31 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11091/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
при секретарі - Ворошилові Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування постанови, -
22 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2011 року № 27676770.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що під час виконання виконавчого провадження № 27676770 та при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2011 року № 27676770 відповідач не виконав усіх обов'язків, покладених на нього чинним законодавством, та позбавив його права на повторне пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Ухвалою суду від 23 грудня 2011 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області.
Ухвалою суду від 20 січня 2012 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів, Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради.
Позивач в судове засідання не з'явився, надіславши до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд, вивчивши та дослідивши наявні в матеріалах справи документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 19.07.2011 року державним виконавцем на підставі заяви стягувача від 05.07.2011 року, відповідно до статті 25 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-11019/09, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 25.10.2010 року, про зобов'язання Шевченківського відділу соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат виходячи із розрахунку мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та провести виплату недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік та здійснити нарахування та вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за період з 1999 р. по 2005 р. відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням виплачених сум.
Вищевказаною постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику надано строк до 26.07.2011 року для добровільного виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду.
05.08.2011 року державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області у зв'язку з невиконанням Шевченківським відділом соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради рішення суду в наданий для добровільного виконання строк винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 680,00 грн. та надано строк до 15.08.2011 року для добровільного виконання рішення суду.
Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради своїм листом № 2605-вих-3255 від 29.07.2011 року повідомив Підрозділ примусового виконання рішень ВДВС Головного управління юстиції у Львівській області про неможливість виконати судове рішення до виділення Головним управлінням праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації коштів для подальшої їх виплати стягувачу - ОСОБА_1
29.11.2011 року у зв'язку з невиконанням вимог державного виконавця відповідачем винесено постанову про накладення штрафу на Шевченківський відділ соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради за невиконання рішення суду в розмірі 1360,00 грн.
02.12.2011 року відповідно до вимог статей 11, 75, 89 Закону України "Про виконавче провадження" відповідачем до прокуратури Шевченківського району м. Львова було надіслано подання про притягнення посадових осіб Шевченківського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду.
02.12.2011 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження (ВП № 27676770) з виконання виконавчого листа №2-а-11019, виданого 25.10.2010 року Полтавським окружним адміністративним судом.
З даною постановою позивач не погодився та оскаржив її до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваній постанові, суд виходить із наступного.
Згідно положень статті 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини 1 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.
Згідно з частиною 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.
Відповідно до статті 89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.
Частиною 3 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.
Згідно з пунктом 11 частини 1 статті 49 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.
Як встановлено судом, відповідачем у зв'язку з невиконанням у встановлені строки судового рішення до боржника двічі застосовано штраф, внесено подання до прокуратури про притягнення посадових осіб боржника до кримінальної відповідальності за невиконання рішення суду, після чого винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та повернуто виконавчий документ до суду, який його видав.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема листа Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради своїм листом № 2605-вих-3255 від 29.07.2011 року, неможливість виконання судового рішення пояснювалося необхідністю виділення бюджетних коштів Головним управлінням праці та соціального захисту населення Львівської обласної державної адміністрації.
Частиною 5 статті 124 Конституції України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Суд зазначає, що відповідно п. 38 рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2004 року по справі “Жовнер проти України” державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням.
З матеріалів справи не вбачається, що неможливість виконання судового рішення підтверджується будь -якими доказами, лист боржника про відсутність бюджетних коштів сам по собі не підтверджує цього факту, таким чином висновки державного виконавця про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження є необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що відповідно п.п. 29, 30, 31 рішення Європейського суду з прав людини від 13 липня 2006 року по справі “Васильєв проти України”, виконання рішень суду, в яких відповідачем є державні органи, можливо виконати, якщо державою передбачені та визначені асигнування на відповідні видатки Державного бюджету України шляхом здійснення відповідних законодавчих заходів. Українська правова система не наділяє ані суди, ані Державну виконавчу службу повноваженням скасовувати закон або примушувати державу вносити зміни до Закону "Про Державний бюджет". Відповідно навіть за умови, що національні суди змогли б прийняти відповідне рішення на користь заявника за його скаргою на дії виконавчої служби, виконання рішення щодо боржника все ще залишалося обов'язком держави. Отримавши рішення та виконавчий лист проти конкретного державного органу, заявники не зобов'язані порушувати, за своєю власною ініціативою, інші провадження проти різноманітних державних органів щодо своїх вимог. Заявник не був зобов'язаний звертатися до суду зі скаргою на дії державного виконавця.
Статтею 38 Закону України "Про виконавче провадження" передбачені наслідки закінчення виконавчого провадження. У разі закінчення виконавчого провадження скасовуються інші здійснені державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із закінченням виконавчого провадження. Закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачене цим Законом. Відтак, позивач позбавлений права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
На підставі наведеного, суд дійшов висновку, що закриття виконавчого провадження є фактично відмовою у виконанні судового рішення.
Також, відповідно до статті 263 КАС України за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Відповідачем не надано доказів звернення державного виконавця до суду із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що державним виконавцем не вжито усі дії, передбачені чинним законодавством для забезпечення виконання судового рішення, натомість винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яка позбавляє позивача права повторно пред'явити виконавчий лист до виконання.
Отже, постанова від 02.12.2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 27676770 не грунтується на вимогах Закону України "Про виконавче провадження", є передчасною, тому позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене та зважаючи на те, що постанова про закінчення виконавчого провадження є правовим актом індивідуальної дії, який відповідно до повноважень суду, встановлених частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 02.12.2011 року.
Що стосується позовних вимог про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження неправомірними, то суд виходить з того, що правові наслідки для позивача створює саме постанова про закінчення виконавчого провадження як рішення суб'єкта владних повноважень. Окремих дій, крім винесення постанови, які б порушували права позивача, судом не встановлено.
За таких обставин зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, третя особа: Шевченківський відділ соціального захисту населення департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій неправомірними та скасування постанови задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області від 02 грудня 2011 року про закінчення виконавчого провадження ВП № 27676770.
У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2012 року.
Суддя М.В. Довгопол