01 лютого 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2/12
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Кукоби О.О.,
при секретарі - Марченко О.Є.,
за участю:
представника позивача - Ільїнської Т.В.,
представника відповідача - Шкіля О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Дочірнього підприємства Укоопспілки "Кременчуцький експериментально-механічний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
Дочірнє підприємство Укоопспілки "Кременчуцький експериментально-механічний завод" (далі по тексту - позивач, ДП УКС "КЕМЗ", платник податків) 03 січня 2012 року звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по тексту - відповідач, Кременчуцька ОДПІ, податкова інспекція) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0008542301/2880 від 08.09.2011 року, відповідно до якого платнику збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 1 549 грн. 47 коп. (в т.ч., 1 239 грн. 58 коп. - основний платіж, 309 грн. 89 коп. - штрафні (фінансові) санкції).
В обґрунтування своїх вимог позивач вказав, що за результатами позапланової виїзної перевірки ДП УКС "КЕМЗ" з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток підприємств за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого платником занижено податок на прибуток за ІІІ квартал 2008 року в сумі 1 239 грн. 58 коп. Висновки акта перевірки позивач вважає помилковими, оскільки право на формування валових витрат підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку (податковою та видатковою накладними, рахунком-фактурою, банківською випискою, платіжним дорученням).
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. У поданих до суду письмових запереченнях відповідач просив відмовити у задоволенні позову повністю посилаючись на порушення ДП УКС "КЕМЗ" вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (а.с. 103-106). При цьому, зазначав, що перевіркою позивача не підтверджено факт передачі товарно-матеріальних цінностей від ПП "Асіст" до ДП УКС "КЕМЗ". Також наголошував на тому, що фактично, відповідно до податкової звітності, у ПП "Асіст" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності та вказував, що вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року встановлено факт підроблення посадовими особами підприємства-контрагента позивача документів податкового обліку ПП "Асіст".
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.
Дочірнє підприємство Укоопспілки "Кременчуцький експериментально-механічний завод" зареєстровано як юридичну особу Кременчуцькою районною державною адміністрацією Полтавської області, свідоцтво про державну реєстрацію серії А00 № 630088 (а.с. 56).
Позивач є платником податку на прибуток, взятий на податковий облік у Кременчуцькій ОДПІ з 31.05.1993 року (а.с. 64).
Фахівцем Кременчуцької ОДПІ відповідно до постанови заступника начальника ВРКС СВ ПМ ДПА у Полтавській області майора податкової міліції Васильченко О.В. про призначення документальної перевірки від 25.07.2011 року у період з 16.08.2011 року по 22.08.2011 року проведено позапланову виїзну перевірку ДП УКС "КЕМЗ" (код ЄДРПОУ 01733006) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства по взаємовідносинах з ПП "Асіст" (код ЄДРПОУ 25713587), ПП "Арона Сервіс" (код ЄДРПОУ 34987777), ПП "Алерт" (код ЄДРПОУ 32275589), ПП "Алерт Плюс" (код ЄДРПОУ 34793043), ПП "Інко" (код ЄДРПОУ 32141595), ПП "Авеланж" (код ЄДРПОУ 33672429), ПП "Саланг ТМ" (код ЄДРПОУ 34397742), ТОВ "Інтермаксервіс" (код ЄДРПОУ 24710114), ПП "Маркап" (код ЄДРПОУ 36504035), ПП "Альпарі-Т" (код ЄДРПОУ 36643102), ПП "Агат Сервіс" (код ЄДРПОУ 36194933), ТОВ "Алівіс" (код ЄДРПОУ 30566568), ПП "Оріль" (код ЄДРПОУ 25165943), ПП "Астелікс-2007" (код ЄДРПОУ 34873961), ПП "Алькарас Плюс" (код ЄДРПОУ 37468826) за період з 01.06.2008 року по 30.06.2011 року (а.с. 117-118, 128-130).
Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.
За результатами перевірки складено акт № 6237/23-209/01733006 від 25.08.2011 року, в якому вказано на порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до заниження платником податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року загалом на 1 239 грн. 58 коп. (а.с. 121-127).
На підставі даного висновку акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 08.09.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0008542301/2880, відповідно до якого ДП УКС "КЕМЗ" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 1 549 грн. 47 коп. (в т.ч., 1 239 грн. 58 коп. - основний платіж, 309 грн. 89 коп. - штрафні (фінансові) санкції) (а.с. 11).
За наслідками звернення позивача в порядку апеляційного узгодження зі скаргами до ДПА у Полтавській області та ДПС України його скарги залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення - без змін (а.с. 12-21).
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню Кременчуцької ОДПІ № 0008542301/2880 від 08.09.2011 року необхідно зазначити наступне.
У відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (в редакції Закону України № 283/97-ВР від 22.05.97), чинного на момент виникнення та реалізації спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що до складу валових витрат (рядок 04.1 "Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)" декларації з податку на прибуток за ІІІ квартал 2008 року позивачем віднесено вартість кутка металевого в сумі 4 958 грн. 33 коп. (а.с. 147-149).
Як пояснила в судовому засіданні представник позивача, товарно-матеріальні цінності ДП УКС "КЕМЗ" було придбано у ПП "Асіст" без укладення письмового договору.
Статтею першою Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року № 996-XIV визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, юридичний аспект вчинених господарських дій або подій не входять до складу поняття "господарська операція" (бухгалтерський чи економічний ефект).
Згідно з вимогами ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
На підтвердження реальності здійснення господарської операції щодо придбання у ПП "Асіст" товарно-матеріальних цінностей позивачем до матеріалів справи долучено копії податкової та видаткової накладних, рахунка-фактури, платіжного доручення, банківської виписки, витяг з журналу реєстрації довіреностей (а.с. 22-24, 66-69).
Дослідивши в судовому засіданні копії вищевказаних документів суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у видатковій накладній № РН-1007-2 від 10.07.2008 року не зазначено реквізити одержувача (а.с. 22). Крім того, як отримувача товарно-матеріальних цінностей зазначено гр. ОСОБА_4 за довіреністю № 293521 від 10.07.2008 року. Однак, як слідує зі змісту журналу реєстрації довіреностей ДП УКС "КЕМЗ", довіреність № 293521 на ім'я ОСОБА_5 видана підприємством 27.06.2008 року, строком дії до 07.07.2008 року (а.с. 24).
Також позивачем на неодноразову вимогу суду до матеріалів адміністративної справи не надано доказів транспортування товарів від ПП "Асіст" до ДП УКС "КЕМЗ". При цьому, суд не приймає до уваги як належний доказ у справі копію подорожнього листа вантажного автомобіля № 223644 від 11.07.2008 року, оскільки з його змісту не видається можливим встановити факт перевезення товарно-матеріальних цінностей саме від ПП "Асіст" (а.с. 91-92).
Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568, безпосередніми доказами надання послуг з перевезень вантажів є товарно-транспортна накладна та дорожній лист. Однак, на вимогу суду вказані документи позивачем до матеріалів справи не надано.
Посилання позивача на оплату робіт, в підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано копії рахунка-фактури № СФ-0807-2 від 08.07.2008 року, банківської виписки за 09.07.2008 року, платіжного доручення № 1243 від 09.07.2008 року (а.с. 23, 66-68), судом оцінюються критично з огляду на те, що сам лише факт перерахування коштів з розрахункового рахунку ДП УКС "КЕМЗ" на рахунок ПП "Асіст" не може бути беззаперечним доказом виконання сторонами договірних зобов'язань.
У контексті вищенаведеного, слід зазначити, що правильність формування валових витрат залежить від наявності зв'язку витрат платника податків на придбання товарів (робіт, послуг) з його господарською діяльністю, який (зв'язок) зокрема, полягає і у наявності розумних економічних причин (ділової мети) для вчинення господарських операцій.
Відсутність сукупності зазначених чинників, які визначають зв'язок витрат платника податків з його господарською діяльністю, виключають можливість формування валових витрат навіть за наявності належним чином оформлених первинних та розрахункових документів.
Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій, суд з'ясовує чи мали місце фактичний рух активів або зміни у власному капіталі/зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.
Доцільність придбання товарно-матеріальних цінностей (кутка металевого) у ПП "Асіст" позивач пов'язує із використанням таких товарів у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним до матеріалів адміністративної справи надано матеріальні звіти за серпень - вересень 2008 року (а.с. 25-45), журнали ордери та відомості по рахунку 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" за липень - вересень 2008 року, оборотно-сальдові відомості по рахунку 201, рахунку 20 за серпень - вересень 2008 року (а.с. 70-88), видаткові накладні (а.с. 46-50).
Дослідивши в судовому засіданні вищевказані документи суд зазначає, що вони не можуть бути належними доказами оприбуткування та використання товару у власній господарській діяльності, оскільки у матеріальних звітах за серпень - вересень 2008 року та оборотно-сальдових відомостях по рахунку 201 відображено лише факт наявності у позивача сталі кутової (а.с. 25-45, 76-77), відомості про постачальника таких товарів - відсутні. Крім того, суд відхиляє посилання позивача на використання кутка металевого під час виробництва карманів лівого та правого на замовлення ВАТ "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат", адже у наданих ДП УКС "КЕМЗ" видаткових накладних не зазначено дату їх складення, відсутні прізвище, посада та підпис осіб, відповідальних за проведення господарської операції, відсутні відмітки про отримання товарів покупцем (а.с. 46-50).
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що наявність у позивача первинних документів бухгалтерського обліку (податкової, видаткової накладних, рахунка-фактури, платіжного доручення, банківської виписки), що формально відповідають вимогам закону не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції з придбання у ПП "Асіст" товарно-матеріальних цінностей, оскільки матеріалами справи не підтверджено наявність руху активів платника, наслідком чого було б отримання останнім економічної вигоди в результаті вчинення такої господарської операції.
При вирішенні спору суд також враховує вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 28.07.2010 року у справі за обвинуваченням ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 205; ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 200; ч. 3 ст. 28 ч. 2, 3 ст. 358 Кримінального кодексу України (а.с. 107-114).
Так, відповідно до даного вироку суду в ході розслідування кримінальної справи встановлено, що гр. ОСОБА_6 виступив як організатор злочинної групи, здійснював загальне керівництво злочинною групою, спільно з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 організував за допомогою невстановлених осіб реєстрацію та перереєстрацію в державних, в т.ч. податкових, органах підприємств з ознаками фіктивності, зокрема, ПП "Асіст".
У подальшому, використовуючи печатки вказаних підприємств, ОСОБА_6 особисто виготовляв підроблені документи, необхідні для укладення договорів з підприємствами - контрагентами по безтоварних угодах (в т.ч. накладні, податкові накладні, акти виконаних робіт).
Крім того, суд звертає увагу на те, що за даними податкової звітності ПП "Асіст" у останнього відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення господарської діяльності за КВЕД. При цьому, в ході судового розгляду справи суду не надано доказів, що б спростовували дані фактичні обставини справи.
А відтак, вищенаведене в своїй сукупності дає підстави стверджувати про правомірність висновку Кременчуцької ОДПІ щодо порушення позивачем вимог пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Відповідно до пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Таким чином, спірним податковим повідомленням-рішенням правомірно застосовано до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 309 грн. 89 коп.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
За приписами ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № 0008542301/2880 від 08.09.2011 року. Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про реальність здійснення господарських операцій між ДП УКС "КЕМЗ" та ПП "Асіст" з придбання товарів. Відтак, платником податків в ході судового розгляду справи не доведено правомірність віднесення до складу валових витрат за ІІІ квартал 2008 року суми в розмірі 4 958 грн. 33 коп.
З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення Кременчуцька ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А вимоги позовної заяви не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Дочірнього підприємства Укоопспілки "Кременчуцький експериментально-механічний завод" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 06 лютого 2012 року.
Суддя О.О. Кукоба