01 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/10942/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чеснокової А.О.,
при секретарі - Пшенишному В.С.,
за участю:
представника позивача - Панченко О.О.
представника відповідача - Тараненко Н.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
16 грудня 2011 року позивач ТОВ "Фіорентіна Імпекс" звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавської митниці про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.
В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що висновки відповідача про неправомірне застосування позивачем преференційного режиму оподаткування вивозу товару внаслідок порушення прямого переміщення товарів з країни експорту в країну імпорту є необґрунтованими, упередженими, спростовуються належним виконанням сторонами умов укладеного договору поставки та оформленими відповідно до вимог чинного законодавства вантажними митними деклараціями. Разом із тим, посилався на відсутність законодавчо встановленого обов'язку продавця контролювати переміщення товару, переданого за контрактом на умовах FCA у власність покупця.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у його задоволенні, дії Полтавської митниці вважає правомірними, а спірні податкові повідомлення-рішення - такими, що відповідають чинному законодавству внаслідок того, що податковим органом встановлено порушення позивачем митного законодавства, зокрема, Правил визначення країни походження товарів в частині прямого переміщення товарів з країни експорту в країну імпорту. Разом із тим зазначав, що Туреччина, через митну територію якої здійснювалась поставка товарів до Вірменії, не є учасником Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія, отже, поставка у такий спосіб не дає підстав для права на звільнення від сплати вивізного мита.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 13 вересня 2006 року ТОВ "Форентіна Імпекс" зареєстровано як юридичну особу, ідентифікаційний код 34549158 (Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 711216 (а.с.10)). Позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ в м. Полтаві.
Відповідачем 25 листопада 2011 року проведено невиїзну документальну перевірку правильності застосування преференційного режиму оподаткування до товару, який вивозився ТОВ "Фіорентіна Імпекс", та оформлений вантажною митною декларацією від 05 травня 2011 року № 806000010/2011/004837, на предмет повноти сплати митних податків, передбачених законодавством України.
За результатами перевірки 25 листопада 2011 року складено акт № Н/0017/11/806000000/0034549158, в якому зафіксовано порушення позивачем пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, затвердженого рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 року, в результаті чого позивачем допущено безпідставне звільнення від сплати вивізного мита за ВМД типу ЕК 10 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року.
На підставі акта перевірки від 25 листопада 2011 року № Н/0017/11/806000000/0034549158 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 71, яким позивачу донараховано зобов'язання зі сплати вивізного мита на суму 17590,47 грн. та застосовано штрафні санкції на суму 01,00 грн. та № 72, яким до позивача застосовано штрафні санкції на суму 17590,47 грн.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій, вважає спірні податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, протиправними, такими, що суперечать законодавству з питань оподаткування, обмежують та порушують права, свободи та інтереси позивача, оскільки прийняті без урахування фактичних обставин, з порушенням діючого законодавства, а також без наявності правових підстав для винесення, внаслідок чого вказані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням Полтавської митниці від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що 24 січня 2011 року між Позивачем та ПП ОСОБА_1 (Вірменія) укладено контракт № 21/240111 на поставку насіння кондитерського соняшникового (для подальшої переробки) кількістю 21 тонна, в поліпропіленових мішках по 20 кг у кожному (а.с. 29).
Сертифікатом про походження товару форми СТ-1 № АМ15300D2541 Серія Д (бланк 012987) від 04 травня 2011 року підтверджено факт походження товару з України (а.с. 37).
Згідно транспортних документів (СМК) відправником товарів є ТОВ "Фіорентіна Імпекс" (Україна), а одержувачем - ПП ОСОБА_1 (Вірменія). Вищевикладене відповідає умовам, передбаченим пунктом 3.4 контракту № 21/240111 від 24 січня 2011 року.
Статтею 1 Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур" затверджено ставку вивізного (експортного) мита на соняшнику, подрібнене або неподрібнене у розмірі 16% від митної вартості товару.
Митне оформлення товару насіння соняшника неподрібнене, чорне здійснено ТОВ "Фіорентіна Імпекс" за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року (а.с. 31) із застосуванням преференційного режиму оподаткування, відповідно до умов Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія.
З урахуванням того факту, що насіння соняшнику, подрібнене або не подрібнене (код УКТЗЕД 120600), підпадає під дію Закону України "Про ставки вивізного (експортного) мита на насіння деяких видів олійних культур", експортне мито позивачем сплачено умовно. При цьому сума пільг з експортного миту за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року склала 17590,47 грн.
Відповідно до пункту 9 Правил визначення країни походження товарів, затверджених Рішенням Ради глав урядів СНД від 30 листопада 2000 року, товар користується режимом вільної торгівлі на митних територіях країн учасниць Угоди у разі, якщо цей товар відповідає критеріям походження, встановленими цими Правилами, експортується на підставі контракту між резидентами країн-учасниць Угоди, вивозиться з митної території однієї країни-учасниці Угоди на митну територію іншої країни-учасниці Угоди. При цьому товар не повинен залишати території держав-учасниць Угоди, крім випадків якщо таке транспортування неможливе внаслідок географічного положення держави-учасниці Угоди або окремої її території, а також випадків, погоджених компетентними органами держав-учасниць Угоди, що експортують та імпортують товари.
Перевіркою ВМД типу ЕК 10 № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року підтверджено, що митне оформлення товару позивача здійснено у відповідності до вимог Угоди про вільну торгівлю між Урядом України та Урядом Республіки Вірменія.
Судом встановлено, що для встановлення маршруту, яким переміщувався вантаж, на адресу Кримської митниці направлений лист від 22 вересня 2011 року № 19/04-6200-ЕП.
Як вбачається з матеріалів справи, листом Кримської митниці від 19 жовтня 2011 року № 23-11/8232 (а.с. 77-80) надана відповідь, згідно якого вантаж, оформлений за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, переміщено за межі митної території України через пункт пропуску "Євпаторійський морський порт", що знаходиться в зоні діяльності митного поста "Євпаторія" Кримської митниці, з використанням паромного сполучення Євпаторія-Зонгулдак (Туреччина).
Разом із тим, судом досліджено вантажний маніфест т/х "RОРАХ СENK-А" від 12 травня 2011 року (а.с. 79-80), наданий Кримською митницею на запит відповідача. Аналіз зазначеного документа дає підстави стверджувати, що преференційний товар, оформлений за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, при переміщенні з митної території України (однієї країни-учасниці Угоди) на митну територію Вірменії (іншої країни-учасниці Угоди) залишав територію держав-учасниць Угоди.
Оскільки Туреччина, через територію якої здійснювалась поставка товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, до Вірменії, не є учасником вищезазначеної Угоди, суд погоджується з висновками відповідача, що ТОВ "Фіорентіна Імпекс" не було забезпечено виконання Правил визначення країни походження товарів в частині прямого переміщення товарів з країни експорту в країну імпорту ("пряме транспортування"), в зв'язку з чим позивач неправомірно застосував преференційний режим оподаткування вивозу товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, та не мав права на звільнення від сплати вивізного мита.
Відповідно до статті 195 Митного кодексу України вивезення товарів за межі митної території України в режимі експорту передбачає: 1) подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови вивезення товарів за межі митної території України; 2) сплату податків і зборів, встановлених на експорт товарів; 3) дотримання експортером вимог, передбачених законом.
На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, оскільки в результаті недодержання вимог, передбачених Правилами визначення країни походження, затверджених рішенням Ради голів урядів Співдружності Незалежних Держав від 30 листопада 2000 року, ТОВ "Фіорентіна Імпекс" неправомірно застосовано звільнення від сплати вивізного мита, передбаченого діючою міжурядовою Угодою України з Вірменією про вільну торгівлю, таким чином відповідачем правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.
Посилання позивача стосовно незаконного застосування штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 07 грудня 2011 року № 72 на суму 17590,47 грн., мотивоване вимогами пункту 7 Перехідних положень Податкового кодексу України, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Статтею 54 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.
Згідно підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зокрема, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідачем враховано вимоги пункту 7 Перехідних положено Податкового кодексу України в частині застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 30 червня 2011 року у розмірі не більше 01,00 грн. за кожне порушення. Зазначений штраф відображений у податковому повідомленні-рішенні від 07 грудня 2011 року № 71.
Разом із тим, пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України врегульоване положення щодо наслідків неправомірного використання податкової пільги - використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.
Зміст вищевказаної норми дає підстави стверджувати, що пунктом 123.2 статті 123 Податкового кодексу України законодавчо передбачено механізм відшкодування суб'єктом господарювання сум неправомірно використаної пільги.
З матеріалів справи вбачається, що за результатами невиїзної документальної перевірки митним органом виявлено факт заниження податкових зобов'язань, визначених позивачем в митних деклараціях, що стало підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених вимогами пункту 123.2 статті 123 Податкового кодексу України.
Аналізуючи викладене, суд не вбачає в діях митного органа ознак протиправності щодо проведення невиїзної документальної перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень № 71 та № 72.
Таким чином, та враховуючи факт неправомірного застосування позивачем преференційного режиму оподаткування вивозу товару, оформленого за ВМД № 806000010/2011/004837 від 05 травня 2011 року, суд погоджується із правомірністю податкових повідомлень-рішень Полтавської митниці від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірних повідомлень-рішень покладено на митний орган.
Відповідач довів суду правомірність прийнятих ним спірних податкових повідомлень-рішень та надав належні докази на підтвердження правомірності своїх дій при проведенні перевірки, внаслідок чого суд має всі підстави вважати, що позивачем необґрунтовано заявлено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2011 року № 71 та № 72.
Відповідно до частин 2-3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Таким чином, суд перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, безпідставні та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фіорентіна Імпекс" до Полтавської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2012 року.
Суддя А.О. Чеснокова