19 січня 2012 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7927/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Гіглави О.В.,
при секретарі - Дрижирук М.І.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - Василевської Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними (нечинними) та скасування податкових повідомлень-рішень, заборону вчиняти певні дії, -
05 жовтня 2011 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 (далі - позивач, ФО-П ОСОБА_3.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ), в якому просив визнати недійсними (нечинними) та скасувати податкові повідомлення-рішення:
- від 20.09.2011 №0034201702/11701 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 191100,03 грн;
- від 20.09.2011 №0034211702/11702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 258488,75 грн, в тому числі основний платіж - 206791,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 51697,75 грн;
- заборонити відповідачу передавати будь-кому або іншим чином використовувати акт від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 по 31.12.2010".
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що порушень вимог частин 1, 5 статті 203, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", викладених в акті перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233, не вчиняв. При цьому вказував, що його контрагенти - ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", ПП "Стиларт", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп" та ТОВ "Сігурно" на момент здійснення спірних господарських операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були зареєстровані платниками податку на додану вартість; чинним законодавством України не передбачено обов'язку платника податків перевіряти законність реєстрації контрагента, сплату ним відповідних податків до бюджету. Позивач вважає безпідставним висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених ним з даними підприємствами, оскільки реальність господарських операцій підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Крім того, також вказував, що перевірка дотримання ним вимог податкового валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 31.12.2010 проведена податковим органом з порушенням вимог чинного законодавства.
В запереченні на адміністративний позов Кременчуцька ОДПІ просить відмовити в його задоволенні, оскільки перевіркою встановлено порушення ФО-П ОСОБА_3 вимог частин 1, 5 статті 203, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
В ході розгляду справи позивач та його представник позовні вимоги підтримували та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ФО-П ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 11.02.1997 зареєстрований виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області (свідоцтво про державну реєстрацію НОМЕР_2). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 16.02.1997, є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість від 08.10.1997 №77248393).
Статтею 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 75.1.2 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
В період з 15.08.2011 по 29.08.2011 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 по 31.12.2010.
За результатами перевірки податковим органом 05.09.2011 складено акт №6515/17-311/2269612233 (том І а.с. 30-61), в якому зафіксовано, зокрема, порушення позивачем:
- частин 1, 5 статті 203, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 254800,00 грн, у тому числі по періодах:
липень 2008 року - 48009,00 грн;
серпень 2008 року - 54332,00 грн;
вересень 2008 року - 55432,00 грн;
жовтень 2008 року - 39713,00 грн;
листопад 2008 року - 25957,00 грн;
лютий 2009 року - 1466,00 грн;
травень 2009 року - 1359,00 грн;
жовтень 2009 року - 2016,00 грн;
березень 2010 року - 1542,00 грн;
квітень 2010 року - 506,00 грн;
травень 2010 року - 659,00 грн;
червень 2010 року - 1321,00 грн
серпень 2010 року - 1632,00 грн;
жовтень 2010 року - 3023,00 грн;
листопад 2010 року - 3514,00 грн;
грудень 2010 року - 14319,00 грн.
- статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 та статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.1997, що призвело до завищення валових витрат за період з 01.07.2008 по 31.12.2010, в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб в сумі 191100,03 грн.
На підставі висновків акта перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233, Кременчуцькою ОДПІ 20.09.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення №0034201702/11701 про збільшення ФО-П ОСОБА_3 суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 191100,03 грн та №0034211702/11702 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 258488,75 грн, в тому числі основний платіж - 206791,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 51697,75 грн (том І а. с. 64, 66).
Згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання.
Податкове повідомлення-рішення №0034211702/11702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 258488,75 грн, в тому числі основний платіж - 206791,00 грн, штрафні (фінансові) санкції - 51697,75 грн, прийняте податковим органом 20.09.2011. У зв'язку із цим податкове зобов'язання за липень 2008 року в сумі 48009,00 грн не було визначено в даному рішенні.
Збільшуючи ФО-П ОСОБА_3 суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності, податковий орган виходив з того, що позивачем були укладені правочини із ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", ПП "Стиларт", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп" та ТОВ "Сігурно", які не спричиняють реального настання правових наслідків (нікчемні правочини).
Так, згідно акта перевірки, Кременчуцькою ОДПІ в обґрунтування своїх доводів вказано:
- щодо контрагента ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" - стан платника "8" (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). На письмовий запит Кременчуцької ОДПІ від 11.11.2008 отримана відповідь від ГВПМ ДПІ у Дніпропетровському районі м. Києва від 13.11.2008, відповідно до якої ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" за юридичною адресою м. Київ, вул. М. Ряскової 9, не знаходиться, про що складено відповідний акт незнаходження підприємства. При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових, видаткових накладних та квитанцій до прибутково-касових ордерів, надано не було. З податку на додану вартість підприємство не звітується за липень, серпень, вересень 2008 року. У суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
- щодо контрагента ПП "Стиларт" - стан платника "21" (ліквідаційна процедура за рішенням (постановою) суду). ПП "Стиларт" було направлено лист від 23.08.2011 про надання пояснень та їх документальне підтвердження щодо взаємовідносин з ФО-П ОСОБА_3, проте на момент написання акта перевірки відповіді не отримано. При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ПП "Стиларт" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт та банківських виписок, надано не було. Згідно перевірки, проведеної податковим органом відносно ПП "Стиларт", встановлено, що останній в свою чергу у 2008-2009 роках взаємодіяв з ТОВ "Синтез трейд", ПП "Тор", КВТП "Полюс", ТОВ "Кривбас-Еталон", ПП "Вібур", ЗАТ "Буденергоремонт-МЖК", ТОВ "Лорит", ТОВ "Агатіс", ПП "Торг сервіс-1", ТОВ "Армпромсервіс" та ТОВ "Гепард". При цьому відділом податкової міліції були направлені листи до вказаних контрагентів з приводу надання документів по взаємовідносинах з ПП "Стиларт". У відповідь на вказані листи податковим органом отримана інформація, що будь-які взаємовідносини ТОВ "Кривбас-Еталон", ПП "Тор", ПП "Вібур" та ТОВ "Гепард" з ПП "Стиларт" у 2008 році відсутні. У зв'язку із викладеним, податковий орган прийшов до висновку про нікчемність правочинів, що укладалися між ПП "Стиларт" та його контрагентами. Місцезнаходження керівника ПП "Стиларт" - ОСОБА_4 невідоме. Крім того, у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ПП "Стиларт" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
- щодо контрагента ПП "Нафтобудком" - стан платника "36" (основний платник до кінця року). При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ПП "Нафтобудком" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових, видаткових накладних та банківських виписок, надано не було. Згідно розрахунку комунального податку за ІV квартал 2010 року у підприємства відсутні наймані працівники. Згідно акту камеральної перевірки, що була проведена Світловодською ОДПІ №118/1600/37130273 від 21.07.2011, ПП "Нафтобудком" зменшено податкові зобов'язання по податку на додану вартість з ФО-П ОСОБА_3 за жовтень 2010 року на 2323,40 грн ПДВ, за листопад 2010 року на 3513,72 грн ПДВ, за грудень 2010 року на 14318,80 грн ПДВ. У суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ПП "Нафтобудком" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
- щодо контрагента ТОВ "Видавництво "Зоря" - стан платника "11" (визнано банкрутом). При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ Видавництво "Зоря" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових, видаткових накладних, актів виконаних робіт та банківських виписок, надано не було. Крім того, у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ТОВ Видавництво "Зоря" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
- щодо контрагента ТОВ "МетаКомп" - стан платника "0" (основний платник). При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ "МетаКомп" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових накладних, актів виконаних робіт та банківських виписок, надано не було. На перевірку не було надано подорожні листи та товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне надання транспортних послуг. У суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ТОВ "МетаКомп" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
- щодо контрагента ТОВ "Сігурно" - стан платника "14" (визнано банкрутом). При перевірці реальності взаємовідносин між позивачем та ТОВ "Сігурно" інших первинних бухгалтерських документів, окрім податкових, видаткових накладних та банківських виписок, надано не було. Згідно акту про результати перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства, що була проведена ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровськ №750/2301/36960076 від 21.03.2011, ТОВ "Сігурно" було зменшено податкові зобов'язання по ПДВ з ФО-П ОСОБА_3 за червень 2010 року на 1320,60 грн. Крім того, у суб'єкта господарювання відсутні об'єкти, які підпадають під визначення статей 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян". Тобто угоди, укладені та такі, що виконувалися протягом перевіряємого періоду між ТОВ "Сігурно" та його постачальниками й покупцями (споживачами), не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.
Позивач, не погоджуючись із позицією відповідача щодо правомірності збільшення йому суми грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності і незалежної професійної діяльності у розмірі 191100,03 грн, а також збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 258488,75 грн звернувся до суду з вимогою про визнання недійсними (нечинними) та скасування податкових повідомлень-рішень від 20.09.2011 №0034201702/11701 та №0034211702/11702.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Завданням адміністративного судочинства, згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку податковим повідомленням-рішенням Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2011 №0034201702/11701 та №0034211702/11702, суд виходить з наступного.
Із акту перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233 вбачається, що висновок про порушення позивачем вимог статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" та статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу валових витрат витрати, які понесені за результатами вчинення нікчемних правочинів із контрагентами - ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", ПП "Стиларт", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп" та ТОВ "Сігурно".
Статтею 13 Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 №13-92 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.
Таким чином, у разі наявності документів, що підтверджують прямий зв'язок певних витрат з витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу від здійснення підприємницької діяльності, такі витрати можуть бути віднесені до складу валових витрат, причому виключно тієї частини, яка прямо відповідає одержаному доходу у відповідному звітному періоді.
Згідно підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 №283/97-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Крім того, із акту перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233 слідує, що висновок про порушення позивачем вимог частин 1, 5 статті 203, частини 1 статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтується на тому, що позивачем, на думку перевіряючих, неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за рахунок вчинення нікчемних правочинів із контрагентами - ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", ПП "Стиларт", ПП "Нафтобудком", ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп" та ТОВ "Сігурно".
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №168/97-ВР) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.
З огляду на наведені положення Закону №168/97-ВР, Декрету КМУ "Про прибутковий податок з громадян" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "Видавництво "Зоря" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 02.02.2010 між ФО-П ОСОБА_3 (відправник) та ТОВ "Видавництво "Зоря" (перевізник) укладено договір перевезення вантажу, згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (том І а.с. 130).
Згідно вказаного договору позивачем в березні, квітні, травні, серпні та жовтні 2010 року придбавалися у ТОВ "Видавництво "Зоря" послуги по перевезенню вантажу.
На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано первинні бухгалтерські документи: податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (послуг), товарно-транспортні накладні, платіжні доручення (том І а.с. 137-172).
Аналізуючи надані позивачем первинні бухгалтерські документи, суд вважає за необхідне відмітити наступне.
Первинні документи, якими відображаються господарські операції є основою для податкового обліку.
Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затвердженими міністерствами України.
У свою чергу, відносини в галузі діяльності з надання послуг з перевезення вантажів регулюються Цивільним кодексом України (глава 64), Господарським кодексом України (глава 32), Митним кодексом України, Законами України "Про транспорт", "Про зовнішньоекономічну діяльність", "Про транзит вантажів", "Про автомобільний транспорт", "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363, тощо.
Так, у відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Аналогічні вимоги містяться і в статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерством транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що договір перевезення вантажів - двостороння угода між перевізником, вантажовідправником чи вантажоодержувачем, що є юридичним документом, яким регламентується обсяг, термін та умови перевезення вантажів, права, обов'язку та відповідальність сторін щодо їх додержання. Даними Правилами передбачено, що товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Відповідно до підпунктів 11.1, 11.3-11.9 пункту 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів, Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (типова форма товарно-транспортної накладної, подорожнього листа вантажного автомобіля затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України №488/346 від 29.121995).
Таким чином, товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.
На підтвердження надання транспортних послуг, згідно договору перевезення вантажу від 02.02.2010, позивачем надані суду товарно-транспортні накладні від 01.03.2010 БЗС№2070103, від 02.03.2010 БЗС№2070206, від 09.03.2010 БЗС№2070903, від 17.03.2010 БЗС№2071703, від 25.03.2010 БЗС№2072503, від 30.03.2010 БЗС№2073003, від 02.04.2010 БЗС№2070204, від 19.04.2010 БЗС№2071904, від 13.05.2010 БЗС№2071305, від 26.05.2010 БЗС№2072605, від 27.05.2010 БЗС№2072705, від 02.08.2010 БЗС№2070108 та БЗС№2070208, від 04.08.2010 БЗС№2070408, від 10.08.2010 БЗС№2071008, від 12.08.2010 БЗС№2071306 та БЗС№2071208, від 27.08.2010 БЗС№2072708, від 05.10.2010 БЗС№1, від 21.10.2010 БЗС№2072110 та від 27.10.2010 БЗС№2072710 (як зазначено податковим органом в акті перевірки товарно-транспортні накладні під час перевірки не надавалися).
Дослідження вказаних товарно-транспортних накладних дає суду підстави для висновку про неналежність їх як доказів, які підтверджують реальність надання ТОВ "Видавництво "Зоря" позивачу транспортних послуг.
Як слідує зі змісту податкових накладних та актів здачі-прийняття робіт (послуг), транспортні послуги надавалися позивачу його контрагентом за маршрутом м. Дніпропетровськ - м. Кременчук - м. Дніпропетровськ.
Разом з тим, в частині товарно-транспортних накладних, зокрема, від 01.03.2010 БЗС№2070103 (том 1 а.с. 139), від 17.03.2010 БЗС№2071703 (том 1 а.с. 142), від 25.03.2010 БЗС№2072503 (том 1 а.с. 143), від 13.05.2010 БЗС№2071305 (том 1 а.с. 153) та в інших, замість пункту навантаження м. Дніпропетровськ зазначено пункт навантаження м. Донецьк.
Крім того, в ході судового розгляду справи позивач у своїх поясненнях зазначав, що товар, який транспортувався ТОВ "Видавництво "Зоря" в рамках виконання умов договору перевезення вантажу від 02.02.2010, було придбано ним у різних суб'єктів господарської діяльності. При цьому, суд звертає увагу, що у всіх товарно-транспортних накладних замість зазначення реального вантажовідправника (суб'єкта господарської діяльності, у якого придбавався товар), вантажовіправником було зазначено ТОВ "Видавництво "Зоря", хоча в даному випадку вказане підприємство виступало лише автоперевізником (автопідприємством). Не містять товарно-транспортні накладні і відповідних відміток продавців товарів (підписів уповноважених осіб, відбитків печаток), послуги по транспортуванню якого нібито надавались ТОВ "Видавництво "Зоря".
Судом також встановлено, що позивачем віднесено до валових витрат та складу податкового кредиту витрати, понесені у зв'язку з придбанням в жовтні 2009 року у ТОВ "Видавництво "Зоря" дизпалива у кількості 1,92 тн на загальну суму 12096,00 грн, у тому числі ПДВ - 2016,00 грн.
На підтвердження реальності придбання позивачем вказаного вище товару, останнім долучено до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи, а саме, накладну №2072110 від 21.10.2009, рахунок №2072110 від 21.10.2009, податкову накладну №2072110 від 21.10.2009, платіжне доручення №2312 від 21.10.2009 (том І а.с. 173-176), а також товарно-транспортну накладну БЗС№2072109 від 21.10.2009 (том 5 а.с. 105).
Як слідує із наданих позивачем пояснень, а також підтверджується наданою позивачем "Схемою руху товарів про придбання та використання товарно-матеріальних цінностей в процесі здійснення підприємницької діяльності ФО-П ОСОБА_3 по справі №2а-1670/7927/11 від 07.10.2011" (том 4 а.с. 46), придбане позивачем дизпаливо було реалізоване останнім в день придбання (21.10.2009) ЗАТ "Харківське управління механізації №11". На підтвердження вказаного факту позивачем надано податкову накладну №54 від 21.10.2009, видаткову накладну №РН-0000056 від 21.10.2009, рахунок-фактуру №СФ-0000061 від 21.10.2009, платіжне доручення про оплату №458 від 21.10.2009 (том І а.с. 226-230).
Дослідивши вказані первинні бухгалтерські документи, судом встановлено, що згідно податкової накладної №54 від 21.10.2009 місцезнаходженням ЗАТ "Харківське управління механізації №11" є м. Харків.
Разом з тим, згідно товарно-транспортної накладної БЗС№2072109 від 21.10.2009 пунктом навантаження дизельного палива зазначено м. Дніпропетровськ (вантажовідправник ТОВ "Видавництво "Зоря"), а вантажоодержувачем ФО-П ОСОБА_3 (пункт розвантаження м. Кременчук). В той же час, будь-яких первинних бухгалтерських документів, які б свідчили, що у подальшому після розвантаження дизпалива у м. Кременчуці його в цей же день було транспортовано у м. Харків за місцезнаходженням ЗАТ "Харківське управління механізації №11", позивачем в ході судового розгляду справи надано не було. Не було також надано доказів, що дизельне пальне доставлялось на адресу філії ЗАТ "Харківське управління механізації №11", яка знаходиться в м. Кременчук.
Крім того, суд зазначає, що у товарно-транспортній накладній БЗС№2072109 від 21.10.2009 відсутній підпис водія-експедитора, а також відсутній підпис уповноваженої особи та відбиток печатки ЗАТ "Харківське управління механізації №11", яке, за твердженням позивача, 21.10.2009 отримало вказану кількість дизпалива.
Наведені обставини дають суду підстави стверджувати, що позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Видавництво "Зоря". А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 7054,96 грн та включення до складу валових витрат суми витрат у розмірі 35274,78 грн.
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "МетаКомп" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Так, 02.02.2010 між ФО-П ОСОБА_3 (відправник) та ТОВ "МетаКомп" (перевізник) укладено договір перевезення вантажу, згідно умов якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (том І а.с. 123).
Згідно вказаного договору, позивачем в лютому та травні 2009 року придбавалися у ТОВ "МетаКомп" послуги по перевезенню вантажу.
На підтвердження реальності здійснення вказаних господарських операцій позивачем надано податкові накладні, акти здачі - прийняття робіт (послуг), платіжні доручення (том І а.с. 124-129).
Як вже зазначено вище, одними із основних документів на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні, порядок складання та вимоги до складання яких визначені, зокрема, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. Товарно-транспортна накладна належить до первинної бухгалтерської документації, наявність якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковою.
Як слідує зі змісту акта перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233, на перевірку позивачем не було надано подорожні листи та товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне надання транспортних послуг. Не було надано таких документів і в ході розгляду справи судом.
З огляду на вказане, суд вважає недоведеною реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "МетаКомп" і фактично операції з надання послуг транспортування позивачу вказаним контрагентом не надавалися. А відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 2824,64 грн та включення до складу валових витрат суми витрат у розмірі 14123,20 грн, які понесені за результатами вчинення взаємовідносин із вказаним контрагентом.
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "Сігурно" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
В ході судового розгляду справи судом встановлено, що у червні 2010 року позивачем, без укладання письмового договору, здійснено господарські операції з придбання у ТОВ "Сігурно" спецодягу (костюми робочі, чоботи робочі, рукавиці робочі, респіратор "Росток-ЗПК") на загальну суму 7923,60 грн, в тому числі ПДВ 1320,60 грн.
За результатами здійснення господарських операцій між ФО-П ОСОБА_3 та ТОВ "Сігурно" з придбання спецодягу, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні №621806 від 18.06.2010 та №622206 від 22.06.2010, видаткові накладні №000621806 від 18.06.2010 та №000622206 від 22.06.2010, а також рахунки-фактури №000621806 від 18.06.2010 та №000622206 від 22.06.2010 (том І а.с.177-178, 180-181).
Інших документів, зокрема, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, на підтвердження транспортування товару, позивачем до матеріалів справи в ході судового розгляду надано не було. При цьому, вказані документи не надавалися і під час проведення перевірки, про що зазначено податковим органом в акті перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи позивачем надані пояснення щодо транспортування на його адресу придбаного у ТОВ "Сігурно" спецодягу ПП "Анілді" відповідно до акту здачі-прийняття наданих автотранспортних послуг від 30.06.2010 (Том 5 а.с. 100).
Так, в акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказано про надання позивачу автотранспортних послуг ПП "Анілді", при цьому зі змісту вказаного документу не можливо встановити який саме товар доставлявся, а також не можливо встановити маршрут поставки (пункт навантаження та пункт розвантаження) товару, його вантожовідправника.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Сігурно", а відтак включення позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 1320,60 грн та віднесення до валових витрат суми витрат у розмірі 6603,00 грн, які понесені за результатами взаємовідносин із вказаним контрагентом, є неправомірним.
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ПП "Стиларт" встановлено таке.
Судом встановлено, що у липні, вересні, жовтні та листопаді 2008 року позивачем, без укладання письмового договору, здійснено господарські операції з придбання у ПП "Стиларт" транспортних послуг та промислових товарів на загальну суму 446987,70 грн, ПДВ - 89396,75 грн.
На підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Стиларт" позивачем надано лише частину первинних документів: акти виконаних робіт №28/11-2 від 28.11.2008 та №29/11-1 від 29.11.2008, рахунки-фактури №1231 від 17.11.2008 та №1178 від 03.11.2008, податкові накладні №1333 від 24.11.2008, №1343 від 26.11.2008 та №1305 від 17.11.2008, платіжні доручення №2073 від 24.11.2008, №2080 від 26.11.2008 та №2065 від 17.11.2008 (том І а.с.113-122).
Інших первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ПП "Стиларт" ФО-П ОСОБА_3 надано не було.
На вимогу суду надати первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ПП "Стиларт", позивачем надано пояснення, що в Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області на новому розгляді перебуває кримінальна справа по обвинуваченню ФО-П ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України.
По вказаній справі протоколом огляду від 20.11.2008 та протоколом обшуку від 19.05.2009 співробітниками податкової міліції у ФО-П ОСОБА_3 були вилучені всі бухгалтерські документи, договори, свідоцтва про реєстрацію, чекові документи, банківські документи, накладні, податкові накладні, інші документи, що підтверджують придбання та продаж товарів, надання транспортних послуг, містять інші відомості по взаємовідносинах ФО-П ОСОБА_3, зокрема, з контрагентами ПП "Стиларт" та ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" у 2008 році.
Більша частина вилучених у ФО-П ОСОБА_3 документів приєднана до матеріалів вказаної вище кримінальної справи, а частина документів, зазначених в листі старшого слідчого СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ в Полтавській області Охріменко В.Б. №42318\10\26-09 від 04.12.2009 до цього часу не приєднані до матеріалів кримінальної справи і знаходяться у податковій міліції Кременчуцької ОДПІ.
У зв'язку з вилученням у позивача податковою міліцією первинної бухгалтерської документації по ПП "Стиларт" та ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", останнім було зазначено про відсутність можливості надати документи на вимогу суду та заявлено клопотання про їх витребування у слідчого відділу податкової міліції Кременчуцької ОДПІ, яке судом задоволено.
При цьому, суд зауважує, що позивачем 09.11.2011 були надані до матеріалів справи первинні бухгалтерські документи по господарських операціях з ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" у зв'язку із отриманням їх копій із матеріалів кримінальної справи, що перебуває на розгляді у Автозаводському районному суді м. Кременчука Полтавської області.
На вимогу ухвали суду про надання первинних документів, які підтверджують взаємовідносини ФО-П ОСОБА_3 з ПП "Стиларт", Кременчуцька ОДПІ листом від 18.01.2012 проінформувала суд про надходження з СВ ПМ Кременчуцької ОДПІ службової записки №7982 від 19.12.2011, згідно якої слідчим відділом повідомлено про відсутність документів, які були витребувані судом (том VІІ а.с. 246).
З огляду на відсутність в матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, які підтверджують реальність здійснення позивачем господарських операцій з ПП "Стиларт", суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 89396,75 грн та віднесення до валових витрат суми витрат у розмірі 446987,70 грн.
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" встановлені наступні фактичні обставини справи.
Судом встановлено, що 04.01.2008 між ФО-П ОСОБА_3 (покупець) та ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" (продавець) укладений договір купівлі-продажу №06-01/08, згідно умов якого продавець продає, а покупець купує матеріали і товари. Постачання товару здійснюється на підставі усних заявок покупця автомобільним транспортом покупця. Датою постачання вважається дата виписки продавцем відвантажувальних документів. На кожну поставку узгоджуються ціни і оформляється відповідна специфікація. Перехід права власності на товар відбувається в момент постачання товару (том 6 а.с. 69).
На виконання умов вказаного вище договору, позивачем в період з липня по вересень 2008 року було придбано будівельні матеріали на суму 670231,93 грн, ПДВ - 134046,36 грн.
На підтвердження реальності взаємовідносин з ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД", позивачем до матеріалів справи надані первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові, видаткові накладні, а також квитанції до прибутково-касових ордерів (том 6 а.с. 70-129).
Дослідивши вказані документи судом встановлено, що згідно змісту видаткових накладних, придбаний ФО-П ОСОБА_3 товар отримувався ним особисто. При цьому, в жодній із видаткових накладних, виписаних ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" на підтвердження реальності передачі будівельних матеріалів покупцю, підпис ФО-П ОСОБА_3 відсутній.
Інших первинних документів, зокрема, товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, на підтвердження транспортування придбаного у ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" товару, позивачем до матеріалів справи під час її розгляду надано не було.
Таким чином, з огляду на відсутність в матеріалах справи документів, що підтверджують факт транспортування придбаного позивачем у ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" товару, суд доходить висновку, що позивачем не доведена реальність здійснення господарських операцій з ТОВ "Бізнес-престиж ЛТД" і фактично операції з придбання будівельних матеріалів між ФО-П ОСОБА_3 та вказаним контрагентом не відбувалися.
Відтак, суд приходить до висновку про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у загальному розмірі 134046,36 грн та включення до складу валових витрат суми витрат у розмірі 670231,93 грн.
Щодо посилань ФО-П ОСОБА_3 на наявність належним чином оформлених податкових накладних як на доказ правомірності формування ним податкового кредиту та валових витрат від ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп", ТОВ "Сігурно", ТОВ "Стиларт" та ТОВ "Бізнес-престиж", то суд зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною.
Суд вважає, що сама по собі наявність у позивача наданих суду податкових накладних не підтверджує фактичне отримання товарів, послуг від вказаних вище контрагентів, а тому це свідчить про правильність висновків податкового органу щодо завищення ФО-П ОСОБА_3 податкового кредиту та валових витрат у відповідних періодах в результаті здійснення видимості придбання товарів (послуг) у ТОВ "Видавництво "Зоря", ТОВ "МетаКомп", ТОВ "Сігурно", ТОВ "Стиларт" та ТОВ "Бізнес-престиж" .
Щодо взаємовідносин ФО-П ОСОБА_3 з ПП "Нафтобудком" судом встановлені наступні фактичні обставини справи.
Так, 01.10.2010 між ФО-П ОСОБА_3 (покупець) та ПП "Нафтобудком" (продавець) укладений договір купівлі-продажу №011010/1 (том 1 а.с. 183).
Згідно умов вказаного договору продавець зобов'язується передати у власність покупця попередньо узгоджені товари (далі - товар), згідно з видатковими накладними, що виписуються на кожну партію товару, а покупець - прийняти й оплатити його. Ціна на товар містить у собі вартість товару з ПДВ 20%. Відповідно до пункту 3.1 вказаного договору постачання товару здійснюється на підставі усних заявок покупця. На кожну поставку узгоджуються ціни і виписуються відповідні документи (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна тощо).
На виконання умов даного договору ПП "Нафтобудком" в період з жовтня по грудень 2010 року поставлено позивачу товару на суму 95319,60 грн, крім того ПДВ - 19063,92 грн.
На підтвердження реальності взаємовідносин з ПП "Нафтобудком", позивачем до матеріалів справи надані первинні бухгалтерські документи, а саме:
- рахунки-фактури №6101 від 06.10.2010, №22104 від 22.10.2010, №28102 від 28.10.2010, №5112 від 05.11.2010, №15113 від 15.11.2010, №19112 від 19.11.2010, №3124 від 03.12.2010, №6122 від 06.12.2010, №9123 від 09.12.2010, №17122 від 17.12.2010, №24126 від 24.12.2010, №30122 від 30.12.2010;
- податкові накладні №6101 від 06.10.2010, №22104 від 22.10.2010, №28102 від 28.10.2010, №5112 від 05.11.2010, №15113 від 15.11.2010, №19112 від 19.11.2010, №3124 від 03.12.2010, №6122 від 06.12.2010, №9123 від 09.12.2010, №17122 від 17.12.2010, №24126 від 24.12.2010, №30122 від 30.12.2010;
- видаткові накладні №6101 від 06.10.2010, №22104 від 22.10.2010, №28102 від 28.10.2010, №5112 від 05.11.2010, №15113 від 15.11.2010, №19112 від 19.11.2010, №3124 від 03.12.2010, №6122 від 06.12.2010, №9123 від 09.12.2010, №17122 від 17.12.2010, №24126 від 24.12.2010, №30122 від 30.12.2010 (том І а.с. 185-221).
Дослідивши вказані вище податкові накладні, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у податкового органу відсутні.
На підставі отриманих податкових накладних ФО-П ОСОБА_3 сума податку на додану вартість у загальному розмірі 19063,92 грн включена (у відповідних періодах) до складу податкового кредиту та відображена у податкових деклараціях з податку на додану вартість.
Судом встановлено, що оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ПП "Нафтобудком", що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №2652 від 20.10.2010, №2656 від 27.10.2010, №2657 від 29.10.2010, №2674 від 11.11.2010, №2678 від 17.11.2010, №2688 від 24.11.2010, №2704 від 13.12.2010, №2702 від 06.12.2010, №2707 від 15.12.2010, №2727 від 22.12.2010, №2729 від 24.12.2010, №2734 від 30.12.2010 та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.
На підтвердження фактичного транспортування придбаного товару, ФО-П ОСОБА_3 надано до матеріалів справи належним чином завірені копії товарно-транспортних накладних БЗС №6101 від 06.10.2010, БЗС№22104 від 22.10.2010, БЗС №28102 від 28.10.2010, БЗС №5112 від 05.11.2010, БЗС №15113 від 15.11.2010, БЗС №19112 від 19.11.2010, БЗС №3124 від 03.12.2010, БЗС №6122 від 06.12.2010, БЗС №9123 від 09.12.2010, БЗС №17122 від 17.12.2010, БЗС №24126 від 24.12.2010, БЗС №30122 від 30.12.2010.
Як слідує із матеріалів справи, придбаний позивачем товар доставлявся в офісне приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, яке використовувалося останнім для здійснення господарської діяльності та де зберігались товарні залишки. Наявність у користуванні позивача вказаного офісного приміщення податковим органом не заперечувалась.
В подальшому придбаний товар реалізовувався позивачем іншим суб'єктам господарювання, в підтвердженя чого надано первинні документи (податкові, видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, довіреності на отримання ТМЦ), а саме: ТОВ "Торгова компанія "ВЛІВ" (том 2 а.с. 2-9, 21-24, 36-39, 53-56, 69-73, 80-83, 92-95), ПП "Олвін" (том 2 а.с. 88-91), Комунальному підприємству "Кременчуцьке підрядне спеціалізоване ремонтно-будівельне управління" (том 2 а.с. 84-87), МПП "ПАП" (том 2 а.с. 65-68), ПП "Ден" (том 1 а.с. 246-248, том 2 а.с. 40-43, 73-79), ПрАТ "Крюківбудтехмонтаж" (том 2 а.с. 61-64), ТОВ "Промтехсервіс" (том 2 а.с. 57-60), ВАТ "Комсомольський хлібзавод" (том 2 а.с. 13-16), ЗАТ "Крюківбудтехмонтаж" (том 2 а.с. 17-20), ТОВ "Промислово- будівельне підприємство "Монтажтеплосервіс" (том 1 а.с. 242-245, 249-251), ВАТ "Галещина машзавод" (том 1 а.с. 238-241, том 2 а.с. 32-35), ДП "Світловодський завод силікатних виробів" (том 2 а.с. 10-12, 48-52) та ТОВ "Кредо" (том 2 а.с. 25-31, 44-47).
Таким чином, в ході судового розгляду доведено, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту за жовтень, листопад та грудень 2010 року суму податку на додану вартість в загальному розмірі 19063,92 грн та віднесено до валових витрат суму витрат у розмірі 95319,60 грн.
Крім того, судом встановлено, що 20.12.2010 між ФО-П ОСОБА_3 (відправник) та ПП "Нафтобудком" (перевізник) укладений договір перевезення вантажу, відповідно до якого перевізник зобов'язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (том І а.с. 184).
На виконання умов вказаного договору позивачем у ПП "Нафтобудком" в грудні 2010 року придбано транспортні послуги на загальну суму 6552,00 грн, у тому числі ПДВ - 1092,00 грн, про що надано рахунок-фактуру №28121 від 28.12.2010, податкову накладну №28121 від 28.12.2010, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2010, платіжне доручення №2730 від 28.12.2010 (том І а.с. 222-225).
ОСОБА_3 пояснив суду, що транспортні послуги згідно вказаного акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2010 були надані позивачу під час транспортування товару, придбаного ним в ПП "Нафтобудком" 24.12.2010 та 30.12.2010 згідно договору купівлі-продажу №011010/1 від 01.10.2010.
Відповідно до приписів статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, але аж ніяк до її здійснення.
Отже, надання транспортних послуг згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2010 по транспортуванню товару, придбаного лише 30.12.2010, тобто після надання послуг по його перевезенню, не є можливим.
Товар, який придбавався позивачем у ПП "Нафтобудком" згідно договору купівлі-продажу №011010/1 від 01.10.2010, достався на адресу покупця продавцем. З вказаного слідує, що в ціну товару була закладена і вартість його транспортування (доставки) ПП "Нафтобудком". При цьому, доказів щодо перегляду (зміни) сторонами договору ціни товару, придбаного 24.12.2010, у зв'язку із окремою оплатою послуг по його транспортуванню, як вказав позивач, останнім надано не було.
Таким чином, суд вважає неправомірним включення ФО-П ОСОБА_3 до складу податкового кредиту в грудні 2010 року суми податку на додану вартість в розмірі 1092,00 грн та включення до складу валових витрат суми витрат у розмірі 5460,00 грн.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про реальність операцій між позивачем та ПП "Нафтобудком" щодо придбання товару, при цьому господарські операції щодо транспортування товару згідно акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.12.2010 в ході судового розгляду справи свого підтвердження не знайшли.
Крім того, в обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення Кременчуцькою ОДПІ порядку проведення перевірки, що полягало у неповідомленні останнього за 10 календарних днів про початок її проведення.
З приводу вказаних посилань, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником органу державної податкової служби приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Відповідно до пункту 77.6 статті 76 Податкового кодексу України допуск посадових осіб органів податкової служби до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Згідно із приписами пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; - копії наказу про проведення перевірки; - службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Як вбачається з матеріалів справи, копію наказу від 15.07.2011 №3767 про проведення планової виїзної перевірки ФО-П ОСОБА_3 з 01.08.2011 по 12.08.2012, отримано позивачем 29.07.2011, а копію наказу від 01.08.2011 №4015 про внесення змін до наказу від 15.07.2011 №3767 в частині зміни періоду її проведення з 15.08.2011 по 29.08.2011 отримано ОСОБА_3 01.08.2011 (том ІІІ а.с. 240, 241).
Як слідує зі змісту акта перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233 та встановлено в ході розгляду справи, направлення на проведення документальної планової виїзної перевірки позивача з 15.08.2011 №3581/003581 та №3582/003582 від 10.08.2011 вручені під підпис особисто ФО-П ОСОБА_3 15.08.2011, тобто в день початку її проведення (том ІІІ а.с. 238, 239).
Перевірка проведена з відома та у присутності позивача. Перед початком перевірки, суб'єктом господарювання перевіряючим був наданий журнал реєстрації перевірок, у якому останніми зроблені відповідні записи (том І а.с. 83-84), тобто позивач фактично допустив перевіряючих до проведення перевірки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки перевіряючі були допущені позивачем до проведення перевірки, в ході якої встановлено порушення податкового законодавства, що також підтверджено під час судового розгляду справи, то вказана обставина не може бути підставою для звільнення позивача від відповідальності за допущені ним порушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ФО-П ОСОБА_3 з огляду на встановлення в ході розгляду справи реальності здійснення господарських операцій щодо придбання товарів між ним та ПП "Нафтобудком" (сума ПДВ - 19063,92 грн). Відповідно, вказана сума податку на додану вартість згідно отриманих від вказаного підприємства податкових накладних правомірно віднесена позивачем до складу податкового кредиту у відповідних податкових періодах, а сума вартості товару у розмірі 95319,60 грн правомірно включена до складу валових витрат.
Зважаючи на те, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та згідно частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується, суд вважає за необхідне, згідно частини 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вийти за межі позовних вимог про визнання недійсними (нечинними) та скасування податкових повідомлень-рішень, а саме, визнати протиправними і скасувати:
- податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2011 №0034201702/11701 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 14 297,94 грн;
- податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 20.09.2011 №0034211702/11702 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 23 829,90 грн, в тому числі за основним платежем - 19063,92 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 4765,98 грн.
В іншій частині податкові повідомлення-рішення від 20.09.2011 №0034211702/11702 та №0034201702/11701 скасуванню не підлягають, оскільки прийняті Кременчуцькою ОДПІ на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Згідно з пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, то це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.
Суд вважає, що на підставі вказаної норми відповідачем правомірно застосовано до позивача податковим повідомленням-рішенням від 20.09.2011 №0034211702/11702 штрафні (фінансові) санкції в сумі 46931,77 грн.
Щодо позовних вимог про заборону відповідачу передавати будь-кому або іншим чином використовувати акт від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233 "Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 за період з 01.07.2008 по 31.12.2010", то оцінюючи їх обґрунтованість, суд виходить з наступного.
Акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Акт перевірки є засобом документування дій контролюючого органу і не встановлює відповідальності для особи, яка допустила недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, не тягне відповідних юридичних наслідків.
Тобто негативним наслідком для позивача в даному випадку буде слугувати не акт перевірки, оскільки його висновки та сам акт вцілому не тягнуть правових наслідків і не є обов'язковими для виконання, а податкові повідомлення-рішення, що прийняті за висновками даного акту.
Крім того, позивачем не наведено жодної правової норми в обґрунтування позовної вимоги про заборону податковому органу передавати чи іншим чином використовувати акт перевірки.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині заборони відповідачу передавати будь-кому або іншим чином використовувати акт перевірки від 05.09.2011 №6515/17-311/2269612233.
Згідно з положеннями статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України; якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.09.2011 №0034201702/11701 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок з доходів фізичних осіб в сумі 14 297 грн 94 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 20.09.2011 №0034211702/11702 в частині збільшення грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в загальному розмірі 23 829 грн 90 коп., в тому числі за основним платежем - 19063 грн 92 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 4765 грн 98 коп.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в сумі 3 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2012 року.
Суддя О.В. Гіглава