24 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/11271/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єресько Л.О.,
при секретарі - Курбалі А.В.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Марущенко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -
26 грудня 2011 року суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_3 ( надалі - позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (надалі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0001411703 від 16 червня 2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю за основним платежем в сумі 10 346 грн. 67 коп. та податкового повідомлення - рішення № 0001421703 від 16 червня 2011 року, яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 45 590 грн. 56 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 11 397 грн. 64 коп.
В обгрунтування своїх позовних вимог посилався на незгоду із висновками перевірки, зокрема, зазначав, що в частині донарахування йому зобов'язання з ПДВ в сумі 31 795 грн. рішення є неправомірним, оскільки в попередньому акті перевірки від 30.07.2010 № 6884/1703/2700712835 зазначене порушення було вже встановлено та винесено відповідне податкове повідомлення - рішення, яке було ним оскаржено та скасовано судовим рішенням. Стосовно донарахування працівниками ДПІ у м. Полтава податку на додану вартість в сумі 13 795 грн. 56 коп. та податку з доходів фізичних осіб в сумі 10 346 грн. 67 грн. пояснював, що господарські операції по поставці товару від ТОВ «ІТС» мали реальний характер, оформлені належними первинними документами та в повному обсязі відображені в бухгалтерському та податковому обліку підприємства, а висновок відповідача про нікчемність цих правочинів не відповідають дійсності.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на правомірність висновків перевірки.
Заслухавши представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що суб'єкт господарювання - фізична особа ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) зареєстрований розпорядженням Виконавчого комітету Октябрської районної ради м. Полтави, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію № 8805 від 28.03.2000. Позивач перебуває на податковому обліку ДПІ у м. Полтаві з 06.04.2000, у перевіряємий період перебував на загальній системі оподаткування та був платником ПДВ, що підтверджується свідоцтвом № 76856410 від 23.06.2000, виданим ДПІ у м. Полтаві.
У період з 04.05.2011 по 25.05.2011 (з 19.05.2011 термін перевірки було продовжено на 5 робочих днів відповідно до наказу ДПІ у м. Полтаві від 17.05.2011 № 2351) посадовими особами ДПІ у м. Полтаві проведена виїзна планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства СГД - ФО ОСОБА_3 за період діяльності з 01.04.2010 по 31.12.2010 відповідно до затвердженого плану проведення перевірки.
За результатами перевірки складено акт від 01.06.2011 № 4697/1703/2700712835, яким зафіксовано такі порушення:
- п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин), завищено суму залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) в розмірі 346 524,00 грн. станом на 01.04.2010 року, в зв'язку з чим за результатами перевірки додатково визначено податкове зобов'язання по ПДВ в сумі 31 795,00 грн.;
- п.п.7.2.1 п.7.2, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 , ст. 4 Закону України "Про ПДВ», п. 12 Наказу ДПА України "Про порядок затвердження форм податкової накладної та порядку її заповнення" від 30.05.1997 року № 165 із змінами та доповненнями, донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за травень 2010 року на суму 13 795 грн. 56 коп.;
- ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 року із змінами і доповненнями, ст. 19 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб" № 889- IVвід 22.05.2003 року п.п.5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", ст. 7, п.7.1, ст. 22 Закону України" Про податок з доходів фізичних осіб", а саме: за перевіряємий період завищено суму валових витрат в результаті додатково визначено податкове зобов'язання по податку з доходу фізичних осіб СГД ФО в сумі 10 346 грн. 67 коп. /а.с. 10-35/.
До таких висновків перевіряючі ревізори дійшли у зв'язку з наступним.
Порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»ревізорами пов'язується із висновком попереднього акту планової документальної перевірки від 30.07.2010 року № 6884/1703/2700712835 фінансово - господарської діяльності позивача за попередній період (з 01.04.2009 по 31.03.2010), яким було встановлено завищення суми залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації з ПДВ) в розмірі 346 524 грн. 00 коп. та завищення податкового кредиту за 2009 рік на суму 47 987 грн. 71 коп. На підставі зазначеного акту ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення -рішення від 20.08.2010 № 0002431703/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71 981 грн. 56 коп., а за результатами адміністративного оскарження ДПА в Полтавській області винесено рішення, яким залишено без задоволення скаргу позивача, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення без змін та збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму основного зобов'язання на 116 667 грн. та на 58 333 грн. 50 коп. штрафних (фінансових) санкцій, про що винесено податкове повідомлення-рішення від 18.11.2010 № 0003311703/1 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 175 000 грн.
На підставі викладеного, перевіркою повноти нарахування ПДВ (визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню), результати якої оскаржуються в даному судовому провадженні, встановлено заниження позивачем ПДВ за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 на суму 31 795 грн. через включення даної суми, що за наслідками попередньої перевірки була виключена із складу податкового кредиту вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, у наступні податкові періоди, чим знову допущено порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ».
Крім того, в ході перевірки ревізорами встановлено, що у перевіряємому періоді СПД -ФО ОСОБА_3 мав взаємовідносини із ТОВ «ІТС».
Зокрема, перевіряючими встановлено порушення п.п.7.2.1 п.7.2, п.п 7.4.4, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 , ст. 4 Закону України "Про ПДВ» у зв'язку із завищенням задекларованих позивачем показників у рядку (10.1 - 16.3) декларації з ПДВ за травень 2010 року всього у сумі 13 795 грн. 56 коп. за рахунок безпідставного включення до суми податкового кредиту травня 2010 року податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ "ІТС" на суму 13 795,56 грн. ПДВ в тому числі:
- № 296 від 31.05.2010 на суму 65890,44 грн., в т. ч. ПДВ 10981,74 грн;
- № 297 від 31.05.2010 на суму 166,92 грн. в т. ч. ПДВ 27,82 грн.;
- № 298 від 31.05.2010 на суму 7476,00 грн., в т. ч. ПДВ 1246,00 грн.;
- № 299 від 31.05.2010 на суму 9240,00 грн. в т. ч. ПДВ 1540,00 грн.
До такого висновку ревізори дійшли у зв'язку з тим, що результатами проведеного аналізу реєстраційних даних було встановлено, що основним видом діяльності ТОВ "ІТС" у перевіряємому періоді була оптова торгівля машинами та устаткуванням. Номенклатура поставки ТМЦ СГД ФО ОСОБА_3 згідно представлених на перевірку податкових накладних включає сушені рибопродукти та чіпси. Згідно даних програми автоматизованого співвставлення "Системі обробки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" за травень 2010 року ТОВ «ІТС»не відображено у своїй податковій звітності із ПДВ результатів взаємовідносин із позивачем.
До перевірки не надано актів приймання - передачі продукції, як не надано і товарно -транспортних накладних із відмітками про фактичне переміщення товару, а отже перевіркою не встановлено доказів фактичного відвантаження, транспортування вищевказаних товарів та прийняття їх позивачем.
Таким чином, перевіряючі дійшли висновку, що позивачем перераховувалися кошти без мети реального настання наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування та несплати податків, а тому зазначені операції не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів.
Отже, позивачем порушено ст. 228 Цивільного кодексу України щодо укладення нікчемного правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави.
Згідно ч. 1 ст. 216 вказаного кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, то такий правочин також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У зв'язку із вищезазначеними висновками ревізорами не було визнано також і валові витрати, які позивач сформував на підставі вищевказаних нікчемних господарських операцій, а саме в розмірі 68 977 грн. 80 коп., за рахунок безпідставного включення до їх складу коштів сплачених за придбаний товар по постачальнику ТОВ "ІТС", внаслідок чого податковим органом було встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", ст. 19 Закону України " Про податок з доходів фізичних осіб", п.п.5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", ст. 7, п.7.1, ст. 22 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" та донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 10 346, 67 грн. (68977,80 х 15%).
На підставі вищевказаних висновків акту перевірки ДПІ у м. Полтаві по першому та другому порушеннях було винесено податкове повідомлення - рішення від 16 червня 2011 року № 0001421703, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 45 590 грн. 56 коп. (31 795 грн. + 13 795 грн. 56 коп.) та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11397 грн. 64 коп. /а.с.9/ По третьому порушенню було винесено податкове повідомлення рішення від 16 червня 2011 року № 0001411703, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 10 346 грн. 67 коп. /а.с.8/.
Позивач не погодився із даними податковим повідомленнями -рішеннями та оскаржив їх в адміністративному порядку до ДПА у Полтавській області, рішенням якої від 05.09.2011 року № 332/с/250016 залишено без змін податкові повідомлення - рішення, а скаргу без задоволення /а.с.36-40/. Аналогічного висновку дійшла Державна податкова служба України в своєму рішенні від 05.10.2011 року № 584/с/10-2315 /а.с.41-43/.
Не погодившись із усіма вищевказаними рішеннями позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням, суд виходить із наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи правомірність податкового повідомлення - рішення від 16.06.2011 № 0001421703, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 45 590 грн. 56 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 11397 грн. 64 коп. /а.с.9/ суд дійшов наступних висновків.
Суд не погоджується із висновками перевіряючих ревізорів про порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 ЗУ «Про ПДВ»щодо заниження розміру ПДВ за період з 01.04.2010 по 31.12.2010 на суму 31 795 грн. через включення даної суми, яка за наслідками попередньої перевірки була виключена із складу податкового кредиту відповідними податковими повідомленнями - рішеннями, у наступні податкові періоди.
Як встановлено судом в ході розгляду, що також підтверджується матеріалами справи та не заперечувалося сторонами, за висновком попереднього акту планової документальної перевірки від 30.07.2010 року № 6884/1703/2700712835 фінансово - господарської діяльності позивача за попередній період (з 01.04.2009 по 31.03.2010) ДПІ у м. Полтаві було прийнято податкове повідомлення -рішення від 20.08.2010 № 0002431703/0, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з ПДВ у розмірі 71 981 грн. 56 коп., а за результатами адміністративного оскарження -від 18.11.2010 № 0002431703/1 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 71 981 грн. 56 коп. та № 0003311703/1 на суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 175 000 грн.
Дані рішення позивачем були оскаржені в судовому порядку. Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2011 року /а.с. 119-122/ адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до ДПІ у м. Полтаві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень було частково задоволено, а постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26 жовтня 2011 року постанова суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову була скасована та в цій частині прийнято нову постанову, якою повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 /а.с. 44-46/.
Отже, вказаними судовими рішенням надано правову оцінку спірним податковим повідомленням -рішенням, як і висновкам акту, на підставі яких вони були прийняті, та підтверджено правомірне формування позивачем податкового кредиту за період з 01.04.2009 по 31.03.2010.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
Приймаючи до уваги, що період з 01.04.2009 по 31.03.2010 виходить за межі перевірки по акту перевірки від 01.06.2011 № 4697/1703/2700712835 за період з 01.04.2010 по 31.12.2010, у зв'язку з чим первинна документація на підтвердження господарських операцій на суму 31 795 грн. за вказаний період не досліджувалась ревізорами в ході даної перевірки, а висновкам попередньої перевірки було надано правову оцінку судом, які були спростовані в ході судового розгляду, що підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної чинності, то суд погоджується із доводами позивача про неправомірність донарахування йому відповідачем суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 31 795 грн.
Тобто в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а податкове повідомлення рішення від 16.06.2011 № 0001421703 в частині донарахування позивачу податкового зобов'язання з ПДВ в розмірі 31 795 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на цю суму в розмірі 7 948,75 грн. є протиправним.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення -рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне згідно ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог про визнання недійсним оскаржуваного податкового повідомлення рішення, натомість визнати його протиправним і скасувати у вищевказаній частині.
Перевіряючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ «ІТС»та наявності змін у структурі активів позивача та його контрагента за результатами даної операції, судом встановлено наступне.
Перевіркою встановлено та не заперечується сторонами, що позивачем включено до складу податкового кредиту за травень 2010 року суму у розмірі 13 795 грн. 56 коп., сплачену ТОВ «ІТС»у ціні придбаного товару та віднесено до складу валових витрат цього ж періоду суму в розмірі 68 977 грн. 80 коп., кошти сплачені за придбаний товар у ТОВ «ІТС».
На підтвердження реальності проведених із ТОВ «ІТС»операцій позивачем надано податкові та видаткові накладні /а.с. 109-118/. Письмові угоди з контрагентом не укладалися, згідно пояснень представника позивача в ході судового розгляду угоди були укладені в усній формі.
Однак, на вимогу суду, в зв'язку з чим розгляд по справі відкладався, документація на підтвердження фактичного переміщення товару по взаємовідносинам між позивачем та його контрагентом, представником позивача суду не надана.
В ході судового засідання представник позивача пояснив, що формування податкового кредиту та валових витрат за вказаними господарськими операціями були здійснені позивачем на підставі податкових та видаткових накладних, які долучено до матеріалів справи. Інші вищезазначені документи, які витребовувалися судом, не є первинними в розумінні чинного законодавства, та не заперечував, що такі документи відсутні у позивача.
Згідно діючого законодавства податок на додану вартість є податком на споживання товарів (робіт, послуг) на митній території України і платником його виступає кожний суб'єкт (юридична чи фізична особа), який є споживачем цих товарів (робіт, послуг), незалежно від факту походження товарів. При цьому особи за умови реєстрації їх як платників ПДВ мають право відшкодовувати свої витрати із сплаченого податку за рахунок податку, отриманого з покупця. Тобто в нашій країні, як і в більшості країн, де є цей податок, застосовується непрямий метод оцінки доданої вартості - метод податкового кредиту, тобто сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету, визначається як різниця між сумами податку, отриманого від покупців, і сумами податку, сплаченого постачальникам.
У перевіряємому періоді порядок нарахування та сплати податку на додану вартість визначався Законом України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що діяла станом на момент виникнення правовідносин, надалі -ЗУ «Про ПДВ»).
Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).
Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Підпунктом 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
За змістом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання в господарській діяльності.
Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Аналогічна позиція висловлена також Верховним Судом України у справах, пов'язаних з визначенням податкових зобов'язань з ПДВ та бюджетним відшкодуванням ПДВ, в яких Верховний Суд України звертає увагу на необхідність з'ясування судами при розгляді справ на те, чи мали операції з придбання та реалізації товарів (послуг) реальний характер, як перевозились і зберігались товари (чиїм транспортом, за чий рахунок, яким є розмір витрат, якою особою виконувались роботи чи надавались послуги, які матеріали використовувалися для виконання робіт), чи були такі операції взагалі можливі з урахуванням оперативності їх проведення та інш.
Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.2011 № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" також звернув увагу судів на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Враховуючи відсутність таких документів, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем вищевказаних товарів саме від ТОВ «ІТС»: товарно-транспортні накладні та дорожні листи, які б засвідчували фактичну передачу товару та фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, осіб, які здали та прийняли товар, місця поставки, інші документи щодо реальності та товарності проведених операцій, з яких би можливо було встановити місця відвантаження товару, осіб, які здійснювали приймання та відвантаження цього товару, відомостей про місце зберігання цих товарів, а також доказів використання цих товарів у подальшій господарській діяльності позивача, суд дійшов висновку про непідтвердження реальності проведення господарських операцій, тобто, про відсутність операцій, які можуть бути об'єктом оподаткування.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено належними первинними документами та не надано доказів щодо реального отримання товарів саме від ТОВ «ІТС» та їх зв'язку з господарською діяльністю позивача.
Отже, суд погоджується з висновком Кременчуцької ОДПІ про відсутність реальності укладених між позивачем та ТОВ “ІТС” правочинів, оскільки вказані правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
Також суд погоджується із аналогічним висновком відповідача в акті перевірки про безпідставне віднесення до складу валових витрат цього ж періоду суму в розмірі 68 977 грн. 80 коп. (кошти сплачені за придбаний товар у ТОВ «ІТС»).
Так, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин) оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що була чинною станом на момент виникнення правовідносин).
Пуктом 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону).
За умови встановленої судом відсутності об'єкта оподаткування через не підтвердження реальності проведених операцій, суд вважає, що позивач був позбавлений права на формування податкового кредиту та валових витрат з урахуванням вищезазначених господарських операцій із ТОВ «ІТС».
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинні довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього ж Кодексу.
Враховуючи зазначене, позивачем не доведено обставини, покладені в основу позову, та відповідно не спростовано висновки перевірки відповідача в частині порушень встановлених по відображенню господарських операцій із ТОВ «ІТС».
З огляду на встановлені перевіркою порушення позивачем, які знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем правомірно зроблено висновок щодо не підтверджених обсягів вищезгаданих господарських операцій а оскаржувані податкові повідомлення - рішення від 16.06.2011 № 0001421703, в частині донарахування грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 13 795 грн. 56 коп. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -3 448 грн. 89 коп., та № 0001411703, яким позивачу донараховано грошове зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю в сумі 10 346 грн. 67 коп., є законними та обґрунтованими.
Отже, позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001421703 від 16.06.2011 в частині донарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 31 795,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 7948,75 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь суб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 14 грн 23 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 січня 2012 року.
Суддя Л.О. Єресько