02 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/176/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Супруна Є.Б.,
при секретарі - Дубовик О.І.,
за участю:
представника позивача - Кривенкової М.В.,
представників відповідача - Решетнік М.В., Русєва Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат" до Державної податкової інспекції у м.Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
13 січня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Бурат" (далі - ТОВ "Бурат", позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі - ДПІ у м.Полтаві, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 р. №0000012305.
Мотивуючи свої вимоги позивач стверджує, що висновок акту перевірки від 20.12.2011 р. №9328/23-8/13948686 щодо порушення ТОВ "Бурат" вимог пп.4.1.5, п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування (р.23) за вересень 2011 року в розмірі 136 068,00 грн., та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за вересень 2011 року в розмірі 136 068,00 грн., є хибним, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким підприємству зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 136 068,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 34 017,00 грн. суперечить чинному законодавству та підлягає скасуванню. Позивач зазначає, що податкове законодавство не містить будь - яких застережень щодо відсутності права на відшкодування ПДВ підприємствам, сплата податку на прибуток яких менша, ніж заявлена до відшкодування сума ПДВ. Відтак, на думку позивача, в діях ТОВ "Бурат" відсутні порушення норм Закону, на які вказано в акті перевірки.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечував посилаючись на те, що позивач за 2011 рік заявив до відшкодування з бюджету суму ПДВ у розмірі 11 455 262,00 грн., тоді як сплата податків до державного бюджету, а саме податку на прибуток, у 2011 році склала 0,00 грн. Оскільки сума заявленого бюджетного відшкодування з ПДВ перевищує суму сплачену до бюджету, то в даному випадку, на думку відповідача, відсутня фіскальна достатність з урахуванням усіх податків, сплачених підприємством до Державного бюджету, що у свою чергу суперечить приписам пп.4.1.5 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України.
Звідси, на думку відповідача, податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 р. №0000012305 прийняте правомірно, а позовні вимоги ТОВ "Бурат" -необґрунтовані і задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні представники відповідача підтримали заперечення проти позову та просили суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши залучені до матеріалів справи та зібрані судом письмові докази, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи суд встановив, що ТОВ "Бурат" зареєстроване як юридична особа 08.12.1992 р. (ідентифікаційний код 13948686), свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ №23879869 від 22.01.2003 р. На даний час позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м.Полтаві.
З 05.12.2011 р. по 20.12.2011 р. працівниками ДПІ у м. Полтаві було проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Бурат" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за вересень 2011 року у розмірі 136 068,00 грн., заявлених до відшкодування на рахунок платника у банку, результати якої оформлено актом від 20.12.2011 р. №9328/23-8/13948686.
Висновками акту перевірки встановлено порушення підприємством пп.4.1.5 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування (р.23) за вересень 2011 року в розмірі 136 068,00 грн. та занижено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) за вересень 2011 року в розмірі 136 068,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 р. №0000012305, яким ТОВ "Бурат" зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 136 068,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 017,00 грн.
Не погодившись із висновками контролюючого органу, позивач оскаржив вказане податкове повідомлення - рішення до суду.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судовим розглядом встановлено, що фактичною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення взято висновок перевіряючого про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування з ПДВ з тих міркувань, що сума заявленого ТОВ "Бурат" бюджетного відшкодування за вересень 2011 рік перевищує сплату податків до Державного бюджету, а саме податку на прибуток, і тому відсутня фіскальна достатність з урахуванням усіх податків, що сплачувались підприємством до Державного бюджету.
Статтею 4 Податкового кодексу України визначені основні засади податкового законодавства України.
Так, згідно положень пп.4.1.5 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України фіскальну достатність визначено одним із принципів податкового законодавства, під яким законодавець розуміє встановлення податків та зборів з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його надходженнями.
Як вже зазначалося вище, підставою для висновку перевіряючого про порушення позивачем приписів пп.4.1.5 п.4.1 ст. 4 Податкового кодексу України взято ту обставину, що сума заявленого бюджетного відшкодування перевищує суму сплачену до Державного бюджету, у зв'язку з чим у даному випадку відсутня фіскальна достатність з урахуванням усіх податків, сплачених підприємством до Державного бюджету.
Разом з цим платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань та податкового кредиту, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначає розділ V Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2756-VІ.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Як зазначено в акті перевірки (а.с. 29) фактично за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів (послуг) загальна сума ПДВ складає 136 068,00 грн.
Повнота наданої документації чи правильність її оформлення перевіряючим в акті перевірки під сумнів не ставиться.
Відповідно до п.200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу -зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України).
Згідно з п.200.4 ст. 204 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до п.200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Позивачем з урахуванням здійснених господарських операцій своєчасно подано до ДПІ у м. Полтаві податкові декларації з ПДВ, в яких сума бюджетного відшкодування визначена на підставі передбачених законодавством документів.
Відповідач вказані доводи не заперечував, документальних даних на спростування тверджень позивача суду не надав.
Натомість, актом перевірки встановлено, що у перевіряємий період суб'єкт господарювання відповідно до пп. 195.1.1 п. 1951. ст. 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковує продаж товарів, які були вивезені за межі митної території України. Експортування товару платником податку за межі митної території України здійснювалось на основі експортного контракту і підтверджується оформленими вантажно-митними деклараціями. Одержані дані податкової декларації розділу "Податкові зобов'язання" колонки А "Обсяги продажу без урахування ПДВ" рядок 2.1 "Операції, що оподатковуються за нульовою ставкою (експортні операції)" у серпні та вересні 2011 року становлять 0,00 грн. (а.с. 11). Наявність правових відносин ТОВ "Бурат" з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця, первинні та інші документи яких у судовому порядку визнані недійсними не встановлена (а.с.29).
Проте, незважаючи на встановлені перевіркою обставини здійснення підприємницької діяльності та приведені норми податкового законодавства, якими врегульовано порядок бюджетного відшкодування сум ПДВ, акт перевірки від 20.12.2011 р. №9328/23-8/13948686 не містить відповідних обґрунтувань на підтвердження висновку про завищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування та заниження залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Посилання перевіряючого на порушення принципів податкового законодавства безвідносно до спеціальних норм матеріального права та врахування фактичних обставин справи не може слугувати підставою для застосування до суб'єкта господарювання конкретних санкцій, які не передбачені основними засадами податкового законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми матеріального права, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 04.01.2012 р. №0000012305.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бурат" (ідентифікаційний код 13948686) суму витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 32 грн. 19 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 07.02.2012 р.
Суддя Є.Б. Супрун