31 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7856/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Молодецького Р.І.,
при секретарі - Лазаренко У.І.,
за участю:
представника позивача - Кінаша А.Г.,
представника відповідача - Шкіля О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант - Групп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -
03 жовтня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант - Групп" (надалі - позивач, ТОВ "Адамант-Групп") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 року № 0009292301/3033, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант-Групп" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44 692 грн. 68 коп. та № 009292301/3034, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75 904 грн. 97 коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені без урахування документів первинного бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з контрагентами складеними відповідно до вимог статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність”. Крім того, використання орендованого обладнання для надання послуг кінцевим споживачам свідчать акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по технічному обслуговуванню та наряди замовлень.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях відповідач в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 20.09.2011 року № 0009292301/3033 та № 009292301/3034 зазначав, що в ході перевірки Кременчуцькою ОДПІ встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке призвело до заниження ПДВ в сумі 72 603 грн. 32 коп. та п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". На момент проведення перевірки бухгалтерських та податкових документів по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ТОВ "Алівіс" та ПП "Астелікс-2007" позивачем не надано. Крім того, 17.07.2009 року анульовано свідоцтво платника ПДВ ПП "Асіст", згідно декларації з податку на прибуток за 2008 рік та розрахунків комунального податку основні засоби у ПП "Асіст" відсутні, а на підприємстві працює одна особа. До ЄДР внесено запис про відсутність ТОВ "Алівіс" за місцезнаходженням. Згідно розрахунків комунального податку кількість працюючих становить 1 особа. На ПП "Астелікс-2007" згідно податкового розрахунку комунального податку працює 1 особа. За таких обставин податкові повідомлення - рішення від 20.09.2011 року № 0009292301/3033 та № 009292301/3034 винесені правомірно, а позов не підлягає задоволенню.
Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Адамант-Групп" (ідентифікаційний код 34204293) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 10.02.2006 року, взято на податковий облік як платник податків в Кременчуцькій ОДПІ 13.02.2006 року. Згідно свідоцтва № 100161226, серії НБ 138557 від 10.07.2008 року позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість.
В період з 16.08.2011 року по 23.08.2011 року державним податковим інспектором відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Кременчуцької ОДПІ Сурковою Д.О. проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Адамант-Групп" з питань правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинам з ПП "Алерт", ПП "Алерт Плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Арона Сервіс", ПП "Саланг-ТМ", ПП "Асіст", ПП "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ПП "Астелікс-2007", ТОВ "Алівіс", ПП "Оріль", ПП "Алькасар Плюс" за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року згідно постанови про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко Ю.В.
За результатами перевірки складено акт від 30.08.2011 року № 6348/23-209/34204293, в якому відображено порушення позивачем п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в результаті чого встановлено заниження ПДВ в сумі 72 603 грн. 32 коп. та п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 35 754 грн. 16 коп.
На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 року № 0009292301/3033, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Адамант-Групп" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 44 692 грн. 68 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 35 754 грн. 14 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 8 938 грн. 54 коп. та № 009292301/3034, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75 904 грн. 97 коп., в тому числі за основним платежем в сумі 50 603 грн. 32 коп. та за штрафними санкціями в розмірі 25 301грн. 65 коп.
Позивач не погодився із податковими повідомленнями - рішеннями від 20.09.2011 року № 0009292301/3033 та № 009292301/3034, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2011 року № 0009292301/3033 та № 009292301/3034, суд виходить з наступного.
Правові відносини з приводу формування податкового кредиту з податку на додану вартість унормовані Законом України “Про податок на додану вартість”, згідно з підпунктом 7.4.1 п.7.4 статті 7 якого податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 1.7 статті 1 вказаного Закону податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Системно аналізуючи положення Закону України “Про податок на додану вартість”, суд доходить висновку про те, що податковий кредит за правовою природою свого походження є наслідком виникнення в діяльності суб'єкта господарювання -платника податку на додану вартість об'єкта оподаткування, визначеного статтею 3 цього Закону.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість” передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
За визначенням пункту 1.4 статті 1 цього Закону поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу, а поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Виходячи зі змісту наведених положень закону, продаж товарів (послуг) передбачає перехід права власності на товар (послугу) від продавця до покупця, що в свою чергу передбачає наявність продавця та покупця як конкретних осіб, які вчиняють відповідні дії, що свідчать про намір продати та придбати відповідно товар (послугу), а також наявність певного товару (послуги), які відповідають визначеним учасниками операції з продажу якісним, кількісним та вартісним характеристикам.
Без наявності хоча б одного з обов'язкових учасників операції з продажу товару (послуги) чи товару (послуги), визначених як об'єкт продажу, господарська операція відсутня, а отже відсутні і підстави для відтворення її фінансових результатів у податковому обліку, не дивлячись на документальне оформлення операції.
Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з пунктом 5.1 статті 5 якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності
Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 цієї статті до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Судом встановлено, що 16.08.2010 року між позивачем та ПП "Астелікс - 2007" укладено договір оренди обладнання, згідно умов якого ПП "Астелікс - 2007" (Орендодавець) зобов'язується передати, а ТОВ "Адамант-Групп" (Орендар) прийняти в строкове оплачуване користування обладнання, а саме: шиномонтажний станок Beissbarth -1 шт., станок балансувальний Beissbarth -1 шт., гідро підіймач -1 шт., стенд розвал -сходження VAS 6331 -1 шт., компресор AIRTEC -1 шт., підіймач електричний -4 шт. Вартість майна, що передається в оренду становить 1 500 000 грн. 00 коп. Розмір орендної плати становить 1 548 000 грн. 00 коп. Cтрок дії договору становить один рік. Відповідно до пункту 3.3 договору оренди обладнання строк оренди може бути скорочено лише за згодою сторін. Об'єкт оренди має бути передано орендодавцем орендарю на протязі 10 днів з моменту підписання договору.
На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем суду надано акт приймання-передачі від 01.09.2010 року, рахунки-фактури № СФ0309-5, № СФ-0309-6, № СФ-0309-7, № СФ-0309-10, № СФ-0309-12, № СФ-0309-14 від 03.09.2010 року; акти здачі-прийняття робіт (наданні послуг) № ОУ-3009-34, № ОУ-3009-35, № ОУ-3009-38, ОУ-3009-40, ОУ-3009-41, ОУ-300942 від 30.09.2010 року та податкові накладні від 30.09.2010 року № 300934, № 35, № 300938, № 300940, № 300941, № 300942.
Крім того, 25.08.2010 року між ТОВ "Адамант-Групп" (покупець) та ПП "Астелікс - 2007" (продавець) укладено договір поставки товару № 25-01/08-2010 за умов якого продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Товаром за умовами даного договору є автомобільні запчастини та приладдя, інструмент. Ціна за поставлений товар зазначається у рахунках-фактурах.
На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем до суду надано рахунки-фактури № СФ-0306-1 від 03.06.2010 року, № СФ-20/09-1 від 20.09.2010 року; видаткова накладна № РН-0306-1 від 03.06.2010 року; накладну № РН-20/09 від 20.09.2010 року та податкові накладні № 3061 від 03.06.2010 року, № 200910 від 20.09.2010 року.
Дослідивши вищевказані документи, надані позивачем, суд встановив, що рахунок - фактури № СФ-0306-1 та видаткова накладна № РН-0306-1 видані 03.06.2010 року тобто за 2 місяці до укладення договору поставки товару від 25.08.2010 року.
Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996 від 16.07.1999 визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Долучені представником позивача до матеріалів справи рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, видаткова накладна та накладна не відповідають вимогам статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки не мітять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка їх підписала, рахунки-фактури, видаткова накладна та накладна не містять повну інформацію про ТОВ "Адамант-Групп", а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та місце знаходження. Крім того, у рахунках-фактури не вказано хто саме є платником, у рядку "платник" вказано - "той самий" або "він же".
З наданих позивачем доказів не можливо встановити як саме розраховувалася орендна плата за місяць по договору оренди обладнання від 16.08.2010 року.
Разом з тим, представником позивача суду надано докази оплати за придбані у ПП "Астелікс - 2007" товари та послуги лише у сумі 143 500 грн. 00 коп. в той час як згідно податкових, видаткових накладних та рахунків-фактури сплаті належить сума 185 000 грн. 00 коп., у той час як згідно бухгалтерської довідки № 1, наданої представником позивача, заборгованість у ТОВ "Адамант-Групп" перед ПП "Астелікс - 2007" відсутня.
Платіжні доручення від 07.10.2010 року № 667 судом до уваги не приймаються, оскільки оплата по ним була здійснена згідно рахунку № 7/09-5 від 07.09.2010 року, який відсутній в матеріалах справи.
Письмові докази транспортування придбаного та взятого в оренду товару у ПП "Астелікс - 2007", ні на вимогу суду, ні за власної ініціативи позивачем не надано.
Крім того, позивачем не надано суду доказів виконання вимог п.5.2 та п. 8.2 договору оренди, згідно яких передача обладнання в оренду та повернення його орендодавцеві здійснюється відповідними спеціалістами сторін, згідно акту здачі - прийняття. Відсутні також докази ознайомлення орендаря з правила технічної експлуатації (п.6.2.1 договору).
Судом встановлено, що 10.09.2010 року ТОВ "Адамант-Групп" уклало договір оренди обладнання з ТОВ "Алівіс", згідно умов якого ТОВ "Алівіс" (Орендодавець) зобов'язується передати, а ТОВ "Адамант-Групп" (Орендар) прийняти в оплачуване користування обладнання, а саме: шиномонтажний станок Beissbarth -1 шт., станок балансувальний Beissbarth -1 шт., гідро підіймач -1 шт., стенд розвал -сходження VAS 6331 -1 шт., компресор AIRTEC -1 шт., підіймач електричний -4 шт. Вартість майна, що передається в оренду становить 1 000 000 грн. 00 коп. Розмір орендної плати становить 1 350 000 грн. 00 коп. Cтрок дії договору становить один рік. Об'єкт оренди має бути передано орендодавцем орендарю на протязі 10 днів з моменту підписання договору.
На підтвердження реальності вказаного правочину позивачем до суду надано акт приймання-передачі від 21.09.2010 року; рахунки-фактури № СФ-2810-8 від 28.10.2010 року, № СФ-2611-6 від 26.11.2010 року, № СФ-2911-5 від 29.11.2010 року, № СФ-2712-20 від 27.12.2010 року, № СФ-2812-22 від 28.12.2010 року, № СФ-2912-33 від 29.12.2010 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-2810-8 від 28.10.2010 року, № ОУ-2910-17 від 29.10.2010 року, № ОУ-2611-15 від 26.11.2010 року, № ОУ-2911-5 від 29.11.2010 року, № ОУ-3011-19 від 30.11.2010 року, № ОУ-2712-20 від 27.12.2010 року, № ОУ-2812-22 від 28.12.2010 року, № ОУ-2912-33 від 29.12.2010 року та податкові накладні № 281015 від 28.10.2010 року, № 291020 від 29.10.2010 року, № 26116 від 26.11.2010 року, № 29115 від 29.11.2010 року, № 301114 від 30.11.2010 року, № 271220 від 27.12.2010 року, № 81222 від 28.12.2010 року та № 291233 від 29.12.2010 року.
Дослідивши в судовому засіданні вище вказані документи, судом встановлено, що вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки не мітять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка їх підписала, рахунки-фактури, не містять повну інформацію про одержувача (ТОВ "Адамант-Групп"), а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та місце знаходження. Крім того, у рахунках-фактури не вказано хто саме є платником у рядку платник вказано "той самий".
Разом з тим, представником позивача суду надано докази оплати за орендоване у ТОВ "Алівіс" обладнання лише у сумі 68 650 грн. 00 коп., в той час як згідно податкових накладних, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунків-фактури сплаті належить сума 298 000 грн. 00 коп. несплаченими залишаються кошти в сумі 229 350 грн. 00 коп., у той час як згідно бухгалтерської довідки № 2, наданої представником позивача, заборгованість у ТОВ "Адамант-Групп" має заборгованість перед ТОВ "Алівіс" на суму 266 850 грн.
Крім того, з наданих позивачем письмових доказів не можливо встановити як саме здійснювався розрахунок орендної плати за місяць та яким чином проводилася оплата за орендоване обладнання згідно договору оренди обладнання від 10.09.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що орендоване у ТОВ "Алівіс" обладнання було повернуто, на підтвердження чого ним до матеріалів справи долучено, акти приймання-передачі та товарно-транспортну накладу.
Дослідивши вказані документи, суд встановив, що позивачем до матеріалів справи долучено два акти приймання-передачі на підтвердження факту повернення обладнання, однак вказані акти датовані 29.12.2010 року та 19.01.2011 року. Крім того, відповідно до пункту 3.3 договору оренди обладнання від 10.09.2010 року строк оренди може бути скорочено лише за згодою сторін. Згідно пункту 10.3 вказаного договору дострокове припинення договору можливе лише за письмовою згодою сторін.
Позивачем на вимогу суду не надано належних доказів дострокового припинення договору оренди обладнання та повернення його орендодавцю, а саме: письмової згоди на дострокове припинення договору.
Крім того, позивачем не надано суду доказів виконання вимог п.5.2 та п. 8.2 договору оренди, згідно яких передача обладнання в оренду та повернення його орендодавцеві здійснюється відповідними спеціалістами сторін, згідно акту здачі - прийняття. Відсутні також докази ознайомлення орендаря з правила технічної експлуатації (п.6.2.1 договору).
Позивачем на підтвердження транспортування обладнання надано суду: копію договору № 1 про надання послуг автомобільним транспортом від 11.01.2010 року; додаткові угоди № 1/09 від 15.09.2010 року та № 1/12 від 14.12.2010 року; акт виконаних робіт від 21.09.2010 року, товарно-транспортні накладні від 21.09.2010 року та 19.01.2011 року, платіжні доручення щодо здійснення оплати наданих послуг.
Дослідивши надані докази судом встановлено, що в акті виконаних робіт від 21.09.2010 року не зазначено коли саме здійснювалося перевезення; товарно-транспортні накладні не містять серії та номеру, дати та номеру подорожнього листа вантажного автомобіля, містить посилання на те, що вантаж отримано водієм ОСОБА_5, разом з тим відсутні відомості щодо повноважень водія на отримання обладнання, а саме доручення на отримання ТМЦ; пункт завантаження у ТТН від 21.09.2010 року та пункт розвантаження у ТТН від 19.01.2011року вказано м. Полтаву, тоді як згідно витягу з ЄДР місцезнаходження ТОВ "Алівіс" м. Київ. Крім того, ТТН не відповідають вимогам статті 9 статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки не мітять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка прийняла товар.
Позивачем, суду не надано доказів наявності у ФОП ОСОБА_5, на момент здійснення перевезення, ліцензії на здійснення вантажних перевезень та власного чи орендованого транспортного засобу, яким можливо б було здійснити перевезення обладнання. Так, згідно товарно - транспортної накладної транспортування обладнання відбувалося 21.09.2010 року, проте згідно копії довіреності, яка міститься в матеріалах справи, автомобіль MERCEDES-BENZ, моделі 611D, номерний знак НОМЕР_1, було орендовано ОСОБА_5 у ОСОБА_6 лише 27.10.2010 року. Крім того, позивачем суду не надано доказів на підтвердження виконання додаткової угоди від 14.12.2010 року, а саме: акту виконаних робіт.
В судовому засіданні, допитаний в якості свідка ОСОБА_5, пояснив, що ним здійснювалися перевезення на замовлення ТОВ "Адамант-Групп", разом з тим він не пам'ятає, що саме перевозилося, звідки і куди, посилаючись на забування пам'яті.
За таких умов, позивачем не надано належних доказів транспортування вище вказаного обладнання.
Разом з тим представником позивача не надано суду доказів економічної доцільності оренди обладнання у ТОВ "Алівіс" по договору від 10.09.2010 року, з урахуванням договору оренди від 16.08.2010 року, укладеного з ПП "Астелікс-2007", згідно якого позивачем у ПП "Астелікс-2007" було орендовано аналогічне обладнання.
Крім того, позивачем у ПП "Асіст" було придбано плівку тонер. LI U, фільтри масляні, повітряні та фільтр салону, гальмівні колодки передні, свічки компрессометри бензиновий та дизельний Іnter tool.
На підтвердження придбання вказаних товарів суду надано рахунки-фактури № СФ-1410-4, № СФ-1410-2 від 14.10.2008 року, № СФ-2810-1 від 28.102.2008 року та видаткові накладні № РН-1410-4, № РН-1410-2 від 14.10.2008 року, № РН-2810-1 від 28.102.2008 року.
Судом досліджено вказані документи та встановлено, що вони не відповідають вимогам статті 9 Закону України ”Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки не мітять даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка їх підписала, рахунки-фактури та видаткові накладні не містять повну інформацію про ТОВ "Адамант-Групп", а саме: код ЄДРПО, банківські реквізити та місце знаходження. Крім того, у рахунках-фактури та видаткових накладних не вказано хто саме є платником, у рядку "платник" вказано - "той самий".
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати, що документи первинного бухгалтерського обліку складені ПП "Астелікс-2007" підписані ОСОБА_7, а документи первинного бухгалтерського обліку складені ПП "Асіст" підписані ОСОБА_8, однак підписи посадових осіб вказаних підприємств є схожими.
Представником відповідача до матеріалів справи було долучено вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2011 року, яким ОСОБА_9, ОСОБА_7, ОСОБА_10 визнано винними у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2, 3 ст. 358 КК України по підробленню документів за період з травня 2006 року по квітень 2010 року по підприємствах ПП "Асіст", ПП "Арона Сервіс", ПП "Алерт", ПП "Алерт плюс", ПП "Інко", ПП "Авеланж", ПП "Саланг ТМ", ТОВ "Інтермаксервіс", ПП "Маркап", ПП "Альпарі-Т", ПП "Агат Сервіс", ПП "Оріль" та ПП "Алькарас Плюс".
Представником позивача, ні з власної ініціативи, а ні на вимогу суду не надано доказів оплати за придбані у ПП "Асіст" товари.
Судом встановлено, що вказані вище документи бухгалтерського та податкового обліку позивача були відсутні у ТОВ "Адамант-Групп" на момент проведення перевірки.
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що Кременчуцьку ОДПІ листом від 19.08.2011 року вих. № 62 було повідомлено про те, що 07.06.2011 року, в результаті скоєної крадіжки, було викрадено частину фінансово-господарської документації підприємства за 2008-2011 роки та просили надати термін для відновлення втрачених документів. Однак відповідач своїм листом від 01.09.2011 року вих. № 33260/10/23 відмовив у наданні терміну для відновлення втраченої документації.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.
Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити орган державної податкової служби за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та митний орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до органу державної податкової служби, митного органу.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено позивачу у наданні строку для відновлення викрадених документів, оскільки документи були викрадені 07.06.2011 року, а орган державної податкової служби повідомлено лише 19.08.2011 року, після звернення КОДПІ з проханням надати наявні документи по взаємовідносинам з ПП "Асіст", ПП "Астелікс-2007" та ТОВ "Алівіс", у зв'язку з проведенням позапланової документальної перевірки.
Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що втрачені документи відновлювались шляхом направлення контрагентам запитів та листів. Вказати точні дати отримання відповідей (поновлення втрачених документів) та надати супровідні листи до них не зміг.
Разом з тим, судом встановлено, що згідно витягів з ЄДР залучених до матеріалів справи представником позивача статус відомостей про юридичну особу ПП "Астелікс-2007", ТОВ "Алівіс" та ПП "Асіст" не підтверджено.
Наявні в матеріалах справи ліцензія № 514274 видана ПП "Астелікс-2007", реєстраційна карта на внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 28.12.2010 року, свідоцтво про державну реєстрацію ПП "Астелікс-2007", довідка про взяття на облік платника податків, ксерокопії конвертів, податкові розрахунки комунального податку, декларації з ПДВ, уточнюючи розрахунки з ПДВ, заперечення на заяву про розкриття банківської таємниці, судові повістки - виклики, долучені представником позивача на підтвердження наявності ПП "Астелікс-2007" за місцем реєстрації, не спростовують наявність в ЄДР запису про не підтвердження відомостей про юридичну особу.
Разом з тим, позивачем, на підтвердження використання орендованого обладнання в господарській діяльності, надано акти здачі-прийняття робіт з 03.09.2010 року по 27.01.2011 року включно, згідно яких позивачем надавалися послуги по ремонту автомобілів.
Дослідивши в судовому засіданні надані документи, суд не вважає їх належним доказом використання в господарській діяльності обладнання взятого в оренду саме у ПП "Астелікс-2007" та ТОВ "Алівіс" згідно договорів від 16.08.2010 року та від 10.09.2010 року. Оскільки, згідно наданих актів здачі-прийняття робіт ремонт автомобілів виконувався обладнанням навіть до передачі обладнання згідно актів задачі-прийняття робіт (надання послуг), які датовані 30.09.2010 року та після повернення обладнання орендованого у ТОВ "Алівіс". Суд також зазначає, що зі змісту наданих ТОВ "Адамант-Групп" актів здачі-прийняття робіт не можливо встановити той факт, що ремонт автомобілів виконувався саме на обладнанні орендованому у вказаних контрагентів.
Враховуючи викладене, оцінивши, у відповідності до вимог частини 1 статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, та проаналізувавши змісти договорів укладених позивачем договорів, суд дійшов висновку про непідтвердженість реальності господарських операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування ПДВ.
Крім того, згідно витягів з ЄДР, який міститься в матеріалах справи, вище вказані господарські операції здійснені поза межами видів господарської діяльності контрагентів, оскільки основними видами діяльності ТОВ "Алівіс" є 45.21.1 будівництво будівель, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 74.14.0 консультація з питань комерційної діяльності та управління; ПП "Асіст" є 45.21.1 будівництво будівель, 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами, 51.19.0 посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, 51.90.0 інші види оптової торгівлі, 51.51.0 оптова торгівля паливом, 74.14.0 консультація з питань комерційної діяльності та управління та ПП "Астелікс-2007" є 45.11.0 розбирання та знесення будівель; земельні роботи, 74.20.1 діяльність у сфері інжинірингу, 45.21.1 будівництво будівель, 45.33.2 водопровідні, каналізаційні та протипожежні роботи, 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту, 45.21.6 будівництво інших споруд.
Вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновків Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог п.п. 7.2.6, п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого встановлено заниження ПДВ в сумі 72 603 грн. 32 коп. та п.п. 5.2.1, п. 5.2 п.п. 5.3.1, п.п. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 35 754 грн. 16 коп.
В силу частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень - рішень від 20.09.2011 року № 0009292301/3033 та № 009292301/3034. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про порушення Кременчуцькою ОДПІ норм чинного законодавства України та обґрунтованість даного позову.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Кременчуцька ОДПІ приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант - Групп" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2012 року.
Суддя Р.І. Молодецький