органів. Так у червні 2008 р. вона звернулася з аналогичним зверненням у Тимчасову слідчу комісію Верховної ради України та у Міністерство юстиції України,у березні 2010 р. - в Севастопольську міську Раду, у квітні 2010 р. - до Севастопольської міської державної адміністрації, у березні 2010 р. - до Народного депутата України - ОСОБА_4
Відповідно до ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивачем були залучені до матеріалів справи наступні докази: акт перевірки № 27-04-10/76 від 08 серпня 2008 р., складений територіальною інспекцією праці у м. Севастополі, постанова Відділу реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції від 28 жовтня 2006 р., які спростовують вищенаведену інформацію, поширену Відповідачкою.
Відповідно до ч. 1 ст. 297 і з ч. 1 ст. 299 ГК України, кожен має право на пошану його честі і гідності і на недоторканість ділової репутації.
Відповідно до ч. 3 ст. 277 ГК України «Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, що її розповсюдила, не доведе протилежного».
Відповідно до ст.. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи").
Таким чином, суд приходить до висновку, що звернення Відповідачки до державних та правоохоронних органів були неодноразовими, що на свої звернення вона отримувала відповідні відповіді про відсутність правопорушень, вказаних нею, з боку Позивача, а тому повторні звернення Відповідачки, зокрема до Тимчасової слідчої комісії Верховної ради України, в Міністерство юстиції України, в Севастопольську міську Раду, до Севастопольської міської державної адміністрації, Народному депутатові України ОСОБА_4 не були викликані наміром виконати свій громадський обов'язок, а направлялися з метою поширити неправдиву інформацію про позивача.
Враховуючи докази Позивача, долучені до матеріалів справи, доводи представника позивача, суд приходить до висновку, що порушують право на повагу до честі й гідності позивача та не відповідають дійсності поширені відповідачкою відомості про те, що позивач ОСОБА_1, який займає посаду директора комунальної установи « Севастопольський центр культури і мистецтва», грубо порушає норми трудового законодавства в частині оформлення на роботу неіснуючих людей та виплачує нім окладів і премій, примушував співробітників виконувати роботу, що не входить в їх посадові обов'язки; здійснював будівельні роботі в приватному будинку будівельниками, що знаходяться на штаті в комунальної установі; здійснює нецільове використання грошових коштів комунальної установі, котру він очолює; здобуває готівкові грошові кошті від здачі в оренду приміщень; володіє баром на Приморському бульварі, був причетний до загибелі ОСОБА_5, який охороняв бар, працює з близькими родичами в підпорядкуванні один одного.
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів (у тому чіслі немайнових прав) є відшкодування моральної шкоди. Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода, зокрема полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також його ділової репутації. З урахуванням роз'яснень, даних у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що достатньою грошовою компенсацією для відшкодування моральної шкоди, завданої позивачу порушенням його немайнового права з боку відповідача є 500 гривень.
Відповідно до ст. 277 ГК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушені в результаті поширення про нього недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється таким же способом, яким вона була поширена. Таким чином суд вважає необхідним зобов'язати Відповідачку спростувати недостовірну інформацію стосовно Позивача ОСОБА_1 розповсюджену нею у своїх неодноразових зверненнях шляхом направлення відповідних листів у Відділ ГСБЕП УМВД України в м. Севастополі, до Севастопольської міської Ради, до Севастопольської міської державної адміністрації, Народному депутатові України ОСОБА_4
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 16, 23, 201, 276, 277, 280, 297, 299 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності і честі фізичної особи, а також ділову репутацію фізичної і юридичної особи» № 1 від 27.02.09, ст.ст. 60, 169, 209, 212-215, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_1 розповсюджену нею у своїх неодноразових зверненнях шляхом направлення відповідних листів у Відділ ГСБЕП УМВД України в м. Севастополі, до Севастопольської міської Ради, до Севастопольської міської державної адміністрації, Народному депутатові України ОСОБА_4,в яких вказати, що викладена нею інформація в заявах відносно ОСОБА_1 є недостовірною.
Стягнути з Відповідача, ОСОБА_2, на користь Позивача, ОСОБА_1, 500 гривень у відшкодування заподіяної моральної шкоди.
Рішення суду вступає в закону силу після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Згідно ст.294 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя - підпис
Згідно з оригіналом:
Суддя Ленінського районного
суду м. Севастополя К.В. Кукурекін