18 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/9388/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гарника К.Ю.,
при секретарі - Онищенко С.В.,
за участю:
представника позивача - Кішка Д.О.,
представника відповідача - Марущенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
10 листопада 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Інтер-Агро Транс") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001012305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98055, грн, у тому числі 98054,00 грн - за основним платежем та 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення пункту 44.1 статті 44, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України та, відповідно, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Зокрема зазначав, що контролюючим органом безпідставно констатовано протиправне завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2011 року в розмірі 98054,00 грн, сформованого за рахунок включення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні у приватного підприємства "Меркурій-С" (далі по тексту - ПП "Меркурій-С") паливно-мастильних матеріалів, оскільки договірні відносини із вказаним контрагентом не носять жодних ознак фіктивності, на які вказує податковий орган.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. У письмових запереченнях зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно на підставі Податкового кодексу України. Зауважив, що у спірного контрагента позивача відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності та вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та не мають реального товарного характеру. Також, ПП "Меркурій-С" мав правовідносини з ТОВ "Логістік-ОІЛ", що мало ознаки сумнівності.
Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" зареєстроване розпорядженням виконавчого Київської районної ради м. Полтави, номер запису 1 588 102 0000 007690, ідентифікаційний код 35868659.
Старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу перевірок ризикових операцій ДПІ м. Полтаві, керуючись -1/4 11 на підставі Наказу ДПІ у м. Полтаві № 2159 від 10 травня 2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Меркурій-С" у лютому 2011 року. За результатами перевірки складено акт від 10 травня 2011 року № 3940/23-6/35868659, яким зафіксовано заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 98054,00 грн (а.с. 7-11).
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 10 червня 2011 року № 0001012305, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 98055, грн, у тому числі 98054,00 грн - за основним платежем, 1,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 79).
Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.
22 червня 2011 року позивачем направлено скаргу № 1 до Державної податкової адміністрації у Полтавській області, відповідно до якої просив скасувати Акт перевірки від 10.05.2011 № 3940/23-6/35868659 як такий, що складений з порушенням норм діючого законодавства та відповідно суперечить нормам діючого законодавства України, а також скасувати прийняте по вищезазначеному акту перевірки податкове повідомлення - рішення № 0001012305 від 10.06.2011 (а.с. 19-21).
В ході розгляду скарги було призначено повторну перевірку. Так, 05 серпня 2011 року проведено документальну позапланову перевірку щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП "Меркурій-С" у лютому 2011 року, за результатами якої складено акт від 05 серпня 2011 року № 6278/23-6/35868659, відповідно до якого встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, а саме платником заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року в розмірі 98054,00 грн (а.с. 12-18).
Рішенням від 16 серпня 2011 року № 2345/10/25-016 Державна податкова адміністрація у Полтавській області залишила без змін вказане рішення, а скаргу позивача № 1 - без задоволення (а.с. 22-26).
26 серпня 2011 року позивачем направлено скаргу № 2 до Державної податкової адміністрації України (а.с. 27-30).
Не погодившись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішенням суд виходив з наступного.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Судом встановлено, що між ТОВ "Інтер-Агро Транс" (по тексту договору - Покупець) та ПП "Меркурій-С" (по тексту договору - Продавець) укладено договір поставки нафтопродуктів від 01 лютого 2011 року № 20-2/11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачено в рахунках та видаткових накладних, в подальшому Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар від Продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного Договору. Товар постачається або передається Покупцю на умовах ІНКОТЕРМС-2000 згідно даного Договору. Датою поставки вважається дата видачі видаткової та податкової накладної на відвантажену партію Товару.3авантаження Товару (товарної партії) та видачу відповідних документів на вантаж Продавець здійснює на підставі пред'явленого Покупцем доручення на отримання Товару. Ціна за одиницю Товару узгоджується Сторонами згідно рахунку-фактури. Ціна Товару включає податки та обов'язкові платежі, передбачені чинним законодавством України. Розрахунки між Сторонами здійснюється в Українській національній валюті - гривнях. Вид розрахунків - безготівковий. Форма розрахунків - платіжним дорученням. Зобов'язання Покупця по оплаті Товару вважаються виконаними з моменту надходження грошових коштів за кожну окрему партію Товару на розрахунковий рахунок Продавця шляхом 100% передплати або за фактом відвантаження Товару (а.с. 80-81).
На виконання проведених операцій поставки позивачем надано належним чином завірені первинні документи, а саме: видаткових накладних від 02 лютого 2011 року № РН-0000110, від 09 лютого 2011 року № РН-0000146, від 23 лютого 2011 року № РН-0000194, податкових накладних від 02 лютого 2011 року № 62, від 09 лютого 2011 року № 83, від 23 лютого 2011 року № 123, а також товарно-транспортні накладні відповідних дат, в тому числі для огляду у судовому засіданні. Крім того, надано оборотно-сальдову відомість, список автомобільної техніки, закріпленої за ТОВ "Інтер-Агро Транс" та ліцензії на надання послуг з внутрішніх перевезень вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами, виданих позивачу та його водію серії АВ № 423487 та серії АВ № 410688 на підтвердження факту здійснення перевезення придбаних товарно-матеріальних цінностей власним транспортом (а.с. 161-166).
Розрахунок за отримані нафтопродукти проводився позивачем у безготівковій формі та його проведення підтверджується платіжними дорученнями від 03 лютого 2011 року № 11, від 09 лютого 2011 року № 31, від 23 лютого 2011 року № 59 з відмітками банківської установи (а.с. 90-92).
Щодо факту подальшого використання придбаних товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, представником позивача до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії договорів купівлі-продажу та поставки, видаткових та податкових накладних, довіреностей на передачу ТМЦ, укладені та складені з наступними контрагентами позивача: Приватне підприємство "Агрофірма "Укрхлібдар", Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Ворскла", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зоря", Товариство з обмеженою відповідальністю "ГАРАНТ-5", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія", Товариство з обмеженою відповідальністю "Смотриківське", Приватне сільськогосподарське підприємство "Лазірки", Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Савинці", Приватне підприємство "Черняхівське", Приватне сільськогосподарське підприємство "ім. Щорса", Товариство з обмеженою відповідальністю "Денисівське" (а.с.93-132).
Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ПП "Меркурій-С" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності ТОВ "Інтер-Агро Транс".
Стосовно спірного контрагента позивача перевіряючими в акті від 05 серпня 2011 року зазначено, що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг). Таким чином, на думку відповідача, правочин, здійснений ПП "Меркурій-С" з ТОВ "Логістік ОІЛ" не спрямовано на реальне настання правових наслідків и суперечать інтересам держави і має ознаки нікчемності.
Суд зауважує, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. Дана думка також висвітлена у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.
Також, відповідно до листа від 02 грудня 2011 року вих. № 254 придбаний позивачем товар був відвантажений з завода-переробника ТОВ "Пасіпол" про, що свідчать накладні, товарно-транспортні накладні та паспорти якості нафтопродуктів (а.с. 65-73, 167-169). Крім того, зазначено, що товарно-матеріальні цінності, які були придбанні ПП "Меркурій-С" у ТОВ "Логістік ОІЛ" не реалізовувались на ТОВ "Інтер-Агро Транс".
Судом при вирішенні спору також враховано, що постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року за адміністративним позовом приватного підприємства "Меркурій-С" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення №0001322305 від 23.06.2011, що набрала законної сили, якою встановлено реальність проведених господарських операцій між ПП "Меркурій-С" та ТОВ "Оберон - вугілля".
Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа щодо якої встановлені ці обставини.
Отже, судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини та надано правову оцінку прийнятому відповідачем податковому повідомленню-рішенню та порушенням, встановленим в ході перевірки ПП "Меркурій-С", на які посилався відповідач при проведенні перевірки ТОВ "Інтер-Агро Транс".
Таким чином, податковим органом не надано суду належних доказів порушення вимог податкового законодавства безпосереднім контрагентом позивача, за наслідками господарських операцій з яким сформовано податковий кредит.
Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність свого контрагента.
Отже, в ході судового розгляду справи в повному обсязі доведено реальність (товарність) господарської операції товарно-матеріальних цінностей, встановлено факт сплати позивачем у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а також наданими первинними документами спростовано доводи відповідача щодо зафіксованих актом перевірки порушень.
Таким чином, встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав передбачені законом умови для набуття права на відповідне формування податкового кредиту та визначення сум податків, а також має належне документальне підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів суду правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.
Оскільки спірне податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, який згідно з частиною 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі його неправомірності визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне в силу частини 2 статті 11 вказаного Кодексу вийти за межі позовних вимог про скасування цього рішення, та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2011 № 0001012305.
Стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Агро Транс" витрати у вигляді судового збору у розмірі 28 гривень 23 копійок.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 23 січня 2012 року.
Суддя К.Ю. Гарник