справа № 2-2231/2011
іменем України
«08»лютого 2012 р. Балаклавський районний суд м. Севастополя
у складі головуючого по справі судді - Шкірай М.І.
за участю секретаря -Сазонова Ю.В.
за участю представника позивача -ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності,
Встановив
В вересні 2011 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про припинення права спільної часткової власності на домоволодіння з господарськими спорудами, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 та визначення порядку користування земельною ділянкою площею 1106 кв.м.
Уточнивши позовні вимоги представник позивача у судовому засіданні підтримала позов у часті припинення права спільної часткової власності на домоволодіння з господарськими спорудами, посилаючись на обставини, що викладені у позові.
Обґрунтовуючи свої вимоги представник позивача вказувала, що домоволодіння реально розділене між позивачкою та відповідачами: за кожним з користувачів майна закріплена відповідна частка будинку та господарських споруд, частки майна є реальними, майно використовується окремо, порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою між сторонами встановленій, спори відносно порядку користування землею у сторін відсутні. Просить припинити право спільної часткової власності на домоволодіння у зв'язку з тим, що відповідачі в добровільному порядку відмовляються від припинення права спільної часткової власності та створюють перешкоди в приватизації позивачкою земельної ділянки, розташованій за вказаною адресою.
Відповідачі у судове засідання не з'явились про день та час слухання повідомлені належним чином, причини своєї неявки суду не повідомили. Суд вирішує справу на підставі наявних доказів відповідно до вимог ст. 224 ЦПК України, вважаючи достатніми для розгляду спору по суті наявні в матеріалах справи письмові доказі.
Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивачки, вважає позовні вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є співвласником домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.08.1992 р. посвідченого державним нотаріусом Першої Севастопольської державної нотаріальної контори Абрамовою В.П. за реєстровим № 3-5155 (а.с. 10).
Право власності на 21/50 частку вказаного домоволодіння зареєстровано за позивачкою в БТІ та ДРОНМ м. Севастополя під реєстровим № 10897 08.09.1992 р. (а.с. 11).
Згідно з вказаним договором купівлі-продажу житлової будинок Літ. “А” розташований на земельній ділянці совхозу “Севастопольській” має жилу площу 68, 5 кв.м.; 21/50 належна позивачці частка домоволодіння включає: в жилому будинку: жилу кімнату 2-3 площею 9, 3 кв.м., жилу кімнату 2-4 площею 15, 0 кв.м., жилу кімнату 2-5 площею 9, 6 кв.м., коридор 2-І площею 4, 2 кв.м., кухню 2-2 площею 10, 7 кв.м., кладову 2-6 площею 9, 6 кв.м., коридор 2-7 площею 5, 7 кв.м., кладову 2-8 площею 4, 7 кв.м., туалет 2-9 площею 1, 0 кв.м., навіс Літ. “В”, вбиральню Літ. “Г”, сарай Літ. “Д”, гараж Літ. “Ж”, підвал під Літ. “Ж”, частку огородження, замощення. Наказами совхозу “Севастопольській” № 269 від 19.08.1989 р., та № 344 від 10.07.1992 р. за позивачкою закріплена земельна ділянка по АДРЕСА_1 площею 0, 0650 га.
Відповідачам на праві спільної часткової власності на підставі згідно техічного паспорту належать 29/50 часток домоволодіння, які включають: в жилому будинку: жилу кімнату 1-2 площею 10, 2 кв.м., жилу кімнату 1-3 площею 9, 5 кв.м., жилу кімнату 1-4 площею 14, 9 кв.м., кухню 1-5 площею 9, 6 кв.м., коридор І площею 5, 8 кв.м., кладову ІІ площею 20, 5 кв.м., вбиральню ІІІ площею 6, 2 кв.м., сан.вузел ІV площею 4, 2 кв.м. ; господарські споруди, частку огородження, замощення. Земельна ділянка площею 0, 04 га закріплена Наказом совхозу “Севастопольській” № 269 від 19.08.1989 р. (а.с. 13-16).
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, за кожним з співвласників майна закріплена відповідна частка будинку та надвірних будівель, житлової будинок та господарські споруди розділені між сторонами, частки позивачки та відповідачів є реальними, майно використовується окремо. Порядок користування земельною ділянкою, на якій розташоване домоволодіння, між сторонами складено відповідно до вказаних наказів совхозу “Севастопольській”. Згоди сторін щодо сумісної приватизації земельної ділянки, на якій розташовано домоволодіння не знайдено. Також позивачка позбавлена можливості самостійно приватизувати частку земельної ділянки, яка використовується нею, у зв'язку з наявністю у сторін часткової власності на домоволодіння. Згоди сторін щодо припинення права спільної часткової власності на майно у добровільному порядку між сторонами також не знайдено.
Крім того, відсутність належно оформленого права на земельну ділянку є перешкодою для реалізації прав власника у часті розпорядження належним неї майном оскільки відповідно до ч. 2 ст. 377 ЦК України розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти(крім багатоквартирних будинків). Відповідно до Закону України “Про Державний земельний кадастр” у разі якщо на земельній ділянці, право власності (користування) на яку не зареєстровано, розташований житловий будинок, право власності на який зареєстровано, кадастровий номер на таку земельну ділянку присвоюється за заявою усіх власників такого будинку на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
Тобто, без згоди з співвласниками домоволодіння позивачка позбавлена можливості присвоєння земельної ділянці кадастрового номеру та, відповідно, права розпорядження належним неї майном .
Відповідно до ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 367 ЦК України, у разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Дослідивши представлені докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що право позивачки на припинення права спільної часткової власності у зв'язку з існуючим реальним розділом житлового будинку та господарських споруд та реалізацію свого права володіння, користування та розпорядження майном підлягає захисту у судовому порядку. Суд вважає надані докази обґрунтованими, об'єктивними та достатніми для задоволення позову.
Задовольняючи позов суд керувався вимогами Цивільного Кодексу України -ст.ст. 15, 16, 355, 356, 358,367; Земельного Кодексу України -ст.ст. 125, 126, Закону України “Про Державний земельний кадастр”.
Крім того, суд керувався принципами справедливості, добросовісності та розумності відповідно ст. 3 ЦК України.
Керуючись ст. ст. 10-11; 28-29; 57-60; 158; 179; 185; 208-209; 212; 214-215, 224 ЦПК України, суд -
Вирішив:
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про припинення права спільної часткової власності - задовольнити.
Припинити право спільної часткової власності на будинок з господарськими спорудами, який знаходиться по АДРЕСА_1 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя