25 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11043/11
Колегія суддів Полтавського окружного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
суддів - Супруна Є.Б. , Сич С.С. ,
при секретарі - Ворошилові Ю.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Манюгіна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної Прикордонної Служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії, -
20 грудня 2011 року ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної Прикордонної Служби України (надалі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності в частині не надання повідомлення ОСОБА_1 в термін п'ять днів про пересилання його скарги від 21.10.2011 року до ОКПП "Київ" аеропорту "Бориспіль", зобов'язання розглянути по суті звернення від 21.10.2011 року та надати письмову відповідь у встановлені строки.
24 січня 2012 року позивач надав до суду заяву, якою доповнив позов вимогою про визнання протиправними дії Державної Прикордонної служби України в частині направлення скарги ОСОБА_1 від 21.10.2011 року на розгляд до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" аеропорту "Бориспіль", органу, дії якого оскаржуються.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що Адміністрація Державної Прикордонної служби України за результатами розгляду його скарги від 21.10.2011 року порушила вимоги Закону України "Про звернення громадян", не повідомивши позивача у термін в п'ять днів про пересилання скарги до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ", а також направивши його скаргу до органу, дії якого оскаржувалися.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У письмових запереченнях представник відповідача вказував, що твердження позивача про порушення вимог Закону України "Про звернення громадян" є необґрунтованим, оскільки ОСОБА_1 було повідомлено про направлення його звернення за належністю до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" листом за вих. № 234/Ф-5847 від 28.10.2011 року. Термін повідомлення заявника про пересилання звернення за належністю законом не встановлено. Крім того, було враховано, що предметом письмового звернення громадянина ОСОБА_1 від 21.10.2011 року була інформація про порушення, вчинені службовими особами ОКПП "Київ", тому звернення було направлено за належністю начальнику ОКПП "Київ", який є вищою посадовою особою відносно цих осіб.
Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановила наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
21 жовтня 2011 року ОСОБА_1 направив до голови Державної прикордонної служби України звернення, в якому просив провести службове розслідування та надати письмову відповідь щодо законності, порядності та людяності дій працівників-прикордонників зали прильоту F аеропорту Бориспіль, а також осіб, уповноважених підготувати та надати відповіді на інформаційні запити (а.с. 5-7).
В обґрунтування підстав звернення зазначав, що 18 вересня 2011 року прибув до України рейсом РS992 з Барселони, де перебував на відпочинку з 08 вересня 2011 року по 18 вересня 2011 року, але без паспорту для виїзду за кордон та паспорту громадянина України, які в нього були викрадені під час відправки із готелю в аеропорт Барселони. Працівники аеропорту старший лейтенант ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не приділили належної уваги позивачу, не надали можливості та папір для звернення до Держприкордонної служби, відмовили в усіх проханнях, натомість позивача під охороною було переведено із залу прильоту F до залу В, де йому довелося провести ніч. Старший інспектор Стельмах О.С. та пізніше інший інспектор, які з'явилися на вимоги позивача, також не вжили заходів до встановлення особи позивача та проходження кордону. Лише 19.09.2011 року близько 12 год. 00 хв. позивачу запропонували перетнути кордон, при цьому у видачі відповідного підтверджуючого документа працівники прикордонної служби капітан ОСОБА_7 та ОСОБА_6 відмовили в порушення вимог законодавства. Після перетину кордону 19.09.2011 року позивачем були зареєстровані в канцелярії ОКПП "Київ" чотири інформаційні запити, на які у 5-денний термін не отримано відповіді, 10.10.2011 року відправлено три інші інформаційні запити з новими питаннями.
Звернення позивача від 21 жовтня 2011 року надійшло до Адміністрації Державної прикордонної служби України 25 жовтня 2011 року, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9) та зареєстровано за вхідним № Ф-5847 від 25.10.2011 року.
Листом від 28.10.2011 року за вих. № 234/Ф-5847 Адміністрація Державної прикордонної служби України відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» надіслала звернення ОСОБА_1 начальнику ОКПП “Київ” для розгляду по суті та надання відповіді заявнику (а.с. 40).
Про факт надіслання звернення на розгляд до начальника ОКПП «Київ»Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила ОСОБА_1 окремим листом від 28.10.2011 року за вих. 234/Ф-5847 (а.с. 41), який отримано останнім 05.11.2011 року (а.с. 9).
Не погоджуючись із діями Адміністрації Прикордонної служби України в частині надіслання його звернення до органу, дії якого він оскаржував, а також не повідомлення його в п'ятиденний термін про таке надіслання, ОСОБА_1 звернувся до суду.
Надаючи оцінку діям відповідача, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Відповідно до положень статті 3 Закону України "Про звернення громадян" під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скаргою є звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.
Звернення громадянина ОСОБА_1 від 21.10.2011 року, в якому викладалися обставини порушення його прав діями посадових осіб ОКПП «Київ», в розумінні Закону України "Про звернення громадян" є скаргою.
Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про звернення громадян" скарга на дії чи рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, об'єднання громадян, засобів масової інформації, посадової особи подається у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням - безпосередньо до суду.
Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються (частина 4 статті 7 Закону).
Як встановлено колегією суддів, скарга гр. ОСОБА_1 від 21.10.2011 року до голови Державної прикордонної служби щодо дій посадових осіб ОКПП «Київ»під час перетинання ним державного кордону на в'їзд в Україну та ненадання йому відповідей на інформаційні запити була надіслана Адміністрацією Державної прикордонної служби України для розгляду до начальника ОКПП «Київ».
Відповідно до статті 6 Закону України “Про Державну прикордонну службу України” Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має таку загальну структуру:
спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах охорони державного кордону;
територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону;
Морська охорона, яка складається із загонів морської охорони;
органи охорони державного кордону -прикордонні загони, окремі контрольно-пропускні пункти, авіаційні частини;
розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального орган)' виконавчої влади у справах охорони державного кордону.
Згідно статті 10 Закону України "Про Державну прикордонну службу Україну" окремий контрольно-пропускний пункт є оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України (до складу якого можуть входити інші підпорядковані йому контрольно-пропускні пункти, відділення прикордонного контролю і контролерські пости), на яку покладається здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів.
Пунктом 8 Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України, затвердженого наказом Адміністрації Держприкордонслужби України від 15.02.2005 № 116, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2005 року за № 294/10574, визначено, що керівництво органом охорони державного кордону та підпорядкованими підрозділами здійснює начальник органу охорони державного кордону, якому підпорядковується весь особовий склад органу охорони державного кордону.
Відповідно до пункту 9 Положення про орган охорони державного кордону Державної прикордонної служби України начальник органу охорони державного кордону відповідає за охорону визначеної ділянки державного кордону, бойову й мобілізаційну готовність, стан охорони державного кордону, оперативно-розшукову діяльність, організацію роботи управління органу охорони державного кордону, законність провадження дізнання, виконання покладених на нього завдань, укомплектованість, а також за морально-психологічний стан, підготовку підпорядкованих підрозділів охорони державного кордону та підрозділів забезпечення, виховання, стан дисципліни особового складу, здійснює кримінально-процесуальне та адміністративне провадження у справах, що належать до компетенції ДПСУ.
З огляду на викладене вбачається, що начальник окремого контрольно-пропускного пункту відповідає за законність дій та дисципліну підпорядкованих йому службових осіб, тому має повноваження вживати відповідні заходи реагування.
За таких обставин вимога у скарзі позивача щодо проведення службового розслідування відносно дій працівників-прикордонників зали прильоту F аеропорту Бориспіль підлягала вирішенню в межах повноважень саме начальником ОКПП «Київ».
Здійснення службового розслідування відносно осіб, уповноважених підготувати та надати відповіді на інформаційні запити гр. ОСОБА_1, також належало до повноважень начальника ОКПП «Київ», враховуючи наступне.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;
Відповідно до статті 16 Закону розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань запитів на інформацію розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію та надання консультацій під час оформлення запиту. Запит, що пройшов реєстрацію у встановленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань запитів на інформацію.
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що Адміністрація Державної прикордонної служби України правомірно направила скаргу гр. ОСОБА_1 від 21.10.2011 року для розгляду по суті та надання відповіді до начальника ОКПП «Київ», як посадової особи, яка має повноваження по вирішенню питань, поставлених у скарзі, та є вищою у порядку підлеглості посадовою особою по відношенню до осіб, дії яких оскаржувалися.
Доводи позивача про те, що ним у зверненні від 21.10.2011 року оскаржувалися дії органу -ОКПП «Київ», тому відповідач в порушення статті 7 Закону України «Про звернення громадян»переслав скаргу начальнику ОКПП «Київ», не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи. Із тексту скарги від 21.10.2011 року вбачається, що позивач посилався виключно на незаконність дій працівників-прикордонників зали прильоту F аеропорту Бориспіль, а також осіб, уповноважених підготувати та надати відповіді на інформаційні запити. У зверненні позивача не зазначалося про порушення його прав саме органом охорони державного кордону або начальником цього органу.
Беручи до уваги наведене, позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної Прикордонної служби України в частині направлення скарги ОСОБА_1 від 21.10.2011 року на розгляд до Окремого контрольно-пропускного пункту "Київ" аеропорту "Бориспіль", органу, дії якого оскаржуються, зобов'язання розглянути по суті звернення від 21.10.2011 року та надати письмову відповідь у встановлені строки, є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Стосовно тверджень позивача про протиправну бездіяльність відповідача в частині неповідомлення його про направлення за належністю до ОКПП "Київ" його звернення в термін п'яти днів, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян»якщо орган державної влади, місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація незалежно від форм власності, об'єднання громадян або посадова особа встановить, що питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до його повноважень, відповідне звернення в термін не більше п'яти днів пересилається ним за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення.
Таким чином, норма Закону України “Про звернення громадян” встановлює п'ятиденний термін для направлення звернення за належністю, натомість не містить жодних обмежень по терміну повідомлення заявнику про направлення звернення.
З матеріалів справи вбачається, що 28 жовтня 2011 року Адміністрація Державної прикордонної служби своїм листом за вих. № 234/Ф-5847 (а.с. 40) направила за належністю звернення ОСОБА_1 від 21 жовтня 2011 року, що надійшло 25 жовтня 2011 року, для розгляду по суті начальнику ОКПП “Київ”, не порушивши при цьому п'ятиденний термін на пересилання звернення за належністю. Одночасно відповідно до вимог частини 3 статті 7 Закону України «Про звернення громадян» про факт надіслання звернення за належністю повідомила ОСОБА_1 окремим листом від 28.10.2011 року за вих. 234/Ф-5847 (а.с. 41).
З огляду на викладене, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності в частині не надання повідомлення ОСОБА_1 в термін п'ять днів про пересилання його скарги від 21.10.2011 року до ОКПП "Київ" є безпідставними, не ґрунтуються на нормах Закону України «Про звернення громадян», а тому задоволенню не підлягають.
Отже, позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправними бездіяльності та дій, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2012 року.
Головуючий суддя
суддя
суддяМ.В. Довгопол
Є.Б. Супрун С.С. Сич